- торговий комерційних рахунок (ст.41 УДПА);

. Інші документи (не відносяться до попереднього розділу).

Документи, що мають недоліки, банк повинен протягом необхідного часу

повернути бенефіціару. Таким чином, останній в даному випадку має

можливість виправити оспорені документи чи виставити їх знову у

відповідності з вимогами і подати їх ще раз у відповідні строки. Таким

чином, акредитив не припиняє своєї дії, якщо банк повинен повернути

документи. В більшості випадків шукають можливе інше рішення, оскільки

загальне повернення протирічило б економічним інтересам бенефіціара, а

також інтересам покупця. На практиці застосовуються наступні три варіанти:

1. Банк-кореспондент повідомляє банку-емітенту по телексу про

невідповідності і просить його тим не менше дати дозвіл на виплату;

2. Банк-кореспондент пропонує бенефіціару послати документи до банку-

емітенту на інкасо. Таким чином, покупець, лише після виплати вартості

товару стає власником документів;

3. Банк-кореспондент може (це не є його обов’язком) сплатити за документи

“умовно”. Якщо покупець чи банк-емітент не заявлять про свою готовність

сплатити за документи, що мають недоліки, бенефіціар зобов’язаний

компенсувати суму банку (включаючи комісійні витрати та відсотки).

Оговорка знімається, тобто платіж вважається остаточним, якщо покупець чи

банк-емітент приймає документи з повною чи мовчазною згодою (“мовчазна”

згода – в даному контексті - без негайного опротестування).

У випадку надання документів через банк-кореспондент банку-емітенту

законність рекламації документів, що не відповідають акредитиву, згідно

ст.16 УДПА, пов’язана з наступними передумовами:

- про повернення документів необхідно негайно повідомити особі, що

подала документи;

- необхідно використовувати швидкі засоби комунікації;

У повідомленні необхідно назвати невідповідність і дати довідку про те

чи зберігаються документи в розпорядженні банку чи відсилаються назад. У

практиці міжнародних розрахунків існую досить багато видів акредитивів.

класифікація акредитивів наводиться у таблиці №1.1.

Далі ми детально розглянемо кожен з видів акредитивів, які описані у

вище згаданій таблиці.

1. За способом використання акредитиви поділяються на документарні

(товарні) та грошові (циркулярні):

. документарні (товарні) використовуються для розрахунків за товари та

послуги при наданні обумовлених в акредитиві документів;

. грошові (циркулярні) – це такі акредитиви, виплата за якими не

обумовлена наданням документів.

2. За формою акредитиви поділяються на документарні акредитиви та

акредитивні листи.

У більшості країн терміни “документарний акредитив” та “комерційний

акредитивний лист” – синоніми. Але, наприклад, у США, Великобританії та

Китаї, а також у закордонних відділеннях найбільших банків Англії та США

технологічні процеси та можливості акредитивних листі суттєво відрізняються

від запропонованих документарними акредитивами.

Табл. №1.1. Види акредитивів та їх класифікація

| |За способом використання |документарні (товарні); |

| | |грошові (циркулярні); |

| |За формою |документарні акредитиви; |

| | |акредитивні листи; |

| |За способом повідомлення бенефіціара|прямо авізовані акредитиви; |

| |про відкриття акредитиву на його |акредитиви авізовані через авізуючий |

| |користь |банк; |

| | |попередньо авізовані акредитиви; |

| |За ступенем гарантованості сплати |відкличні; |

| |сум, які мають бути сплачені |безвідкличні; |

| |експортеру | |

| |За наявністю або відсутністю |підтверджений; |

| |підтвердження за акредитивом з боку |непідтверджений; |

| |авізуючого або іншого банку | |

| |За валютою платежу |у національній валюті бенефіціара; |

| | |у національній валюті імпортера; |

| | |у третій валюті; |

| |За характером платежу у зв’язку з |подільні; |

| |можливістю / неможливістю |неподільні; |

| |здійснювати часткові поставки | |

| |продукції | |

| |За місцем та суб’єктом виконання |виконуються банком-емітентом у країні|

| | |імпортера; |

| | |виконуються авізуючим або |

| | |підтверджуючим банком у країні |

| | |бенефіціара; |

| | |виконуються за участю третього банку;|

| |Залежно від виду |акредитиви на імпорт; |

| |зовнішньоекономічної діяльності |а)транзитні акредитиви |

| |суб’єктів господарювання |акредитиви на експорт; |

| |За способом виконання |шляхом платежу за пред’явленням; |

| | |шляхом акцепту; |

| | |шляхом платежу з відстрочкою; |

| | |шляхом негоціації; |

| | |а) обмежені; |

| | |б) необмежені; |

| |Залежно від наявності депонованих |покриті; |

| |грошових коштів у підтверджуючому |непокриті; |

| |банку | |

| |Залежно від наявності інших |переказні (трансферабельні); |

| |бенефіціарів |непереказні; |

| |Спеціальні форми акредитиву |компенсаційні акредитиви; |

| | |зустрічні акредитиви; |

| | |резервні акредитиви (стенд-бай) |

| | |а) фінансова модель; |

| | |б) комерційна модель; |

| | |відновлювані акредитиви; |

| | |револьверні акредитиви; |

| | |а) кумулятивні; |

| | |б) некумулятивні; |

| | |акредитиви з червоною смугою; |

| | |а) чисті; |

| | |б) документарні |

Розрахунки у формі акредитивних комерційних листів повинні бути

погоджені сторонами у контракті купівлі-продажу.

