Курсовая работа: Типові випадки порушень видавничих стандартів у сучасних українських виданнях

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

1.1 Місце стандартизації в суспільстві

1.2 З історії стандартизації

1.3 Основні поняття стандартизації

1.4 Міжнародні організації зі стандартизації

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СТАНДАРТИЗАЦІЇ БІБЛІОТЕЧНОЇ ТА ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

РОДІЛ 3. ПРАВОВІ ЗАСАДИ І МЕТОДИЧНІ ВАДИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

РОЗДІЛ 4. ТИПОВІ ВИПАДКИ ПОРУШЕНЬ ВИДАВНИЧИХ СТАНДАРТІВ У СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ВИДАННЯХ

4.1 Газетні видання

4.2 Журнальні видання

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК 1

ДОДАТОК 2

ВСТУП

Створення перших рукописних книг на нашій планеті, що розпочалося слідом за винайденням кожним народом свого письма, сягає сивої давнини й оповите захоплюючими легендами. Навряд чи вдасться комусь з нинішніх чи майбутніх поколінь об’єктивно дослідити питання про те, який з народів, чи котра з особистостей була першопрохідцем у цій справі. Адже такий дивовижний набуток людської культури як книга створився не відразу і не завдяки чиємусь генію, а став результатом довготривалого поступу цілих народів трудним шляхом виживання й пізнання сутності дарованого Богом людського буття.

Кожне нове покоління намагалось внести свій вклад у цей розвиток. Так з’являлись нові технології для створення рукописів, а в подальшому розвитку і книг. Та перші книги хоч і набували схожості з сучасними дуже різнились поміж собою. Вони були виготовлені різними способами, мали різну величину, розмір шрифту та тому подібне. Людям стає зрозуміло, що спільні риси книг полегшать не тільки їх створення, а й читання. Адже деякі формати книг були занадто великі. Так починається створюватись перші стандарти. Це значно полегшує поліграфічний процес для тих, хто створював книги.

Людство зрозуміло, що і єдина міра ваги, довжини ,часу і т. п. полегше життя. Стародавні хетти ще 40 століть назад будували однакові міста. Так у 2700 р. до н. е. у Китаї була відома «Система п’яти мір». У стародавньому Єгипті також мали свої стандарти що до розміру цегли. В Україні стандартом був «золотий пояс» Святослава, який був певною мірою довжини.

У 1875 р. представники 17 держав прийняли «Міжнародну метричну конвенцію» і заснували «Міжнародне бюро Мір і Ваг». В комуністичному Радянському Союзі 15 вересня 1925 р. було створено «Комітет зі стандартизації при Раді Праці й Оборони», який мав затверджувати обов’язкові для всіх галузей господарства. Це дало поштовх у розвитку радянської стандартизації. Так через рік після розпаду Радянського Союзу, у 1992 р. був створений науково-дослідницький інститут стандартизації, сертифікації та інформації. Більшість стандартів залишилась як «спадок» від радянського Союзу. Та з часом приймались нові, вже винятково українські стандарти. Та ми досі користуємось тими стандартами, які були запроваджені уколись. Можливо через багато років наступні покоління будуть користуватись тими ж стандартами, що і ми зараз. А можливо і ні. Адже з розвитком технологій з’являються стандарти, спеціально для них. Багато стандартів забуто в наш час, бо те, для чого вони були запроваджені вже немає. Хто знає, як буде розвиватись технологія далі. Стандарти мають змінюватись. Адже у наш час немає такої міри довжини, як «золотий пояс»

1. Основи стандартизації

1.1 Місце стандартизації в суспільстві

Нині стандартизації намагаються надати рівень теорії та науки, оскільки вона є не тільки наслідком діяльності людей, а й дії самої Природи (рух планет по орбітах, пори року, чергування дня і ночі, періодична система хімічних елементів, зовнішній вигляд людей (наприклад, два ока, два вуха), біоритми живих істот тощо). Стандартизація усуває випадковість і невпевненість у діях людей, вона дає змогу захистити суспільство від додаткових витрат й нераціонального використання різних видів ресурсів. Вона спрощує розв'язання виробничих проблем, оскільки більшість з них типові. Із стандартизації випливає таке важливе поняття, як довіра, оскільки вона закладає міцні основи повторюваності й чіткого порядку дій.

