|
Аналіз виданих
нових вітчизняних стандартів викликає у деяких спеціалістів сумнів щодо
доцільності підготовки в майбутньому взагалі термінологічних НТД. Ці стандарти
не регламентують фахову термінологію, а навпаки загрожують повною деструкцією.
Цю проблему не розв'яже навіть створення словників спеціальних термінів та
понять. Їх складання лише один з етапів на шляху до підготовки державних
стандартів. Причому словники й довідники не можуть замінити стандарти, бо не мають
правового статусу, Вони узагальнюють теоретичні досягнення і таким чином
формують базу для наступної фази розробки НТД.
Розробка термінологічних
стандартів життєво необхідна для усунення термінологічних бар'єрів. Уніфікація,
подальша стандартизація термінології потрібна, щоб налагодити взаєморозуміння
між фахівцями однієї галузі знань. Затвердження точних і однозначних термінів,
що відповідають сучасному стану науки й техніки, стало одним із найважливіших
завдань міжнародної науки. Для його вирішення в 1982 р. засновано Міжнародну
асоціацію з термінології - ТЕРМІА, у 1987 - ЄВРОТЕРМ - незалежну організацію для
проведення наукових досліджень у галузі термінології та автоматизованого
перекладу.
Створення нових автоматизованих
технологій неможливе без розробки узгоджених терміносистем, котрі дають змогу
якісно поліпшити механізм формування ІР і їх передачі в режимах локального та
віддаленого доступу. Автоматизація бібліотечних процесів, перехід від
організації окремої бази даних до локальної мережі, а потім до гіперканалів
зв'язку потребує впорядкування, уніфікації, стандартизації .
Розроблювана
відповідно до Закону України «Про Національну програму Інформатизації» і «Про
концепцію Національної програми інформатизації» Державна програма автоматизації
бібліотек України є ї х складником і бачиться як комплекс взаємопов'язаних
завдань, що забезпечують Інформаційно-бібліотечну діяльність із залученням комп'ютерних
технологій, котрі зумовлюють розвиток електронних державних, регіональних
зведених каталогів на основі національних та міжнародних стандартів . Уже
розроблено й введено в дію ДСТУ 3578-97 «Документація. Формат для обміну бібліографічними
даними на магнітних носіях» і ДСТУ 3579-97 «Документація. Формат для обміну
термінологічними і/або лексикографічними даними на магнітних носіях», їх
узгоджено зі стандартами міжнародної системи ІSО.
Фахівцями НБУВ у
1998 р. розроблено й видано внутрішньосистемний каталогізаційний «Формат
бібліографічного запису (книги та серіальні видання). Структура». Його можуть
використовувати як комунікативний бібліотеки й інформаційні служби, видавництва
та органівації для отримання каталогізаційних даних у машиночитаній формі. Він
містить перелік полів і підполів, необхідних для ідентифікації документів,
котрі складають структуру бібліографічного запису. Поля визначені за ГОСТ
7.1-84 та форматом UNIMARK. Останній гармонізовано з НТД, ДСТУ 3578-97,
міждержавними, ISO, із форматом «UNIMARK MANAL» з метою досягнення
інформаційної сумісності електронних каталогів з бібліографічними вітчизняними
й зарубіжними БД. НБУВ і надалі розроблятиме спеціалізовані частини формату за
іншими видами документів. «Формат бібліографічного запису» безперечно сприятиме
створенню національного формату України «Ukr MARC». Розробка й впровадження
стандартів і комунікативного формату полегшить передачу інформації між окремими
та колективними користувачами й підвищить оперативність інформаційного забезпечення.
Система
стандартизації в країні продовжує формуватися, як і діяльність зі створення
НТД. Укр ІНТЕІ прагне стати головним органом у Національній системі НТІ з
питань координації та методичного забезпечення стандартизації і заснувати
технічний комітет «Науково-технічна та економічна інформація і документація» з
покладанням на нього обов'язків розробки державних стандартів України й
гармонізації їх з міжнародними та міждержавними стандартами, адже ТК 20 і ТК 40
не охоплюють у цілому інформаційно-бібліотечні й видавничі процеси.
