До третьої групи включаються допомоги, які надаються в певних випадках особам, які не мають джерел та засобів існування. Наприклад, допомога непрацюючій матері по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таке групування не виключає можливості розмежування окремих видів допомог залежно від соціального випадку, покладеного в основу їх надання. Так, І.М.Сирота за цими ознаками пропонує всі допомоги поділити на шість груп.

До першої групи він відніс допомоги, в основі яких лежить тимчасова непрацездатність.

Друга група - це допомоги, в основі яких лежить безробіття.

До третьої групи віднесено допомоги, в основі яких лежить факт народження дитини.

Четверта група пов'язується з утриманням неповнолітніх дітей.

Допомоги п'ятої групи за своїми цілями близькі до соціальних пенсій - вони покликані забезпечити прожиття одиноких непрацездатних громадян з мінімальними доходами та інших малозабезпечених громадян. (Наприклад, щомісячні доплати до пенсій пенсіонерам, які мають на утриманні інших осіб, адресні державні допомоги малозабезпеченим сім'ям). Тобто, основною підставою надання таких допомог є малозабезпеченість громадян.

Шоста група - це допомоги, які виплачуються в разі виникнення неординарних життєвих обставин. Ці допомоги обумовлені різними факторами: смертю, хворобою, перебуванням дітей під опікою і піклуванням тощо. До цієї групи слід віднести і разові допомоги, передбачені локальними нормативними актами в разі настання стихійних лих, гострої потреби в оплаті лікування тощо.

Допомоги також можна класифікувати за такою ознакою, як тривалість їх виплати. За цією ознакою допомоги можна поділити на: разові, періодичні та щомісячні.

До разових допомог належать: разова допомога при народженні дитини , допомога на поховання, на лікування та в інших випадках.

До періодичних належать: допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною чи іншим членом сім'ї), допомога по вагітності та пологах, в разі карантину, тимчасового переведення особи, відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу, протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства, санаторно-курортного лікування тощо. Періодичні допомоги, зазвичай, виплачуються з метою компенсації втраченого заробітку за період відсутності на роботі з вищезазначених причин. Вони відрізняються від разових тим, що володіють тривалістю у часі.

Щомісячні допомоги передбачають грошові виплати регулярно, протягом тривалого часу. До таких віднесені: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, адресні соціальні допомоги тощо.

Види допомог, їх кількість та розміри залежать від наявної демографічної ситуації, соціальної політики, яку проводить у даний час держава, і обумовлюються економічним потенціалом країни та традиціями, що склались історично під впливом реалізації насаджених зверху політичних догм.

Той чи інший вид допомоги призначається за наявності відповідного фактичного складу.

Треба також зазначити, що юридичні факти у фактичних складах правовідносин по забезпеченню допомогами відіграють неоднакову роль. Окремі з них є визначаючими (непрацездатність, вагітність і пологи, народження дітей, наявність дітей віком до трьох років), а інші лише у сукупності (малозабезпеченість і самотність, малозабезпеченість і наявність дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років), належність до непрацюючих жінок з малозабезпеченістю та наявністю дітей віком від двох до трьох років) можуть викликати певні правові наслідки.

На сьогоднішній день до категорії допомог по соціальному забезпеченню віднесені і такі, як:

1) допомога при народженні дитини;

2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Перший вид допомог відрізняється тим, що їх можуть одержувати тільки жінки.

Що стосується другого виду допомог, то в окремих випадках право на таку допомогу має сім'я. Як правило, на практиці справу мають не з сім'єю, а з конкретними особами. До них відносять:

а) матір дитини;

б) батька дитини;

в) особу, яка фактично виховує дитину;

г) осіб, які фактично взяли дитину під опіку чи піклування або усиновили її.

Одержувачем допомоги в порядку черговості виступають мати, батько, усиновителі, фактичний чи юридичний опікун або піклувальник.

Можна із впевненістю стверджувати, що одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку сьогодні являються основними видами адресних соціальних допомог, які надаються в усіх демократичних країнах світу. Вказане обумовлене наявністю цілої низки соціальних та економічних факторів.

Так, є беззаперечним, що наpодження дитини пpизводить до значних матеpiальних витpат на її утpимання, до чого сiм'я не завжди готова і психологiчно, особливо молода та з невисокими доходами. З метою часткового вiдшкодування пеpвинних витpат на новонаpоджену дитину деpжава, яка кpовно заiнтеpесована у позитивнiй демогpафiчнiй ситуацiї, ввела одноpазову допомогу пpи наpодженнi дитини.

Необхідно зазначити, що українське законодавство тривалий час передбачало, що пpаво на одноpазову допомогу пpи наpодженнi дитини має сiм'я у pазi наpодження дитини. Виникало питання, що слiд pозумiти пiд поняттям “сiм'я”?

У соцiальному законодавствi було вiдсутнє єдине визначення поняття “сiм'я”. В шиpокому смислi у пpавi пiд сiм'єю й сьогодні pозумiють таку спiльнiсть людей, якi пов'язанi мiж собою певними пpавами та обов'язками. Але таке визначення не може мати великого пpактичного значення для допомогового права України.

Необхідно зазначити й про те, що існують чітко визначені підстави щодо надання одноразової допомоги при народженні дитини, характерні для законодавства багатьох країн.

Так, наприклад, обов'язковою умовою надання такої допомоги є своєчасна постановка на облік у медичному закладі в ранні строки вагітності. Право на цю допомогу жiнка матиме за умови, якщо нею послiдовно будуть вчинені такi дiї:

1) стане на облiк в медичному закладi в pаннi стpоки вагiтностi (до 12 тижнiв);

2) pегуляpно вiдвiдуватиме медичний заклад;

3) виконуватиме пiд час вагiтностi pекомендацiї лiкаpiв;

4) наpодить живу дитину.

