У розвитку сільського туризму в Україні можна виділити три основних етапи: становлення сільського туризму (кінець XIX -- середина XX ст.), етап «приватного квартирного сектору» у рекреаційних зонах (60--80 роки XX ст.) і етап становлення сільського туризму як самостійної сфери (90 роки XX ст.).

Кожен з етапів характеризується особливостями організації, регіонами поширення, функціональними завданнями, напрямками та формами туристичної діяльності.

Новий етап розвитку сільського туризму в Україні пов'язаний з організаційним його становленням як форми відпочинку міського населення та як форми діяльності сільських жителів, які надають відпочиваючим житло та харчування.

Ініційоване в 1996 році Всеукраїнською Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму відродження сільського туризму зорієнтоване на привабливість його сторін. Для сільського населення це самозайнятість та поліпшення матеріального достатку, для городян -- можливість ознайомлення з природним і культурним потенціалом, традиціями, перебування в екологічно чистому середовищі та споживання натуральної їжі. Одночасно це може бути один з найбільш дешевих видів відпочинку. Добова вартість проживання в зимовий період на Закарпатті становить в середньому 25 гривень на одну особу, харчування -- від 10 до 60 грн.

Переваги сільського середовища, натурального житла, харчування стають дедалі популярнішими. До сільської місцевості переносяться стандарти міського способу життя. Особливість цього етапу у тому, що він охоплює райони, які мають для цього соціально-економічні передумови (достатній потенціал приват-ного житла, незайнятість населення та надлишок сільськогосподарської продукції), але не мають розвиненої інфраструктури. Разом з тим, розвиток цієї сфери діяльності сільського населення вимагає, з одного боку, популяризації відпочинку на селі серед широких верств населення, а з іншого -- психологічної і професійної підготовки сільських господарів до приймання та обслуговування відпочиваючих на рівні світових стандартів, створенні сприятливих нормативно-правових умов для діяльності господарів сільських садиб.

Спілка за 5 років досягла вагомих результатів діяльності, проводячи велику роботу в таких напрямках:

-- організаційне становлення сільського туризму як виду підсобної діяльності на селі та підприємництва;

-- налагодження співпраці державних органів, органів місцевого самовряду-вання з громадськими організаціями щодо створення правових умов та госпо-дарського механізму функціонування сільського туризму;

-- здійснення реклами потенціалу українського села та просування на ринок послуг сільських господарів через випуск спеціалізованого журналу «Туризм сільський зелений», відповідних каталогів та путівників;

-- організація та методичне забезпечення навчання власників садиб та Ф організаторів сільського туризму;

-- проведення загальноукраїнських та міжнародних акцій з представленням потенціалу сільського зеленого туризму в Україні;

-- створення мережі інформаційно-консультаційних центрів сільського туризму та сприяння підготовці операторів і менеджерів сільського туризму через центри зайнятості, середні і вищі навчальні заклади [ 40].

Ставлення до сільського туризму пересічного міського жителя України коливається у широких межах: від цілковитого несприйняття цієї форми відпочинку до захоплення його екологічністю, економічністю та самобутністю. Це може свідчити лише про необізнаність широкого загалу з суттю такої форми відпочинку.

Разом з тим, в українських містах є категорії людей, що позитивно сприйняли ідею розвитку сільського туризму. Це жителі промислових центрів - через екологічність цієї форми відпочинку, справжні городяни і шанувальники

# українських народних традицій -- через принади сільського способу життя і його довкілля, а також люди з малим і середнім достатком -- через низьку вартість відпочинку на селі.

Міжнародний імідж українського сільського туризму теж неоднозначний. З одного боку, Україна традиційно сприймається як аграрна країна, одна з євро-пейських житниць, зі збереженим сільським укладом життя, багатою культурною спадщиною, з незнищенною природою та гостинними господарями. З іншого -- потребують підвищення комфортності проживання, вирішення проблем облаштованості сіл та організації дозвілля.

Тенденції останніх років свідчать про те, що західні країни бачать перспек-тиву українського сільського туризму на міжнародному туристичному ринку. Свідченням цього може бути організаційна і технічна допомога міжнародних фондів, програми ТАСІС, через яку реалізовані проекти підтримки сільського туризму у Криму та Карпатському регіоні.

