|
1.1
Обставини, які підлягають доведенню
Успішне розкриття грабежів, розбоїв і викриття осіб,
винних у їх здійсненні, у значній мірі забезпечується обґрунтованим і
своєчасним порушенням кримінальної справи, швидким і якісним проведенням
первісних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. Відправний момент для
порушення кримінальної справи по грабежах і розбоях – це одержання чи виявлення
органами дізнання, слідчим даних, що свідчать про зроблені злочини.
У тих випадках, коли даних недостатньо, виникає
необхідність у проведенні попередньої дослідчої перевірки. Метою такої
перевірки є своєчасність і обґрунтованість порушення кримінальної справи. Її
змістом (предметом) є перевірка законності приводу, установлення достатності
підстави до порушення кримінальної справи, а також з'ясування наявності чи
відсутності обставин, які виключають провадження у справі. Тактика проведення
попередньої перевірки залежить від часу одержання повідомлень про злочини
даного виду, які надходять безпосередньо після здійснення злочину чи через
визначений час.
У першому випадку після усної бесіди чи телефонного
повідомлення, усвідомивши характер події, необхідно негайно зробити огляд місця
події з метою виявлення і закріплення слідів злочину. Паралельно з оглядом
оперативні працівники установлюють свідків серед осіб, які проживають
(працюють) у районі здійснення злочину. Якщо в процесі огляду виявлено досить
даних, що вказують на ознаки складу злочину, то приймаються міри до
переслідування і затримки злочинця по "гарячих слідах". У тих же
випадках, коли повідомлення про злочин надійшло через тривалий період часу
після злочину (несвоєчасне повідомлення про зроблений грабіж чи розбій потерпілим),
доцільно спочатку скласти протокол усної заяви.
Якщо надійшло письмове повідомлення, то в заявника
береться пояснення. У протоколі усної заяви чи пояснення потерпілого повинні
бути докладно викладені відомі обставини події. Обов'язково варто з'ясувати
причину спізнілого повідомлення про злочин. Потім провадиться огляд місця
події, у ході якого можна знайти: ознаки характерні для грабежу чи розбою;
обставини, що сприяли злочину; усвідомити обстановку здійснення злочину;
установити свідків[4, 346-348с.].
Ознаки складу злочину можуть бути виявлені в ході
розслідування інших злочинів. Обсяг обставин, які підлягають встановленню в
процесі розслідування грабежів і розбоїв, варто визначати виходячи з предмета і
меж доведення по кримінальній справі, ознак розглянутого виду злочинів і
особливостей конкретного нападу.
Виходячи з вимог кримінальних і
кримінально-процесуальних законів, а також слідчої практики по справах цієї
категорії, криміналістичної характеристики грабежів і розбоїв можна зробити
висновок, що обов'язковому з'ясуванню підлягає наступне коло питань:
- чи мав місце факт грабежу чи розбійного нападу;
- якщо так, то де він зроблений;
- коли зроблений грабіж чи розбійний напад, тобто
календарна дата (рік, місяць, число) і час доби;
- який спосіб здійснення грабежу чи розбою (зміст і
характер дій, спрямованих на підготовку, безпосереднє здійснення нападу і
приховання його слідів; чи був нападав збройний і чим саме; чи мало місце у
відношенні потерпілого насильство й у чому воно виражалося; якщо що нападав
обмежився погрозою застосування насильства, те який характер цих погроз);
- яке коло осіб, що володіють інформацією про грабіж
або розбійний напад і винних у його здійсненні;
- хто зробив грабіж, розбійний напад (одна особа, а
якщо група осіб, хто входив у її склад і в чому конкретно виражалася участь
кожного в підготовці, безпосереднім здійсненні і прихованні його слідів, час і
ціль утворення злочинної групи, тип і характер групової діяльності, що передує
розбійному нападу (грабежу), наявність попередньої змови між співучасниками чи
чіткого розподілу ролей: хто організатор і активний учасник злочинної групи;
мета і методи залучення в неї нових членів; час і ціль утворення організованої
злочинної групи, тип і характер її діяльності, що передує чи грабежу розбою, і
інші питання діяльності організованої групи);
- які дані, що характеризують особистість кожного
обвинувачуваного, зм'якшуючі чи обтяжують їх відповідальність, у тому числі
наявність минулої судимості;
- хто став жертвою нападу, у тому числі його
матеріальне становище і роль у виникненні і реалізації винними злочинного
задуму;
- які наслідки для життя і здоров'я потерпілого
спричинили грабіж, розбійне напад ( чи був він чи його близькі поранені,
ступінь ваги отриманих ними ушкоджень і які наслідки спричинили чи могли
спричинити);
- що викрадено в результаті розбійного нападу
(грабежу) і кому належить викрадене майно (найменування, кількість,
індивідуальна сумарна вартість викраденого майна, його характерні прикмети – чи
належить він потерпілому чи іншим особам, державним, муніципальним, громадським
організаціям, акціонерним, спільним і іншим підприємствам, банкам і т.д. і який
у зв'язку з цим характер спрямованості злочинного наміру винних);
- де знаходиться викрадене в результаті нападу майна, які
канали його збуту;
- які заходи варто прийняти з метою відшкодування
матеріального збитку, заподіяного потерпілому;
- які причини й умови, що сприяли проникненню в житло
потерпілого, інше приміщення і здійснення на нього нападу;
- які конкретні заходи слід почати з метою усунення
виявлених причин і умов аналогічних злочинів.