Підкомітет
«Видавничої діяльності» Книжкової палати України у складі ТК 101 «Поліграфічні
технології» планує розробити проекти: державних НТД для документів з
міжнародної стандартної нумерації серіальних видань; проект міждержавного
стандарту міжнародної стандартної нумерації нот з метою стандартизації
нумераційних кодів, які забезпечують ідентифікацію та оперативний пошук
документів у світовому документальному потоці. Дані проекти узгоджуються зі
стандартами ISO. Книжкова палата України разом із великими бібліотеками планує
стати одним із розробників стандарту з бібліографічного опису документів. Але
досягнення позитивних результатів у цьому можливе за умови створення
загальнодержавного стандарту з проектування та впровадження основ будь-яких
інформаційних систем - БД, оскільки в нашій країні не існує єдиної школи щодо
виробництва і впровадження БД.
Інформатика дає
дуже багатий вибір різноманітних, часто протилежних, методик з проектування БД.
Це призведе до повного краху Національної програми інформатизації. Щоб
запобігти цьому, треба провести загальнодержавний конкурс з питань розробки та
впровадження Держстандарту з методики проектування і впровадження саме БД.
Держстандарти
України також слід обов'язково гармонізувати з міждержавними стандартами ТК 191
і міжнародними - 180, іншими національними стандартами, котрі знаходяться в
сфері державних інтересів стосовно обміну науковотехнічною й економічною
інформацією та документацією.
Отже, розробка
стандартів необхідна, передусім, для нормативного впорядкування і вдосконалення
бібліотечних та інформаційних технологічних процесів, що забезпечують
оперативний доступ до вітчизняних і зарубіжних ІР. У НТД має бути закладена
узгодженість та взаємозв'язок між ними в тсрміносистемах бібліотекознавства,
бібліографознавства й у суміжних галузях знань - у науково-інформаційній та
видавничій діяльності, книгознавстві, інформатиці, архівознавстві та ін.
Плануючи
розробку стандартів Держстандарту України, необхідно зважати на тенденції
розвитку нових бібліотечно-інформашйних технологій, спрямованих передусім на
оперативний пошук і обмін внутрісистемної, міжвідомчої, вітчизняної й
міжнародної інформації, що можливо досягти за умови сумісності бібліографічних
даних, БД та ін.
Позитивні
результати зі стандартизації можливо отримати не при формальному, а реальному
керівництві Держстандартом України діяльністю технічних комітетів та
підкомітетів. Розробники стандартів мають проводити поглиблену експертизу
проектів стандартів перед затвердженням.
3. Правові засади і методичні вади стандартизації
книга
видавничій обкладинка бібліотечний
Розглядаючи
явище стандартизації детальніше можна побачити її правові засади і методичні
вади. У Радянському Союзі стандартизація виконувала функції технічного законодавства
й одного з важелів управління народним господарством, зокрема була засобом
впливу на якість продукції. Загальні фонди стандартизації тоді налічували понад
20 тис державних, 40 тис. галузевих і 7 тис республіканських стандартів, а
також 100 тис. технічних умов. Вони створювалися під патронажем понад 200
головних організацій зі стандартизації, до 70 % яких перебували в Москві та в
Московській області, а з решти - третина в Україні. Вся ця спадщина стала
основою вперше створюваної української стандартизації. Ми за звичкою вважаємо
ці документи своїми і користуємося ними, не замислюючись щодо права на це, - і
вірно робимо: адже їх розробка фінансувалася із спільного союзного бюджету, а
Інтелектуальне право на таку продукцію тоді не бралося до уваги. Щоправда,
міжнародна угода не містить підтвердження такого права, не додає впевненості Й
український урядовий Декрет, - тож добре, що воно досі ніким не заперечується.
Передусім слід
наголосити,що Декрет, на жаль, вніс і деяку плутанину. Справа в тому, що згадана
міждержавна угода надала статус міждержавного і однакового індексу ТОС двом
суттєво рівним групам стандартів: першу складають стандарти, чинні під час
підписання угоди в 1992 р. (тобто державні стандарти СРСР, прийняті одноосібне
відповідним союзним органом управління), а другу — міждержавні стандарти,
розроблювані після її підписання, які приймаються міждержавним органом за
згодою представників не менше ніж трьох країн-членів СНД. Проте у нас це не
Враховано:
·
з одного боку, статті 4 Декрету вимагає
використання всіх передбачених угодою міждержавних стандартів як державних для
України. Це слушно лише для стандартів першої групи, а для другої - потребує
додаткового рішення щодо кожного нового стандарту;
·
з іншого боку, основоположний документ
Державної системи стандартизації України (ДССУ) пунктом 9.7 передбачає особливий
порядок застосування в Україні всіх міждержавних (порядок із іншими
неукраїнськими) стандартів. Це не потрібно для стандартів першої групи, а для
другої — Держстандарт України, ще й досі не поквапився встановити такий
порядок.
