Курсовая работа: Особливості методики розслідування грабежів і розбоїв

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРАБЕЖІВ І РОЗБОЇВ

1.1 Обставини, які підлягають доведенню

1.2 Слідчі ситуації і завдання розслідування

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКОВОГО ТА НАСТУПНИХ ЕТАПІВ РОЗСЛІДУВАННЯ ГРАБЕЖІВ І РОЗБОЇВ

2.1 Початковий етап розслідування грабежів і розбоїв

2.2 Організаційно-тактичні основи провадження окремих слідчих дій при розслідуванні грабежів і розбоїв

2.3 Провадження деяких складних (системних) слідчих дій на другому етапі досудового слідства

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Дана курсова робота розкриває тему "Особливості методики розслідування грабежів і розбоїв".

Предметом безпосереднього посягання грабежів і розбоїв є державна, кооперативна або особиста (індивідуальна) власність. Конституція України прирівняла всі форми власності і захищає їх однаково.

Власність - це майно, що належить кому-небудь. Суб'єктом власності може бути громадянин, колектив, держава. Звідси і розрізняють державну, колективну та індивідуальну власність. Майно являє собою матеріальні знаряддя праці, продукти праці, речі, цінності тощо. У кожному разі — це матеріальні предмети, речі, споживчі продукти. Тому предметом безпосереднього посягання грабежів і розбоїв є всі матеріальні утворення.

Власність складає економічну основу життя суспільства, виступає показником його добробуту і особистого благополуччя громадян, тому охорона власності, чітке правове регулювання відносин власності, захист прав власників від будь-якого неправомірного втручання є найважливішим завданням держави [11, 475с.].

Конституція України передбачає захист прав і свобод кожного громадянина та гарантує, що людина, її життя і здоров’я, честь та гідність, недоторканність і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю[1,ст.3]. Серед складових недоторканності людини є і те, що право приватної власності непорушне [1, ч. 4 ст. 41]. Кримінально-правова охорона означених прав і свобод людини набуває особливого значення при розслідуванні розбоїв, вчинених з метою заволодіння приватним майном громадян. Специфічною рисою означеного виду злочинів є підвищена суспільна небезпека, оскільки вони посягають не лише на власність, а й на особу.

Розслідування будь-яких злочинів, у тому числі й розбійних нападів, буде ефективним, якщо воно будується на узагальненій слідчій практиці, у поєднанні з використанням апробованих криміналістичних рекомендацій та наукових знань.

Значний внесок у дослідження різноманітних аспектів розслідування злочинів зробили вчені-криміналісти України Ю.П. Аленін, В.Д. Басай, В.П. Бахін, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.А. Кириченко, В.К. Лисиченко, В.Т. Маляренко, Г.А. Матусовський, І.В. Постіка, М.В. Салтєвський, Шепітько, М.Є. Шумило та інші.

Слід сказати, що різноманітні питання вдосконалення методик розслідування грабежів та розбоїв розглядалися у роботах як вітчизняних вчених, так і вчених інших країн.

Разом з тим, зазначені дослідження проводилися у інших історичних умовах, соціальних та правових реаліях і об’єктивно не враховували особливостей сьогодення, залишивши без розгляду низку питань, які потребують більш детального та комплексного вирішення з урахуванням змін, що відбулися у злочинній діяльності.

Згідно зі статистичними даними МВС, з часів незалежності України спостерігається стійка тенденція збільшення кількості зареєстрованих грабежів та розбійних нападів. Так, у 2004 р. по відношенню до 1991 р. по всій країні вона збільшилася на 86 %.

Наявність у 2004 році великої кількості нерозкритих грабежів і розбоїв (1071 злочин) та злочинів минулих років (13534 злочинів) зумовлює необхідність підвищення ефективності розслідування цих злочинів шляхом упровадження в практику новітніх криміналістичних рекомендацій щодо вдосконалення методики їх розслідування, розроблених з урахуванням криміногенної обстановки, що склалася, нових засобів щодо їх підготовки, вчинення та приховування.

Усе вищезазначене й зумовило вибір даної теми і свідчить про її актуальність.

Метою даної курсової роботи є розвиток наукових положень, що стосуються поняття, способів та відмінності розбою від грабежу, визначення типових слідчих ситуацій, що виникають на початковому етапі розслідування грабежів і розбоїв, та способи їх вирішення.

Основні питання я розглядала по двом окремим главам.

В першій главі я розкрила поняття грабежів і розбоїв, а також обставини, які підлягають доведенню та слідчі ситуації і завдання розслідування.

В другій главі я описала початковий етап розслідування грабежів і розбоїв, організаційно-тактичні основи провадження окремих слідчих дій та провадження деяких складних (системних) слідчих дій на другому етапі досудового слідства.

Для написання курсової роботи я використала Конституцію України, Закони та Кодекси України, а також наукову, навчальну літературу, та Інтернет.

Дана курсова робота складається з вступу, двох глав, висновку та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРАБЕЖІВ І РОЗБОЇВ

криміналістичний грабіж слідчий досудовий

Грабежі та розбої є тяжкими злочинами, покарання за які передбачені статтями 186, 187 Кримінального Кодексу України (далі КК) [2, ст.186-187].

Грабіж – це заволодіння чужим майном відкритим способом, поєднаним з насильством, безпечним для життя чи здоров’я особи, або погрозою застосуванням такого насильства.

