|
Суб'єкти суміжних прав
Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник
фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.
Виконавцями визнаються актори, співаки, музиканти, диригенти,
танцюристи, а також інші особи, які виконують роль, співають, читають,
декламують, грають на музичних інструментах чи у будь-який інший спосіб
виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору. Тобто
виконавцями визнаються також особи, які хоча і не є офіційно артистами, співаками
тощо, але виконують їх функції. Виконавцями визнаються також особи, які
здійснюють таку само творчу діяльність, у тому числі виконують циркові,
естрадні, лялькові номери.
Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни
і особи без громадянства незалежно від віку.
Виробниками фонограм можуть бути фізичні і юридичні особи, які
вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі.
Проте щодо юридичних осіб закон робить застереження. Вони одержують захист
своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місцезнаходження – на
території України.
Фонограми – виключно звуковий запис будь-якого виконання
чи інших звуків. Грамофонні платівки, диски, магнітофонні касети та інші носії
записів визнаються примірниками фонограми.
До суб'єктів суміжних прав закон відносить також організації
мовлення, тобто тільки юридичних осіб. Це організації радіо і телебачення, які
використовують твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач як в
ефір, так і по проводах.
Безумовно, до суб'єктів суміжних прав належать організації
мовлення як державні, так і приватні чи інших форм власності.
Суб'єктивні суміжні права, їх зміст і межі
1. Передусім всі суб'єкти суміжних прав мають використовувати свої
суб'єктивні права в такий спосіб, щоб не порушити прав авторів, чиї твори
використовуються.
2. Закон не передбачає процедури закріплення виникнення і
здійснення суміжних прав. Проте виробники фонограм і виконавці з метою інформування
про належність їм суміжних прав, що виникли у процесі створення фонограми,
можуть на всіх її примірниках або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних
прав. Цей знак містить латинську літеру R у колі – ® та ім'я особи, що має
суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми.
Виконавцям належить ряд особистих немайнових і майнових прав. До
особистих немайнових прав виконавців належать право на ім'я, на охорону своїх
виступів від спотворення і на згадування свого імені у зв'язку з використанням
виконання там, де це можливо.
Виконавцю належить виключне право на використання виконання у
будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за кожний вид
використання.
Виключне право на використання виконання означає право дозволяти
або забороняти здійснення таких дій:
1. Записувати раніше не записане виконання;
2. Відтворювати запис виконання;
3. Сповіщати виконання в ефір, по кабелю або здійснювати інше
публічне сповіщення виконання;
4. Здавати в найом опубліковану фонограму, що включає виконання за
участю виконавця.
Дозвіл на використання виконання дає сам виконавець. Якщо
виконання здійснювалось колективом виконавців – керівник такого колективу
шляхом укладання письмового договору з користувачем.
Якщо виконання використовується в аудіовізуальному творі, то
відповідним договором між виконавцем і постановником аудіовізуального твору
передбачається передача виконавцем постановнику прав, викладених вище. При
цьому виконавець зберігає право на винагороду за здачу в найом примірників
такого аудіовізуального твору.
Виключне право на використання виконання, створеного за договором
найму, належить особі, з якою виконавець перебуває в трудових відносинах, якщо
договором не передбачено інше.
Виробнику фонограми належить виключне право на використання
фонограми у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за таке
використання.
Строки чинності суміжних майнових прав
Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років після
першої фіксації виконання або постановки. Права виробників фонограм діють
протягом 50 років після першого опублікування фонограм, а якщо публікації
фонограми не було, то протягом 50 років після першої фіксації звукового запису.
Права організацій мовлення діють протягом 50 років після першої передачі в ефір
або по проводах.
Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші строки
чинності суміжних прав.
До спадкоємців виконавця і правонаступників виробників фонограм і
організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання
виконання фонограми, передачі в ефір і по проводах, а також право на одержання
винагороди в межах частини строків чинності права, що залишилися.