Перед Спілкою, як фаховою громадською неприбутковою організацією, мають стояти певні організаційно-господарські завдання. Серед них першочерговими є:

-- сертифікація житла як базового елементу сільського туризму, що дозво-лить визначити, на яких правах і яку якість обслуговування забезпечить сільський господар;

-- забезпечення функціонування диспетчерських (інформаційно-туристич-них) центрів при регіональних осередках сільського туризму, завдання яких -- реклама, пошук і постачання туристів та забезпечення відпочинку у певному регіоні;

-- створення прозорого механізму відносин між різними складовими частинами господарського комплексу сільського туризму, зокрема, між організаторами і власниками садиб. Членські внески власників садиб повинні бути основою розвитку інформаційно-організаційної інфраструктури сільського туризму;

-- широка кооперація Спілки з туристичним сектором, органами місцевого самоврядування на предмет створення умов і забезпечення туристичного потоку на село.

Осередками зеленого туризму в Україні також є Чернігівська, Черкаська, Полтавська, Миколаївська, Херсонська області та Крим, що приваблюють кра-сою природних ландшафтів, безліччю музеїв народної архітектури і побуту, парків-заказників («Тарасів обрій», «Канівський іхтіологічний», «Кархінітський орнітологічний», «Новий світ»), заповідників (Шевченківський, Канівський при-родний, «Чигирин», Миколаївський «Єланецький степ», Чорноморський біосферний, «Асканія-Нова», Кримський заповідник «Лебедині острови», а також створюється Національний заповідник «Херсонес Таврійський»).На Херсонщині також діє осередок Всеукраїнської Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму.

1.6. Огляд законодавчої бази та сучасної наукової літератури з питань організації та управління міжнародним туризмом

Питання законодавчої і нормативної бази туристичної діяльності та рекреаційної сфери висвітлюється у законах України «Про туризм», «Про курорти», «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя», у Програмі розвитку туризму в Україні до 2010 року, Ліцензійних умовах провад-ження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності. Питання оподаткування суб'єктів туристичної діяльності та санаторно-курортних закладів розглянуто на основі Закону України «Про податок на додану вартість».

В процесі виконання роботи питання управління зовнішньоекономічної діяльності та міжнародних економічних відносин розглянуті у наукових працях Фомішина С. В., Кредісова А. І. та Новицького В. Є., Кириченка А. А. питання менеджменту -- у працях М. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедуорі, Герчикової І. Н., Зоріна І. В., фінансового менеджменту -- Стоянової О. С, Балабанова І. Т, логістики -- у працях Захарова К. В., Циганка А. В., Бочарникова В. П. Питання пов'язані з маркетингом та діяльністю туристичних підприємств у цій сфері за кордоном розглянуті у наукових працях Котлера, Новицького. Бухгалтерський облік туристичної діяльності в зарубіжних країнах та ціноутворення на світовому ринку розглянуто в наукових працях Михалкевича А. Б. та Слепова В. А.

Про стан туристичного бізнесу, тенденції його розвитку в зарубіжних країнах, організації туристичної діяльності за кордоном добре висвітлюється у працях Філіпенка А. С, Квартального В. А., Жолдака В. І., Сеніна В. С, Яновської Н., Єфремової М. В.

Над проблемою розвитку міжнародного туристичного бізнесу на Україні, перспектив розвитку рекреаційно-туристичного комплексу, ефективності управління туристичною сферою працюють українські вчені та науковці, зокрема, Єфремов О. В., Шило Л., Мельниченко С. В., Малиновський Б., Мунін Г., Михайліченко Г. І., Виноградська А.

1.7. Загальні висновки на підставі досліджень та постанова задач для розробки проектних рішень щодо розвитку туристичного бізнесу на Херсонщині

У першому розділі дипломної роботи проаналізовано стан туристичного бізнесу за кордоном та в Україні, а саме розглянуті науково-методичні аспекти організації та управління туристичною діяльністю в зарубіжних країнах, тенденції розвитку міжнародного туризму в світі, здійснено аналіз стану турис-тичної галузі в Україні, зокрема, стану сільського зеленого туризму, здійснено огляд законодавчої бази та сучасної наукової літератури з питань організації та управління міжнародним туризмом. На основі аналізу зроблено висновки про високий рівень організації та управління туристичною діяльністю за кордоном; підвищення темпів розвитку міжнародного туризму у світі, загальну тенденцію до збільшення світового туристичного ринку та активізації туристичних потоків; розвиток екологічного та пізнавального туризму у світі, а також зроблено висновок про незадовільний стан туристичної галузі в Україні, наявність пози-тивних зрушень у розвитку сільського зеленого туризму як прибуткового і найменш капіталомісткого виду туризму.