Відразу спід
наголосити, що одного права використання стандартів замало — для повноцінного
застосування потрібне більш широке право розпорядження ними, зокрема щодо внесення
змін і скасування. Із стандартами названої групи ми нібито маємо право
поводитися як з державними стандартами України. Однак і тут є наявні проблеми:
·
перша полягає в тому, що кожний документ
потребує догляду. Раніше стандартами піклувався розробник - найчастіше він залишався
в Росії. Нині слід було б доручити догляд за ними конкретним українським організаціям,
та зовсім немає впевненості, що це вже зроблено для всіх документі;
·
друга пов'язана із змінами, потрібними
для врахування сучасних умов використання стандарту. До багатьох стандартів раніше
були внесені зміни, які були чинними на всіх теренах колишнього СРСР. Зараз зміни
можуть вносити всі його нащадки - для використання в своїх країнах. Тож під
одним позначенням можуть існувати по суті різні документи. Якщо певний
державний стандарт СРСР зарахований в український фонд, наприклад, із зміною №
1, а тепер ми для своєї країни вносимо в нього нову зміну, - то невідомо, .як
її позначити. Зокрема, Держкоммістобудування (нині - Державний комітет будівництва,
архітектури та житлової політики України) запровадив свою нумерацію змін, і
тепер с будівельні норми (вони прирівняні до державних стандартів) з двома
змінами № 1 - союзною й українською, - навряд чи це правильно;
·
і ще одну проблему викликають досі
незвичні потреби, наприклад, додати до чинних союзних стандартів, викладених
російською мовою, українські відповідники важливих понять. Запропоноване Держстандартом
рішення (конкретно воно стосується попереджувальних написів, передбачених
трьома стандартами) у вигляді безадресного повідомлення на "задвірку"
покажчика здасться вельми невдалим.
Ситуація
ускладнилася тим, що ми реально допустилися не тільки до справжніх (другої
групи) міждержавних, а їй до міжнародних (переважно ISO), регіональних (перш за
все - європейських) та національних (інших країн) стандартів. Основними
різновидами використання цих документів є:
1. Для виконання
замовлень конкретних споживачів. Логічно, цю в цьому разі все вирішують
договірні (контрактні) умови. — це і передбачене в;
2. Як
інформаційний матеріал різного призначення, включно за взірець для створення
українських стандартів, в якому у нас поки бракує досвіду. Залежно від попиту,
ці стандарти можуть бути оприлюднені мовою оригіналу або в автентичному
перекладі державною чи зрозумілою кожному українському громадянину російською
мовою. Клопіт про таку інформацію покладено на Держстандарт України;
3. Нарешті пряме
використання як державного стандарту України. Стосовно нових міждержавних
стандартів таке наше право прямо ніде не записане, але випливає з факту участі
у фінансуванні їх розробки (до речі, для будівельних нормативних документів
воно передбачене.
Використаній
зазначених стандартів дні розробки українських стандартів здається
елементарним: потрібно просто виконувати правила ДССУ. Проте чомусь це не
робиться. Тут під однією обкладинкою об'єднаю два різні документа: українською
мовою - ДСТУ 3107 - 95 із невідповідною передмовою, а російською - ГОСТ 2531 - 95
із текстами стосовно запровадження міждержавного стандарту в Україні, яких
немає в оригіналі (тож їх можна назвати фальшивими). Залишається невідомим, що
це за стандарт: державний, яким ми маємо право розпоряджатися, чи міждержавний,
яким ми можемо пише користуватись.
Надання ж
міждержавного, стандарту статусу державного залишилося зовсім не врегульованим -
тут наявний відвертий дилетантизм Розглянемо, як приклад, ГОСТ 2.601 - 95 на
експлуатаційну документацію, адресований багатьом користувачам. Його видано
чомусь не державною мовою і з неприпустимою імпровізацією:
1. Відомості про
рішення Держстандарту щодо надання ГОСТ статусу ДСТУ з відповідної дати
включено в передмову й основний текст (с. І) міждержавного стандарту, який
насправді їх не містить;
2. На звороті обкладинки
подано відомості про поправки до тексту. Мабуть, Держстандарт України не має права
виправляти колективно прийнятий текст, хоч така потреба цілком можлива;
3. Використання
обкладинки для змістовних повідомлень не доречне, бо вона не входить до складу
документа - її просто можна зняти.