Всупереч уявленню про стандарти, як про щось шаблонне, консервативне, обмежене, стандартизація сприяє вільному розвитку суспільства, оскільки обмежує рух у гірший бік, вносить порядок у дії й думки людини, спрощує й роз'яснює складні ситуації, забезпечує умови для їх взаєморозуміння та безпеки.

До початку 20 - 30-х років нашого століття стандартизацією займалися переважно інженери і техніки, причому вона не була основним їхнім
заняттям. Нині ця діяльність у більшості країн світу поставлена на планову, державну основу, вона є професійною справою, видом занять, прямим обов'язком спеціалістів. Стандартизація стала дієвою підоймою вдосконалення організації суспільного виробництва, прискорення науково-технічного прогресу. Отже, сьогодні стандартизація - це одне з вагомих підтверджень єдності людської цивілізації.

Щороку 14 жовтня світова науково-технічна громадськість відзначає Міжнародник день стандартизації.

В умовах децентралізації зв'язків і управління господарством, переходу права приймання найважливіших техніко-економічних рішень від міністерств (відомств) до підприємств стандартизація стає найважливішим і єдиним фактором забезпечення технічної єдності та взаємозв'язку у процесах створення і застосування продукції, її сумісності і взаємозамінності, механізмом впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

1.2 З історії стандартизації

Справжній фахівець повинен знати історію і проблеми тієї галузі, в якій він бажає вдосконалюватись. На жаль, історією стандартизації ніхто в Україні до цього часу не займався, є лише окремі відомості про її виникнення і розвиток.

Люди давно зрозуміли переваги направленого обмеження, що забезпечує єдність методів і зручність виготовлення та застосування виробів. Наприклад, археологи виявили, що стародавні хетти сорок століть тому застосовували єдині зразки у забудові своїх міст. За 2700 р. до Н.е. в Китаї була відома "система п'яти мір". Одиницею цієї системи була відстань між двома вузлами бамбукової жердини, яка при використанні її як стріли видавала певний звуковий тон.

У Стародавньому Єгипті за фараона Тутмоса Ι для будівництва застосовували стандартну цеглу (410 х 200 х 130 мм). За додержанням визначених розмірів цеглин стежили спеціальні чиновники.

Стародавні римляни також застосовували цеглу стандартних розмірів; вони встановили єдиний діаметр труб для водопроводів - п'ять пальців (95 мм).

У XV ст. у Венеції будували судна з однаковим оснащенням Це давало можливість плисти з однаковою швидкістю, а під час бою триматися разом.

"Золотий пояс" великого князя київського Святослава Ярославовича (XI ст.) правив за зразкову міру довжини.

Перші відомості про стандартизацію у східнослов'янських народів датуються 1555 р. У Росії за Івана Грозного спеціальним указом було встановлено постійні розміри гарматних ядер і введено калібри (кружала) для перевірки цих розмірів.

Метрологічною реформою Петра І в Росії було введена англійські міри, що набули найбільшого поширення на флоті і в кораблебудуванні, - фути, дюйми.

У 1845 р. в Німеччині уніфіковано ширину залізничної колії, а в 1870 р. визначено єдиний розмір цеглин для всієї країни. У 1875 р. в Парижі представники 17 держав прийняли Міжнародну метричну конвенцію і заснували Міжнародне бюро мір і ваги.

15 вересня 1925 р. в колишньому СРСР створено Комітет із стандартизації при Раді Праці й Оборони, який мав затверджувати стандарти, обов'язкові для всіх галузей народного господарства.

У повоєнні роки стандартизація поступово починає відставати від вимог народного господарства. Приведений у дію арсенал бюрократичних методів управління позитивного ефекту не дав: застійні явища в народному господарстві посилювались, економіка країни дійшла кризового стану. Розпад СРСР сприяв виникненню потреби нового підходу до розвитку стандартизації в незалежних державах, що утворилися.

Державним         комітетом  України зі стандартизації, метрології та сертифікації у 1992 р. створено Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (Укр НДІССІ). З 1992 р. працює Міждержавна рада із стандартизації, метрології та сертифікації.

1.3 Основні поняття стандартизації

Визначення терміна "стандартизація" пройшло довгий еволюційний шлях. Раніше це поняття називалось "нормалізацією", від латинського "погта" - взірець.

Протягом кількох століть "нормальним", "стандартним" здебільшого визначали сіре, буденне, нецікаве. Тому термін "стандартизація" тривалий час мав подвійний зміст. Нині стандартизацію визначають як діяльність з метою досягнення оптимального стулена упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань.

