Дослідження проводилися на базі кафедри спеціальної та фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ протягом 2002-2007 років чотирма етапами.

На першому етапі (2002/2003 н.р.) вивчено й проаналізовано науково-методичну літературу з проблематики дисертаційної роботи, обґрунтовано методологію дослідження, мету й завдання його експериментальної частини та методику дослідження, проведено педагогічні спостереження, розроблено авторську навчальну програму спеціальної фізичної підготовки курсантів-жінок, визначено групи студенток та курсантів-жінок, які братимуть участь у педагогічному експерименті. Студентки склали контрольну групу (КГ), курсанти-жінки - експериментальну (ЕГ).

На другому етапі (2003/2004 н.р.) вивчали рівень спеціальної фізичної підготовленості, фізичної працездатності та функціональний стан серцево-судинної системи студенток та курсантів-жінок, виявляли їх зміни у різні періоди навчального року. У дослідженнях брали участь 76 практично здорових студенток та курсантів-жінок, які навчалися у Львівському державному університеті внутрішніх справ, віком 17-22 роки. Вибірки студенток і курсантів-жінок були репрезентативними.

До контрольної групи увійшли 38 студенток, у яких навчальний процес із предмету фізичне виховання проводився за базовою програмою для ВНЗ МВС України, що містила матеріал теоретичної, методичної та практичної підготовки.

Експериментальну групу склали 38 курсантів-жінок, які навчалися за авторською програмою спеціальної фізичної підготовки для вищих навчальних закладів системи МВС України згідно з наказами МВС України № 759 від 21.10.2000 та №1444 від 25.11.2003. Авторська програма також містила матеріал теоретичної, методичної та практичної підготовки. При цьому фізична підготовка складалася із загальної та спеціальної підготовки: загальна фізична підготовка, як і в контрольній групі, здійснювалася засобами легкої атлетики, гімнастики тощо. Спеціальна фізична підготовка базувалася на застосуванні засобів фізичного впливу (рукопашний бій, прийоми самбо, боксу, карате та інших бойових мистецтв) для формування навичок самозахисту, обеззброювання та затримання осіб, що порушують громадський порядок, і розвитку провідних фізичних якостей.

Методологічними засадами побудови авторської програми слугували фундаментальні положення теорії адаптації (Меерсон Ф.З., 1990; Пліско В.І., Решко С.М., Ємчук О.І., 2002; Платонов В.Н., 2004 та ін.) та теорії розвитку фізичних якостей (Платонов В.Н., Булатова М.М., 1995; Линець М.М., 1997; Матвеев Л.П., 2001 та ін.)

Для визначення впливу програм, за якими навчалися учасниці експерименту, на зміни показників спеціальної фізичної підготовленості протягом навчального року були використані види випробувань Державних тестів та нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України (1996), а саме: біг на 100 м, 3000 м, човниковий біг 10х10 м, стрибок у довжину з місця, згинання та розгинання рук в упорі лежачи, піднімання тулуба з положення лежачи за 1 хв, а також визначення рівня засвоєння заходів фізичного впливу. Фізичну працездатність визначали за методикою В.Л. Карпмана і співавт. (1978) у модифікації А.В. Магльованого (1988) на велоергометрі зі швидкістю педалювання 60 об/хв до відмови. Перша сходинка - 0,45 вт/кГ/хв з подальшим збільшенням на 0,45 вт/кГ/хв на кожній сходинці тривалістю по 3 хв, без зупинки (Магльований А.В., 1988-1993). Відразу після відмови і через 10 хв після відпочинку реєстрували сейсмокардіограму та варіаційну пульсограму, електрокардіограму записували у положенні лежачи (Белова Л.А., 1988), розраховували 100 сейсмо- та кардіоциклів (Баєвський Р.М., 1985). У всіх дослідженнях застосовували однакові прилади: хронометр, тонометр, велоергометр ВЕ-02, ЕКГ „Малиш”, сейсмодатчик 5A-2893234 CON 902, який фіксували в ділянці серцевого поштовху.

На третьому етапі (2004-2006 рр.) опрацьовано результати тестування студенток КГ та курсантів-жінок ЕГ, подано характеристику та проаналізовано зміни показників загальної та спеціальної фізичної підготовленості, фізичної працездатності й параметрів серцево-судинної системи в осінній (ОПН) та весняний (ВПН) періоди навчання, узагальнено результати дослідження, сформульовано висновки та практичні рекомендації.

На четвертому етапі (2006-2007 рр.) узагальнено отримані результати дослідження, виконано літературне оформлення дисертації, впровадження отриманих результатів у практику навчальних закладів системи МВС України та в роботу практичних підрозділів системи МВС України.

Примітки: 1)x - вірогідні розбіжності між групами;
2)xx - вірогідні розбіжності між періодами.

Порівняльний аналіз показників фізичної підготовленості (табл. 2, рис. 1) студенток КГ та курсантів-жінок ЕГ в осінній та весняний періоди навчання засвідчив достовірні (р<0,05) позитивні зрушення за чотирма показниками з шести у курсантів-жінок ЕГ. У студенток КГ зміни також мали позитивний характер, але вони статистично не підтверджені (р>0,05).

