Рекреаційні комплекси Сіднея

Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Географічний факультет

Кафедра туризму

Рекреаційні комплекси Сіднея

Курсова робота

Виконав:

студент 26 групи

географічного факультету

Гнатюк І.О

Науковий керівник:

кандидат географічних наук,

доцент Ільїна О.В.

Луцьк 2009

Зміст:

Розділ 1: теоретичні основи дослідження

Розділ 2: передумови створення архітектурного комплексу

Розділ 3: архітектурно-рекреаційний комплекс Сіднея

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлюється наступними факторами:

- Росія є однією з економічно насильніших країн світу, що дає їй право займати високі позиції в очах світової спільноти.

- Як одна з найбільш розвинутих країн світу, Росія, а заодно і Кремль, представляють великий інтерес для людей з усього світу.

Мета дослідження: провести загальний аналіз вигідності географічного положення комплексу, описати стан розвитку архітектурного потенціалу даного комплексу, виявити та встановити перспективи розвитку архітектурного комплексу.

Мета ставить перед собою досягнення таких завдань:

- Визначити передумови розвитку рекреаційного комплексу Кремля.

- Відобразити вплив архітектурного комплексу Кремля на збільшення його туристичного потенціалу.

- Виділити перспективи розвитку рекреаційного комплексу Кремля на сучасному етапі.

Об'єкт дослідження : архітектурно-рекреаційний комплекс Кремля.

Предмет дослідження : сучасний стан, особливості архітектурних стилів, перспективи використання рекреаціного комплексу Кремля.

Методологія і методи дослідження : методологічною основою для написання дослідницької курсової роботи стали праці провідних дослідників, які займалися розробкою цієї теми. Робота базується на принципах логіки, об'єктивності та конкретних фактах. У ході дослідження були використані такі методи, як описовий, синтез та аналіз. Також був використаний історичний принцип, який дав змогу прослідкувати за темпами розвитку архітектури Кремля.

Практичне значення роботи полягає в розробці методологічних підходів, обгрунтування доцільності використання архітектурних рекреаційних ресурсів Кремля. Результати дослідження дають змогу об'єктивно оцінити поточну ситуацію у місті, показують шляхи та перспективи вирішення існуючих проблемних ситуацій.

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Понятійно-термінологічний апарат

Сучасні умови життєдіяльності людського суспільства пов'язані з істотним підвищенням значення рекреації (від лат. recreatio - відновлення). Вплив рекреації на розвиток різноманітних галузей матеріального виробництва й сфери послуг постійно зростає. Значення рекреації особливо підвищується у зв'язку з негативними наслідками науково-технічного прогресу, погіршенням природного середовища й урбанізацією. Рекреаційна діяльність тісно пов'язана із природоохоронними заходами, поліпшенням медичного обслуговування, розширенням послуг харчування, торгівлі й побуту, відпочинку й розваги.

Фактори, що впливають на формування рекреації, можна підрозділити на соціально-економічні, медико-біологічні, природні й матеріальні. Соціально-економічні - це потреби населення у відпочинку, які залежать від способу життя людини, а також від можливостей суспільства; медико-біологічні фактори - стан здоров'я й психофізіологічних особливостей населення; природні - географічне положення й умови проживання людини; матеріальними факторами є рекреаційні ресурси і їхнє просторове розміщення.

Розвиток рекреації й ефективне використання рекреаційних ресурсів - складне комплексне завдання, що вимагає формування професійного мислення фахівця - організатора рекреації.

Рекреаційна діяльність вимагає знань по рекреаційній архітектурі, вивчення рекреаційної території і її планувальної організації, взаємодії з архітектурно-планувальною організацією рекреаційного комплексу й організацією внутрішнього простору рекреаційної установи.

Поняття архітектура (від. гречок. arhitekton -- будівельник) означає мистецтво будувати будинку. Одночасно архітектура є областю будівельної діяльності, що відображає рівень розвитку науки й техніки. Виходячи з видів будівельної діяльності розрізняють архітектуру об'ємних споруджень (зведення житлових будинків, адміністративних, культурно-просвітніх, промислових і інших будинків і споруджень); ландшафтну архітектуру (садово-паркове мистецтво); містобудування (створення нових і реконструкція старих міст, селищ, районів). Основна особливість сучасної архітектури - з'єднання всіх видів архітектурної діяльності в єдиний простір, що задовольняє потреби людини. Архітектура з мистецтва будувати перетворилася в мистецтво формування простору.

