Токсичні вуглеводні (парафіни, нафтени, ароматичні вуглеводні,
бензапірен) ─ пара неповного згоряння палива, що викидається з двигунів
внутрішнього згоряння. Надзвичайно шкідливими є ненасичені (олефінові)
вуглеводні, що становлять 35% загальної кількості вуглеводневих викидів.
Насичені вуглеводні. Хоча насичені вуглеводні належать до найбільш
інертних органічних сполук, але, в той же час, вони є найсильнішими
наркотиками. Небезпека отруєння виникає лише при високих їх концентраціях, так
як їх дія послаблюється з розчиненням у воді та крові. Але постійний контакт з
насиченими вуглеводнями може призвести до сверблячки та пігментації шкіри.
Присутність сірководню Н2S та підвищена температура посилює
токсичність насичених вуглеводнів. Загальноприйняте ГДК (у перерахунку на
вуглець) складає 300 мг/м3.
Сірчисті сполуки. Найбільшу загрозу мають токсичні газовиділення
нафти, яка містить сірчисті сполуки. Відомо, що нафти різних родовищ мають
різний вміст сірчистих сполук.
Меркаптани ─ це нетоксичні органічні гази, які містять
сірку. Вони присутні у повітрі нафтопромислів і нафтопереробних підприємств.
Меркаптани додають до природного газу, щоб відчути його витоки.
Сірководень. Цей газ має дуже неприємний запах і вже відчувається
навіть при незначних концентраціях. Проте прямої залежності запаху від
концентрації не спостерігається. Навіть навпаки, при більшій, дуже загрозливій
концентрації запах сірководню зменшується, а потім зовсім зникає внаслідок
паралічу нюхового нерву. Сірководень відноситься до найбільш токсичних
інгредієнтів у складі атмосфери в місцях видобутку та переробки високо
сірчистої нафти. При концентраціях сірководню в атмосфері в кількості 1,4 ─
2,3 мг/м3 відчувається досить незначний запах, при 3,3 ─ 4,6
мг/м3 ─ запах дуже сильний, але для тих, хто звик до нього,
він майже не відчувається, при 4 мг/м3 ─ запах значний, при 7 ─
11 мг/м3 ─ запах важко переноситься навіть тими, хто звик до
нього, при 280 ─ 400 мг/м3 реакція на запах така ж сама, як і
при низьких концентраціях.Сірководень накопичується в низинах завдяки тому, що
його густина вища за густину повітря. Також він досить легко розчиняється у
воді, так й переходить з розчинного стану у вільний. При концентраціях вище
1000 мг/м3 отруєння виникає миттєво, а при концентраціях 140 ─
150 мг/м3 через декілька годин спостерігається пневмонія, менінгіт
та енцефаліт. Сірководень при видобутку та переробці нафти діє на організм не
ізольовано, а в поєднанні з різними вуглеводнями і при одночасному комбінуванні
впливу цих речовин може змінюватися й характер їх токсичної дії.
Сірчаний ангідрит SO3 утворюється внаслідок окиснення
сірчистого ангідриду в атмосфері під час фотохімічних і каталітичних реакцій і
є аерозолем або розчином сульфатної кислоти в дощовій воді. Сульфатна кислота
підкислює грунти, посилює корозію металів, руйнування гуми, мармуру вапняків,
доломітів. Вона загострює захворювання легеневої системи та дихальних шляхів
людини і тварин. Сірчаний ангідрит дуже шкідливий і для рослин, оскільки легко
ними засвоюється і порушує їх життєдіяльність.Сірчистий ангідрит SO2,
або сірчаний газ, виділяється під час згорання палива з домішками сірки
(вугілля, нафти, природного газу). За високих його концентрацій у рослинах
швидко зникає хлорофіл, клітини розвиваються і спостерігається некроз тканин,
які набувають коричневого кольору. Найчутливіші види рослин, такі як люцерна,
соя та ячмінь, виявляють симптоми пошкодження вже за концентрацій сірчистого
ангідриду 0,3 ─ 0,5 млн-1 при тривалості дії не менше як 2 ─
3 години. У разі інтенсивнішого впливу сірчаного газу може спостерігатися майже
повний некроз молодих голок хвойних дерев, їх повне обпадання. Оксид сульфуру
(ІV) та інші його сполуки подразнюють слизову оболонку очей і дихальних шляхів.
Тривала дія малих концентрацій цього газу призводить до виникнення хронічного
гастриту, гепатопатії, бронхіту, ларингіту та інших хвороб. Є відомості про
зв’язок між вмістом сірчаного газу в повітрі та рівнем смертності від раку
легенів.
Сажа ─ це аморфний вуглець, продукт неповного згоряння або
термічного розкладання вуглеводнів в неконтрольованих умовах. Забруднення
атмосферного повітря сажею призводить до погіршення санітарно-гігієнічних
показників: збільшується частота туманів, зменшується видимість і прозорість
для ультрафіолетового випромінювання, погіршуються санітарно-побутові умови
життя населення, спостерігається негативний вплив на розвиток рослин та
організм людини. У рослин сажа закупорює продихи клітин, ускладнюючи доступ
сонячних променів до хлоропластів, тим самим порушуючи процеси фотосинтезу. У
лісах, які задимлюються промисловими підприємствами зникають бджоли, птахи,
звірі. Частинки сажі мають здатність поглинати інфрачервоне випромінювання, тим
самим нагріває повітря. Сажа відноситься до третього класу небезпечності. Її
ГДКмр.=0,15 мг/м3, а ГДКсд.=0,05 мг/м3.
Вона, як і будь-яка тверда речовина, подразнює дихальні шляхи людини. Сажа може
тривалий час знаходитися в зваженому стані в повітрі, збільшуючи тим самим час
дії токсичних речовин на людину. Вона є переносником поліциклічних вуглеводнів
[3].
2.
Проектна частина
2.1 Розрахунок обсягів усіх
видів відходів на підприємстві
Розрахунок
кількості відходів буріння проведений згідно з методикою, що викладена в
стандарті ГСТУ 41–00 032626–00–007–97.
Вихідні дані для визначення об'єму вибуреної породи приведені в
таблиці (табл. 2.1).
свердловина
природній середовище забруднення
Таблиця 2.1 – Вихідні дані для визначення об'єму вибуреної породи
№ п/п |
Показники |
Умовні позначення |
Значення показників |
426 |
324 |
245х219 |
146 |
1 |
Діаметр долота в
інтервалі буріння, мм |
Дн1
|
555,0 |
393,7 |
295,3 |
190,5 |
2 |
Інтервал буріння, м |
Li |
12 |
138 |
850 |
643 |
3 |
Середній коефіцієнт
кавернозності |
a1
|
1,167 |
1,05 |
1,06 |
1,07 |
4 |
Коефіцієнт
розщільнення породи |
Кр |
1,2 |
1,2 |
1,2 |
1,2 |
5 |
Об'єм вибуреної
породи в і-му інтервалі, м3 Vпрі=0,785КрДн12.
a.Li
|
Vпрi
|
4,1 |
21,2 |
74,0 |
23,5 |
1.
Об'єм вибуреної породи після завершення буріння свердловини:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
|