Особисті немайнові права виконавця у спадщину не переходять. Проте
спадкоємці мають право захищати авторство на об'єкт суміжних прав і протидіяти
будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні виконання, фонограми і
програми мовлення або будь-якому посяганню на об'єкт, що може зашкодити честі і
репутації виконавця, виробника фонограми чи організації мовлення.
3.6 Захист авторського права і суміжних прав
Захист майнових і особистих немайнових прав авторів, виконавців,
виробників фонограм і організацій мовлення здійснюється нормами різних галузей
права кримінального, адміністративного, цивільного тощо. Але найчастіше
застосовуються цивільно-правові засоби захисту авторського права і суміжних прав.
Порушення прав автора можуть бути пов'язані з порушенням його майнових
інтересів або тільки особистих прав. Випуск у світ твору без зазначення
імені автора, зі змінами, самовільно здійсненими видавництвом, постановка
драматичного твору зі змінами без схвалення автора, перекручення твору – все це
порушення особистих прав без матеріальної шкоди. У таких випадках автор вправі
вимагати задоволення його порушених інтересів.
Порушення майнових прав зумовлює обов'язок порушника відшкодувати
автору завдані збитки.
Захист інтересів автора та його правонаступника в Україні і за
кордоном здійснює Державний департамент інтелектуальної власності України. Він
наділений широкими повноваженнями і здійснює представництво та захист інтересів
усіх авторів, у тому числі й іноземних. На прохання авторів ДДІВ України
захищає їхні інтереси у взаємовідносинах із видавництвами, збирає від усіх
видовищних підприємств винагороду за публічне виконання творів на території
України і за кордоном та виплачує її авторам чи їх правонаступникам. ДДІВ
України одержує і виплачує українським та іноземним авторам, їхнім
правонаступникам потиражну винагороду за кінофільми, телефільми, використання
творів образотворчого мистецтва тощо. Представники ДДІВ України виступають у
суді від імені авторів та їхніх правонаступників у позовах, що випливають з
авторського права.
Закон докладно визначає, що є порушенням авторського права і
суміжних прав. Зокрема, порушенням авторського права і суміжних прав є:
-
будь-яке відтворення, розповсюдження та інше використання, а також
ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право чи суміжні
права, примірників творів, фонограм, програм мовлення;
-
ввезення на територію України примірників творів і фонограм, які в
Україні охороняються, із країн, де ці твори і фонограми не охороняються.
Примірники творів і фонограм, виготовлених і розповсюджених із
порушенням авторського права і суміжних прав, є контрафактними, тобто
незаконно виготовленими.
Особи, які мають авторське право чи суміжні права, можуть вимагати:
– відновлення положення, що існувало до порушення прав, і
припинення дій, що порушують авторське право чи суміжні права або створюють
загрозу його порушення;
– визнання авторського права чи суміжних прав;
– відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду;
– стягнення доходу, одержаного порушником внаслідок порушення
авторського права і суміжних прав, замість відшкодування збитків;
– виплати компенсації в сумі від 5 до 5000 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, встановлених законодавством України, що визначається
судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу;
– вжиття інших, передбачених законодавчими актами, заходів,
пов'язаних із захистом авторського і суміжних прав.
Зазначені в пунктах 3–5 заходи вживаються за вибором особи, що має
авторське право чи суміжні права.
У разі відмови порушника виконати рішення суду про припинення дій,
що порушують право або створюють загрозу його порушення, на нього може бути
накладений штраф у розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь
позивача.
Контрафактні примірники твору або фонограми, матеріали і
обладнання, що використовувались для їх відтворення, судом можуть бути конфісковані
Проте контрафактні примірники творів чи фонограм можуть бути передані
позивачеві на його прохання. Не затребувані позивачем контрафактні примірники
твору чи фонограми, а також матеріали і обладнання, що використовувались для їх
відтворення, за рішенням суду підлягають знищенню.
Однак конфіскації не підлягають контрафактні примірники творів чи
фонограм, добросовісно придбані третіми особами.
