Анкара - столиця і друге по величині місто країни, розташована на висоті 850 м над рівнем моря на краю Анатолійського плоскогір'я. Анкара - дуже древнє місто, її фортеця служила притулком для околишніх жителів ще в часи хетів (1200 р. до н.е.). Фрігійці, перси і кельти (галати) по черзі займали Анкару, у часи Римської імперії місто було столицею провінції Галатія і називалося Анкіра (Ангора). У середні століття воно багаторазово переходило з рук у руки візантійців, арабів, хрестоносців, сельджуків і, нарешті, було зайняте османами. Анкара довго залишалася провінційним містом, поки в 1893 р. не була побудована Анатолійська залізниця, що веде в Стамбул. Коли в 1923 р. Ататюрк проголосив Анкару столицею Турецької Республіки, місто нараховувало всього близько 25 тис. жителів. Зараз це місто міністерств і посольств, університетів і медичних центрів, а також центр виноробства і великий транспортний вузол країни .22 Туристично-краєзнавчі дослідження: Збірник наукових статей. - Випуск 2. - К., 1999. - 95 с.

Історичним центром міста вважається вежа Ак Кале ("Білий замок"), обнесена подвійною стіною, по якій можна простежити бурхливу історію Анкари - кожен завойовник обновляв стіни цієї цитаделі, використовуючи для цього залишки зруйнованих будинків. Внутрішні стіни відносяться до VI ст., а сучасний вид фортеця набула в IX ст. при візантійському імператорі Михайлові II, коли був зведений зовнішній периметр стін. Ще один символ міста - мечеть Хадж-Байрам (XV ст.), побудована поруч з руїнами знаменитого храму Августина і Рому, на стінах якого висічені нариси з римської історії і перелік діянь Августа. Справжнє місце паломництва місцевих жителів - величне спорудження мавзолею Ататюрка (Аніт Кабір, 1953 р.) у кварталі Мальтепе. Тут зберігається саркофаг засновника Турецької республіки Мустафи Кемаля - першого правителя країни, що придав їй цивілізований вигляд і, по суті, зробив революційні перетворення у всіх сферах громадського життя Туреччини. Щогодини біля стін Мавзолею проходить урочиста зміна варти.

Кращий музей міста - Музей Анатолійських цивілізацій (Музей хетів), розміщений у критому базарі XV століття. У музеї зберігаються найбагатші зібрання археологічних знахідок культури цього загадкового народу, що наводив жах своїми колісницями на всю Азію в період XVIII -- XII ст. до н.е. У центральному залі музею представлені статуї і рельєфи з Малатьї, Арсланташа й Аладжа-Хююка. У прибудові, що оперізує зал - предмети кам'яного (з Чатал-Хююка) і бронзового століть (з Аладжа-Хююка), сонячні диски, кам'яні барельєфи, домашнє начиння і зброя, зразки клинопису, зображення оленів і биків. Далі представлені експонати з Алішара і Кюльтепе, що відносяться до періодів хетського, фрігійського, імперії Урарту і римського панування.

Поблизу від Анкари розташоване місто-пам'ятник Богазкей -- "охоронець" руїн древньої хетської столиці - Хаттусаса (XVII -- XIII ст. до н.е.). Збереглися залишки укріплень, знамениті "Левині ворота", палаци й унікальний пам'ятник історії - кам'яний "Богазкейський архів".11 Крылов Д., Шанин В. Путеводители с Дмитрием Крыловым. Турция. - Из-во «ЭКСМО» ЗАО, 2010. -106с.

Ізмір, батьківщина Гомера і древня Смірна - третє після Стамбула й Анкари місто Туреччини і саме велике місто на Егейському узбережжі. За свідченням учених, перші поселення на землі Смірни виникли у III тисячоріччі до н.е., до Х ст. до н.е. тут вже існували еллінські поселення. Місто пережило ряд руйнівних навал і землетрусів, тому в самому місті збереглося мало визначних пам'яток, але завдяки своєму клімату, зручності сухопутного і морського повідомлення Ізмір перетворився у великий діловий і туристичний центр. З пам'ятників бурхливої історії міста збереглися 13 колон із прекрасними капітелями - все, що залишилося від величезного римського форуму з відкритим двором і двох'ярусними критими галереями по периметрі. В часи Османської імперії це місце використовувалося як мусульманський цвинтар, тому серед колон зустрічаються залишки надгробків. По іронії історії тут же можна побачити кілька напівзруйнованих римських скульптур Нептуна, Церери і Діани-мисливиці. Центром міста вважається площа Конак з мечеттю Яхли (1754 р.), обробленою яскравою кахельною плиткою, і витонченою Вартовий вежею. У прилеглому Базарному кварталі збереглися стародавні караван-сараї Чакалоглу Хани і Кизларагаси Хани (XVIII в.), а також мечеті Хісар (1597 р.) і Шадірван (Кемералти, 1636 р.). На пагорбі Пагос піднімається візантійська міцність Кадіфекале ("оксамитна"), побудована на місці більш древніх оборонних споруджень, що були зведені на цьому ж місці ще егейцями. З музеїв заслуговує на відвідання Етнографічний музей із зібраннями предметів народної творчості і кустарних промислів, і Археологічний музей, де представлені унікальні археологічні знахідки з Західної Анатолії, що датуються періодом з VI ст. до н.е., предмети елліністичного, римського і візантійського періоду, а також унікальні знахідки з Ефесу (II ст. н. э.). Серед більш сучасних визначних пам'яток Ізміра необхідно відзначити Парк культури - місце проведення знаменитих щорічних міжнародних ярмарків, лазні Діани і всесвітньо відомі термальні джерела "Балчова" ("джерела Агамемнона"), на базі яких створений великий бальнеологічний центр, що дозволяє сполучити лікування з пляжним відпочинком і великою культурною програмою.

