|
p align="left">Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи - 183 сторінки, у т.ч. 13 рисунків (на 8 сторінках), 22 таблиці (на 14 сторінках), 5 додатків (на 9 сторінках). Список використаних джерел налічує 195 найменувань (на 20 сторінках). ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обґрунтовується актуальність дисертаційного дослідження, визначаються мета й основні завдання, предмет і об'єкт дослідження, формулюється наукова новизна отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення, а також наводяться відомості про апробацію дисертації. У першому розділі - “Наукові засади державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини” - визначається специфіка організації туристичного бізнесу та охорони пам'яток як об'єктів державного впливу, досліджуються сучасні підходи до формування цієї системи управління та теоретично обґрунтовуються механізми впровадження державної політики розвитку цих галузей. Аналізується чинна в Україні нормативно-законодавча база, узагальнюється досвід охорони та використання історичної спадщини за кордоном, пропонується розширення туристичної сфери за рахунок її нового виду - історичного туризму, під яким розуміється діяльність суб'єктів господарювання щодо використання нерухомих об'єктів культурної спадщини. Актуальність цього питання для АР Крим визначається взаємозв'язком туризму з комплексом реставраційних та охоронно-археологічних робіт, музеєфікацією пам'яток. У дисертації запропоновано визначення поняття державної політики розвитку туризму та охорони культурної спадщини, з одного боку, як єдиної системи, а з іншого, - як стратегії і тактики органів виконавчої влади стосовно впровадження заходів з охорони національного надбання, створення сприятливих умов для його збереження та використання. З'ясовано, що державна політика здійснюється на принципах рівноправності визначення культурної спадщини та віросповідань народів, сприяння реабілітації її об'єктів, дбайливого ставлення до історичних і сучасних пам'яток, своєчасності реставраційних робіт, постійної турботи про збереження предметів і зон культурної спадщини тощо. На підставі цього державну політику України охарактеризовано як таку, що спрямована на збереження і використання пам'яток з метою виховання у населення поваги до історичного минулого нації. Об'єктом державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини визначено нерухомі пам'ятки, що використовуються у туристичній діяльності, а суб'єктом - органи виконавчої влади, наділені повноваженнями щодо прийняття управлінських рішень, контролю за їх реалізацією та функціонуванням підпорядкованих установ і організацій. Систематизовано наукові підходи до формування державної політики у сфері туризму та охорони культурної спадщини, підвищення її ефективності. Ці підходи класифіковано за трьома напрямами: удосконалення нормативно-правової бази, визначення інституціональних особливостей державного управління, фінансування заходів щодо збереження національного надбання. На основі аналізу чинної в Україні нормативно-правової бази, узагальнення зарубіжного досвіду та напрацювань вітчизняних науковців обґрунтовано необхідність удосконалення механізмів державного управління розвитком туризму і охороною культурної спадщини. У цьому контексті механізми представляють собою сукупність методів, способів, прийомів та інструментів, за допомогою яких розв'язуються суперечності у площині координації та регулювання діяльності суб'єктів підприємництва, забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини, підвищення рівня культури населення. У дисертації доведено, що для впровадження ефективної державної політики у цій сфері необхідно використовувати комплексний механізм державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини, що складається з організаційного, правового, економічного, соціально-психологічного та інформаційно-аналітичного блоків. У другому розділі - “Стан та суперечності державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини” - досліджено інституціональні особливості державного управління цими галузями, з'ясовано суперечності, що виникають у процесі його здійснення, та проведено оцінку результативності й ефективності державно-управлінських заходів. Аналіз організаційної структури Міністерства культури та туризму України, Міністерства курортів та туризму АР Крим та Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим свідчить про вертикальну неузгодженість цих інституцій, відсутність належних горизонтальних зв'язків на рівні АР Крим та необхідність реформування системи управління в регіоні. Здійснений у роботі контент-аналіз існуючих програм розвитку туризму та охорони культурної спадщини дає підстави говорити про наявність неантагоністичних суперечностей системи державного управління в цьому секторі, а саме: невідповідність змісту державної політики формам її реалізації, зростаючих потреб у коштах - можливостям державного та місцевих бюджетів, пріоритетних напрямів розвитку туризму в АР Крим - новим його формам. Ці обставини негативно впливають на результативність і ефективність державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини (табл. 1). Таблиця 1 Оцінка результативності і ефективності державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини |
