p align="left">8. Право обвинуваченого на ознайомлення з матеріалами справи. Слідчий зобов'язаний пояснити обвинуваченому його право знайомитися з усіма матеріалами справи як особисто, так і за допомогою захисника. Обмежувати час для ознайомлення зі справою не можна, за винятком випадків, коли обви-нувачений явно намагається цим шляхом зволікати закінчення розслідування. Ознайомлення з усіма матеріалами справи - право обвину-ваченого; відмова його скористатися цим правом не означає, що у справі допущено порушення процесуального закону, і не тягне за собою затримки подальшого провадження у справі. Непред'явлення обвинуваченому всіх матеріалів справи повинно розглядатися як суттєве порушення прав обвинуваче-ного на захист та тягти за собою скасування вироку або по-вернення справи на дослідування. 9. Право обвинуваченого брати участь у розгляді справи в суді. Після закінчення попереднього слідства обвинуваченому вручається копія обвинувального висновку не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді. Розгляд справи в суді першої інстанції проходить за учас-тю підсудного. За відсутності підсудного розгляд справи до-пускається лише в тому разі, якщо він перебуває за межами держави і ухиляється від явки до суду або просить розглянути справу, за якою не передбачається покарання у вигляді по-збавлення волі, у його відсутність (ст. 262 КПК України). Беручи участь у розгляді справи в суді, обвинувачений (підсудний) використовує всі свої права, що передбачаються ст. 43 КПК України. Крім того, він має право: просити про оголошення доказів, що є у справі, а суд зобов'язаний прохан-ня задовольнити; ставити запитання іншим підсудним, свідкам, потерпілому, експерту, спеціалісту, перекладачу, ци-вільному позивачу та цивільному відповідачу; брати участь у судових дебатах сторін за відсутності захисника; звертатися до суду з останнім словом (ст. 263 КПК України). 10. Право підсудного на останнє слово - це святиня право-суддя. Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова підсудного або будь-яким чином впливати на його роз-мірковування, спрямовувати його промову, регламентувати її або коригувати. Не можна уривати промову підсудного або ставити йому під час її проголошення будь-які запитання. Закон покладає на обвинуваченого ряд обов'язків. Обви-нувачений зобов'язаний з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду; у разі неявки щодо нього можуть бути застосовані встановлені законом примусові заходи - привід, запобіжний захід. Обвинувачений повинен виконувати вимоги слідчого щодо проведення огля-ду, надання зразків для порівняльного дослідження, участі в огляді та відтворенні обстановки і обставин події; дотримува-тися порядку в судовому засіданні. У відповідності з вимогою ст. 53 КПК України суд, слідчий, прокурор, особа, яка провадить дізнання, зобов'язані пояснити обвинуваченому та всім іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та забезпечити можливість здійснення цих прав. Підозрюваний. Підозрюваним визнається: 1) особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину; 2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого. Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється; давати показання і відповідати на запитання; мати захисника та побачення з ним до першого допиту; подавати докази; за-являти клопотання та відводи; вимагати перевірки прокуро-ром правомірності затримання; подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого та прокурора. Про роз'яснення прав підозрюваному вказується в прото-колі затримання або постанові про застосування запобіжного заходу. Реалізація підозрюваним своїх прав здійснюється в тому ж порядку, що й реалізація прав обвинуваченим. Право підоз-рюваного знати, в чому він підозрюється, забезпечується тим, що в протоколі затримання обов'язково вказуються підстави та мотиви затримання, наводяться пояснення затриманого, а сам протокол підписується затриманим; у постанові про за-стосування запобіжного заходу має бути вказано на злочин, у вчиненні якого особа підозрюється; перед допитом підозрюва-ному має бути об'явлено, у вчиненні якого злочину він підоз-рюється, про що зазначається в протоколі допиту. Давання підозрюваним показань не може розглядатися як його процесуальний обов'язок. У цьому відношенні підозрю-ваний повністю прирівнюється до обвинуваченого. Допит