7. Нелегальні зовнішньо - та внутрішньоекономічиі операції з боку

населення, в тому числі контрабанда (про це свідчать поширені факти продажу

в Україні імпортних продуктів за цінами, рівними або нижчими від тих, за

якими вони купуються за кордоном). Цьому сприяють надмірна зарегульованість

ввозу імпорту і неврегульованість митного податкового законодавства, а

також часті зміни порядку перетинання кордону. Це насамперед стосується

контрабанди автомобілів, тютюнових виробів, мийних засобів, спирту і

алкогольних напоїв.

Через те, що акцизні ставки на тютюнові вироби в Росії нижчі від

українських у 5-10 разів, з вересня 1999 року почала стрімко зростати

тінізація тютюнового ринку, особливо контрабанда тютюнових виробів з Росії.

За даними експертів, приблизно половина вітчизняного тютюнового ринку

втрачена з причин контрабанди цих виробів з Росії, а українські тютюнові

фабрики змушені зменшувати обсяги виробництва і переходити на нижчі ціни.

При цьому втрачає бюджет України і відповідно — виграє бюджет Росії.

8. Фінансові спекуляції на валютних курсах. У зв'язку з тим, що до березня

поточного року встановлені жорсткі межі валютного коридору, а ринковий курс

хронічно перевищував офіційний, вся наявна валюта обертається на «чорному»

ринку. Основна її маса, що надходить до обмінних пунктів від населення,

продається підставним особам за офіційним курсом і вже потім потрапляє на

«чорний» ринок.

9. Створення й використання фіктивних фірм (одноразових, у вигляді дочірніх

підприємств), а також конвертація через них нс-готівкових грошей у готівку.

Об'єктивні чинники їх створення — надмірне державне регулювання

підприємницької діяльності та високі податкові ставки. Тільки в 1999

припинено діяльність понад 4 тис. фіктивних структур і 53 конвертаційних

центрів.

10. Нерозвинутість вторинного фондового ринку. Вторинний фондовий ринок в

Україні тільки починає зароджуватися, тому що роздержавлення та

приватизація не призвели до очікуваного зростання рівня капіталізації й

ліквідності фондового ринку та його ємності. За 1997-1999 роки у Першій

фондовій торговій системі (ПФТС) продано цінних паперів (акції, ОВДП тощо)

на суму приблизно 1,5 млрд.грн. Обсяг торгів на фондових біржах та в по-

забіржовій фондовій торговій системі становив у минулому році 1,86

млрд.гри.

У країні майже немає цивілізованого вексельного обігу, ринку корпоративних

та муніципальних облігацій. Непоодинокими є факти кримінальних операцій з

цінними паперами на фондовому ринку.

11. Відомо, що чим вищий рівень оподатковування (на фонд заробітної плати

зараз підприємства сплачують 39%), тим охочіше економічні агенти працюють з

готівкою, тобто віддають перевагу тіньовому сектору. Це стосується й

населення, яке через високий прибутковіїп податок на заробітну плату

змушене приховувати її дійсний розмір ітим самим виводити цю частку

зарплати до тіньового обігу. Тобто прибутковий податок на заробітну плату

працюючих становить понад 40% із суми заробітної плати, що перевищує 1701

гри. на місяць. Крім того, фізичним особам доводиться ще сплачувати 2% на

особисте пенсійне страхування і 0,5% на соціальне страхування.

12. Як відомо, стабілізація курсу гривні на початку її введення трималася

переважно на валютних резервах НБУ і нарощуванні обсягів випуску і продажу

ОВДП під високі відсотки прибутковості. Основні покупці їх — комерційні

банки, Нацбанк, 4іінансові компанії. На кінець 1999 залишки заборгованості

уряду з ОВДП становили 10,5 млрд.грн. У минулому році випущено ОВДП за

номінальною вартістю на 4,7 млрд.грн. Населення до цього не було допущено.

13. Не сприяє зменшенню відпливу грошових ресурсів у «тінь» затягування

Верховної Радою Україною з прийняттям законопроекту «Про валютне

регулювання» та інших, пов'язаних з регулюванням банківської діяльності.