В околицях Ізміра лежить безліч унікальних історичних місць і сучасних морських курортів. У Кемальпаші знаходяться унікальний хетський барельєф "Еті Бабе" ("Батько хетів", XIII ст. до н.е.) і руїни Дівочого замка (Киз калесі), у якому в 1244 р. відбулося весілля дочки Фрідріха II і візантійського імператора Іоанна III. Від замка вціліло лише три поверхи спорудження, але його колишня могутність проглядається навіть у цих останках.111 Борзенко А.Е. Турция. Самостоятельные путешествия. - Из-во «Вильямс», 2005. -55с.

У 110 км. від Ізміра, у мальовничій бухті Егейського моря, розташований Дидим, знаменитий своїм курортом Алтинів кум ("золоті піски") і одним з найбільш грандіозних пам'ятників античності - храмом Аполлона (VIII-IV ст. до н.е.), що вважалось священним місцем античного світу (поступався лише Артемисію в Ефесі і храму Гери на о. Самоз).

У древності від цього знаменитого храму до Мілету пролягала Священна дорога (VI ст. до н.е.), що закінчувалася алеєю зі статуй священнослужителів і сидячих левів (зараз знаходяться в Британському музеї) по обидва боки. Саме святилище було оточено портиком із двома рядами колон і оброблено мармуром з островів Егейського моря. Храм був прикрашений бюстами Аполлона, Зевса, Артеміди і Літо, а також капітелями, прикрашеними головами грифонів і биків, що поряд з головою Медузи були частиною фриза.

У 29 км від Ізміра лежить містечко Маніса, знамените завдяки своїм мечетям Улу Джамі (1376 р.) і Мурадійє Джамі (1586 р.). Недалеко від Маніси знаходиться ще один пам'ятник хетів - гігантське зображення гірського божества "Таш Сурет" ("кам'яна статуя").

У півтора годиннах їзди на північ від Ізміра лежить Бергама, у древності - величний Пергам, одне із самих знаменитих міст античного світу. Перші відомості про Пергам відносяться до IV ст. до н.е., однак на той час на цьому місці існували вже більш древні міста, що і послужили основою "перлини еллінського Середземномор'я". За свою історію місто було і скарбницею македонян, і столицею могутнього Пергамського царства, і римським форпостом в Азії, і резиденцією християнських єпископів.

Навколо акрополя, що піднімається на горі над містом, збереглися руїни знаменитої бібліотеки (II ст. до н.е.), театру на 10 тис. глядачів (IV-II ст. до н.е.) з унікальними акустичними характеристиками, корінфського храму Траяна (117-118 р. н.е.), доричного храму Афіни (III ст.), храму Діоніса (II ст. до н.е.) і руїни величезного мармурового вівтаря Зевса (II ст. до н.е.), що вважались одним із семи чудес світла. Сьогодні велика частина знахідок з Пергаму перевезена в спеціально побудований для них берлінський Пергамон-музей і там ретельно реконструйовані. В околицях можна оглянути руїни еллінського храму Гери (III-II ст. до н.е.), будинку гімнасія і терм, а також могутні руїни Червоного двору, спочатку побудованого як храм Серапіса (II ст. н.е.), а згодом переробленого у візантійську базиліку. Неподалік від акрополя збереглися руїни іншого відомого в античні часи пам'ятника - храму Асклепіону, присвяченого богу здоров'я і лікування Асклепію (Ескулапу). Від нього збереглися руїни пропілеї (вхідні ворота, II ст. н.е.), трохи піднятих з руїн колон, руїни бібліотеки і круглого храму, "священної дороги", а також окремі фрагменти терм. Храмовий театр міг умістити до 3500 глядачів, він використовується й у наші дні для показу спектаклів. Недалеко розташовані історичні скарби Мілета і Трої.