Особливість акредитивних комерційних листів полягає у тому, що вони

направляються не банку в країні продавця, а безпосередньо бенефіціару. При

цьому банк у країні продавця може використовуватися лише як проміжна

інстанція. Бенефіціар після відправлення товару та отримання усіх

необхідних, передбачений у акредитивному листі, документів може або

передати їх банку, обраному на свій розсуд, або направити для сплати

безпосередньо банку, який виписав акредитивний лист.

Експортер, який погодився на розрахунки з використанням акредитивних

листів повинен прийняти до уваги, що йому не буде відмовлено у негоціації

тратт банком його країни лише у тому випадку, якщо акредитивний лист

виписаний солідним (першокласним) банком та його гарантія купити виставлені

тратт вважатиметься іншими банками достатньою.

Суб’єктам господарської діяльності України можна порекомендувати

погоджуватися на розрахунки за акредитивними листами лише за умови, що

акредитивні листи виписуватимуться банками-кореспондентами Національного

банку України та іншими першокласними іноземними банками, платоспроможність

яких не викликає сумніву, а також з урахуванням того, що така форма

розрахунків здійснюватиметься обома сторонами на принципах взаємності. В

іншому акредитивні листи відповідають документарним акредитивам. Вони

можуть бути, як і акредитиви, відкличними, безвідкличними, підтвердженими,

трансферабельними, передбачати право часткової виплати вказаної в

акредитивному листі суми. Підтвердження акредитивного листа може бути

здійснений тільки банком, який виписав цей лист, тобто підтвердження не має

того змісту, який воно може мати при підтвердженні документарного

акредитива банком країни-експортера або якимось іншим банком.

3. За способом повідомлення бенефіціара про відкриття акредитиви

поділяються на:

. прямо авізовані та авізовані через авізуючий банк;

. попередньо авізовані.

Прямо авізовані акредитиви банк емітент направляє безпосередньо

бенефіціару без втручання іншого банку. Бенефіціар у свою чергу повинен

звернутися з вимогами до закордонного банку, що його обслуговує. Ця форма

авізування має ряд недоліків, характерних при розрахунках. Перш за все

бенефіціар не має необхідних умов для контролю справжності акредитиву,

більше того, ще ускладнює процес з’ясування платоспроможності банку-

емітента.

Акредитиви, які направляються безпосередньо бенефіціару, тобто втручання

іншого банку, використовуються підробниками документації навіть щодо

банків, які є досить надійними та мають досконалу технічну базу. Експортер,

котрий бажає захистити себе від подібної практики, повинен вимагати

авізований акредитив або підтверджений банком у його власній країні.

Авізований акредитив – це акредитив, за яким банк-емітент звертається з

дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара про

відкриття акредитиву без будь-якого зобов’язання як із боку авізуючого

банку, так і з боку банку-емітента.

4. За ступенем гарантованості оплати см, які мають бути сплачені

експортеру, акредитиви поділяються на відкличні та безвідкличні.

Відкличний акредитив – це акредитив, який може бути в будь-який час

змінений, або відкликаний (анульований) банком-емітентом за дорученням

імпортера, що доручив банку-емітенту відкрити цей акредитив, без

обов’язкового повідомлення бенефіціара.

Оскільки відкличний акредитив не створює додаткових зобов’язань

імпортера в частині оплати куплених ним товарів, експортери не вважають

його достатньою гарантією і у зовнішньоторговельних розрахунках він

використовується досить рідко. У випадку, коли імпортер та експортер усе ж

таки дійдуть згоди щодо використання у міжнародних розрахунках відкличного

акредитиву, останній може бути використаний як інструмент, який завдяки

своїй простоті, точності та невеликій вартості порівняно з відкличним

акредитивом забезпечить:

. платіж у встановлені терміни, роблячи зручнішим управління грошовими

ресурсами продавця;

. контролювання банком розпоряджень продавця, що стосуються документів

про відправку товару.

Юридичне зобов’язання банку-емітента, який відкрив безвідкличний

акредитив, не може переглядатися у межах встановленого терміну дії без

згоди всіх зацікавлених сторін (покупця, його банку та продавця). Однак

слід зазначити, що у цій конструкції відсутній прямий зв’язок між покупцем

та продавцем. Справді, лише торговельний контракт пов’язує їх та накладає

зобов’язання на експортера за поставку товару, а на імпортера – за оплату

цього товару.

5. За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку

авізуючого або іншого банку акредитиви поділяються на підтверджені та

непідтверджені.

Безвідкличний акредитив може бути авізований бенефіціару через інший

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5