Наприкінці зазначимо,
то схожих прикладів є достатньо. Природно, такі вади заважають працювати з їх
стандартами. І одночасно викликає подив: що ж то за фахівці працюють в Укр НДІ
стандартизації, сертифікації та інформатики, в численних технічних комітетах із
стандартизації, в самому Держстандарту України, - які не бачать цих вад чи
неспроможні дати їм ради.
А може,
Держстандарту України зручно "грати без правил"?.. Роблячи з цього
користь лише для себе.
4. Типові випадки порушень видавничих стандартів у сучасних
українських виданнях
4.1 Газетні видання
На прикладі
місцевої молодіжної газети «Меридіан» № 5 (13) згідно зі стандартом ГСТУ 29.3 –
2000 можна спостерігати порушення даного стандарту:
1. Згідно з
пунктом 3.1 (Вимоги до оригіналів), допускається перекіс верхнього краю
сторінки газети не більше ніж на 2 мм. В даному ж виданні це відхилення
становить більше встановленої норми.
2. Порушено
пункт 3.2.1, за яким газетне видання повинно бути встановленого розміру,
указаного в таблиці. В даному випадку похибка становить 18 і 2 мм., що є
суттєвим відхиленням від встановленого стандартом розміру газети.
3. Порушено
пункт 3.2.5, згідно з яким зображення на газеті повинно бути чітким, однакової
контрастності як в одному примірнику газети, так і в усьому накладі. Але в
даному виданні порушено ці вимоги. Всі чорно-білі зображення різної
контрастності і насиченості. Багато зображень є нечіткими, що порушує
сприймання читача.
4. Згідно з
пунктом 3.3 неправильне розташування тексту і ілюстрацій, є елементи тексту, я
накладаються на ілюстративні елементи, це розсіює увагу читач і порушує
сприймання єдності елементів.
На прикладі
місцевої газети «Бабушка» № 4 (180) можна спостерігати порушення стандарту ГСТУ
29. 3 – 2000 за декількома пунктами:
1. Порушено
пункт 3.2.1, за яким газетне видання повинно бути встановленого розміру,
указаного в таблиці. В даному випадку похибка становить 1 і 2 мм., що є
несуттєвим, але все одно це явище є порушенням даного стандарту.
2. Порушено
пункт 3.2.3, за яким обсяг тексту з похилим або курсивним накресленням вічка
шрифту має не перевищувати 1000 знаків на одній сторінці. У даному випадку
кількість такого шрифту перевищує норму.
3. Порушено
пункт 3.2.5, за яким усі зображення мають бути однієї контрастності, як в
одному примірнику, так і у всьому накладі. У даному випадку всі зображення
можна розбити на три групи, за рівнем насиченості. Це є прямим порушенням
стандарту.
4. Наявні
порушення, які зазначаються у пункті 3.3.(Критичні дефекти), а саме грубе
відображення ілюстрацій, що порушує сприймання матеріалу читачем.
На прикладі
місцевої газети «21 й канал» №16 (844) можна спостерігати порушення стандарту
ГСТУ 29. 3 – 2000, за такими пунктами:
1. Порушено
пункт 3.2.1, за яким газетне видання повинно бути встановленого розміру,
указаного в таблиці. В даному випадку ці вимоги порушено. Похибка становить
11мм., що є досить суттєвим порушенням даного стандарту.
2. Порушено
пункт 3.2.2, за яким проміжок між вертикальною відокремлю вальною лінією та
текстом має бути не менше 10 пунктів. Цей проміжок становить 5 пунктів.
3. Порушено
пункт 3.2.3, за яким обсяг тексту з похилим або курсивним накресленням вічка
шрифту має не перевищувати 1000 знаків на одній сторінці. У даному випадку норма
перевищена.
4. Порушено
пункт 3.2.5, за яким усі зображення мають бути однієї контрастності, як в
одному примірнику, так і у всьому накладі. Всі зображення мають різну
насиченість, різну контрастність. До того ж зображення занадто контрастні.