його повинен вестися відповідно до правил допиту обвинува-ченого. Підозрюваний не несе кримінальної відповідальності за відмову від давання показань та за давання за відомо не-правдивих показань. Підозрюваному закон надає право мати захисника. При цьому захисник надається підозрюваному або допускається до участі у справі з моменту оголошення протоколу затриман-ня або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. За-хисник підозрюваного має ті ж права, що й захисник обвину-ваченого. Допит підозрюваного про обставини справи та про об-ставини, пов'язані з його затриманням, провадиться негайно, а якщо це неможливо, то не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. При допиті присутність захисника є обов'язковою, за винятком випадку, коли підозрюваний відмовляється від захисника (ч. 1 ст. 46 КПК України). Перед допитом підозрюваному повинні об'явити, у вчи-ненні якого злочину він підозрюється, а також роз'ясните його права (див. додаток 1). Підозрюваний зобов'язаний: 1) з'являтися за викликом органів дізнання та попереднь-ого слідства. У разі нез'явлення без поважних причин він може бути доставлений у порядку приводу; 2) не чинити перешкоди нормальному ходу розслідування протизаконними методами. У разі, коли підозрюваний вдаєть-ся до таких дій, до нього можуть бути застосовані більш су-ворі запобіжні заходи. Потерпілий - це особа, якій злочином завда-но моральної, фізичної або матеріальної шкоди (ст. 49 КПК України). Надання особі правового статусу потерпілого є способом кримінально-процесуального захисту його прав. Як потерпілий у кримінальному процесі може виступати тільки фізична особа (громадянин). Державним або громадсь-ким підприємствам, установам, організаціям злочином не може бути заподіяно моральної або фізичної шкоди. Злочин може заподіяти їм тільки майнову шкоду, але в цьому разі установи, підприємства або організації виступають в процесі не як потерпілий, а як цивільний позивач (ст. 50 КПК України). Питання про те, хто є потерпілим, вирішується в кожному конкретному випадку в залежності від обставин даної справи. Про визнання громадянина потерпілим або про відмову в цьому слідчий, особа, яка провадить дізнання, та суддя вино-сять постанову, а суд - ухвалу (ч. 2 ст. 49 КПК України). Потерпілий має право: давати показання у справі; подава-ти докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріа-лами справи з моменту закінчення попереднього слідства, а у справах, в яких попереднє слідство не провадилося, - після віддання обвинуваченого до суду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також по-давати скарги на вирок або ухвалу суду та постанову судді. У випадках, коли внаслідок злочину настала смерть потерпіло-го, брати участь у справі можуть його близькі родичі, яким закон надає права потерпілого (ч. 5 ст. 49 КПК України). Такими близь-кими родичами є: батьки, чоловік або дружина, діти, рідні брати, дід, бабуся, онуки (п. 11 ст. 32 КПК України). Зазначимо принагідно, що Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації (п. 9 ст. 34) відносить до числа близьких родичів також усиновителів або всиновлених. До участі у справі допускаються не всі близькі ро-дичі потерпілого, а один з них, про що особа, яка провадить роз-слідування, виносить постанову, а суд - ухвалу. Потерпілий зобов'язаний: 1) з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду. У разі нез'явлення без поважних при-чин підозрюваний може бути доставлений у порядку приводу; 2) давати правдиві показання. За давання неправдивих показань потерпілий несе кримінальну відповідальність. Завданням першочергової ваги, що стоїть сьогодні перед кримінально-процесуальною наукою, є розробка системи на-дійних гарантій встановлення об'єктивної істини, захисту прав та законних інтересів громадян. У цьому зв'язку потре-бує удосконалення правовий статус потерпілого. Потерпілому має бути надано можливість знайомитися з постановою про призначення експертизи, реалізувати своє право на відвід експерта. Йому треба надати можливість за всіма категоріями справ знайомитися по закінченні поперед-нього слідства з матеріалами справи. Так само, як і підсудно-му, йому до початку судового засідання необхідно вручати копію обвинувального висновку, а після його закінчення - ко-пію вироку або іншого рішення. Потерпілий має стати однією з