По слідам знарядь зламу або інструментів - їх вид, особливості та професійні навики злочинця.

При огляді слідів необхідно також виясняти:

І. Чи нема в слідах речовин, занесених злочинцем. Частіше це стосується слідів взуття, в яких можуть бути виявлені, скажімо, частки вугілля, золи, металеві ощурки, нехарактерний для даної місцевості грунт. Це може навести на попереднє місце знаходження злочинця, його фах або напрямок руху до місця злочину. Подібні речовини можна знайти в слідах знарядь зламу чи інструментів /частки фарби, мастила/.

2. Які сліди /в широкому розумінні/, пов'язані зі злочином, можливо знайти на злочинцеві.

Так, наявність на розбитому злочинцем склі кров'яних слідів пальців свідчить про можливий поріз руки. Слід взуття на сипучому грунті чи фарбуючій речовині орієнтує на пошук таких об'єктів на взутті злочинця. По характеру зламу /пролом стелі, перепилювання ґратів/ можливо припускати знаходження часток цих препон на одежі або тілі злочинця.

Важливою стадією роботи зі слідами є їх фіксація та вилучення. Розрізняють два основних способа фіксації слідів; опис в протоколі і фіксація засобами криміналістичної техніки.

Всі сліди, виявлені в процесі огляду і визначені такими, що стосуються злочину, підлягають ретельному опису в протоколі огляду місця події чи іншої слідчої дії, у зв'язку а якою вони виявлені і оглянуті.

У протоколі огляду повинні бути відображені такі відомості:

* назви предмета /ділянки приміщення, місцевості/, де знайдені сліди, його стан, особливо такі якості, що могли вплинути на якість відображення об'єкта в слідах, і стан самих слідів;

* в якому місці предмета /ділянки приміщення, місцевості/, яким способом, з застосуванням яких засобів виявлені сліди. Чим вони утворені, якщо це можна встановити при огляді /наприклад, сліди підошви взуття, шини автотранспорту, сокирою і т.п./;

* вид слідів /відповідно прийнятій класифікації/, їх кількість, взаємне розміщення та відносно означених орієнтирів;

* конфігурація і розміри слідів, наявність і розміщення чітко виражених особливостей;

* в який спосіб зафіксовані і вилучені слідн;

* що додається до протоколу огляду,

Цей перелік є приблизним. Зміст протоколу у кожному конкретному випадку залежить від специфіки слідів, місця їх виявлення тощо.

До протоколу можуть додаватися замальовки слідів та схеми їх розміщення. Це полегшує опис слідів і робить наглядним розміщення їх на предметі /ділянці приміщення, місцевості/.

До технічних способів фіксації слідів відносяться фотографування, виготовлення зліпків /відливок/ з об'ємних та відбитків з поверхневих слідів.

Одержання фотознімків проводиться за правилами масштабної чи вимірювальної фотозйомки.

Фотографування як найбільш наглядний і до того ж досить простий спосіб фіксації загального виду, окремих участків і предметів на місці події повинно широко використовуватись при огляді.

Фотографування не призводить до будь-якої зміни слідів чи обстановки місця події і тому передує іншим способам фіксації.

Зліпок з об'ємного сліду є його просторовою моделлю, виконаний з якого-небудь відповідного матеріалу в контррельєфі. Для цього використовуються гіпс, пластилін та різні зліпочні маси.

Відбитки з поверхневих слідів робляться на спеціальному слідокопіювальному матеріалі.

До виготовлення зліпків та відбитків слід вдаватися тільки тоді, коли неможливо вилучити слід разом з предметом чи його частиною, де вони утворені.

Якщо слід вилучається з частиною предмета, на якій він розміщений, необхідно на цій частині зробити орієнтуючі позначки чи написи /верх, низ, зовнішній, внутрішній бік і т.ін./.

Вилучені сліди та предмети необхідно відповідно упакувати, аби забезпечити їх збереженість під час транспортування та зберігання.

Особливі засоби передостореги мають бути застосовані щодо слідів на предметах, які легко піддаються змінам, здатним зіпсувати слід /наприклад, масло, фрукти, сир зі слідами зубів/.

Упаковка, яка містить предмети зі слідами, зліпками чи відбитками, повинна мати запобіжну обв'язку, чи обклейку з відбитками печаток та відповідні написи про її вміст.