14. Використання великих сум готівки для розрахунків між юридичними

особами, чому значною мірою «сприяє» високіїй податковий тиск на

виробників, фінансова нестабільність, зарегуль-ованість підприємницької

діяльності, а також масове ухилення юридичних осіб від сплати податків. За

даними Державної податкової адміністрації (ДПА), опублікованими в пресі, за

останні 5 років число підприємств, що ухиляються від сплати податків,

зросло в три рази. В минулому році за фактами ухилення від сплати податків

порушено 10,3 тис. кримінальних справ, органами ДПА стягнуто на користь

держави 2,3 млрд.грн.

15. Наявність каналів прихованого вивозу іноземної валюти за кордон. До

основних з них належать: неповернення в країну експортної валютної виручки

з різних причин; авансові перерахування валюти за фіктивними контрактами на

поставку в країну товарів й оплату фіктивних імпортних послуг; махінації з

цінами по безвалютнпх товарообмінних угодах (бартерні, клірингові,

компенсаційні тощо) у зовнішній торгівлі; злнижен-ня контрактних цін прії

експортних операціях та їх заміщення при імпортних; створення офшорннх

компаній з метою виведення частки прибутку з-під оподаткування; внесення

страхового депозиту' в іноземний банк з формальним наміром отримати кредит

з наступною відмовою від нього. Детальніше це питання розглянуто автором у.

16. Збільшення числа банків з іноземним капіталом у банківській системі

України не змінює на краще ситуацію із залученням вільних коштів населення

в економічний оборот країни. На 01.11.99 в банківській системі країни

функціонувало ЗО комерційних банків з іноземним капіталом, з яких 9 мають

100% іноземний капітал. Усі ці банки — резиденти України. Основна причина,

чому довіра населення до таких банків не зростає, — та обставина, що банки

з іноземним капіталом працюють у тих же умовах, що й вітчизняні. Насамперед

це стосується фактичної відсутності системи страхування внесків населення в

банківській системі країни. До того ж банки, що цілком утворені за участю

іноземного капіталу, обслуговують лише зовнішньоекономічні зв'язки

українських підприємств і організацій з партнерами країн походження

капіталів.

17. Наявність хронічного позитивного сальдо купівлі-продажу іноземної

валюти, яка використовується населенням у вигляді заощаджень, а також у

тіньовому обігу за участю юридичних і фізичних осіб (продаж-купівля

квартир, дач, автомобілів тощо).

18. Постійне перевищення доходів населення над його витратами, яке фізичні

особи через нестачу достатньої захищеності та мотивації не вкладають у

банківську систему та інші фінаїісові інститути.

Можна зробити висновок, що нині в нашій країні відсутня альтернатива

іноземній валюті в готівковому вигляді як засобу нагромадження і зберігання

заощаджень населення.

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЗМЕНШЕННЯ ПОЗАБАНКІВСЬКОГО ОБІГУ ГОТІВКИ.

Комплекс заходів щодо суттєвого зменшення позабанківського обігу

готівки й залучення її до фінансового обороту країни слід розглядати в

контексті зі зменшенням і подоланням тіньової економіки, яка зумовлюється

значною мірою негативними змінами, що відбуваються в процесі реформування

офіційного сектору яаціон.зльної економіки.

Основні напрями скорочення позабанківського обігу готівки в

національній та іноземній валюті можуть бути такими.

1. Радикально реформувати банківську систему, зробити її прозорою та

здатною забезпечувати необхідні для ііігчіізпяної економіки кредитні

ресурси, здійснення операцій з цінними ііапе:

рами, залучення вільних коштів населення, гарантування вкладів фізичних

осіб та депозитів підприємств, всебічно розвивати спеціальні банківські

установи, насамперед іпотечні та інвестиційні. Забезпечити становлення та

розвиток регіональних банків, у першу чергу муніципальних. Потребує

удосконалення й система нагляду за банківською діяльністю.

