Д.І. Бєдняков вважає, що оперативному працівнику необхід-но надати право обмеженого свідоцького імунітету. Тобто в подібній ситуації він повинен буде повідомити все, що йому відо-мо про обставини справи, не називаючи джерела, часу, місця і способу одержання інформації. При цьому показання оператив-ного працівника набувають значення доказів у кримінальній справі та підлягають перевірці іншими процесуальними засобами Див.: Бедняков ДИ. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. - М., 1991. - С. 122..

Однак ч. З ст. 68 КПК України однозначно визначає: «Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані». Висновок може бути тільки один - якщо показання оперативного праців-ника про факти, що стали йому відомими з таємного джерела, не можуть мати доказового значення без розголошення джерела поінформованості, то й допитувати його недоцільно. У законі має бути записано: «Не підлягають допиту особи, які з причини своїх професійних обов'язків не мають права називати джерело або характер своєї поінформованості по фактах, що мають зна-чення для справи». Уявляється, що давати вичерпний перелік таких осіб у законі не обов'язково. Краще це зробити в керівних роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України.

Поряд з цим, на сучасному етапі формування правової держави, втілення у праві ідеї гуманізму законодавцю, на наш погляд, необхідно реалізувати концепцію свідоцького імуніте-ту та привілеї звільнення від самообвинувачення Див.: Карікева Л.М., Кертус Й. Источники доказательств. - М., 1985. - С. 37. у більш по-вному обсязі.

Незайве з цього приводу нагадати, що Статут кримі-нального судочинства Росії 1864 року містив щодо цього низ-ку цікавих правил. Зокрема, у відповідності зі ст. 704 Статуту не допускалися до свідчення не тільки захисники підсудних, але й священики - щодо зізнання, зробленого на сповіді. У ст. 705 Статуту вказувалося: «Чоловік або дружина підсудної особи, родичі її за прямою лінією, висхідною або низхідною, а також рідні її брати та сестри можуть усунути себе від свідчен-ня, а якщо не забажають скористатися сим правом, то допиту-ються без присяги» Российское законодательство 9-20 веков. -Т. 8. - М., 1991. С. 188.. На нашу думку, подібний підхід мораль-но виправданий та прийнятний і для сучасного кримінального процесу. Тут же, у Статуті кримінального судочинства Росії 1864 року в ст. 722 визначалося: «Свідок не може відмовитися від давання відповідей на запитання, що спрямовуються на виявлення протиріч у його показаннях або невідповідності їх відомим обставинам, або ж показанням інших свідків, але він не зобов'язаний відповідати на запитання що викривають його самого в будь-якому злочині» Там же.. По суті тут вже була реа-лізована концепція звільнення від самообвинувачення, про доцільність якої так довго сперечаються наші науковці.

Повністю підтримуючи думку авторів, які аргументують необхідність реалізації в нашому кримінальному процесі кон-цепції свідоцького імунітету та привілею звільнення від самооб-винувачення, я вважаю, що ст. 66 КПК України може бути доповнена таким положенням: «Ніхто не може бути примуше-ний і не зобов'язаний свідчити проти самого себе та своїх близь-ких родичів. Свідок, а рівно і будь-яка інша особа, викликана на допит, має право відмовитися від давання показань, якщо вони можуть покликати за собою шкідливі наслідки для нього самого або його близьких родичів». Поряд з цим у ч. 1 ст. 69 КПК Украї-ни має бути вказано: «Не зобов'язані давати показання у справі особи, які з причини своїх професійних обов'язків не мають права розголошувати джерело або характер своєї поінформованості»,

Суттєвий внесок у реалізацію зазначених ідей зроблено Конституцією України, у ст. 63 якої проголошено: «Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояс-нення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів».

Свідок зобов'язаний з'явитися за викликом та дати прав-диві показання. У разі нез'явлення за неповажними причина-ми він може бути підданий приводу або штрафу. Поважними причинами нез'явлення можуть бути несвоєчасне отримання повістки, відсутність його у місці провадження слідства (відпустка, відрядження тощо), хвороба або інші нещастя, що не дають можливості громадянину з'явитися за викликом.