Напрями впливу державної програми на соціально-економічний розвиток країни (регіонів) | Критерії оцінки результативності | Показники ефективності | | 1 | 2 | 3 | | 1. Зайнятість населення | Підвищення рівня зайнятості населення за рахунок збільшення робочих місць у сфері туризму та охорони культурної спадщини | Співвідношення між приростом зайнятості населення та його загальною чисельністю | | 2. Культурний рівень населення | Збільшення кількості об'єктів культурної спадщини та їх відвідувань | Рентабельність екскурсійної діяльності | | 3. Національне багатство | Зростання частки національного доходу, місцевих доходів регіонів від туристичної діяльності | Частка ВВП від туристичної діяльності у загальному обсязі ВВП | | 4. Престиж держави на міжнародному рівні | Збільшення кількості об'єктів культурної спадщини, що віднесені до всесвітньої спадщини | Приріст об'єктів культурної спадщини, що віднесені до всесвітньої спадщини (до їхньої загальної кількості) | | 5. Інфраструктура економіки країни та регіонів | Збільшення кількості підприємств туристичної діяльності, готельного бізнесу, ресторанного обслуговування тощо | Приріст кількості підприємств, що обслуговують об'єкти історичного туризму | | 6. Добробут населення | Збільшення номінальних доходів населення за рахунок підвищення рівня зайнятості населення у сфері туризму та охорони культурної спадщини | Співвідношення заробітної плати населення, зайнятого у сфері туризму та охорони культурної спадщини, та середньої заробітної плати по країні | | 7. Інноваційно-інвестиційний клімат | Збільшення інновацій та інвестицій у сферу туризму та охорони культурної спадщини | Співвідношення обсягів інновацій та інвестицій у сферу туризму та охорони культурної спадщини і загального обсягу в економіку України | | |
У роботі з'ясовано, що туризм, як різновид підприємництва та засіб виховання людей, безпосередньо впливає на всю економіку, оскільки він: - є джерелом доходу для місцевого населення; - стимулює розвиток галузей, пов'язаних з випуском предметів споживання, тому що приплив туристів підвищує попит на більшість видів товарів, завдяки чому виробництво розвивається; - сприяє розвитку розважальної і пізнавальної сфери, тому що для залучення відвідувачів велика увага з боку місцевої влади приділяється “ресурсам гостинності”, збереженню пам'ятників, музеїв, архітектурних ансамблів, будівництву різноманітних атракціонів; - сприяє розвитку транспортних підприємств і організацій, розширенню автосервісу; - стимулює розвиток засобів зв'язку, тому що підтримуючи контакти з місцем постійного проживання, туристи використовують пошту, телеграф, телефон, мережу Інтернет; - обумовлює зростання попиту на вироби місцевої промисловості, сувеніри. Досить часто реалізація такої продукції служить рекламою для туристичного центру; - сприяє припливу в країну значних коштів в іноземній валюті. У третьому розділі - “Удосконалення механізмів державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини” - викладено пропозиції щодо розвитку правового, організаційного, економічного, інформаційно-аналітичного механізмів шляхом упровадження методики розрахунку міжбюджетних трансфертів між державним та місцевими бюджетами. Зокрема, визначено основні напрямки нормативно-правового забезпечення охорони культурної спадщини та розвитку туризму (табл. 2). Це дослідження дозволило привести структуру правового механізму державного управління у відповідність з організаційним, економічним та інформаційно-аналітичним механізмами. Таблиця 2 Основні напрямки удосконалення нормативно-правового забезпечення охорони культурної спадщини та розвитку туризму |
Напрямки | Законодавчі та нормативно-правові акти | Зміни та доповнення | | 1 | 2 | 3 | | 1. Організація туристичної діяльності (історичний туризм) та охорони культурної спадщини | Закон України „Про туризм”, Закон України „Про охорону культурної спадщини” | Запропонувати та внести до законів: а) поняття “історичний туризм” як специфічний вид туризму, який базується на використанні нерухомих об'єктів культурної спадщини; б) об'єкт історичного туризму - нерухомі музеєфіковані об'єкти культурної спадщини; в) поняття „об'єкт історичного туризму” як об'єкт культурної спадщини, на якому проведено роботи з музеєфікації; г) органи з охорони культурної спадщини повинні вести реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються організацією історичного туризму | | 2. Реставрація пам'яток та проведення охоронно-археологічних розкопок | Закон України „Про охорону культурної спадщини”, „Про податок на додану вартість” | Запропонувати та внести до законів зміни щодо звільнення від оподаткування робіт з консервації, музеєфікації, пристосування пам'яток до використання в історичному туризмі | | 3. Питання з фінансування охорони культурної спадщини | Бюджетний кодекс України, закони України „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про охорону культурної спадщини” | Запропонувати та внести до законів зміни: а) щодо розподілу витрат на охорону культурної спадщини між державним та місцевим бюджетами; б) щодо перерозподілу прибутку суб'єктів підприємницької діяльності; в) щодо зарахування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини до спеціального фонду органу охорони культурної спадщини | | 4. Питання приватизації та оренди пам'яток | Закон України „Про охорону культурної спадщини”, Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження методики грошової оцінки пам'яток” | Запропонувати та внести до законів зміни: а) щодо зарахування коштів, одержаних від приватизації об'єктів культурної спадщини, до спеціального фонду відповідних органів охорони культурної спадщини; б) щодо збільшення розміру орендної платні за використання нерухомих пам'яток з обов'язковим використанням її на фінансування програм по збереженню об'єктів культурної спадщини | | 5. Питання організації системи державного управління | Постанова Верховної Ради АРК „Про структуру та граничну чисельність Ради Міністрів АР Крим” | Запропонувати зміни до Постанови стосовно реорганізації Міністерства курортів та туризму АР Крим та Комітету з охорони культурної спадщини АР Крим | | |
Наведено схеми економічного механізму державного регулювання туризму та охорони культурної спадщини, що складаються з трьох модулів: нормативно-правового, прогнозування фінансових надходжень та контрольно-аналітичного. На основі систематизації емпіричних даних про розвиток туризму розроблено методику планування бюджетних надходжень до загального та спеціального фондів, перерозподілу податкових надходжень від туристичної діяльності, а також використання кредитних та інвестиційних ресурсів для фінансування заходів з охорони культурної спадщини. Перерозподіл бюджетних коштів здійснюється шляхом упровадження міжбюджетних трансфертів, обґрунтування яких виконано на прикладі охорони культурної спадщини в АР Крим за допомогою статистичних методів аналізу та відповідного програмного забезпечення. Розрахунковий обсяг витрат на охорону культурної спадщини (Vokn) визначається за формулою:
Страницы: 1, 2, 3
|