2. Ще раз повернутися до ідеї запровадження ощадних валютних сертифікатів з

метою акумуляції вільних коштів населення в іноземній валюті та подальшого

їх інвестування в розвиток національної економіки. Вирішити питання щодо

доцільності функціонування пунктів обміну валюти на підставі агентських

угод з уповноваженими банками. Суттєво підвищити довіру до банківської

системи може прийняття Закону України «Про гарантування вкладів фізичних

осіб» та запровадження дієвого механізму страхування вкладів фізичних осіб

комерційних банках, а також нової редакції Закону «Про банки та банківську

діяльність».

3. Було б доцільно відкрити в країні філію відомого іноземного банку (на

умовах нерезидента), основним завданням якої могло б стати залучення

вільних коштів населення як в ігоземнііі, так і в національній валюті та

включення їх в економічний оборот України. При цьому доцільно конкретно

з'ясувати, у чипадку згоди керівництва іноземного банку на функціонування в

Україні його структури-нерезидента, можливість встановлення для її

діяльності таких умов: по-перше, не вивозити кредитні ресурси у вигляді

валютних внесків населення і прибуток за межі країни як мінімум протягом

п'ятьох років; по-друге, страхування внесків населення в капітал філії

здійснювати за рахунок власних коштів іноземного банку; по-третє, звільнити

на зазначений час цю структуру від сплати податків до державного бюджету;

по-четверте, внести відповідні зміни в нову редакцію проекту Закону України

«Про банки і банківську систему».

4. Розширити присутність іноземного капіталу (а також національного

капіталу, що повертається) у вітчизняному банківському секторі на основі

реформування механізмів залучення іноземних інвестицій до банківської

системи країни. В цьому напрямі можна йти шляхом створення спеціалізованих

інвестиційних банків за рахунок реструктуризації діючих комерційних банків

або відкриття інвестиційних коридорів і спеціальних інвестиційних зон, де

створити необхідні умови й механізми повернення з-за кордону амністованих

національних коштів.

5. Проводити систематичну роз'яснювальну роботу серед населення щодо

переваг використання безготівкових форм розрахункін, насамперед у

торгівельній. Побутовій та інших сферах обслуговування населення, системі

споживчої кооперації. Ці форми доцільно розвивати шляхом розвитку системи

електронних пластикових карток, переказування доходів фізичних осіб на

вклади і розрахункові рахунки в банках, проведення розрахунків чеками,

перерахування коштів з банківських рахунків за придбані товари й спожиті

послуги, комунальні платежі тощо.

6. Забезпечити зміцнення фондового ринку та його інфраструктури, в тому

числі прискорити створення вторинного фондового ринку, розширення ринку

комерційних цінінних паперів і форм розрахунків, що відповідають вимогам

ринкової економіки, запровадження надійної та потужної системи страхування

внесків населення і депозитів підприємств, виданих кредитів. Розробити й

впровадити механізм формування страхових фондів (резервів) під страхування

внесків населення до комерційних банків.

7. У вигляді інструмента підвищення купівельного попиту населення й

одночасного цільового нагромадження його вільних коштів можна

використовувати утворення кредитних союзів (на зразок колишніх кас

взаємодопомоги), що дозволять використовувати акумульовані вільні кошти

населення у вигляді кредитних ресурсів, тобто залучити їх до економічного

обороту країни.

8. Необхідно забезпечити перехід від адміністративного механізму до

створення економічних умов (із залученням правових метолів) для зниження

обсягів купівлі валюти населенням, скорочення зовнішньої «човникової»

торгівлі й контрабанди.

9. Суттєве значення у зменшенні позабанківського обсягу готівки матиме

вдосконалення вітчизняної торгівлі у напрямі набуття нею сучасних

цивілізованих рис. Слід насамперед стимулювати розвиток оптової та

дрібнооптової торгівлі, поширювати фірмову роздрібну торгівлю у

пристосованих для цього місцях, зменшувати торгівлю без використання

касових апаратів, особливо торгівлю на ринках та торгівлю з рук. Встановити

обмеження прийому готівкових коштів від населення у сфері роздрібної і

оптово-роздрібної торгівлі та надання послуг при відсутності касових

апаратів.

10. Доцільно розробити відповідний механізм обов'язкового використання

банківських рахунків під час придбання нерухомості, автомобілів, побутових

Страницы: 1, 2, 3