ібентамки). Відміни між окремими сортами чи породами одного видубувають

набагато значнішими, ніж між деякими дикими видами, родами і навіть родинами.

Показавши широкий розмах мінливості свійських форм, Дарвін у другому розділі

(«Мінливість у природному

стані») своєї книги приводить незаперечні факти зміни видів під впливом умов

існування і відзначає, що в природі не існує навіть двох абсолютно тотожних

особин.

Дарвін показує, що основою різноманітності сортів та порід і відмін видів е

мінливість, яка у свійських форм має значно бІльший розмах, ніж у диких

видів.

Мінливість—процес виникнення відмін у потомків у порівнянні з предковими

формами, що зумовлює різноманітність особин і груп особин в межах сорту,

породи, виду.

Дарвін підкреслює, що мінливості піддаються всі морфологічні, фізіологічні та

інші особливості організму, а важливою причиною це

вплив факторів зовнішнього середовища. Він виділяє

основні форми мінливості.

Під визначеною (груповою) мінливістю Дарвін

розумів зміну внаслідок впливу певних умов всіх особин потомства в одному

напрямі (зміна росту при зміні кількості і якості їжі, товщини шкіри і густоти

шерстного покриву від зміни клімату тощо; під невизначеною (індивідуальною)

мінливістю— появу різноманітних незначних

відмін у особин одного і того самого сорту, породи, виду, за якими, існуючи в

подібних умовах, одна особина відрізняється від інших. Так, з насіння однієї

коробочки виростають нетотожні рослини, потомки однієї пари тварин не бувають

зовсім подібними, хоч і розвивались у схожих умовах. Така мінливість є

наслідком невизначеного впливу умов існування на кожний окремий індивід. Дарвін

пояснює, що характер мінливості визначається не лише умовами зовнішнього

середовища, а й особливістю організму, його станом. Невизначена мінливість всіх

особливостсй організму досить поширена. Значна різноманітність особин

внаслідок індивідуальної мінливості є важливим матеріалом для еволюційного

процесу.

Відзначаючи, що індивідуальна мінливість, як

правило, приводить до незначних відмін, Дарвін не

виключає можливості появи і різких відхилень. Так, у стаді звичайних овець

з'явилися коротконогі особини (анконські вівці) та тварини з довгою прямою

шовковистою вовною (мошанські вівці), в кроні дерев з окремих бруньок

виростають гілки із зміненим листям або плодами (брунькові варіації).Цілком

імовірно, що окремі породи тварин своїм походженням зобов'язані індивідуальним

змінам подібного типу (ніатська худоба з

укороченею лицевою частиною черепа, деякі породи собак — мопси, бульдоги, такси

та ін.).

Корелятивна, або співвідносна мінливість. Дарвін розумів організм як

цілісну систему, окремі частини якої Тісно пов'язані

між собою. Тому зміна структури чи функції однієї

частини часто зумовлює й зміну іншої або інших

(зв'язок зміни забарвлення шкіри і волосся у

тварин, довжини шиї і ніг у болотних птахів, довжини дзьоба і язика, зв'язок

між розвитком м'язів і роз­мірами гребенів на кістках, до яких вони

прикріплені).

Компенсаційна мінливість полягає в тому, що роз­виток одних органів або

функцій часто є причиною пригнічення ін­ших, тобто спостерігається зворотна

кореляція, наприклад між мо­лочністю і м'ясністю худоби

Показавши різноманітність форм мінливості, Дарвін

пояснює матеріальні причини мінливості, якими є фактори зовнішнього середо­вища,

умови існування і розвитку живих істот. Але впливи цих фак­торів неоднакові в

залежності від фізіологічного стану організму, стадії його розвитку. Серед

конкретних причин мінливості Дарвін виділяє такі:

прямий чи посередній (через відтворну систему) вплив умов життя (клімату,

їжі, догляду і т. д.);

функціональне напруження органів (вправляння або невправ-ляння);

схрещування (поява у гібридів ознак, не властивих вихідним формам);

зміни, зумовлені корелятивною залежністю частин організму.

Серед різних форм мінливості для еволюційного процесу пер­шочергове значення

мають спадкові зміни як первинний матеріал для сорто-, породо- і

видоутворення, ті зміни, які закріплюються в на­ступних поколіннях.

Спадковість. Другим важливим фактором еволюції є спадко­вість,

тобто здатність всіх організмів передавати особливості будови, функції,

розвитку своєму потомству. Ця властивість була добре ві­домою. На здатність

організмів відтворювати собі подібних завжди звертали увагу практики,

селекціонери і за добрих тварин платили великі суми. Дарвін детально

проаналізував значення спадковості в еволюційному процесі. Геніальний вчений

зробив ряд важливих узагальнень з цієї проблеми. Він звернув увагу на випадки

однома­нітності гібридів першого покоління і розщеплення ознак у другому

поколінні, йому була відома спадковість, пов'язана з статтю, гібрид­ні атавізми

й ряд інших явищ спадковості.

Разом з тим Дарвін відзначав, що вивчення мінливості і спадко­вості, їх

безпосередніх причин і закономірностей пов'язане з велики­ми труднощами.

Наука того часу ще не могла дати задовільної від­повіді на ряд важливих

питань. Невідомі були Дарвіну і роботи Г. Менделя. Тільки значно пізніше

розгорнувся широкий фронт ро­біт по дослідженню мінливості й спадковості, а

сучасна генетика зробила гігантський крок у вивченні матеріальних основ,

причин і механізмів спадковості та її мінливості, у причинному розумінні цих

явищ.