3.7 Авторські договори
Основною правовою формою використання творів науки, літератури і
мистецтва є цивільно-правові договори, які дістали назву авторських.
Використання твору автора іншими особами здійснюється відповідно
до ст. 29 Закону України «Про авторське право і суміжні правові на
підставі авторського договору».
За таким договором автор зобов'язаний створити і передати
замовлений твір або передати готовий твір для використання, а користувач
зобов'язаний використати або почати використання твору передбаченим договором
способом в обумовленому ним обсязі, у визначений строк і виплатити автору
встановлену договором винагороду.
Це самостійна група договірних зобов'язань, які відзначаються
певними особливостями:
1. Передусім суб'єктами вказаних договорів, з одного боку,
завжди є автор або їхні правонаступники, а з іншого боку, як правило, – певна
організація, яка за родом своєї діяльності може використати твір обумовленим у
договорі способом. Правонаступниками можуть бути спадкоємці та інші особи, яким
автор передав право використання твору.
2. Якщо з боку автора виступають дві або більше особи, то для
укладання договору необхідна згода усіх цих суб'єктів, незалежно від того, яка
частка авторської винагороди їм належить. Без такої згоди твір не можна
використовувати. Означені особи можуть доручити ведення переговорів, підписання
договору, а інколи й подальшу роботу з автором комусь одному, але таке
доручення має бути оформлено в письмовому вигляді, воно становить частину авторського
договору.
3. При укладанні авторського договору з кількома співавторами слід
з'ясувати характер співавторства – подільне чи неподільне. У першому випадку в
договорі може бути відзначено авторство окремих співавторів. Проте в усіх
випадках колективного твору укладається один авторський договір.
4. У випадку використання кількох колективних творів на кожний із
них укладається окремий авторський договір. Наприклад, із співавторами слів
пісні – один договір, із співавторами музики – іншій. У такому випадку це – окремі
види творів, а не співавторство.
5. Автор може передати право на використання свого твору як на
території України, так і за її межами будь-яким громадянам і юридичним особам,
у тому числі іноземним. У більшості випадків контрагентами авторів, як правило,
є юридичні особи – державні, громадські, кооперативні та інші організації
будь-якої форми власності, які можуть використовувати твір у той чи інший
спосіб. Проте в деяких авторських договорах контрагентом автора можуть бути і
громадяни, наприклад замовник у договорі художнього замовлення. Будь-який
громадянин може укласти договір із художником або скульптором про створення
певного твору. Але у видавничих, постановочних, сценарних та деяких інших
авторських договорах контрагентами авторів є, як правило, юридичні особи.
Авторські договори з іноземними авторами укладаються за участю
Державного агентства України з авторських і суміжних прав.
6. Важливою особливістю авторських договорів є те, що об'єктами їх
є нематеріальні блага – твори науки, літератури чи мистецтва. Вони стають
об'єктом договору за однієї умови якщо виражені в такій об'єктивній формі, яка
дозволяє відтворювати і розмножувати їх. Об'єктом авторського договору можуть
бути твори, вже створені на момент укладення договору, а також твори, які автор
зобов'язуються створити і передати для використання.
Важливою творчою ознакою об'єкта договірних відносин є новизна
твору, яка може виявлятися або в самому змісті твору і у формі викладу нового
змісту, або тільки у формі викладу вже відомого змісту.
Авторський договір має бути укладений у письмовій формі, якщо
законодавством не передбачено інше. Письмова форма не обов'язкова для договорів
про опублікування творів у періодичних виданнях та енциклопедичних словниках.
Види авторських договорів:
– авторський договір;
– видавничий договір;
– договір на депонування рукопису;
– постановочний договір;
– сценарний договір;
– договір художнього замовлення;
– договір
про використання в промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного
мистецтва.
Авторський договір – це консенсуальна угода, за якою автор
або правонаступники передають готовий твір певній особі для використання, або ж
автор бере на себе створити певний твір і передати його для використання
обумовленим у договорі способом.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
| 