Рекреаційна архітектура -- це вид архітектурної діяльності, об'єктом якої є формування рекреаційних просторів. Рекреаційна архітектура близька по проблематиці до ландшафтної архітектури: з'єднання штучного й природного середовища, тому що природний ландшафт є головним середовищем рекреації.

Архітектура середовища відпочинку протягом всієї історії розвитку людства приймала різні форми. Розмаїтість архітектури залежалася від національних особливостей народів, їхнього побуту, культури; природних і кліматичних умов; географічного місця знаходження.

Тріаду найважливіших вимог до архітектури сформулював давньоримський архітектор Вітрувій: користь, міцність, краса. Користь - вимога задоволення утилітарних потреб людини архітектурним середовищем. Вимога функціональності архітектури привело до появи різних типів будинків. Міцність будинків і споруджень залежить від їхніх конструкцій і конструктивних схем. Вимога конструктивності визначає архітектурну композицію будинку. Всі конструктивні схеми складаються з конструктивних елементів - підтримуючих (стіни, опори) і що перекривають (балки, зводи). Конструктивні елементи з'єднуються в архітектурні форми, створюючи естетичний ефект. Вимога естетики, краси визначає архітектурно-художню композицію будинку. Критерії краси, художньої гармонії змінювалися із часом, впливаючи на декоративність зовнішнього й внутрішнього оформлення будинку.

Архітектурний стиль являє собою сукупність основних ознак архітектури даного часу й даного народу, що проявляються в особливостях функціональної, конструктивної й художньої сторін. Вимога єдності стилю є найважливішим критерієм формоутворення як архітектурної, так і предметного середовища. По окремому предметі можна судити про час його створення, про рівень культури й способі життя народу.

В історії архітектури розрізняють «стару», «нову» і сучасну архітектуру. «Стара» архітектура являє собою архітектуру епохи рабовласницького ладу й феодалізму. У рабовласницьку епоху виникли архітектурні стилі древнього миру (Древній Єгипет, Древня Греція й Древній Рим). В епоху феодалізму розрізняють архітектуру середньовіччя й нового часу. У середньовічній архітектурі одержали розвиток візантійський, романський і готичний стилі. Архітектура нового часу створила свої архітектурні стилі: Ренесанс (Відродження), бароко, рококо. Архітектурний класицизм увінчався стилем ампір.

Рекреаційна архітектура знайшла своє вираження в тріаді: праця - відпочинок - перебування, проголошеної французьким архітектором Лє Корбюзьє. Нерозривність цих функцій відбилася у взаємопроникненні архітектурних середовищ відпочинку, праці й побуту. [1-2]

1.2 Види і класифікація рекреаційних комплексів

Рекреційні комплекси являють собою містобудівні утворення різного функціонального профілю, які складаються із рекреаційних закладів, об'єднаних єдиним архітектурно-планувальним рішенням, загальною просторовою композицією і організацією обслуговування. Рекреаційний комплекс є найбільш перспективною формою планувальної організації рекреаційної території.

Критерії класифікації рекреаційних комплексів групують на основі містобудівних і соціально-економічних факторів.

Містобудівні фактори безпосередньо визначають місце розташування, композицію і величину рекреаційного комплексу; опосередковано пов'язані з видами рекреаційних ресурсів і рівнем розвитку інфраструктури.

Соціально-економічні фактори впливають на формування рекреаційного комплексу через структуру рекреаційних потреб, якісні і кількісні характеристики рекреаційного потоку, економічну можливість і доцільність організації рекреаційного комплексу.

Містобудівні фактори групують по функціональному профілю, місцю розташуванню, щільності і капітальності забудови; соціально-економічні фактори - по типу рекреантів, склад функціональних груп приміщень, місткості, рівню комфорту, сезонності експлуатації.

Всі критерії класифікації рекреаційних комплексів знаходяться між собою в складній залежності. Функціональний профіль, місце знаходження і контингент рекреантів оприділяють назначення рекреаційного комплексу. Від назначення комплексу залежить склад функціональних груп і площі приміщень, які в свою чергу, визначаються рівнем комфорту. Рівень комфорту відображається на об'ємних і планувальних рішеннях споруд ререаційних комплексів.

Основними критеріями, які оприділяють вид рекреаційного комплексу є його функціональний профіль.