Руїни древнього Мілета лежать на пагорбі поблизу узбережжя Егейського моря. Як великий порт і важливий центр судноплавства, він був відомий вже в середині II тисячоріччя до н.е. У Мілеті народилися філософи Анаксімандр і Анаксімен, історик і географ Гекатей, архітектори Іннодам і Ісідор. В часи перського панування місто було знищене, тому що населення Мілета чинило завзятий опір завойовникам. Згодом місто було відновлено. Головною визначною пам'яткою Мілета є Театр, що розкинувся на високому пагорбі, (IV ст. до н.е.), розрахований на 25 тис. глядачів. Непогано збереглися південна Агора, Терми Фаустіни, Булевтерій (II ст. н.е.), фрагменти двох величезних статуй левів, що охороняли вхід у гавань, храм Аполлона Дельфійського і Стадіон (II ст. до н.е.), що вміщав 15 тис. глядачів. Неподалік від південної агори височіє мечеть Ільяс-Бея (XV ст.) - квадратний будинок з величезним куполом витонченої форми.

Руїни величної Трої (Іліон), найбільшого міста епохи ранньої бронзи (III тисячоріччя до н.е.), що довгий час вважалося просто красивою легендою, лежать в околицях пагорбів Хізарлик (Гісарлик) на північно-західному узбережжі країни. Частково збереглися похила в'їздна естакада Трої II (2500-2150 р. до н.е.) довжиною 21 м і шириною 5,5 м, міський вал Трої VI (1900-1300 р. до н.е.), стіна римського періоду, Акрополь, що служив одночасно для захисту міста і для охорони так званої цистерни (резервуара з запасами води, у даний час доступу до нього немає), храм Афіни. На території внутрішнього двору збереглися залишки фундаментів з тесаного каменю, сам храм зруйнований. Південними міськими воротами і величним колонним залом розмірами 20х12 м, що відносяться до Трої VI, сьогодні можна помилуватися лише здалеку. На території самого древнього культурного шару, що несе явні сліди пожежі, зараз проводяться інтенсивні розкопки, що не дивно - датований 3700 р. до н.е., він більше всього підходить під опис з нетлінної поеми Гомера.

Туристичною столицею турецького Середземномор'я вважається Анталія, що залучає туристів багатою історичною спадщиною й унікальною природою. Її околиці славляться розкішними готелями і найчистішими пляжами - за оцінками ЮНЕСКО цей район визнаний одним із самих екологічно чистих місць на планеті. Купатися тут можна з березня до кінця листопада. Атталея (нинішня Анталья) була заснована Атталом II з Пергама в II ст. до н.е., і з тих пір усі народи, що селилися в його районі, робили свій внесок у вигляд цього унікального місця. Історичний центр старого міста називається Калеїчі ("всередині фортеці"), розташований навколо древньої римської гавані, обнесеною стіною, що у IX і X століттях була укріплена візантійцями для захисту від арабського вторгнення. Один із символів міста - Ворота Адріана, споруджені на честь відвідування міста римським імператором Адріаном у 130 р. до н.е. По обидва боки воріт стоять вежі, одна з них - однолітка воріт і побудована ще римлянами, а інша зведена турками-сельджуками, що скорили ці землі в 1207 р. Ворота ведуть у місто, а точніше - у два міста, оскільки Анталья складається зі "старого міста" з дерев'яними будиночками і мальовничими куточками, де сам час зупинив свій біг, і вируючого "нового міста" із сучасними будинками і тінистими пальмовими бульварами.

В Антальї багато древніх пам'ятників, з яких особливо гарні "символ Антальї" - побудований турками-сельджуками мінарет Йівлі ("складчастий", ХІ ст.) 37 м висотою, а також мечеть Ескі Джамі, побудована за зразком візантійської церкви в 1373 р., надгробні пам'ятники дружини султана Баязеда II і Мехмет-бея, колишній монастир "танцюючих дервішів" Мевлевіхане з виставкою сучасного мистецтва, і зруйнований у свій час блискавкою Зрізаний мінарет. У районі "нового міста" розташовані основні об'єкти найсучаснішої інфраструктури туризму - найчистіші пляжі, яхтові стоянки і розкішні готелі, чайхани, бари і ресторани, супермаркети і крамнички. На виїзді з Антальї в Кемер розташований чудовий водяний парк "Акваленд" - самий старий з водних парків Антальї, розрахований на 1500 чоловік і побудований за світовими стандартами на території площею 40 тис. кв. м. Тут створений унікальний комплекс басейнів і озер різної глибини, з островами і без, а також витончені містки, солярії, десятки водних гірок і "труб" та інші види водяних розваг. Новий парк "Атлантіс" розташований у горах і побудований за американським проектом з більш складною системою водних гірок і "труб". Безліч басейнів доповнюється одним великим, зі штучними високими хвилями. Крім того, є ще маловідомий парк "Акваворд" у прилеглому Кемері - 8 великих гірок і "труб" усіх видів, окремі басейни і гірки для малят, басейн із "піратським кораблем", а також басейн для дорослих зі штучною течією і джакузі.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7