Реферат: Сутність, правова основа та принципи ОРД
Сутність, правова основа та
принципи ОРД
План:
1.
Поняття,
сутність, мета й завдання ОРД
2. Правова основа ОРД
3. Принципи ОРД
1.
Поняття,
сутність, мета й завдання ОРД
Оперативно-розшукова
діяльність (ОРД) є важливою формою боротьби зі злочинністю і як складова частина
загальної діяльності правоохоронних органів носить державно-правовий характер.
Предметом даної дисципліни є законодавство про
ОРД як галузь права, що регулює об’єктивні закономірності, які обумовлюють
необхідність застосування оперативними підрозділами спеціальних сил, засобів,
методів (гласних і конфіденційних) для захисту людини, суспільства і держави
від злочинних посягань. Предметом є також оперативно-розшукова теорія і
практика оперативних підрозділів.
Визначення
ОРД закріплене в ст. 2 Закону України «Про ОРД», як система гласних і
негласних пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів, які
здійснюються із застосуванням оперативних і оперативно-технічних засобів.
Існує
два аспекти здійснення ОРД, а саме: правовий (на практиці він являє собою
правове регулювання цієї діяльності й безпосереднє застосування правових норм у
процесі її здійснення), і спеціальний процесуально-виконавчий (організація й
тактика здійснення гласних і негласних оперативно-розшукових заходів і
застосування оперативних і оперативно-технічних засобів).
Перший
аспект повинен розглядатися як правова дисципліна, а тому вивчатися у всіх
юридичних навчальних закладах нарівні з іншими правовими предметами; другий же
відноситься до сфери закритого нормативно-правового регулювання, режимного
здійснення організації й тактичної реалізації оперативно-розшукових заходів.
Як
видно з поняття ОРД вона по суті носить розвідувально-пошуковий характер, тобто
напряму пов’язана з проникненням в помисли злочинців, в їх середовище, з метою отримання
необхідної інформації про вчиненні злочини і ті, що готуються. Одночасно ОРД
має елементи котррозвідувальної діяльності, тобто за допомогою
оперативно-розшукових заходів, засобів і методів припиняє розвідувальну і
контррозвідувальну діяльність ОЗУ і окремих осіб, що вчиняють та підготовлюють
злочини, знаходяться в розшуку за вчиненні злочини, а також забезпечується
захист державної тайни і внутрішньої безпеки суб’єктів ОРД.
Розглянемо
сутність ОРД саме як спеціальної практичної діяльності. Цьому сприяє
законодавче визнання ОРД як виду правоохоронної діяльності, що дає можливість
освітити її з позицій дійового підходу, тобто як певну предметно-дійову
систему, що має єдину структуру, яка у широкому змісті містить у собі практичні
цілі й завдання ОРД, її суб'єктів і об'єктів, форми, засоби, методи й способи
здійснення ОРД, а також результати цієї діяльності.
Зупинимося
на розгляді цілей ОРД. Ціль - це те, на що спрямована діяльність, що слід
досягти в ній.
Законодавець
не визначив прямих цілей ОРД, а поставив її загальні завдання, одночасно
вказавши на мету їхнього рішення (ст. 1 Закону України «Про ОРД»). Такими
завданнями є:
Ø пошук і фіксація фактичних даних про
протиправні (злочинні) діяння окремих осіб і груп, розвідувально-підривну
діяльність спеціальних служб іноземних держав і організацій з метою припинення
правопорушень та в інтересах кримінального судочинства;
Ø отримання інформації в інтересах
безпеки громадян, суспільства й держави.
Завдання
ОРД можна умовно розділити на стратегічні й тактичні.
Стратегічні
завдання полягають у забезпеченні ОРД з виявлення, попередження,
розкриття й розслідування злочинів, умов і причин, які сприяли їхньому
вчиненню. Ці завдання в процесі ОРД полягають у досягненні кінцевої мети,
наприклад, розкриття злочину або розшуку й затримання злочинця, що
переховується. Для виконання стратегічних завдань оперативний працівник
установлює свідків, з'ясовує окремі обставини події, перевіряє адреси,
проводить опитування, застосовує різні оперативні прийоми й засоби для виявлення
фактичних даних, які містять відомості про діяння якого-небудь протиправного
характеру, і необхідні для встановлення слідством і судом винності особи за
конкретні протиправні діяння.
Однак
ОРД не зводиться тільки до виявлення фактичних даних і осіб, що становлять
оперативний інтерес, а включає і їх перевірку. У зв'язку із цим завданнями ОРД
є виявлення конкретних об'єктів, які становлять оперативний інтерес, аналіз
конкретних ознак кримінальних зв'язків осіб, предметів, або злочинних фактів,
визначення підстав правомірності й доцільності застосування тих або інших
оперативно-розшукових заходів, установлення припустимих меж втручання в
правосуб'єктність особи, навіть якщо її причетність до протиправного діяння
встановлена, визначення необхідних мір для захисту прав особи, яка приймає
участь в кримінальному судочинстві.