Свідок несе кримінальну відповідальність за відмову від давання показань або за давання завідомо неправдивих пока-зань за ст. 178, 179 Кримінального кодексу України. За даван-ня заздалегідь неправдивих показань передбачена відпові-дальність аж до позбавлення волі.

Якщо свідок не володіє мовою, якою ведеться судочин-ство, йому має бути надане право та можливість користувати-ся послугами перекладача.

Закон забороняє домагатися від свідка показань шляхом на-сильства, погроз або інших незаконних заходів. Будь-яке фізичне насильство неприпустиме. Психологічний вплив, так звані «ком-бінації» припустимі, якщо вони не пов'язані із повідомленням свідку заздалегідь неправдивих відомостей та не пригнічують вільного волевиявлення, залишають можливість вільного вибору лінії поведінки. Неприпустимі будь-які погрози, а також інші не-законні дії (шантаж, підкуп, обіцянка вигоди тощо).

Свідка можна допитувати тільки в денний час. Лише у ви-няткових випадках, наприклад, якщо свідок був очевидцем події, що сталася вночі, припускається допит і в нічний час.

Забороняються довгі виснажливі допити. До таких можна віднести допити тривалістю понад 4 години без перерви або допит протягом доби тривалістю понад 8 годин.

Свідок, згідно з законодавством України, має право на за-безпечення своєї безпеки. За наявності реальної загрози його життю або майну, загрози розправи з його близькими свідок може звернутися до слідчих органів з письмовою заявою та ви-могою про вжиття заходів безпеки. Для забезпечення безпеки учасників кримінального процесу правоохоронні органи мо-жуть вжити такі заходи захисту свідка: встановити сигналізацію в його квартирі, гаражі; виставити особисту охорону, змінити місце роботи або проживання свідка, переселити його в іншу місцевість; видати спеціальні засоби індивідуального захисту; змінити йому прізвище, ім'я, по батькові, видавши новий пас-порт та інші документи; не вказувати його установчі дані в слідчих документах; вжити заходи до прослуховування телефон-ного апарату свідка за його проханням та до технічного доку-ментування погроз; встановити спостереження. За згоди свідка і з санкції прокурора свідку може бути зроблено пластичну опе-рацію з метою зміни його зовнішності.

У виняткових випадках припускається слухання справи за відсутності свідка або допит його за відсутності підсудного. Всі заходи безпеки вживаються за згоди свідка і здійснюються для нього безкоштовно.

Свідок має право:

- отримувати середню заробітну плату за місцем роботи за час, витрачений за викликом;

- давати показання рідною мовою;

- особисто знайомитися зі змістом протоколу допиту, ви-магати доповнення протоколу та внесення до нього поправок;

- під час провадження очної ставки, з дозволу слідчого або особи, яка провадить дізнання, ставити запитання іншому учаснику очної ставки;

- оскаржити дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора;

- користуватися під час допиту в суді письмовими записа-ми, якщо показання пов'язані з будь-якими цифровими та іншими даними, які важко вдержати в пам'яті.

Експерт. Згідно із ст. 75 КПК України як експерт може бути викликана будь-яка особа, яка має необхідні знання для винесення висновку з питань, що досліджуються.

Експерт дає висновок від свого імені та несе за нього осо-бисту відповідальність.

Під експертизою розуміється дослідження різних питань, що мають значення для правильного розв'язання криміналь-ної справи, яке проводить експерт з використанням своїх спе-ціальних знань. Експертиза може бути призначена та проведе-на відповідними спеціалістами в будь-якій сфері людських знань, за винятком права.

У процесі своєї діяльності експерт користується такими процесуальними правами:

- ознайомлюється з матеріалами справи, що відносяться до предмета експертизи;

- порушує клопотання про надання матеріалів, необхід-них для винесення висновку;

- з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, про-курора або суду може бути присутнім при провадженні до-питів та інших слідчих дій;

- ставить особам, які допитуються, запитання, що стосу-ються експертизи.