5 Основи трасологічної ідентифікації

Трасологічна ідентифікація є різновидом криміналістичної ідентифікації і тому повністю ґрунтується на її положеннях.

Ідентифікація в трасології виходить з положення, що кожний матеріальний предмет, людина, тварина мають такі ознаки зовнішньої будови, завдякі яким вони стають індивідуальними, неповторними і відрізняються від всіх інших предметів чи істот. Відображення ознак у слідах - можливість ідентифікувати об'єкт по таким слідам.

Під загальною будовою будь-якого об'єкта в трасології розуміється його форма розміри і характер рельєфу поверхні. Цими ознаками характеризується зовнішня будова як всього об'єкту, так і кожної її частини.

В трасології існує поняття загальних та особливих ознак. Форма, розміри, характер рельєфу об'єкту в цілому і є його загальними ознаками, а форма, розміри і рельєф окремих його частин - особливими ознаками. Всі ці ознаки в сукупності становлять так званий індивідуальний комплекс, притаманний тільки одному конкретному об'єкту, і дозволяють виділити його з усіх інших навіть дуже схожих об'єктів, тобто індивідуалізувати його.

Цей комплекс можна виділити не тільки в усьому об'єкті, а і в окремих його частинах /фрагментах, деталях і т.п./. Тобто можна ототожнити об'єкт не тільки за його загальним індивідуальним комплексом, а і по індивідуальному комплексу його окремих частин.

Нажаль в розпорядженні експерта практично ніколи не буває слідів всього ототожнюваного об'екту, так би мовити, з усіх його боків. Тому ідентифікаційні питання приходиться вирішувати по слідам саме окремих частин об'єкту.

Межа можливостей знайдення індивідуального комплексу мінімальних за розміром загальних та особливих ознак залежить від якості сліду, від здатності слідосприймаючого об'єкту сприйняти і зберегти незначні за розміром деталі слідоутворюючого об'єкту та технічних засобів - збільшувальних і вимірювальних приладів, які є у нас на озброєнні. Отже критерій поділу ознак на загальні і особливі залежить від ступеню деталізації об'єкту.

Для індивідуалізації об'єкту його загальні і особливі ознаки можуть мати різне значення. Одні з них, в силу свого походження, або за іншими причинами, властиві і не одному, а декільком і навіть багатьом такого роду об'єктам. Так, одну і ту ж конфігурацію і розмір підошви можна зустріти на багатьох екземплярах взуття однієї моделі, тим більше ступінь точності, вимірів, яку ми використовуємо відносно невисока. Такі загальні ознаки, притаманні цілій групі однотипних об'ектів, називають груповими. Інші ознаки зовнішньої будови, внаслідок випадкових причин свого виникнення, властиві тільки одному об'єкту і тому є одиничними, особливими ознаками. Стосовно взуття ними можуть бути, наприклад,форма і розмір грубо виготовленої набойки на каблуці чи пошкодження рельєфного малюнку на підошві.

Таким чином, зовнішня будова кожного матеріального об'єкта характеризується як ознаками, що мають загальне, групове значення, так і одиничними, належними тільки одному цьому об'єкту, неповторними в інших аналогічних, схожих на нього об'єктах.

Однак по такій одиничній особливій ознаці ми не можемо ототожнювати об'єкт. Тому що в слідах як поверхневих, так навіть і в об'ємних одна і та сама деталь, ознака відображується неадекватно, а з тією чи іншою ступінню викривлення. Це обумовлено як особливостями слідоутворення, так і особливостями слідоспряймаючого об'єкта. Абсолютно точне відображення, на жаль, неможливе.

Саме тому ідентифікація здійснюється не по одній чи кільком ознакам, навіть характерним, відображеним в сліді, а по комплексу ознак загальних та особливих.

Велике значення для ототожнення трасологічних об'єктів мають такі Їх характеристики, як своєрідність, інакше кажучи, виразність зовнішньої будови та сталість ознак цієї будови.

Хоча кожен матеріальний об'єкт, так би мовити, унікальний і існує тільки в одному екземплярі, проте виділити його серед інших, індивідуалізувати неможливо, якщо він не має добре виражених зовнішніх характерних ознак.

Скажімо, по навіть якісним відбиткам бокової поверхні двох відрізків полірованих труб одного діаметру навряд чи вдасться їх індивідуалізувати.