На прикладі
місцевої газети «Украина центр» № 16 (748) можна спостерігати порушення
стандарту ГСТУ 29. 3 – 2000 за декількома пунктами:
1. Порушено
пункт 3.2.1, за яким газетне видання повинно бути встановленого розміру,
указаного в таблиці. В даному випадку похибка становить 1 і 4 мм.,
2. Порушено
пункт 3.2.2, за яким проміжок між вертикальною відокремлю вальною лінією та
текстом має бути не менше 10 пунктів.
3. Порушено
пункт 3.2.3, за яким обсяг тексту з похилим або курсивним накресленням вічка
шрифту має не перевищувати 1000 знаків на одній сторінці. У даному цієї вимоги
не дотримано.
4.2 Журнальні видання
На прикладі українського
журналу «Іменем закону» № 35/2006 можна спостерігати порушення стандарту ГСТУ
29. 1 – 1997 за декількома пунктами:
1. Порушено
пункт 4.2.1, за яким журнал має бути встановленого розміру. Ця похибка є
суттєвою, адже для журналів похибка не має перевищувати 1мм.
2. Порушено
пункт 4.2.3, за яким журнали виготовлені глибоким способом друку не повинні
містити контрастних гарнітур.
3. Порушено
пункт 4.2. 4, за яким ілюстрації, що вимагають поліпшеної якості відтворення,
чи знаходяться далеко від тексту мають бути віддруковані окремо з обох боків
сторінки. Ця вимога порушена.
4. Порушено
пункт 4.2.7, за яким усі зображення мають бути чіткими і одної контрастності.
5. Порушено
пункт 4.2.9, за яким на першій сторінці обкладинки має бути ISSN.
На прикладі українського
журналу « Вона», за березень 2008 можна спостерігати порушення стандарту ГСТУ
29. 1 – 1997 за декількома пунктами:
1. Порушено
пункт 4.2.1, за яким журнал має бути встановленого розміру. Ця похибка є
суттєвою, адже для журналів похибка не має перевищувати 1мм.
2. Порушено
пункт 4.2.3, за яким журнали виготовлені глибоким способом друку не повинні
містити контрастних гарнітур.
3. Порушено
пункт 4.2.9, за яким на першій сторінці обкладинки має бути номер журналу та ISSN.
Ці елементи журналу відсутні
На прикладі
українського журналу «Отдохни» №18 можна спостерігати порушення стандарту ГСТУ
29. 1 – 1997 за декількома пунктами:
1. Порушено
пункт 4.2.1, за яким журнал має бути встановленого розміру. Ця похибка є
суттєвою, адже для журналів похибка не має перевищувати 1мм.
2. Порушено
пункт 4.2.3, за яким журнали виготовлені глибоким способом друку не повинні
містити контрастних гарнітур.
3. Порушено
пункт 4.2.7, за яким усі зображення мають бути чіткими і одної контрастності.
На прикладі українського
журналу «Сериал» № 19 можна спостерігати порушення стандарту ГСТУ 29. 1 – 1997
за декількома пунктами:
1. Порушено
пункт 4.2.1, за яким журнал має бути встановленого розміру. Ця похибка є
суттєвою, адже для журналів похибка не має перевищувати 1мм.
2. Порушено
пункт 4.2.3, за яким журнали виготовлені глибоким способом друку не повинні
містити контрастних гарнітур. В даному виданні використана велика кількість
різних гарнітур різних кольорів, що є небажаним явищем.
3. Порушено
пункт 4.2. 4, за яким ілюстрації, що вимагають поліпшеної якості відтворення,
чи знаходяться далеко від тексту мають бути віддруковані окремо з обох боків
сторінки. Ця вимога порушена.
4. Порушено
пункт 4.2.7, за яким усі зображення мають бути чіткими і одної контрастності.
5. Порушено пункт
4.2.9, за яким на першій сторінці обкладинки має бути ISSN. Цей елемент
відсутній.
Під час
проведення дослідження на дотримання видавничих стандартів у сучасних періодичних
виданнях можна дійти висновку, що в більшості випадків стандарти майже не дотримуються.
На додатку 1 можна побачити, які саме пункти ГСТУ 29.3 – 2000 для газетних
видань не отримуються.