Спеціаліст. Спеціалістом у кримінальному процесі виз-нається будь-яка не заінтересована в результаті справи особа, яка має необхідні спеціальні знання в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі або володіє вміннями, навиками у певній галузі діяльності і відповідно до ст. 128' КПК України залучається до участі у проведенні слідчої дії для подання сприяння слідчому в збиранні та дослідженні доказів.

Якщо експерт дає висновок, який має самостійне доказо-ве значення, то спеціаліст покликаний надати допомогу в зби-ранні доказів. Тому процесуальне становище спеціаліста і екс-перта різне.

До особи, яка викликається як спеціаліст, закон ставить дві основні вимоги: бути не заінтересованим в результаті справи та мати необхідні для участі в даній слідчій дії спеціальні знання.

Закон не обмежує кола слідчих дій, для участі в провад-женні яких може бути залучений спеціаліст. Слідчий запрошує спеціаліста у тих випадках, коли він визнає за необхідне викори-стати спеціальні знання та навички при провадженні слідчої дії.

Обов'язковою є участь спеціаліста при проведенні:

а) зовнішнього огляду трупа та судово-медичного освіду-вання особи. Ці дії проводяться за участю судово-медичного експерта або лікаря (ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 193 КПК України);

б) ексгумації трупа. Ця дія проводиться за присутності су-дово-медичного експерта (ч. 2 ст. 192 КПК України);

в) допиту неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за роз-судом слідчого - до 16 років. Ця дія проводиться за присутності педагога, а в разі необхідності (ч. 1 ст. 168 КПК України) - лікаря.

Спеціаліст у кримінальному процесі має право', робити за-яви, що підлягають занесенню до протоколу, пов'язані з вияв-ленням, закріпленням та вилученням доказів; звертатися з доз-волу слідчого або суду з запитаннями до осіб, які беруть участь в провадженні слідчої дії; знайомитися із змістом про-токолу слідчої дії, в провадженні якої брав участь спеціаліст. Спеціаліст має також право на винагороду за виконання своїх обов'язків та на відшкодування витрат, пов'язаних з явкою за виклик-ом до правоохоронних органів (ст. 92 КПК України).

У відповідності із ст. 128' КПК України спеціаліст зобов'яза-ний:

- своєчасно з'явитися за викликом; брати участь у провадженні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання та навички для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів;

-звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу спеціальних пи-тань, що виникають під час провадження слідчої дії.

Положенням про діяльність експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ (наказ МВС України № 140 від 9 березня 1992 р.) на експертів-криміналістів, які бе-руть участь у проведенні слідчих дій як спеціалісти, покла-дається також обов'язок мати при собі і кваліфіковано вико-ристовувати відповідні науково-технічні засоби; проводити необхідні експрес-аналізи виявлених слідів та давати слідчому розгорнуті відомості про можливі прикмети злочинців. У відповідності з п. 2.2.3.2 даного Положення співробітник кри-міналістичного підрозділу, що виступає як спеціаліст, діє за вказівкою слідчого та несе особисту відповідальність за по-вноту і правильність використання всіх науково-технічних за-собів, що маються в його розпорядженні і призначені для ви-явлення, фіксації та вилучення речових доказів.

Поняті. Залучення понятих у кримінальному процесі пе-реслідує мету створення необхідних умов для об'єктивного та правильного провадження слідчих дій, засвідчення та закріп-лення доказів.

Ст. 127 КПК України передбачає обов'язкову участь не менше двох понятих при провадженні обшуку, виїмки, огляду, пред'явленні осіб та предметів для впізнання, відтворенні об-становки і обставин події, описі майна та освідуванні.

Як поняті можуть бути викликані будь-які не заінтересо-вані у справі повнолітні громадяни. Не можуть бути понятими потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого та потер-пілого, працівники органів дізнання та попереднього слідства.

Поняті зобов'язані:

- бути присутніми під час провадження слідчої дії;

- після закінчення слідчої дії засвідчити своїм підписом у протоколі факт, зміст та результати цієї дії.

Поняті мають право робити зауваження з приводу про-ваджуваних слідчих дій. Ці зауваження підлягають занесенню до протоколу.

Понятий користується правом на відшкодування витрат та сплату винагороди у зв'язку з викликом для участі у слідчих діях.