Тактичні
завдання полягають у пошуку й фіксації конкретних фактичних даних про
протиправну діяльність окремих осіб або груп з метою припинення їхніх
правопорушень і в інтересах кримінального судочинства, а також одержання
інформації в інтересах безпеки конкретних громадян, суспільства й держави.
Тактичні
завдання ОРД виконуються шляхом:
ü вивчення, аналізу й оцінки
оперативної ситуації й визначення оперативно-розшукових заходів для виконання завдання;
ü ухвалення оперативно-тактичного
рішення, що забезпечує виконання завдання;
ü реалізація ухваленого рішення;
ü вивчення, оцінка й використання
результатів виконання ухваленого рішення.
Тактичні
завдання вирішуються сукупністю дій оперативного працівника, залучаємих сил і
застосовуваних засобів ОРД.
Тактичні
завдання ОРД полягають у:
ü виявленні, розкритті й сприянні
розслідуванням злочинів і дій осіб, які причетні до їхнього вчинення;
ü попередженні й припиненні конкретних
злочинів;
ü здійсненні розшуку осіб, безвісно
відсутніх, установлення місцезнаходження й розшуку об'єктів, майна, предметів,
які вже відомі й можуть бути доказами з кримінальної справи.
Зазначені
завдання можуть бути самостійними, але для виконання кожного з них необхідне
застосування саме йому властивих специфічних сил, засобів і методів ОРД.
Як
видно, відправні загальні завдання - цілі ОРД визначені в законі дуже ємко, але
по зазначеному змісту їх можна конкретизувати й диференціювати, чому також
сприяє й розгляд обов'язків оперативних підрозділів, сформульованих у законі.
Розглянемо їх.
1.
Висування законодавцем цілей запобігання, припинення, профілактики злочинів
шляхом проведення ОРД (ст. 1, п. 1 ст. 7 Закону України «Про ОРД») свідчить про
наділення ОРД особливою комплексною попереджувальною функцією в системі
загальних цілей і завдань боротьби зі злочинністю. Ця функція здавна являє
собою оперативно-розшукове попередження (оперативно-розшукову профілактику)
злочинів як завдання ОРД, що виконується за допомогою проведення оперативно-розшукових
заходів, і забезпечує, насамперед загальну й індивідуальну профілактику
злочинів, а також попередження замислюємих злочинів і їх припинення на стадії
замаху.
Ø ініціативний збір інформації про
кримінально небезпечних осіб, а також про факти, вивчення яких необхідно для
попередження злочинних проявів;
Ø цільове оперативне спостереження з
метою збору даних про осіб, що представляють оперативний інтерес, для
своєчасного розпізнання їхніх злочинних задумів і намірів або протиправної
активності;
Ø реалізація добутої інформації для
стримування об'єктів ОРД (конкретних осіб і груп) від реалізації злочинних
намірів або підготовчих до злочину дій; переорієнтація осіб, потенційно
схильних до кримінальної активності, на інші цінності; роз'єднання або
саморозпад злочинних груп; нейтралізація виявлених шляхом проведення ОРД причин
і умов, що сприяють вчиненню злочинів.
Є
й інші важелі здійснення індивідуальної профілактики. Це, зокрема, право
оперативно-розшукових підрозділів на застосування передбачених законом заходів
щодо контролю над особами, схильними до вчинення злочинів, у відношенні яких
установлений адміністративний нагляд, а також засудженими до мір кримінального
покарання, не пов'язаним з позбавленням волі (п. 7 ст. 10 Закону України «Про
міліцію»).
Разом
з тим, законодавець, як уже було сказано, поставив за обов'язок оперативним
підрозділам застосовувати необхідні оперативно-розшукові заходи щодо
запобігання й припинення злочинів. Ці форми попередження злочинів обумовлені
двома визнаними в кримінальному праві, стадіями незакінченого злочину: стадією
готування до злочину й стадією замаху на злочин (ст. 13 КК).
З
першою стадією саме й пов'язане оперативно-розшукове запобігання злочинів, що
припускає:
а)
виявлення оперативно-розшуковим шляхом осіб і груп, які:
Ø здійснюють підготовчі дії до
здійснення злочинів: вивчають об'єкти злочинного зазіхання, розробляють плани,
підшукують, здобувають або пристосовують знаряддя вчинення злочинних дій,
підбирають співучасників, створюють сприятливі умови для досягнення злочинних
цілей тощо;
Ø можуть виявитися причетними до раніше
підготовлених невстановленими особами злочинним зазіханням до їхнього вчинення
(наприклад: виявлена закладка вибухового пристрою на місці можливого вчинення
злочину; виведення ким-небудь із ладу охоронної сигналізації; пролами в стінах,
стельових перекриттях на об'єктах передбачуваного злочинного проникнення
тощо.);
б)
виявлення необхідних фактичних даних, тобто доказів причетності зазначених осіб
і груп до підготовки злочинів, що відповідає фіксації (документуванню) цих
доказів і наступної реалізації добутих даних у кримінально-процесуальному
порядку (порушення кримінальної справи, притягнення до кримінальної
відповідальності із застосуванням ст. 14 КК тощо.).