Завданнями для подальшого дослідження є:

1. Проаналізувати діяльність суб'єктів туристичного бізнесу Херсонської області.

2. Проаналізувати діяльність координуючого державного органу в туристичній галузі Херсонщини -- управління у справах молоді, спорту та туризму облдержадміністрації (УСМСтаТ).

3. Дослідити механізм ліцензування туристичних підприємств.

4. Здійснити аналіз стану туристичного бізнесу на Херсонщині.

5. Проаналізувати діяльність суб'єкта екологічного туризму на прикладі туристичної бази імені Остапа Вишні у с. Кринки.

6. Зробити аналіз системи оподаткування туристичних операцій.

7. На основі досліджень розробити проектні рішення щодо розвитку міжнародного туризму в Херсонській області.

РОЗДІЛ 2. Аналіз діяльності суб'єктів туристичного бізнесу та її координації з боку управління у справах молоді, спорту та туризму Херсонської облдержадміністрації (УСМСтаТ).

2.1. Інфраструктура туристичної індустрії та її суб'єкти на Херсонщині

Згідно законодавства України суб'єктами туристичної діяльності є під-приємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому порядку та мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг. Туристична діяльність характеризується великою видовою різноманітністю зайнятих в ній підприємств і організацій різних галузей народного господарства, які загалом утворюють туристичну індустрію. До них відносяться, суб'єкти туристичної діяльності, що здійснюють розробку і реалізацію турпродукту (туроператори), турагентства, що займаються реалізацією турпродукту, бюро подорожей, що організують тури, екскурсійні бюро, підприємства розміщення, харчування, транспортні організації, страхові та ін.

За даними державного реєстру в Херсонській області у 2001 році налічується 45 ліцензованих туристичних підприємств, що на 41% вище, ніж у 2000 р. (32 підприємства). З них 21 туроператор та 24 турагента. Туроператори займаються іноземним (прийом іноземних туристів), внутрішнім (прийом вітчизняних туристів) туризмом та екскурсійною діяльністю. При розробці і реалізації турпродукту вони взаємодіють на договірних засадах з усіма елементами інфраструктури туризму.

Страхуванням туристичної діяльності на Херсонщині займаються страхові компанії «Україна», «Гарант-Авто» та «Оранта». Це страхування медичне та від нещасного випадку, а також страхування відповідальності туроператора за ненадання чи надання не в повному обсязі турпослуг. Більшість фірм надають цю послугу з розрахунку страхового покриття до 10 тис. доларів. За добу клієнт сплачує від $1 до 5.

Найбільшим транспортним підприємством, що обслуговує туристичну га-лузь, є автобаза «Турист» у Херсоні, що має змогу одночасно виводити на маршрути до 40 машин. На Херсонщині налічується біля 20 підприємств, з якими укладаються договори на транспортне обслуговування, а також 5 туроператорів, що мають власний транспорт. Прибуття іноземних туристів здійснюється до Києва авіатранспортом або морським транспортом у порт Одеси. Туроператор забезпечує прибуття туристів на Херсонщину.

Банки забезпечують обслуговування туроператорів та їх клієнтів щодо здійснення безготівкових платежів та використання кредитних карток. При оплаті вартості путівки клієнтом існують два варіанти розрахунків. По-перше, офіційний, коли оплата здійснюється на підставі виставленого рахунка в приписній касі банку в приміщенні фірми або в будь-якому відділені банку. У цьому разі фірма сплачує державі податки і цілковито відповідає за надану послугу згідно договору з клієнтом. Другий варіант -- це оплата готівкою. Вартість може бути трохи нижчою, але весь ризик за неякісне виконання зобов'язань клієнт бере на себе. [36]. Практика використання дорожніх чеків на Херсонщині ще не розвинена.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11