Перекладач. Як перекладач (ст. 128 КПК України) до участі у кримінальному процесі може бути залучена будь-яка не заінтересована у результаті справи особа, що володіє мо-вою, якою ведеться судочинство, а також мовою, якою воло-діють та користуються будь-які учасники процесу.

Перекладач зобов'язаний:

- з'явитися за викликом слідчого, органу дізнання, проку-рора або суду та повно і точно зробити доручений йому пере-клад;

- не розголошувати без дозволу слідчого дані поперед-нього слідства;

- додержуватися порядку судового розгляду.

За ухилення від явки перекладач може бути оштрафова-ний у відповідності із ст. 1854 Кодексу України про адміністра-тивні правопорушення.

За відмову від виконання обов'язків перекладача, а також за завідомо неправильний переклад він несе відповідальність згідно із ст. 178 та 179 Кримінального кодексу України.

Слідчий, орган дізнання, прокурор або суд зобов'язані пояснити перекладачеві його обов'язки та попередити під роз-писку про кримінальну відповідальність за відмову від пере-кладу або за завідомо неправильний переклад.

Перекладач не має права втручатися в діяльність слідчого або суду, давати будь-яку оцінку сказаному окремими особа-ми, чиї показання він перекладає.

Закон не визначає прав перекладача. Проте як учасник слідчої дії він має ті ж права, що й всі при цьому присутні, зокре-ма поняті. За аналогією, як зазначають С.П. Щерба, А.Я. Марков та Т.І. Стеснова, перекладач під час участі в допиті, очній ставці, обшуці та інших слідчих діях має право робити заува-ження та заяви, що підлягають занесенню до протоколу. Він має право також оскаржити дії слідчого та органу дізнання'.

Беручи участь у слідчій дії, перекладач засвідчує своїм підписом відповідність записів у протоколі тому, що мало місце в дійсності, може вносити до протоколу свої зауваження та поправки. Див.: Щерба С.П. Марков А.Я. Стеспова Т.И. Участие переводчика на предварительном следствии. - М.: ВНИИ МВД России, 1993. - С. 13.

Секретар судового засідання - учасник кримінального процесу, в процесуальні обов'язки якого входить ведення та засвідчення своїм підписом вірності протоколу судового засі-дання та розпорядчого засідання суду.

Секретар судового засідання повинен бути не заінтересо-ваним у результатах справи.

Правила відводу судді повною мірою стосуються і секретаря судового засідання, з тим лише обмеженням, що попередня його участь у справі як спеціаліста, експерта, перекладача або секретаря судового засідання не може бути приводом для відводу.

Заявник - особа, яка заявила про злочин. Заявник є учас-ником кримінального процесу в стадії порушення криміналь-ної справи. Саме на цій стадії особа, яка заявила про злочин, має статус заявника. Далі -- у стадіях попереднього розсліду-вання та судового розгляду - така особа, в залежності від підстав, виступає або як потерпілий, якщо їй заподіяно шкоду, або як свідок, якщо вона була лише очевидцем вчиненого зло-чину. Інколи заявник стає й обвинуваченим, якщо з'ясується, що він сам вчинив злочин.

На заявникові лежить обов'язок давати правдиві повідом-лення. Він несе кримінальну відповідальність за завідомо не-правдивий донос, про що його має бути попереджено при от-риманні від нього заяви.

Заявник має право ознайомлюватися з протоколом отри-мання заяви, робити зауваження та доповнення або ж власно-ручно викласти свою заяву.

Слідчий, орган дізнання, прокурор та суд зобов'язані прийняти заяву та розглянути її в установленому порядку про-тягом трьох, а за необхідності перевірки - не пізніше як протя-гом десяти діб.

Про прийняте за результатами перевірки рішення (про відмову в порушенні справи або про порушення кримінальної справи) відповідні особи мають сповістити заявника. Якщо за-явник не згоден з відмовою у порушенні справи, він може оскар-жити таке рішення прокурору протягом семи днів з моменту от-римання копії постанови. Залишення прокурором скарги без задоволення дає заявникові право оскаржити рішення прокуро-ра безпосередньо через суд (ст. 991 КПК України).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6