Розбій – найбільш небезпечний спосіб заволодіння чужим майном як державним, так і особистим. Це відкритий напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування такого насильства.

Даючи криміналістичну характеристику грабежам і розбійним нападам необхідно приділити увагу наступним моментам. Склади цих злочинів із криміналістичної точки зору мають багато загального, що дозволяє дати їхню узагальнену характеристику. Їх поєднує відкритий спосіб викрадення майна, застосування насильства чи погрози насильством (різного ступеня небезпеки для грабежу і розбою), а також ряд інших обтяжуючих відповідальність обставин (з незаконним проникненням у чи житло інше сховище, неодноразово, зроблене групою осіб по попередній змові й ін.

Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об’єкти: право власності й особу (її здоров’я і життя). З об’єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства [14, 397-398с. ] . Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого, — від грабежу. Напад органічно пов’язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх трансмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров’я потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров’я умовах). У разі, якщо застосування чи погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, здійснювались з метою ухилитись від затримання після закінченого нападу, вчинене не може розглядатися як розбій. Так дії винного залежно від обставин справи можуть бути кваліфікована як крадіжка або грабіж і як відповідний злочин проти життя та здоров’я особи або злочин проти авторитету органів державної влади органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (на приклад, умисне легке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 125КК), погроз, або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок (ст. 350КК) тощо) [2, ст. 125,350] . Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває майно, на яке здійснюється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заволодінні чужим майном. Під насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження (останнє кваліфікується за ч. 4 ст. 187КК), а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяних ушкоджень (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер: мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо) [2, ст. 187]. Застосування до особи без її згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння чужим майном слід розглядати як насильство, і, якщо воно були небезпечним для її життя або здоров’я, кваліфікувати такі дії за відповідною частиною ст. 187КК. Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, вчинене треба кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень. За певних обставин такі дії слід додатково кваліфікувати за ч. 2 ст. 314КК . [2, ст. 314]. Заподіяння в процесі розбою легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості тілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров’я особи, яка зазнала нападу, нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ст. 187КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями не потребує.

Відмінним від грабежу служить також така обтяжуюча обставина, як застосування при розбої зброї чи предметів, які були використані як зброя.

Відкритий характер і зухвалість здійснення цих злочинів, та враження, які вони роблять на потерпілих і очевидців, обумовлюють значний суспільний резонанс, чому сприяє і відносно низьке розкривання грабежів і розбоїв.

Предмети зазіхання дуже різноманітні, але найбільше часто викрадаються гроші, золоті вироби, коштовності, хутра, одяг, відеоапаратура, комп'ютерна техніка, радіотехніка й інші коштовні речі, предмети, а також вино-горілочні вироби та цінні продукти.

На відкритій місцевості злочинці найчастіше діють групами, заздалегідь чекаючи кого-небудь на малоосвітлених вулицях, пустирях, у парках, на лісових дорогах і стежинах і т.д. Зустрічаючи жертву, злочинці зупиняють чи доганяють і оточують її, а потім, погрожуючи насильством, чи заподіявши шкоду здоров'ю, відбирають гроші і речі й ховаються.

Способи проникнення в житлове приміщення можна розділити на дві основні групи: таємне проникнення злочинців у житло, в другу групу входять способи проникнення злочинців у квартиру під вигаданим приводом або за допомогою сталих незадовго до нападу довірчих відносин з потерпілим [5, 347-351с.].

Застосовуючи насильство при здійсненні грабежу чи розбою, злочинці використовують фізичну силу, вогнепальну або холодну зброю, сипучі речовини (тютюн, пісок), мотузки чи провід для зв'язування й ін.

Що стосується осіб, які вчиняють злочини, то особам, які вчиняють грабежі й розбої, притаманні цинізм, зухвалий і нахабний характер злочинних дій. Такі злочини звичайно вчиняються в присутності очевидців у парках, на вокзалах, у громадському транспорті, кафе та інших громадських місцях. При цьому злочинці розраховують, що очевидці не перешкоджатимуть злочинові, боячись наразитися на напад.

Вчиняючи грабіж чи розбійницький напад, злочинці враховують певні обставини (місце події, риси, властиві особі потерпілого, характер майна, яким передбачається заволодіти) і визначають спосіб, час,знаряддя і засоби, які можуть бути використані під час нападу.

В останні роки характерною особливістю розбійницького нападу є те, що такі злочинні акції, як правило, здійснюються групою, що робить звичайні способи їх вчинення більш витонченими, досконалими і результативними для злочинців. Так, приймаючи рішення про напад на інкасатора чи касира, злочинці визначають спосіб вчинення злочину: вивчають шлях пересування інкасаторів чи касирів з грошовими коштами, старанно аналізують наявність охорони, визначають найбільш зручні ділянки, де можна вчинити напад, передбачають шляхи відступу чи від'їзду, планують способи схову й реалізації викрадених матеріальних цінностей. Якщо напади вчиняються на власників жилих приміщень, у яких є матеріальні цінності, то способи їх вчинення частіше за все пов'язані зі сферою діяльності власників майна (бізнес, торгівля тощо), видом і особливостями предмета посягання, його споживчою вартістю, характерними рисами і кримінальними навичками злочинців.

Отже, способи вчинення грабежів і розбоїв є різноманітними і злочинці обирають у кожному конкретному випадку той чи інший спосіб залежно від конкретних обставин [6, 447с ].

Страницы: 1, 2, 3