Другою суттєвою характеристикою кожного предмета є сталість його ознак, тобто здатність оберігати на протязі того чи іншого часу зовнішню будову /як загальну, так і окремих частин/.

Сталість залежить від матеріалу самого предмета та зовнішніх умов, в яких знаходиться та використовується цей предмет.

Так, неможливим стане ідентифікація сокири по розрубу, якщо перед дослідженням сокиру наточити.

6 Загальна методика трасологічної експертизи

Трасологічна експертиза - це дослідження слідів, слідоутворюючих, слідосприймаючих об'ектів і інших матеріалів справи, які проводяться особами, які мають спеціальні знання у галузі трасології, у визначеному законом порядку для встановяення фактичних данних, які використовуються у якості судових доказів.

Завдання, що вирішуються трасологічними експертизами це ототожнення певних об'ектів /людини, тварини, предметів неживої природи/, в тому числі встановяення групової належності об'ектів, а також вирішення діагностичних і ситуаційних питань.

Трасологічне ототожнення - це встановяення конкретного об'єкту по слідам - відображенням.

Встановяення групової належності - це встановлення належності об'єкта, який залишив слід, до того ж роду або виду, що і об'єкт, котрий перевіряв експерт.

Діагностична трасологічна експертиза - це процес дослідження з метою встановлення якісних характеристик і особливостей об'єкта за його ознаками, що відобразилися в слідах, механізму дій об'єктів, властивостей самих об'єктів.

Прикладом діагностичної експертизи може бути вирішення такого питання:

чи знімалася пломба після первинного навішувания і чи навішувалася вона повторно, або чи справний конкретний замок.

Ситуаційні трасологічні дослідження - це процес дослідження /здебільшого комплексний/ з метою встановлення механізму події на основі аналізу матеріальної обстановки місця події, слідів-відображень, а також обставин цієї події.

У ході ситуаційних досліджень, наприклад, вирішується місце знаходження і взаємне положення автомобілів в момент зіткнення, або місце знаходження потерпілого в салоні автомобіля в момент зіткнення.

Трасологічним дослідженням встановлюється належність різних об'єктів до єдиного цілого.

Встановлення цілого по частинам - це різновид трасологічного ототожнення об'єкта, що проводиться на основі дослідження ознак рельєфу поверхонь розділення або рельєф інших поверхонь, що утворювали до розділення єдине ціле.

Проте основний зміст трасологічної експертизи складає ідентифікація об'єктів по їх слідам - відображенням. Стосовно до неї і будуть розглянуті загальні положення методики дослідження.

Трасологічна експертиза при вирішенні тотожності об'єкта, який утворив слід, ґрунтується на порівняльному дослідженні. В залежності від того, які об'єкти порівнюються, можливі три випадки:

1. Найчастіше досліджується слід або декілька слідів і об'єкт, відносно якого треба вирішити,чи він залишив ці сліди. Це найбільш типовий і сприятливий випадок. Експерт має можливість безпосередньо вивчити об'ект й порівняти його з слідами-відображеннями. Може експериментально перевірити відображення ознак в рівних умовах слідоутворення, а, головне, найбільш правильно оцінити ідентифікаційне значення цих ознак /ступінь і стабільність відображення в слідах/.

2. Інколи експерт має справу не з самим об'єктом, який треба ідентифікувати, а з його експериментальними відображеннями, зразками, Так, зокрема,буває при дослідженні слідів людини /доріжка слідів, відбитки босої ноги, тварини, нерухомих чи громіздких предметів/

3. Нерідко виникає необхідність проводити порівняльне дослідження самих слідів, так би мовити, невідомого походження між собою без наявності об'єкта, яким вони могли бути залишені. Наприклад, при роботі зі слідотеками знарядь зламу чи взуття.

Експертне трасологічне дослідження являє собою єдиний складний процес. Лише з методологічної точки зору його можно поділити на окремі елементи чи стадії.

Ідентифікаційну трасологічну експертизу прийнято поділяти на такі стадії: попереднього(детального), роздільного, порівняльного дослідження і оцінки результатів дослідження. Однак таке ділення є умовним, бо в більшості ідентифікаційних експертиз роздільне і порівняльне дослідження тісно переплітаються і, чергуючись, становлять одну неперервну стадію, прийняту називати детальним дослідженням.

Страницы: 1, 2, 3, 4