Так, результати у бігу на 100 м в осінній період навчання засвідчили, що достовірно (р<0,05) кращий показник був у курсантів-жінок ЕГ, який дорівнював 16,42±0,57 с, а у студенток КГ він становив лише 18,07±0,41 с. У весняний період навчання результати бігу на 100 м курсантів-жінок ЕГ були також достовірно (р<0,05) вищими, ніж у студенток КГ. Слід наголосити, що впродовж навчального року результати бігу на 100 м покращилися в обох групах, але достовірно вони зросли лише у курсантів-жінок. Така ж тенденція простежувалася й за показниками згинання й розгинання рук в упорі лежачи, піднімання тулуба з положення лежачи за 1 хв та човникового бігу 10х10 м, що свідчить про перевагу занять за авторською програмою. Результати у бігу на 3000 м показали позитивні зміни. При цьому у курсантів-жінок спостерігалися вищі темпи приросту загальної витривалості упродовж навчального року, ніж у студенток КГ. Розбіжності між курсантами-жінками та студентками значно зросли і стали близькими до вірогідних. Аналогічні зміни спостерігалися і в стрибках у довжину з місця.

Порівняльний аналіз якісних показників фізичної підготовленості курсантів-жінок ЕГ і студенток КГ також свідчив про перевагу тренувального впливу авторської програми фізичної підготовки (рис. 1). Так, у 23,68% курсантів-жінок ЕГ в осінній період навчання було зафіксовано високий рівень фізичної підготовленості, а у КГ жодна студентка не досягла такого рівня. У весняний період уже 34,21% курсантів-жінок ЕГ досягли високого рівня фізичної підготовленості, тобто відбулося достовірне (р<0,05) його зростання на 10,53%. Вищий за середній рівень фізичної підготовленості на початку навчального року мали 65,79% курсантів-жінок ЕГ, а наприкінці навчального року таких було зафіксовано 57,90%. Середній рівень фізичної підготовленості показали лише 10,53% курсантів-жінок ЕГ в осінній період навчання, а у весняний їх кількість зменшилася до 7,89%. Натомість у студенток КГ як в осінній, так і у весняний період навчання переважним був середній рівень фізичної підготовленості (відповідно 86,84 та 78,95%).

Викладене дозволяє констатувати, що відсоток осіб, які досягли високого рівня фізичної підготовленості, у курсантів-жінок ЕГ підвищився за рахунок відповідного зменшення кількості осіб із середнім та вищим за середній рівнями фізичної підготовленості. Результатів, нижчих від середнього рівня фізичної підготовленості, не було зафіксовано в жодній з досліджуваних груп. Отже, узагальнюючи результати аналізу рівня фізичної підготовленості курсантів-жінок ЕГ та студенток КГ в осінній та весняний періоди навчання, можна констатувати, що він був достовірно (р<0,05) вищим у курсантів-жінок ЕГ, причому впродовж навчального року їхня перевага зростала.

Вивчення показників ЧСС до велоергометричного тесту “до відмови”, на його сходинках та у період відновлення через 10 хв у різні періоди навчального року свідчить, що вихідні показники у студенток КГ та курсантів-жінок ЕГ знаходилися у межах фізіологічної норми, яка притаманна жінкам у віці 17-22 років, причому як між групами, так і між періодами навчального року суттєвих розбіжностей не було (р>0,05). До початку тесту ЧСС у студенток КГ в осінній період навчання становила 80,421,66, а у весняний - 81,891,92 уд/хв, а у курсантів-жінок - відповідно 77,871,08 уд/хв та 75,240,69 уд/хв, тобто знаходилася в межах норми. Проте у курсантів-жінок наприкінці навчального року ЧСС достовірно (р<0,05) знизилася, що свідчить про функціональну економізацію. Аналіз ЧСС при виконанні І, ІІ та ІІІ сходинок вело-ергометричного навантаження в осінній і у весняний періоди навчання показав, що покращення адаптивних можливостей відбулося лише у курсантів-жінок ЕГ. На ІІІ сходинці велоергометричного навантаження ЧСС у студенток КГ досягла 183,16±1,77 уд/хв, після чого вони відмовлялися від виконання роботи. У курсантів-жінок ЕГ на ІІІ сходинці ЧСС була дещо вищою (184,210,69 уд/хв), ніж у студенток КГ, але вони виконували велоергометричне навантаження до кінця ІІІ сходинки. У весняний період на ІІІ сходинці ЧСС у студенток КГ досягала 183,21±6,50 уд/хв і більшість їх відмовлялися від роботи, не закінчивши її, а всі курсанти-жінки ЕГ виконували роботу до завершення ІІІ сходинки і ЧСС складала 176,371,50 уд/хв. Отримані дані свідчать про достовірне зниження реакції курсантів-жінок на стандартне навантаження, а отже, і про зростання функціональних можливостей серцево-судинної системи.

Через 10 хв після велоергометричної проби достовірне (р<0,05) відновлення показників ЧСС було виявлене як у студенток КГ, так і у курсантів-жінок ЕГ, але в останніх воно відбувалося значно (р<0,05) краще. У весняний період навчання було також виявлено достовірне (р<0,05) покращення показників відновлення у досліджуваних обох груп, але воно також ефективніше (р<0,05) відбувалося у курсантів-жінок ЕГ, що об'єктивно свідчить про більш виражений позитивний вплив запропонованої авторської програми зі спеціальної фізичної підготовки на функціональний стан серця курсантів-жінок ЕГ.

Страницы: 1, 2, 3, 4