По функціональному профілю розрізняють санаторні комплекси, комплекси відпочинку і туристичні комплекси. Санаторні комплекси, призначені для відновлюючого лікування, складаються із санаторних закладів: санаторії для дорослих, санаторії для дітей, дитячі санаторні табори відпочинку, санаторії-профілакторії. Комплекси відпочинку складаються із установ, призначених для масового відпочинку: будинок відпочинку (пансіонати), бази відпочинку, дитячі табори, молодіжні табори, курортні готелі.

Туристичні комплекси складаються з установ, призначених для обслуговування туристів: туристичні бази, туристичні готелі, мотелі, кемпінги, ротелі, флотелі, ботелі, приюти, хижини.

Місткість рекреаційного комплексу визначається кількістю постійних спальних місць - більше 1000. Місткість до 1000 місць визначає градацію різних видів рекреаційних установ:

Мала місткість - від 25 до 120 місць;

Середня - від 160 до 300 місць;

Велика - від 400 до 1000 місць;

Так, великими і середніми по місткості можуть бути санаторії, пансіонати, курортні готелі, туристичні готелі, кемпінги; малими - приюти, хижини місткістю 25, 50, 100 місць. Місткість рекреаційного комплексу залежить від його функціонального профілю, складова рекреаційних установ і місцезнаходження в визначеному географічному ландшафті: так, для туристських комплексів приморських районів місткість складає від 2 до 8 тис. місць ( з градацією до 2 тис. місць - малі; від 2 до 8 тис. місць - великі); для гірсько-рекреаційних комплексів від 1 до 5 тис. місць; місткість приозерних рекреаційних комплексів ( типу озер Байкал або Балатон) прирівнюються до приморських; для невеликих озер місткість приозерних рекреаційних комплексів (наприклад, в Прибалтиці) складає від 500 до 4-5 тис. місць.

З функціональним профілем рекреаційних комплексів пов'язаний критерій капітальної забудови.

По критерію капітальності всі рекреаційні комплекси можна поділити на наступні групи: капітальні (круглорічні, сезонні); некапітальні (стаціонарні, тимчасового типу); мобільні ( на землі - стоянки автоприцепів, туристські потяги; на воді - стоянки катерів, яхт, туристських суден, плаваючих будинків відпочинку). Капітальними являються всі типи санаторних установ, пансіонати, курортні і туристичні готелі, мотелі, ботелі; некапітальними станціонарними - будинки відпочинку типу літні будиночків, бази відпочинку, дитячі табори, туристичні бази літнього типу, кемпінги, ботокемпінги, притулки, хижини; некапітальні тимчасового типу - молодіжні, туристсько-спортивні табори; мобільні - автотранспортні (караван, кемпер, ротель), водотранспортні (яхта, катер, судно), переносні, пересувні споруди.

З критерієм капітальнасті пов'язаний критерій стаціонарності. Стаціонарні будівлі і споруди розраховують на постійну ксплуатацію на даному місці до повної амортизації; нестаціонарні можуть бути переміщені на друге місце. Стаціонарними є всі капітальні будівлі, построєні на фундаентах; нестаціонарні бувають стабільні (будинки відпочинку, туристичні бази літнього типу) і мобільні (туристичний потяг, туристичне судно).

Капітальність будівлі впливає на сезонність експлуатації, яка може бути круглорічною і сезонною. Всі капітальні будівлі є круглорічні; всі сезонні мають легші конструкції побудови, обмежене впорядкування участка може бути як стаціонарне так і нестаціонарне. Наприклад санаторій - стаціонарна, круглорічна установа; ботель - стаціонарна, сезонна установа; кемпінг - нестаціонарна, сезонна нестабільна установа; річкове туристичне судно - нестаціонарне,сезонне, мобільне; морське туристичне судно - нестаціонарне, круглорічне, мобільне. Сезонність пов'язана з збільшенням місткості рекреаційних комплексів в літній час за рахунок організації сезонних рекреаційних міст. Так, на кожне круглорічне місто повинно приходитись 4-5 сезонних місць якщо максимальна місткість рекреаційного комплексу 1000 місць (за літнім нормативом), то місткість круглорічної рекреаційної установи в даному комплексі складає 200 місць. Відсутність обліку сезонності при формуванні рекреаційни комплексів призводить до недогруженості круглорічних рекреаційних установ в зимовий період на 30 - 40%.

Страницы: 1, 2, 3