Проаналізувавши
чотири місцевих газети можна скласти гестограму. Підсумувавши загальну
кількість порушених пунктів співвідносяться до100%. Для того, щоб дізнатись,
який відсоток від 100% складають порушені пункти. Так само виводяться у
відсотках порушені пункти ГСТУ 29.1 – 97 для журнальних видань.
На складеній гестограмі
чітко видно ті пункти стандарту, які частіше порушувались у досліджуваних виданнях.
Так у газетних виданнях найчастіше було порушено такі пункти: 3.2.1 - формат
газети, який визначається розміром газетної сторінки, встановлюється видавцем
та узгоджується з поліграфічним підприємством залежно від її обсягу та формату
паперу. Це порушення складає 28,6 %, тобто цей пункт був недотриманий у кожній
газеті. На перший погляд відхилення невеликі, але вони перевищують ту норму,
яка встановлена стандартом. Також порушено пункт 3.2.5 – Якість кольорових
зображень, їх насиченість і контрастність. Це порушення складає 21,4%.
Розглянувши данні порушення, можна дійти висновку, що майже всі газети мають
формат не зазначений у стандарті, а також мають зображення поганої якості, що
негативно сприяють на читача.
Також за
допомогою складеної гестограми можна побачити які саме пункти стандарту ГСТУ
29.1 – 97 для журнальних видань порушуються. Порушено такі пункти: 4.2.1 –
формат журналу; 4.2.3 – використання шрифтів різних гарнітур для журналів, які
друкуються глибоким способом друку. Ці порушення складають 25%. Також порушення
пунктів 3.2.7 – Якість, та контрастність зображень та їх розміщення; 3.2.9 –
наявність обов’язкових елементів на обкладинці. Ці порушення складають 19%.
Але є декілька
спільних рис у недотримані стандартів в газетних та журнальних виданнях. В обох
випадках недотримуються формату друкованої продукції та якості зображень. Це є
суттєвою проблемою, особливо що до зображень. Адже це важливий елемент
будь-якого періодичного видання. Воно має позитивно впливати на читача. Але в
більшості випадків виходить навпаки.
Провівши таке
дослідження, можна чітко побачити стан видавничої справи на сучасному рівні. В
цілому стандарти намагаються дотримуватись. Але звертаючи увагу на менш
суттєве, погіршують стан того, що є важливим.
Список використаної літератури
1. Хойнацький М. Основи
стандартизації // Вісн. Кн. палати. - 1997. - № 3. - С. 20-24.
2. Коршунов Д. Правові засади і
методичні вади стандартів // Вісн. Кн. палати. - 1997. - № 10 - С. 28-29.
3. Машовець Т. Сучасний
стан і перспективи розвитку нормативної бази щодо забезпечення діяльності бібліотек
// Бібл. вісн. - 1998. - N° 1. - С. 8-9.
4. Свобода А. Методична діяльність
як технологічна функція національної бібліотеки // Бібл. вісн. - 1998. - № 2. -
С. 6-9.
5. Хойнацький М. Стан
стандартизації в Україні та напрями вдосконалення розроблення державних
стандартів з інформації бібліотечної та видавничої справи // Вісн. Кн. палати.
- 1996. - № 1/2. - С. 17-19.
6. Хойнацький М. Новий
державний стандарт з інформації та документації // Вісн. Кн. Палати. - 1998. - №
4. - С. 19.
7. Мільман В., Удалова В, До виходу
ДСТУ «Комплектування, бібліографічний опис, аналіз документів» // Бібл. вісн. -
1996. - № 4. - С. 12-14.
8. Філіпова Л. Проблеми
стандартизації, обміну та сумісності бібліографічної інформації в комп'ютерно-бібліотечному
середовищі // Вісн. Кн. палати. - 1998. - №5. - С. 11-14.
9. Гончаренко А. Л., Нестеровська
Т. В. Стандартизація науково-інформаційної діяльності в Україні // Глобальний
інформаційний простір: ресурси, технології, інновації/Тез, доп. та повід. — К.:
УкрІНТЕІ, - 1998. - С. 36-37.
10. Плиса Г. Відділ державної
стандартизації // Вісн. Кн. палати. - 1998. 6. — С. 5-7.
11. Корнієнко В. Проблема розвитку
стандартизації // Бібл. Вісн. – 2000 - №3. – С. 6 – 10.
|
