1) з фiксованою процентною ставкою;
2) з плаваючою процентною ставкою;
3) зі сплатою процента одночасно з отриманням кредита (дисконтний
кредит).
Позики з фiксованою процентною ставкою характернi для стабiльної
економiки, однак можуть видаватися на короткий термiн i в умовах iнфляцiї.
Очевидно, що в сучасних нестабільних економічних умовах більшість кредитних
угод будуть передбачати в своїх умовах плаваючу процентну ставку.
Якщо надання кредиту відбувається за рахунок коштів, запозичених у
Національного банку, то процентна ставка за користування кредитом
встановлюється як облікова ставка НБУ плюс маржа (5 – 20%), і зміна
процентів за користування кредитом буде залежати від того, наскільки
змінюється облікова ставка НБУ.
В залежностi вiд цiльового спрямування кредит може бути виробничим чи
споживчим.
Переважна частина кредитiв використовується у сферi виробництва та
реалiзацiї сукупного суспiльного продукту i є важливим джерелом формування
обiгових коштiв i основних фондiв. Водночас населення теж одержує значну
кредитну допомогу на свої споживчi цiлi, насамперед це кредити на затрати,
пов’язанi з покращенням житлових умов i створенням пiдсобного домашнього
господарства, а також на придбання товарiв в кредит i невiдкладнiпотреби.
Споживчий кредит надається тiльки у нацiональнiй грошовiй одиницi
фiзичним особам-резидентам України, строк користування споживчим кредитом
не повинен перевищувати 10 рокiв.
Нерiвномiрнiсть розвитку кредитних вiдносин комерцiйних банкiв з
приватним сектором свiдчить, з одного боку, про потенцiйну спрямованiсть
банкiв на спiвробiтництво з недержавними суб’єктами-пiдприємствами та
домашнiми господарствами, а з другого – про значнi труднощi, якi iснують на
шляху розвитку цього спiвробiтництва. Глибока платiжна криза, що охопила в
1995 роцi всi сфери економiки, погiршення фiнансового стану та
кредитоспроможностi приватних пiдприємств, посилення тиску на банки з боку
державних структур внаслiдок того, що держава є акцiонером провiдних
комерцiйних банкiв ("Україна", Промiнвестбанк, Укрсоцбанк тощо) iстотно
ускладнили розвиток кредитних вiдносин комерцiйних банкiв з приватним
сектором економiки в 1995-1996 роках.
ІІІ. Проблеми та перспективи застосування різноманітних
видів кредиту на Україні.
Однiєю з найважливiших функцiй комерцiйних банкiв є функцiя фiнансового
посередника, коли, з одного боку, банки залучають заощадження вкладникiв, а
з iншого – здiйснюють iнвестицiї (вкладання коштiв). Створення сприятливого
середовища для цього i повинно стати серцевиною банкiвських реформ.
Різноманітні види кредитів, що надаються комерціними банками,
призначені задовольнити потреби суспільства в тимчасових коштах і вирішити
його виробничі, споживчі проблеми, сприяти розвиткові окремих чи всіх
галузей народного господарства, зробити процес кредитування простішим і
менш ризиковим.
Але на сучасному етапі розвитку української економіки існує обмаль
проблем, які перешкоджають банкам надавати окремі види кредитів, сприяють
зростанню частки небажаних видів кредитів (прострочених, пролонгованих,
безнадійних і т.і.), що погіршує ліквідність та платоспроможність банків.
Як було вже сказано вище, одне з основних обмежень діяльності
українських комерційних банків на сучасному етапі - неможливість і
небажання комерційних банків проводити довгострокове кредитування. Це
пов'язано з відсутністю довгих кредитних ресурсів, відсутністю серйозних
позичальників, які б мали стійке фінансове становище, інфляцією, великим
ризиком неповернення кредитів.
Але останнім часом в економіці України відбулися зміни, які примусять
комерційні банки переглянути свою кредитну діяльність і збільшити частку
довгострокового кредитування.