Обгрунтувавши питання про мінливість і спадковість, Дарвін показав, що самі по

собі вони ще неояснюють виникнення нових порід тварин, сортів рослин, видів, їх

пристосованості. Адже мінли­вість різних ознак організмів здійснюється в

найрізноманітніших напрямах. Проте породи і сорти відрізняються розвитком саме

ко­рисних у господарському відношенні ознак, а у диких видів дооре розвинені

адаптації, що забезпечують краще виживання організмів. Велика заслуга Дарвіна

полягає в тому, що він розробив вчення про штучний і природний добір як

ведучий, спрямовуючий фактор

ево­люції свійських форм і диких видів.

Штучний добір

Аналізуючи особливості порід свійських тварин і сортів культурних рослин, Дарвін

звертає увагу на значний розвиток у них саме тих

ознак, які цінуються людиною. Так, у сортів квіткових рослин схоже листя,

але різноманітні квіти, а у сортів капусти, навпаки, квіти по­дібні, але є

значні відміни в особливостях листя. В одних порід го­лубів добре розвинене

хвостове оперення, а інші відзначаються ве­ликим волом,

довгоногістю, короткодзьобістю, оригінальністю

оперен­ня тощо. Породи овець відрізняються якістю вовни, особливістю

смушка, м'ясністю.

Дарвіну важливо було встановити, як саме створюється така

різноманітність. І він детально вивчає досвід

селекціонерів, матеріали виставок, веде інтенсивне листування з практиками, сам

проводить досліди. На основі глибокого аналізу величезного матеріалу вчений

приходить до висновку, що основним фактором еволюції свійських форм, тобто

породо- і сортоутворення, є штучний добір.

Під штучним добором розуміють здійснювану людиною

систему заходів по вдосконаленню існуючих і створенню нових порід

тварин і сортів рослин з корисними у

господарському відношенні спад

ковими ознаками.

Творча функція штучного добору базується на сукупній взаємо­дії в ряді поколінь

мінливості, спадковості, підбору, спрямованого вирощування, переважного

розмноження особин з корисними ознака­ми і

вибракування небажаних індивідів. Завдяки цьому з покоління в покоління

посилюється розвиток корисних ознак, а внаслідок коре­лятивної мінливості відбу

вається перебудова всього організму Штучний добір приводить до дивергенції —

розходження ознак у по­рід і сортів, утворення великої їх різноманітності.

При аналізі штучного добору і процесу формотворення Дарвін підкреслює, що

важливою умовою успіху є переважне розмноження одних особин чи груп особин,

що приводить до збільшення чисель­ності таких індивідів, посилений розвиток

їх ознак, та усування від розмноження інших особин чи груп особин.

Дарвін виділив дві форми штучного добору—методичний і несвідомий.

Методичний добір—це цілеспрямоване виведення поро­ди чи сорту.

Селекціонер ставить мету, визначає напрям роботи, фіксує увагу на тих бажаних

рисах, які повинні бути характерними для породи, сорту. Нова порода, сорт

створюється в уяві селекціоне

ра. Він використовує природну мінливість організмів або домагається

її різними засобами, проводить підбір пар, забезпечує максимальний розвиток

і закріплення бажаних ознак в кожному наступному поко

лінні, наближається до мети і досягає її. Так дія методичного

добору спрямовується людиною, яка намагається

прищепити новій породі,

сорту певні риси. Цю форму добору застосовують порівняно

недавно, з другої половини XVIII ст.

Методичний добір в наш час значно удосконалився і став

основою сучасної теорії і практики селекції

тварин і рослин.

Найдавнішою формою штучного добору був несвідомий добі

р, зачатками якого вже користувались первісні люди. При

весвідомому доборі людина не ставить за мету створити нову

породу, сорт, а лише залишає на плем'я і переважно розмножує кращі особини.

Завдяки такому диференційованому підходу в ряді

поколінь поступово посилюються певні ознаки розмножуваних особин, що зрештою,

хоч і повільно, приводить до утворення нових порід, сортів. Отже, в цьому

випадку людина не прагне вивести нову породу, сорт, але, використовуючи

природну мінливість і спадковість, через роз­множення одних особин і

вибракування інших повільно змінює ор­ганізми.

Дарвін підкреслює особливу важливість несвідомого

добору з теоретичної точки зору, бо ця форма добору проливає світло і на процес

видоутворення його можна розглядати як місток між штуч­ним і природним добором.

Штучний добір був доброю моделлю, на якій Дарвін

досить вдало розшифрував процес формотворення.

Дарвінівський аналіз штучного добору відіграв

важливу роль в обгрун­туванні еволюційного процесу: по-перше, він остаточно

ствердив по­ложення про мінливість, по-друге,

встановив основні механізми фор­мотворення (мі

нливість, спадковість, переважне розмноження особин з корисними ознаками) і,

нарешті, показав шляхи вироблення до­цільних пристосувань, характерних для

нових сортів, порід.

Ці три важливі передумови відкрили шлях для успішного роз­в'язання проблеми

природного добору.

Боротьба за існування

Дарвін звертає увагу на надзвичайно складні взаємовідносини між організмом і

оточуючим його середовищем, на різні форми залеж­

ності рослин і тварин від умов життя, їх пристосування до неспри­ятливих умов.

Такі складні і різноманітні багатогранні форми залеж­ності організмів від умов

навколишнього середовища та від інших живих істот він назвав боротьбою за

існування, або боротьбою за життя. Дарвін усвідомлював, що цей термін невдалий,

І попереджу­вав, що використовує його в широкому .

метафоричному розумінні, а не буквально.

Всю різноманітність складних взаємовідношень у природі мож­на згрупувати в

такі три основні форми:

відносини організмів і видів з фізичними умовами життя, абіотич­ним середовищем

(клімат, температура, вологість, грунтові умови тощо);

Страницы: 1, 2, 3