|
кщо під час допиту слідчий порушує закон, наприклад ставить запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання), то адвокат вправі звернути увагу слідчого на це порушення, а також занести зауваження до протоколу. Недостатня врегульованість становища захисника під час допиту не може бути перепоною для висловлення заперечень щодо незакон-них дій слідчого, органу дізнання або прокурора.Згідно зі ст. 29 Конституції України”ніхто не може бути заарештований, затриманний, триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.”Лише в разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи перепинити його уповноважені законом органи мо-жуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасо-вий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Якщо упродовж сімдесяти двох годин з моменту затримання не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою, затримана особа негайно звільняється.Кожному затриманому має бути невідкладно повідом-лено про мотиви арешту або затримання, роз'яснено його права та надано можливість від моменту затримання ко-ристуватися правовою допомогою захисника. Затримання може бути оскаржено в суді у будь-який час. Відповіднодо ч.2 ст 149 КПК України тимчасовим запобіжним захо-дом є затримання підозрюваного, яке застосовується з під-став і в порядку, передбачених статтями 106, 115 ,165 КПК України.Проте застосування цих норм на практиці пов'язане з певними труднощами.Норми КПК України не приведено у точну відповідність до норм Конституції України, залишено без змін частини 1 і 2 ст. 106 КПК, які визначають обставини, за яких допускається затримання підозрюваного органом дізнан-ня, а у випадках передбачених ст, 115 КПК, і слідчим.Отже орган дізнання або слідчий можуть затримати особу тільки за умови додержання вимог ст. 29 Конститу-ції України та обставин і визначених у ст, 106 КПК Украї-ни. Якщо таких обставин немає, то необхідно одержати постанову судді про дозвіл на затримання. Судова прак-тика ще не визначилася із застосуванням цих норм.Змінами до КПК України передбачено можливість оскарження затримання особи. Слідчі органи, роз'яснюючи затриманому його права, повинні повідомити про те, ,що, відповідна до ст.129 Конституції України, кожен має право у будь-який час оскаржити своє затримання в суді.Це право гарантоване і Міжнародним пактом про гро-мадянські та політичні права, і Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини. Отже, для по-дання скарги до суду є достатні правові підстави, гарантова-ні Конституцією України, міжнародно-правовими угодами нашої Держави, а також КПК України.Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного захо-ду, вона розглядається суддею протягом трьох діб з моменту надходження і Якщо подання не надійшло або надійшло після закінчення 72-годинного строку після затримання, воно розглядається суддею протягом 5 діб з часу надход-ження (ст. 106 КПК України). На постанову судді може бути подана апеляція, проте її подання не зупиняє вико-нання постанови суду.Якщо під час затримання слідчий порушив вимоги статей 106, 115 КПК України з урахуванням вимог міжна-родно-правових угод України, є підстави вважати можли-вим звільнення затриманого. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незакон-ним. Копія постанови направляється прокурору, органу дізнання і начальнику місця попереднього ув'язнення. Якщо;у встановлений законом термін затримання поста-нова судді про застосування до затриманої особи запобіж-ного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого до, .установи для попереднього ув'язнення не надійшла,начальник місця попереднього ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання. . Заявления клопотань Клопотання-- це офіційне прохан-ня про виконання певної процесуаль-ної дії та прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для справи21. Залежно від Мо-менту подання розрізняють клопотання: 1)подані на стадії попереднього слідства; 2)заявлені після завершення попереднього слідства приознайомленні з матеріалами справи. . Окрім того можна виокремити так звані процедурні клопотання (наприклад, про надання для вивчення прото-колів усіх слідчих дій за участю підзахисного; матеріалів, які направляються до суду для перевірки законності та обґрунтованості арешту; про повідомлення про дату і час проведення слідчих дій, в яких адвокат бажає взяти .