Ретельне дослідження сукупності названих обставин
орієнтує слідчого на всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіх обставин
кримінальної справи. Дані обставини встановлюються шляхом проведення різних
слідчих і оперативно-розшукових заходів[7,234-237с.].
1.2 Слідчі ситуації і завдання
розслідування
На відміну від криміналістичної характеристики злочину
слідча ситуація відображає характеристику процесу розслідування. Вона може бути
визначена як система інформації, що свідчить про стан розслідування на
визначений момент часу, встановлених у справі фактичних даних, джерелах їхнього
одержання.
Та обставина, що поняттям слідчої ситуації охоплюються
не тільки встановлені в справі фактичні дані, але також джерела їхнього
одержання, має принципове значення, скласти досить повне і точне представлення
про конкретну слідчу ситуацію неможливо без обліку того, завдяки яким слідчим,
іншим процесуальним діям результати отримані. Результати ж зазначених дій
виражаються в єдності визначених зведень і джерел їх одержання. Важливість
зроблених процесуальних дій при з'ясуванні слідчої ситуації обумовлено також
тим, що вони впливають на планування подальшого розслідування, на розробку мір,
які необхідно додатково здійснити.
Типові слідчі ситуації є одним з видів слідчих
ситуацій, сутність яких полягає в тому, що вони характерні для гнітючого
більшості злочинів визначеного виду.
Характер типової слідчої ситуації робить самий
безпосередній вплив на методику розслідування. Правильна побудова і
коректування методики неможливі без осмислення результатів раніше виконаних
дій, успішно вирішених слідчих задач і поповнення відсутньої криміналістично
значимої інформації.
У залежності від сформованої типової слідчої ситуації
обирається унікальний набір слідчих дій і тактика їх проведення, а також
необхідних оперативно-розшукових заходів.
По справах про грабежі і розбої виникають наступні
типові ситуації:
1) злочинець затриманий на гарячому на місці злочину
або відразу ж після його здійснення;
2) злочинець затриманий при збуті викраденого;
3) затриманий скупник або збувальник викраденого
майна, яким відомий злочинець;
4) злочинець відомий, але сховався, і місце його
перебування невідомо;
5) злочинець невідомий, але про нього є неповні дані
(ознаки зовнішності, одягу, ім'я, кличка, місця, де він з'являється);
6) злочинець невідомий і про нього немає ніяких даних[9, 456-459с. ].
При розслідуванні справ даної категорії висуваються
версії про характер події, що відбулися. Версії про осіб, які зробили напад,
залежать від змісту вихідної інформації (місце здійснення нападу, число
злочинців і їхньої прикмети, спосіб дії в момент нападу, сліди і предмети, що
залишилися на місці події). Про місце перебування викрадених цінностей і майна.
Для розшуку відомого злочинця, але який сховався, будується версія про місце
його можливого перебування - квартири родичів, знайомих, готелів, вокзали й
аеропорти й ін.
Для вирішення перерахованих слідчих ситуацій звичайно
висуваються наступні типові версії:
1) злочин зроблений відомою конкретною особою;
2) злочин зроблений збувальником викраденого чи
ким-небудь з кола його зв'язків;
3) злочин зроблений особою, раніше засудженою за
аналогічні діяння або деякі інші злочини;
4) злочин зроблений неповнолітніми, що стоять на
обліку в органах внутрішніх справ за майнові і корисливі-насильницькі злочини,
а також за викрадення автотранспорту;
5) злочин зроблений особами, раніше не засудженими,
але неодноразово притягувані за ще не розкриті грабежі і розбої аналогічним
способом;
6) злочин зроблений особами, тривалий час не
працюючими, без визначеного місця проживання, які зловживають спиртними
напоями, наркоманами;
7) злочин зроблений "гастролерами";
8) злочин зроблений особами по "наведенню".