Економiчна полiтика уряду України та НБУ в 1995-1996 роках створила
умови для фiнансової стабiлiзацiї. Це зумовило нову ситуацiю для дiяльностi
банкiвських установ, особливiсть якої в тому, що багато банкiв, включаючи
середнi i великi, взагалi не надавали середньострокових i особливо
довгострокових кредитiв. Сфера їх дiяльностi обмежувалась переважно
короткостроковим кредитуванням, розрахунково-касовим обслуговуванням
клiєнтiв, операцiями з купiвлi-продажу валюти, роботою з державними цiнними
паперами. При цьому слiд визначити iстотне зниження номiнальних процентних
ставок по кредитах, а також поступову активiзацiю iнвестицiйної дiяльностi
пiдприємств та пiдвищення їх попиту на середньостроковi та довгостроковi
кредити, що вимагає вiдповiдної змiни в депозитнiй i кредитнiй тактицi i
стратегiї, спрямованих на забезпечення фiнансової стiйкостi банку в умовах
фiнансової стабiлiзацiї.
В 1997 роцi для України були характернi темпи iнфляцiї в 3% [26, с.92],
i це викликає певнi проблеми для комерцiйних банкiв щодо забезпечення їх
фiнансової стiйкостi, бо структура балансiв українських банкiв добре
адаптована до значних рiвнiв iнфляцiї i могла б сприяти високiй дохiдностi
їхньої фiнансово-посередницької дiяльностi. Однак така структура погано
пристосована до операцiй в умовах невисокої iнфляцiї, i якщо українськi
банки не будуть намагатися iстотно змiнити структуру своїх балансiв за
низької iнфляцiї, то це неминуче викличе збiльшення їхнiх збиткiв i
призведе до неплатоспроможностi.
Причина цього криється ось в чому. Зниження середньомiсячних темпiв
iнфляцiї до рiвня менш нiж 3% зумовить рiзкi зрушення в порiвняльнiй
дохiдностi рiзних комбiнацiй активiв i пасивiв. Вiдбудеться iстотне
зниження номiнальних процентних ставок по всiх категорiях гривненвих
працюючих активiв, включаючи кредити. Це, у свою чергу виклече рiзке
скорочення процентної маржi i, як результат, похитне фiнансову стiйкiсть
банкiв.
Очевидно, що зниження iнфляцiї до рiвня менше нiж 3% на мiсяць призведе
до структурних зрушень у попитi на кредитнi ресурси, збiльшуючи в них
частку довгострокових позик.
Зростання строкiв надання кредитiв змушуватиме банки збiльшувати питому
вагу строкових зобов’язань, насамперед строкових депозитiв, що в будь-якому
разi зумовить пiдвищення банкiвських витрат.
Коли процентнi ставки мають тенденцiю до зниження, оптимальною
фiнансовою стратегiєю для банкiв є орiєнтацiя на залучення переважно
короткострокових зобов’язань, в тому числi депозитiв "до запитання". Проте
в цьому випадку банк вiдчує труднощi. По сутi, йому доведеться вибирати
один iз двох непривабливих для змiцнення їхнього фiнансового стану
варiантiв:
1) йому необхiдно приймати додатковi ризики, пов’язанi iз
спiввiдношенням зобов’язань "до запитання" i середньострокових працюючих
активiв, що збiльшує загрозу втрати лiквiдностi;
2) вести далi переважно короткострокове кредитування i задовольнятися
нижчими процентними доходами внаслiдок перевищення пропозицiї над попитом
по короткострокових позиках.
Таким чином, успiшна адаптацiя до рiзких змiн у порiвняльнiй дохiдностi
рiзних комбiнацiй активiв i пасивiв у зв’язку iз стiйким зниженням iнфляцiї
до рiвня менш нiж 3% на мiсяць вимагатиме вiд українських банкiв серйозної
змiни своїх балансiв. Основнi змiни полягатимуть у зменшеннi питомої ваги
зобов’язань "до запитання", в тому числi валютних, при одночасному
пiдвищеннi частки строкових зобов’язань, насамперед строкових депозитiв, у
пiдвищеннi питомої ваги працюючих активiв при одночасному скороченнi частки
непрацюючих активiв, зокрема, зростаннi питомої ваги кредитiв реально
дiючим пiдприємницьким структурам.
Зрозумiло, що повноцiнна участь комерцiйних банкiв у довгостроковому
кредитуваннi можлива лише за умови досягнення макроекономiчної
стабiлiзацiї. Але це не виключає необхiдностi запровадження економiчних
стимулiв та вiдновлення впливу держави в цьому питаннi.
Незважаючи на те, що жоден з банкiв не досяг рiвня 25% кредитних
вкладень довгострокового характеру, НБУ з метою сприяння розвитковi
iнвестицiйного процесу дозволив банкам у 1995 роцi надати довгострокових
кредитiв бiльше як на 10 трлн. крб. в рахунок обов’язкових резервiв [20,
с.50].