участь, тощо Адвокат направляє клопотання до слідчого здебільшого з метою з'ясування обставин, які мають істотне значення для справи. Це клопотання про очні ставки, проведення експертиз, припинення кримінальної справи. Стосовно припинення кримінальної справи серед адво-катів є поширеною думка, що на початковій стадії розслі-дування, коли захисникові ще не відомі всі здобуті слід-ством докази, подавати клопотання про припинення кримі-нальної справи передчасно. Таке клопотання, мовляв, по-трібно заявляти тоді, коли попереднє слідство вже завер-шилось і захиснику надані для ознайомлення всі матеріали справи (статті 217, 218 КПК України). З такою позицією важко погодитись. Відповідно до ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути пору-шена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вка-зують на наявність ознак злочину. У постанові про пору-шення кримінальної справи слідчий на них вказує. Якщо захисник вважає, що їх недостатньо, а також, коли обвину-вачений вважає себе невинуватим, вчасне подання клопотання про закриття справи може відіграти позитивну роль.Крім того, відмовляючи у задоволенні такого клопотання слідчий повинен навести доводи про відсутність підстав для цього. Нерідко при цьому випливають обставини, які цікавлять захисника, але не були йому повідомлені раніше Клопотання необхідно заявляти у письмовій формі, адже в такому разі від них «не відмахнешся». Звичайно, кожне клопотання має бути ретельно підготовлене й обґрунтова-не як посиланнями на закон, так і на обставини, що його викликали. Таким чином, заявления клопотань є важливим засобом . захисту.Згідно зі ст. 129 КПК України слідчий, який одер-жав клопотання,зобов'язаний розглянути в строк не біль-ше трьох діб і задовольнити їх, якщо обставини, про вста-новлення яких заявлені клопотання, мають значення для справи; Про результати розгляду клопотання повідомля-єтеся особа; яка заявила клопотання. Про повну або част-кову відмову в клопотанні складається мотивована постанова.Звідси випливають і важливі для захисника висновки: 1)слідчий зобов'язаний задовольнити клопотання яке має значення для справи; 2)слідчий зобов'язаний мотивувати відмову в задово-ленні клопотання захисту; 3)захисник вправі заявити слідчому відвід, якщо тойпорушив вимоги ст. 129 КПК України; 4)захисник має право оскаржити відмову слідчого у задоволенні клопотання прокурору (статті 234, 235 КПК України); а відмову прокурора -- прокуророві вищого рівня(ст. 236 КПК України); 5)відмова слідчого у задоволенні клопотання не поз-бавляє захисника можливості заявити його повторно, якщо з”аявляться нові дані. : Отже, коли саме заявляти клопотання -- на початку слідства або в кінці,-адвокат вирішує сам у кожному конкретному випадку. Кожне клопотання, -- це «лакмусо-вий папірець» на перевірку слідчого на об'єктивність. Треба мати на увазі, що після закінчення попереднього слідства слідчий обмежений у часі для вчинення додатко-вих слідчих дій, а тому «доцільно заявляти клопотання тоді, коли у слідства є достатній запас часу Надання доказівОбвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незакон-ним шляхом, а також на припущен-нях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ці конституційні формули ще чекають свого ґрунтовного вивчення й упровадження в судову практи-ку. «Законодавче закріплення недопустимості доказів дає змогу не пустити в судовий процес чутки, здогадки, думки і документи, джерело яких невідоме; докази, одержані не-законним шляхом або особою, яка не має на це права.Всі подібні докази юридичне хибні і тому не можуть викори-стовуватись у процесі доказування».В Україні не діє принцип коли доказ, одержаний незаконним шляхом, тягне недійсність всіх інших пов'язаних з ним доказів, а отже, як наслідок і виправдувальний вирок. Норми Конституції дуже важко пробивають собі дорогу, бо їм протидіє колосальна інер-ція старої правосвідомості не тільки правоохоронних, а й судових органів. У КПК України немає конкретної статті, яка б розвива-ла конституційну норму щодо недопустимості доказів, а Пленум Верховного Суду України висловився з цього пи-тання тільки загальними фразами.На попередньому слідстві адвокат подає докази переваж-но шляхом заявления клопотань. Відповідно до ст. 48 КПК України та Закону України «Про адвокатуру» захисник має право подавати докази, а також збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази у справі зокрема одержувати документи або їх копії від підприємств,установ,організацій,об'єднань,опитувати громадян; озна- йомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях
з необхідними документами і матеріалами, отримувати: пись-мові висновки фахівців з питань, що потребують спеціаль-них знань. .Звичайно, відповіді фахівців не можуть замінити вис-новків експертизи, проте вони можуть бути використані для оскаржування обвинувальної версії або обґрунтуван-ня клопотання захисника про призначення експертизи або спростування висновків проведеної експертизи. Опитуючи громадян, їх потрібно поінформувати про мету опитування і про те, що їх можуть згодом допитати як свідків, роз'яснити про відповідальність свідка за даван-ня неправдивих показань, викласти пояснення свідка пись-мово та одержати його підпис, а якщо громадянин, якого опитують,не заперечує, то й записати його пояснення на диктофон. Результати опитування доцільно оформити за аналогією з протоколом допиту свідка. Звідси логічно випливає питання, що з ними робити, якщо опитувана осо-ба своїми поясненнями викриває підзахисного. Адже за-хисник зобов'язаний подавати в суд докази, які свідчать на користь підзахисного, спростовують підозру чи обви-нувачення, пом'якшують або виключають кримінальну відповідальність його клієнта. Очевидно, що за таких обставин захисник не може заяв-ляти клопотання про допит такого свідка, щоб не перетво-ритися на представника обвинувачення. Результати тако-го опитування потрібно обговорити із підзахисним, щоб виробити відповідну позицію та з'ясувати ставлення клієн-та до такого потенційного свідка. І ще одна проблема -- як бути, якщо опитувану особу вже допитував слідчий? Оскільки законом не передбачено обмежень для подібних випадків, таке опитування можли-ве. Однак при цьому слід бути особливо уважним; щоб не вчинити дій, які можна кваліфікувати як перешкоджання встановленню істини чи схиляння особи до відмови від показань, чи до давання свідомо неправдивих показань. Коли подавати докази -- це питання тактики захисту. Про тактику і стратегію слідства написано чимало, але ж і адвокат повинен планувати тактику захисту, подаючи до-кази з урахуванням реальних обставин або навіть утри-муючись від їх подання. Багато залежить від того, на-скільки добросовісно й об'єктивно хоче розібратись у справі слідчий. Проте адвокатська практика нерідко свідчить про упе-редженість слідчого, його тенденційність і обвинувальний ухил. І це викликано не особливостями особи слідчого, а тими об'єктивними умовами й обставинами, в яких:цей слідчий працює. Від нього вимагають результат. До того ж ці обставини й умови не зникають і не можуть зникнути навіть тоді, коли слідство веде прокурор. Це зрозуміло. Міняються ті, хто розслідує кримінальну справу, але не змінюються обставини справи та об'єктивні умови її руху. Клопотання про приєднання додаткових матеріалів не може бути відхилено під приводом їх недостовірності, адже як докази у процесі доказування виступають «фактичні дані», достовірність яких перевіряється В ході ознайомлення з матеріалами справи зіставляються й аналізуються докази, формуються окремі елементи правової позиції адвоката, намічаються питання, які необхідно з'ясува-ти у підзахисного і при провадженні слідчих і судових дій, з яких й необхідно заявити клопотання. Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату з зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора (ч.2 ст. 9 Закону про адвокатуру). Адвокати, винні в розголошен- ні таких даних, несуть кримінальну відповідальність за ст. 181Кримінального кодексу. Адвокат не вправі здійснювати слідчих і судових дій по збиранню і перевірці доказів, бо це за чинним законодавством є виключною компетенцією слідчих органів, прокурора, судді і суду. Але він має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в кримінальних та інших справах, зокрема: запитувати і одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян -- за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними документами і мате-ріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється зако-ном; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань (ст. 6 Закону про адвокатуру, ч.3 ст. 48 КПК).
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