Робота із стандартизації провадиться в міжнародному масштабі, у межах СНД, України, галузі народного господарства, об'єднання, підприємства.

Міжнародна стандартизація — стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів всіх країн. Результатом її є міжнародні стандарти, що використовуються країнами-партнерами у розв'язанні питань національної стандартизації для полегшення науково-технічних і торговельних зв'язків.

Міждержавна стандартизація — це загальна система стандартизації (у межах країн колишнього СРСР), застосовувана незалежними державами, що провадять узгоджену політику я цій галузі.

Національна стандартизація — стандартизація, що здійснюється на рівні однієї конкретної держаки.

Досягнення науки і техніки в основному фіксують у нормативних документах. Нормативний документ — документ, що установлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів.

До нормативних документів із стандартизації належать: стандарти, технічні умови, керівні документи.

Стандарт — нормативний документ, розроблений, як правило, на засадах відсутності протиріч з істотних питань з боку більшості зацікавлених сторін і затверджений визнаним органом, в якому встановлені для загального та багаторазового використання правила, .вимоги, загальні принципи чи характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі.

Галузевий стандарт - стандарт, затверджений міністерством (відомством).

Технічні умови - нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої відсутні держави) чи галузеві стандарти (або в разі необхідності конкретизації вимог зазначених документів).

Стандарт підприємства — стандарт, який затверджується і застосовується тільки на конкретному підприємстві.

Міжнародний стандарт — стандарт, прийнятий міжнародною організацією з стандартизації.

Міждержавний стандарт (ГОСТ) — стандарт. прийнятий країнами, що приєдналися до Угоди про проведення погодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації і застосовуваний ними безпосередньо.

Національний стандарт — стандарт, прийнятий національним органом із стандартизації однієї держави. Державний стандарт України для іншої сторони (будь-якої держави світу) є національним стандартом, затвердженим Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, або в галузі будівництва Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури.

Комплекс (система) стандартів — сукупність взаємопов'язаних стандартів, що належать до певної галузі стандартизації і встановлюють взаємопогоджені вимоги до об'єктів стандартизації на підставі загальної мети.

До державних стандартів прирівнюються державні будівельні норми та правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації.

1.4 Міжнародні організації із стандартизації

Нині питаннями стандартизації займаються понад 450 міжнародних та регіональних організацій (майже 10% від усіх діючих у світі на міжнародному й регіональному рівнях). У їхньому складі дві спеціалізовані - Міжнародна організація із стандартизації та Міжнародна електротехнічна комісія - охоплюють практично всі сфери діяльності людини: науково-технічний прогрес і передову технологію, раціональне використання сировини і матеріалів, взаємозамінність і технічну сумісність продукції, безпеку експлуатації виробів і захист навколишнього природного середовища. За оцінкою експертів, участь у роботах цих організацій дає змогу одержати ефект, що у 7 - 8 разів перевищує витрати.

Міжнародна організація із стандартизації (ISO) заснована 1946 р. в Лондоні на спільному засіданні Координаційного комітету ООН у галузі стандартизації (ККС) і делегатів від 25 країн. Нині це найбільша серед міжнародних організацій, що займаються питаннями стандартизації; членами ISO є понад 90 країн світу. ISO затверджено понад 9 тис. міжнародних стандартів. Офіційними мовами ISO є англійська, французька й російська.

Міжнародні стандарти й рекомендації, що приймаються ISO, не є юридичне обов'язковими для країн-членів Проте вони, встановлюючи вимоги й показники, що відповідають світовому технічному рівню, впливають на національні стандарти, а через них зумовлюють і попит на ту чи Іншу продукцію на міжнародному ринку. Іншими .словами, кожна країна має право застосовувати їх цілком, окремими розділами чи взагалі не приймати.

Міжнародна електротехнічна комісія (IEC) заснована на конференції представників 13 країн у Лондоні в 1906 р. Нині вона є однією з провідних організацій з питань стандартизації в галузі електротехніки, радіоелектроніки й зв'язку. Кількість членів ІЕС (понад 40) менша, ніж членів ISO; це пояснюється тим, що передову електротехніку, електроніку і зв'язок мають тільки промислове розвинуті країни світу. Членами ІЕС є національні комітети із стандартизації.

Страницы: 1, 2, 3