З метою ефективної перевірки версій розробляються
детальні плани розслідування. Найбільш оптимальний спосіб розслідування
складається в проведенні тактичних чи операцій їхніх комплексів (трохи
послідовних чи паралельно проведених тактичних операцій).
У першій ситуації оптимальна система слідчих і
оперативно-розшукових дій може бути наступною: затримання, особистий обшук і
допит підозрюваного, огляд місця події, допит потерпілого і його огляд, обшук
за місцем проживання і роботи затриманого, огляд і пред'явлення для упізнання
вилучених речей і предметів, призначення експертиз, установлення можливих
очевидців і їхній допит.
В другій ситуації найважливішими слідчими діями є
особистий обшук і допит затриманого, пред'явлення для упізнання потерпілими і
свідкам підозрюваного, а також вилучених викрадених речей, обшук за місцем
проживання і роботи підозрюваного. Найбільш ефективними оперативно-розшуковими
заходами є спостереження за підозрюваним і зв'язаними з ним особами, а також
встановлення очевидців у місцях збуту викраденого.
У третій ситуації після затримки скупника чи
збувальника краденого необхідно провести особистий обшук, огляд місця затримки
і допити. Після цього провадяться обшуки за місцем проживання і роботи
затриманого, слідчим і оперативним шляхом установлюються його зв'язки, що
ретельно досліджуються в основному негласними методами, вилучені речі і
цінності пред'являються для упізнання, накладається арешт на поштово-телеграфну
кореспонденцію.
Четверта типова слідча ситуація, коли злочинець
відомий, але сховався, і місце його перебування невідомо — досить поширена. У
розглянутій ситуації визначальним фактором є час, тому дії слідчого й
оперативного працівника повинні відрізнятися невідкладністю і забезпечити збір
пошукової експрес інформації шляхом короткого допиту потерпілого й
свідків-очевидців про кількість що нападали, індивідуальних ознаках особистості
(прізвища, місць чи проживання роботи, прикметах зовнішності), напрямку, у
якому сховалися, а також характері і відмітних прикметах викраденого майна.
Після чого негайно здійснюється переслідування злочинців по гарячих слідах.
У п'ятої ситуації, оптимальний комплекс слідчих і
оперативно-розшукових дій значно розширюється. Розслідування даної групи
злочинів доцільно почати з огляду місця події, допиту потерпілих і свідків.
Паралельно зі слідчими діями проводяться оперативно-розшукові заходи:
переслідування "по гарячих слідах", перекриття можливих шляхів
відходу злочинця[12, 561-567с.] .
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКОВОГО ТА
НАСТУПНОГО ЕТАПІВ РОЗСЛІДУВАННЯ ГРАБЕЖІВ І РОЗБОЇВ
2.1 Початковий етап розслідування
грабежів і розбоїв
Вихідними даними для
порушення кримінальної справи про грабіж або розбій є такі джерела:
а) заява потерпілого;
б) повідомлення
службових осіб про вчинення злочину;
в) заява очевидців про
розбійницький напад;
г) затримання з речовим
доказом у момент вчинення злочину;
ґ) інші джерела.
Для порушення
кримінальної справи про грабіж або розбій необхідна наявність у первісних
матеріалах даних про характер та обставини події. Зміст початкового етапу розслідування
грабежів або розбоїв у кожному конкретному випадку визначається слідчою
ситуацією, яка так чи інакше пов'язана з обставинами, що характеризують злочин,
тобто з часом, що минув з моменту грабежу чи розбою, споживчою вартістю
викрадених предметів, поведінкою потерпілого, свідків і злочинців.
Після отримання
інформації про вчинений злочин слідчий оцінює її практичну значущість,
правдивість. З урахуванням зібраних і задокументованих відомостей слідчий
визначає їх вірогідність, достатність для початку розслідування і вирішує, чи
забезпечать вони судову перспективу кримінальної справи. Якщо наявних
відомостей недостатньо або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПК
проводиться попередня перевірка. Така перевірка передбачає встановлення
додаткових обставин або їх вірогідності шляхом отримання пояснень від
потерпілого, очевидців, уточнення окремих елементів на місці злочину. Разом з
тим необхідно в процесі перевірки звертати увагу на конкретні ознаки,
притаманні даному виду злочину. До них можна віднести:
а) наявність ознак
старанної підготовки, зухвальства, проявленого нападаючими;
б) ретельне
спостереження за жертвою, про що свідчать сліди, залишені на місці
спостереження;
Страницы: 1, 2, 3
| 