Зі
стадією замаху на злочин пов'язане оперативно-розшукове припинення злочинів,
суть якого в ОРД зводиться головним чином до проведення оперативно-розшукових
заходів (оперативно-розшукових комбінацій або операцій) з реалізації раніше
отриманої оперативно-розшукової інформації для того, щоб:
Ø нейтралізувати реальну погрозу
злочинного нападу на конкретну особу шляхом затримання злочинця в момент цього
нападу;
Ø захопити злочинців на місці злочину
("на гарячому") у момент початку або певного розвитку злочинних дій
(наприклад, при збуті наркотиків, вогнепальної зброї, виготовленні фальшивих
грошей, спробі вчинити крадіжку, розбійний напад тощо);
Ø надалі притягти винних до
кримінальної відповідальності із застосуванням ст. 15 КК.
До
сказаного необхідно додати вимоги ч. 1, 2 ст. 97 КПК, що зобов'язує оперативні
підрозділи (як структурні одиниці органу дізнання) запобігати й припиняти
злочини на стадії їхнього готування або замаху на них одночасно із прийняттям і
перевіркою заяв і повідомлень про злочини.
2.
Посилання законодавця, на інтереси кримінального судочинства, яким, поряд з
іншим, підпорядковане завдання пошуку й фіксації фактичних даних про злочинні
дії окремих осіб і груп, що визначає комплексну функцію оперативно-розшукового
забезпечення кримінального судочинства, яке охоплюється наступними діями.
По-перше,
безпосередня реалізація оперативним підрозділом (як суб'єктом дізнання) у
відповідності зі ст.ст. 4, 103 КПК завдання розкриття злочинів шляхом
застосування необхідних оперативно-розшукових мір з метою виявлення ознак
злочину й винних осіб, що його вчинили.
Питання
про виконання цього завдання оперативними підрозділами є проблемним через
неоднозначне тлумачення окремих правових положень. З одного боку, поняття
розкриття злочину трактується сугубо з погляду кримінального процесу, з іншого
боку - розглядається як результат ОРД, що забезпечує виявлення ознак злочину, а
також одержання фактичних даних (доказів) про осіб і груп, що вчинили цей
злочин.
Двійний
характер розглянутого поняття викликає в практичній роботі оперативно-розшукових
підрозділів складності з урахуванням і оцінкою їхньої роботи з розкриття
злочинів. Це пов'язане з неясністю ознак і змісту самого поняття розкриття
злочинів. Хоча термін «розкриття злочинів» і використовується в ст. 2 КПК у
контексті терміну «швидке й повне розкриття злочинів», його законодавче
визначення відсутнє.
З
аналізу тексту ст. 2 КПК видно, що розкриття злочинів є завданням кримінального
судочинства, рівною мірою обов'язкової для всіх органів, його здійснюючих. Тому
в тексті закону відсутнє окреме згадування якого-небудь із них. У такому
випадку зміст діяльності з розкриття злочинів можна виявити через коло
повноважень, покладених законом на конкретний орган.
Так,
згідно ст. 103 КПК оперативний підрозділ, що відноситься до органу дізнання,
зобов'язаний приймати необхідні оперативно-розшукові заходи «з метою виявлення
ознак злочину й осіб, що його вчинили».
Уточнимо,
що законодавець у цьому випадку не застосовує терміну «розкриття злочину»,
виходячи із чого виявлення ознак злочину й осіб, що його вчинили, окремі
процесуалісти не вважають саме розкриттям злочину, думаючи, що таким можна
вважати тільки повне й всебічне розслідування злочину. Цей парадокс
збільшується ще й тим, що ст. 4 КПК, як уже було сказано, ставить за обов'язок
органу дізнання вживати заходів до розкриття злочину.
Однак,
незважаючи на істотні протиріччя у діючій системі обліку до розкритого злочину,
до нього відносяться кримінальні справи, які закінчені провадженням і з яких
прийнято одне з таких рішень:
Ø затвердження обвинувального висновку
й направлення справи в суд;
Ø припинення справи на підставі ст.ст.
7-2, 8, 9, 10 КПК зі звільненням винного від кримінальної відповідальності із
застосуванням до нього мір адміністративного стягнення, або передачею особи на
поруки чи у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів
виховного характеру;
Страницы: 1, 2, 3, 4
|