З метою заохочення комерцiйних банкiв для довгострокового кредитування
iнвестицiйних програм в 1995 роцi здiйснювалося коригування обов’язкових
резервiв, якi повиннi знаходитися на кореспондентських рахунках банкiв, на
суму наданих ними кредитiв за рахунок власних ресурсiв. Дiя цiєї пiльги
була продовжена i в 1996 роцi.
В сучасних умовах в Україні особливу увагу необхідно приділяти
розвиткові споживчого кредиту, в чому має допомогти вивчення іноземного
досвіду. Розвиток цього виду кредиту насамперед допоможе підвищити життєвий
рівень населення. Але з другого боку, саме низький рівень доходів населення
– головна причина того, що надання населенню споживчих кредитів банками
майже не відбувається.
Уваги заслуговують такі різновиди споживчих кредитів, що поширені в США
- позики з погашенням у розстрочку і позики, що відновляються. Позички
зпогашенням у розстрочку застосовуються для купівлі побутових товарів
тривалого користування, наприклад, для купівлі автомобіля. Позичальник може
за своїм вибором чи погасити позику повністю, чи передати автомобіль за
залишковою вартістю банку в якості сплати непогашеного боргу.
У разі надання банком позички, що відновлюється позичальнику
відкривається кредитна лінія з правом отримання кредиту на протязі певного
строку. При цьому, якщо позика погашається на протязі певного пільгового
строку (30 днів), то процент на користь банку не нараховується.
Для розвитку споживчого кредитування в Україні можна передбачити такий
варіант: відкривати кредитну лінію фізичним особам-позичальникам, які мають
вклади в цьому банку і мають репутацію акуратних клієнтів.
При проведенні своєї кредитної діяльності будь-який банк ставить на
меті зменшити кредитний ризик і таким чином зменшити частку прострочених,
пролонгованих, сумнівних, небезпечних, безнадійних кредитів.
Найсуттєвiший фактор впливу на лiквiднiсть i платоспроможнiсть банкiв є
проблема невчасного повернення позик, зростання безнадiйної кредитної
заборгованостi. Без вжиття кардинальних заходiв щодо виправлення ситуацiї з
поверненням кредитiв посилюється загроза втрати лiквiдностi банкiвською
системою України. Серед заходiв загальнодержавного масштабу НБУ передбачає
надання прямої дiї Закону України "Про заставу майна" i спрощення процедури
реалiзацiї заставленого майна, введення єдиного реєстру такого майна,
створення резервiв покриття кредитних ризикiв i фондiв страхування вкладiв
громадян, якнайшвидше прийняття Закону України "Про кредит", проект якого
вже пiдготовлений спецiалiстами НБУ.
В умовах зростання сум неповернених кредитiв посилюється значення
контролю з боку банка за чiтким виконанням умов кредитного договору.
Першочергового значення тут набуває своєчаснiсть сплати боржником чергових
процентiв i встановленої частини погашення основного боргу.
Враховуючи, що кожнiй позицi властивий певний ризик невиплати процентiв
чи неповернення позики внаслiдок непередбачених обставин, зрозумiлим є
намагання банку кредитувати лише перевiрених позичальникiв, якi добре себе
зарекомендували. Однак в умовах нестабiльностi економiки таких клiєнтiв
обмаль i обмежитися лише ними – це поставити пiд сумнiв дiяльнiсть банку як
кредитної установи. Тому доцiльно не втрачати можливостi нарощувати обсяг
позичкових операцiй i за рахунок тих iз них, для яких властивий пiдвищений
ризик. Адже саме для них характерна бiльша дохiднiсть у порiвняннi з
слаборизиковими. Беручи до уваги iснування обернено пропорцiональної
залежностi мiж величиною ризику i дохiднiстю кредитних операцiй, кожний
банк у центр позичкової полiтики повинен ставити забезпечення
збалансованостi мiж ризиковiстю та обережнiстю. Надмiрна (невиправдана)
ризиковiсть посилює загрозу падiння дохiдностi банку внаслiдок неповернення
боргiв, а то й невиплати процентiв, тодi як перебiльшена обережнiсть знову
ж таки не дає змоги використати багато якi прибутковi можливостi.
У зв'язку з цим очевидним є регулювання кредитних ризикiв та реалiзацiя
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
|