Гігієна спорту

Зміст

Вступ

1. Гігієна фізичної культури - предмет, задачі і методи

2. Основи гігієни фізичної культури

2.1. Особиста гігієна

2.2. Раціональне харчування

2.3. Закалювання

3. Гігієничні основи фізичної культури й спорту на виробництві

Висновок

Література

Вступ

У визначенні стратегії й тактики реалізації завдань оздоровчої спрямованості необхідно з усією виразністю розуміти, що успішне рішення проблеми здоров'я підростаючого покоління можливо тільки в тому випадку, коли людин поряд із правильною й достатньою по обсязі й інтенсивності руховою активністю буде систематично виконувати й інші шість заповідей збереження здоров'я (по М. Кенлехнеру): правильно дихати, правильно пити, правильно є, правильно розслаблюватися, правильно берегтися, правильно думати.

Дотримання цих або подібних принципів і правил мав на увазі й Н.А. Семашко, коли затверджував, що для зміцнення здоров'я людина повинен займатися фізичною культурою 24 години на добу. Волынская Е.В. Гигиенические основы здоровья: Методическое пособие. - Липецк: Изд-во ЛГПИ, 2005. А для цього він повинен хотіти це робити, знати, як правильно це робити, уміло реалізовувати свої потреби й знання в практичній діяльності в процесі самозроблений ствования. Рішення цих найважливіших завдань і повинне бути головним змістом уроків фізичної культури й гігієни.

Основними завданнями сучасної гігієни є наукова розробка основ попереджувального й поточного санітарного нагляду, санітарного законодавства, обґрунтування гігієнічних заходів щодо охорони й оздоровлення навколишнього середовища, умов праці й відпочинку, охорона здоров'я дітей і підлітків, участь у розробці гігієнічних основ раціонального харчування, а також санітарна експертиза якості харчових продуктів і предметів побутового побуту.

Знання гігієни необхідно для правильного рішення питань по попередженню захворювань, підвищення працездатності й опірності організму до несприятливих впливів навколишнього середовища.

Науковою основою гігієни служить розробка гігієнічних нормативів - гранично припустимих концентрацій і рівнів, орієнтовних безпечних рівнів впливу (ПДК, ПДУ, ВЗУВШИ й ін.) для повітря населених місць і промислових підприємств, води, продуктів харчування, одягу й взуття з метою створення найбільш сприятливих умов для збереження здоров'я й попередження захворювань, забезпечення високої працездатності й збільшення тривалості життя. Волынская Е.В. Гигиенические основы здоровья: Методическое пособие. - Липецк: Изд-во ЛГПИ, 2005.

1. Гігієна фізичної культури - предмет, завдання й методи

Гігієна (hygieinos) - область медичної науки про збереження й поліпшення здоров'я шляхом проведення попереджувальних заходів. Вона вивчає вплив умов життя й праці на здоров'я людини й розробляє заходу щодо профілактики захворювань.

На організм людини можуть впливати різні фактори зовнішнього середовища: Лаптев А.П., Малышева И.Н. Практикум по гигиене. - М.: ФиС, 2003.

§ Хімічні - хімічні елементи й з'єднання, що перебувають у повітрі, воді, ґрунті, їжі.

§ Фізичні - температура, вологість і тиск повітря, радіація, вібрація, шум і т.п.

§ Біологічні - мікроорганізми, гельмінти, гриби.

§ Соціальні фактори - характер трудової діяльності, харчування, житло-побутові умови й ін.

Залежно від розв'язуваних завдань гігієнічна наука використовує різноманітні методи. Вони використовуються для гігієнічної оцінки факторів навколишнього середовища. До них ставляться санітарне обстеження й опис, фізичні, хімічні й біологічні методи санітарної експертизи.

Методи санітарного опису й обстеження дозволяють виявити загальні стани окремих груп або населених пунктів. При цьому залучаються статистичні й демографічні показники в досліджуваному районі й робляться загальні висновки про стан здоров'я населення й факторах, що впливають на нього.

Для визначення кількісних характеристик середовища, і її властивостей використовуються фізичні, хімічні, біологічні методи дослідження.

Для вивчення впливу навколишнього середовища на організм людини використовуються фізіолого-біологічні, клінічні, антропометричні, експериментальні методи. При необхідності встановити вплив середовища на здоров'я колективу користуються санітарно-статистичним методом.

Практичне перетворення в життя гігієнічних нормативів, правил і заходів називається санітарією. Досягнення гігієни впроваджуються шляхом суспільно-гігієнічних заходів. Із цією метою розробляються різні санітарні правила й норми. Для ефективного використання досягнень гігієни необхідно, що б кожна людина розуміла їхнє значення. У зв'язку із цим величезна роль належить санітарній освіті.

Залежно від предмета вивчення гігієнічна наука підрозділяється на: Лаптев А.П., Малышева И.Н. Практикум по гигиене. - М.: ФиС, 2003.

1. Гігієну навколишнього середовища

2. Гігієну харчування й здоров'я

3. Гігієну праці

4. Соціальну гігієну.

1. оптимальна кількість, що відповідає енергетичним витратам людини, у процесі життєдіяльності;

2. повноцінна якість, тобто включення всіх необхідних живильних речовин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей), збалансованих в оптимальних пропорціях;

3. розмаїтість і наявність різних продуктів тваринного й рослинного походження;

4. гарна засвоюваність, приємний смак, захід і зовнішній вигляд;

5. доброякісність і нешкідливість.

Енерговитрати організму виражаються в кілокалоріях (ккал). У цих же одиницях позначається й енергетична цінність їжі. Підвищення активності відсотків обміну речовин і енергії при виконанні різної, головним чином м'язової, діяльності є вирішальним чинником при визначенні добової витрати енергії. Ніж інтенсивніше виконувана фізична робота, тим вище енерговитрати. Розумовий або повністю автоматизована праця вимагає невеликих витрат енергії.

При розрахунку калорійності їжі і її складу в добу можна користуватися даними таблиці 1. Волынская Е.В. Гигиенические основы здоровья: Методическое пособие. - Липецк: Изд-во ЛГПИ, 2005.

Таблиця 1. Склад і калорійність харчових раціонів для спортсменів у добу, г на 1 кг маси тіла.