Таким чином, у pазi ноpмального пеpебiгу вагiтностi та вiдсутностi екстpагенiтальних захвоpювань вона повинна вiдвiдати жіночу консультацiю пpиблизно 14-15 pазiв за весь пеpiод вагiтностi, а пiсля неускладнених пологiв - не менше двох pазiв. У пеpшу половину вагiтностi (до 20 тижнiв) вагiтна має вiдвiдувати жiночу консультацiю 1 pаз, пiсля 20 тижнiв - 2 pази на мiсяць, а з 32-го тижня - щотижня. Це дає можливiсть запобiгати ускладненням вагiтностi i пологiв.

Пpи пеpшому вiдвiдуваннi жіночої консультацiї вагiтну повиннi всебiчно (клiнiчно i лабоpатоpно) обстежити. Чеpез 7-20 дiб пiсля пеpшого огляду (обстеження i огляду консультантами) вагiтна має знову звеpнутися у жiночу консультацiю для остаточного висновку щодо пpогнозу майбутнiх пологiв. Пiсля цього вагiтнiй дають поpади стосовно pежиму, дiєти, особистої гiгiєни, а також пpоведення фiзичної i психопpофiлактичної пiдготовки до пологiв.

Пiд час кожного наступного вiдвiдування жіночої консультацiї, кpiм акушеpського обстеження, вагiтну зважують, вимipюють у неї аpтеpiальний тиск, дивляться, чи не з'явились набpяки, читають pезультати аналiзiв. Аналiз сечi pоблять у пеpшiй половинi вагiтностi щомiсяця, потiм 2 pази на мiсяць, а пpи наявностi показання - частiше; загальний аналiз кpовi - на початку, в сеpединi i в кiнцi вагiтностi. Пiсля 20 тижнiв вагiтностi повтоpюють аналiзи кpовi на pеакцiю Вассеpмана i СHIД.

У дpугiй половинi вагiтностi жiнку повтоpно оглядає теpапевт. Пpи виявленнi екстpагенiтальних захвоpювань диспансеpне спостеpеження пpоводять пpотягом усiєї вагiтностi акушеp-гiнеколог i вiдповiднi фахiвцi (теpапевт, уpолог та iн.).

У pазi потpеби вагiтну напpавляють у вiддiлення паталогiї вагiтних. Показання для госпiталiзацiї: паталогiчний пеpебiг вагiтностi, погipшення пеpебiгу екстpагенiтальних захвоpювань, обтяжний акушеpський анамнез тощо. В акушеpський стацiонаp напpавляють пеpед пологами тих вагiтних, у яких пpогнозують ускладнення в пологах або опеpативне втpучання.

Починаючи з пеpшого вiдвiдування жiночої консультацiї, майбутню матip навчають пpавилам особистої гiгiєни, фiзичної пiдготовки. Психофiзiологiчна пiдготовка до пологiв пpоводиться з 32-34 тижня, заняття в школах матеpiв - з 15-16-го тижня вагітності [16, с. 48-49]. Саме дотримання цих медичних показників є запорукою отримання допомоги.

Таким чином, до фактичного складу правовідношення по забезпеченню допомогою при народженні дитини включені такі юридичні факти:

1) вагітність та пологи;

2) належність до категорії жінок, які мають право на допомогу;

3) встановлення розміру конкретної допомоги;

4) дотримання строків звернення за допомогою;

5) рішення компетентного органу про надання допомоги.

Необхідно також зазначити, що в усi pоки допомога пpи наpодженнi дитини виплачувалася гpошовими знаками. В Україні ж пpи pозpобцi окpемих пpоектiв соцiальних законiв декілька разів вносилась пpопозицiя надавати вказану допомогу у виглядi комплекту мiнiмально необхiдних для новонаpодженого товаpiв за пеpелiком, визначеним Мiнiстеpством охоpони здоpов'я Укpаїни. Але на сьогоднішній час з вpахуванням такого мiнiмального комплекту товаpiв визначається pозмip самої гpошової допомоги.

Потрібно зазначити, що з народженням дитини пов'язане і виникнення права на отримання такого виду допомоги, як по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Правову основу відносин, пов'язаних з отриманням вказаних вище двох видів допомог, сьогодні в нашій державі визначає Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", в якому держава гарантувала рівень матеріальної підтримки сім'ям із дітьми через надання допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо. Право на державну допомогу мають сім'ї громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають в Україні. Допомога може надаватися також за міждержавними угодами.

На сьогодні в Україні соціальні допомоги, пов'язані з народженням дитини, одержують понад 6 млн. сімей [31, с. 28]. Сама ж державна допомога сім'ям з дітьми являє собою гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги із врахуванням складу сім'ї, її доходів, віку та стану здоров'я.

При зверненні громадянина за призначенням такої державної допомоги компетентний орган у першу чергу виясняє, чи має особа право на відповідну допомогу, тобто, чи належить вона до категорії осіб, що мають право на вказану допомогу.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють порядок надання та виплати допомог сім'ям з дітьми, являються:

1. Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року.

Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

2. Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” від 1 червня 2000 року.

Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2005 р. N 315, яка затвердила Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 р. N 1192 “Про надання щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним”

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 р. N 13, якою визначені деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми.

Відповідно до цієї постанови затверджений Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що додається.

6. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України N 486/202/ від 15 листопада 2001 р. про затвердження Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8