повноправних сторін у змагальному кримінальному процесі. Йому слід надати беззас-тережне право на участь у дебатах сторін незалежно від участі прокурора. Він повинен мати рівні права з обвинуваченим у дослідженні та перевірці доказів. Після дебатів сторін потерпі-лому має бути надане право зробити свої заяви. Реалізуючи принцип публічності, держава повинна взяти на себе обов'язок часткового відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому злочином, а після того розкривати злочин та, шляхом регресного позову, відшкодовувати свої витрати за рахунок засудженого. Для цього необхідно створити відповід-ний страховий фонд. Ця пропозиція, яка вже не раз аргументувалась і була підтримана Верховним Судом України. Голова Верховного Суду України В.Ф. Бойко зазначає, що в проекті Криміналь-но-процесуального кодексу передбачено «право потерпілого вимагати відшкодування заподіяної злочином шкоди за раху-нок відповідного державного фонду, заснування якого давно назріло. Формування активів цього фонду можливе за рахунок заставних сум, звернутих у доход держави, штрафів і конфіс-кації майна в кримінальних та адміністративних справах» Бойко В. Ф. Гарантовані Конституцією України права і свободи люди-ни мають надійно захищатися незалежним, компетентним і неупередженим су-дом // Вісник Верховного Суду України. - 1999. - № 1.. Будь-якому громадянину, який постраждав від злочину, так або інакше заподіяно моральної шкоди. Вона має відшкодову-ватися в порядку позовної вимоги. В кримінальному процесі мають бути відрегульовані механізми відшкодування моральної шкоди, передбачені заходи забезпечення відповідної позовної вимоги. Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди має задовольнятися в першочерговому порядку за рахунок ви-лучених цінностей та майна, на яке накладено арешт. У справах приватного обвинувачення потерпілий само-стійно підтримує обвинувачення в суді. Він може брати участь у судових дебатах в усіх справах, в яких не бере участі проку-рор або громадський обвинувач. Цивільний позивач - це громадянин, підприємство, уста-нова або організація, що потерпіли матеріальний збиток від злочину та що висунули вимогу про його відшкодування у по-рядку кримінального судочинства. Заява про цивільний позов подається тому органу, у про-вадженні якого перебуває справа. Органи розслідування, про-курор, суд повинні перевірити наявність підстав для одночас-ного розгляду позову і кримінальної справи. Про визнання цивільним позивачем або про відмову в такому визнанні осо-ба, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор та суддя вино-сить мотивовану постанову, а суд - ухвалу. Після того, як дану особу визнано цивільним позивачем, вона стає учасником процесу та набуває прав, передбачених ст. 50 КПК України. Цивільний позивач має право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь в судовому розгляді; просити орга-ни дізнання, слідчого та суд про вжиття заходів щодо забезпе-чення заявленого позову; підтримувати цивільний позов; оз-найомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також подавати скарги на вирок або ухвалу суду в ча-стині, що стосується цивільного позову. Якщо в результаті злочину громадянину заподіяно не тільки матеріальної, але й фізичної або моральної шкоди, він може виступити в процесі одночасно і як цивільний позивач, і як потерпілий. Про визнання даного громадянина одночасно і по-зивачем, і потерпілим у справі слідчий, особа, яка провадить дізнання, або прокурор виносять постанову, а суд - ухвалу. Цивільний позивач зобов'язаний за вимогою органу дізнан-ня, слідчого, прокурора і суду надавати документи, які він має у своєму розпорядженні, пов'язані з заявленим позовом. У разі, коли цивільний позивач не з'явиться у судове засідання, позов не розглядається, якщо суд вважає за неможливе розглядати його за відсутності цивільного позивача. Якщо цивільний позов залишається без розгляду, за зацікавленими особами зберігаєть-ся право заявити його в порядку цивільного судочинства. Цивільний відповідач. Майнову відповідальність за ци-вільним позовом у кримінальному процесі звичайно несе особа, яка вчинила злочин, - обвинувачений. Проте у ряді випадків ця відповідальність покладається не на обвинуваченого, а на інших осіб, які іменуються цивільними відповідачами.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
|