2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Договір страхування укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

130. Договір доручення.

1 сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридично значимі дії. Сторони можуть бути як фізичними так і юридичними особами. Предметом є юридичні дії повіреного. Права та обов'язки, що виникають внаслідок юридичних дій повіреного - це права і обов'язки довірителя.

Консенсуальний, двосторонній, безоплатний або оплатний (якщо передбачено договором або встановлено правилами).

Форма договору не обумовлена, значить загальні правила.

Повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення у відповідності з вказівками довірителя. Повірений має право відхилитись від вказівок довірителя, якщо по обставинам справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не отримав своєчасно відповіді. В цьому випадку повірений зобов'язаний повідомити довірителя про хід виконання доручення. Повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення особисто. Він має право передати виконання доручення іншій особі тільки у випадках коли він уповноважений на те договором або примушений в силу обставин з метою охорони інтересів довірителя. В цьому випадку повірений відповідає лише за вибір заступника. Довіритель має право в будь-який час відмовитись від заступника, обраного повіреним.

Повірений зобов'язаний: 1) повідомити довірителя за його вимогою про хід виконання доручення; 2) після виконання доручення надати довірителю звіт з додаванням відповідних документів, якщо це потребує характер доручення; 3) передати довірителю усе отримане за дорученням.

Довіритель зобов'язаний усе це прийняти. Крім цього, якщо інше не передбачене договором) довіритель зобов'язаний: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення; 3)після виконання доручення сплатити повіреному винагороду, якщо така передбачена договором.

Крім загальних випадків, договір доручення переривається: 1) відмовою довірителя; 2) відмовою повіреного; 3) смерть, визнання безвісно відсутнім, обмежено дієздатним або недієздатним повіреного або довірителя; 4) припинення юридичної особи, яка бере участь у договорі. Довіритель має право скасувати доручення, а повірений відмовитись від нього у будь-який час. Це право не можна обмежити.

Доручення зберігає силу, доки повірений не дізнався або не повинен був дізнатись про скасування доручення.

131. Договір управління майном

Відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном є реальним або консенсуальним (у визначених законом випадках), двостороннім, оплатним, строковим правочином.

Істотними умовами договору управління майном є:

1) перелік майна, що передається в управління;

2) розмір і форма плати за управління майном.

Предметом договору є послуги юридичного та фактичного характеру, які як правило, полягають у володінні, користуванні та розпоряджанні майном власника в його інтересах та від імені управителя.

Договір управління майном є особливим правочином, якому притаманні: висока ступінь довіри та особливе значення особистості його учасників.

Управління майном є специфічним способом здійснення права власності у чужому інтересі, що полягає в зобов'язанні управителя діяти в інтересах вигодонабувача та (або) установника. Під діями в інтересах вигодонабувача або установника необхідно розуміти вчинені з належною дбайливістю дії, що не суперечать закону і мають своєю метою зберігання та примноження вартості переданого в управління майна, вчинені без невиправданого ризику можливих втрат так, як вчинив би на місці управителя сам установник за аналогічних обставин.

Об'єктом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути об'єктом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Сторонами у договорі є установник управління та управитель. Установником управління є власник майна.

Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності. Управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом. Вигодонабувач не може бути управителем.

Обов'язки установника управління:

1) передати в управління об'єкт управління, якщо договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації;

2) попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави;

3) оплатити вартість управління майном та відшкодувати витрати, зроблені у зв'язку з управлінням.

Обов'язки управителя:

1) прийняти об'єкт управління в управління;

2) здійснювати управління майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача);

3) виявляти належну турботливість про інтереси установника управління або вигодонабувача;

4) отримувати згоду установника управління на відчуження майна, переданого в управління, або передання його в заставу;

5) здійснювати управління майном особисто, крім випадків, якщо можливість передання прав управління майном іншій особі передбачена договором, або цього вимагали інтереси установника управління;

6) повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

Управитель діє без довіреності. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

132. Договір позики

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Істотними умовами договору позики є:

· предмет договору позики;

· об'єкт, що передається у позику;

· проценти за користування позикою;

· строк договору позики.

Предметом договору є послуга фактичного характеру, яка полягає у переданні у власність позичальника грошових коштів або інших речей визначених родовими ознаками.

Незважаючи на те, що за договором позики майно передається у власність він не належить до групи договорів про передання майна у власність, оскільки за цим договором інша сторона (позичальник) зобов'язується повернути відповідне майно.

Cуб'єктний склад - позикодавцем та позичальником можуть бути будь-які учасники цивільних відносин.

Об'єки, які передаються за договором позики - грошові кошти та інші речі, визначені родовими ознаками. Не можуть передаватися за договором позики індивідуально-визначені речі.

Права позикодавця.

1) на повернення предмету позики у такій самій сумі, а щодо речей визначених родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем;

2) на отримання розписки від позичальника про отримання предмету позики;

3) на одержання від позичальника процентів.

Права позичальника:

1) не надавати позикодавцеві винагороди за отриману позику, якщо вона є безпроцентною;

2) на пільговий 30 денний строк на повернення позики;

3) дострокове повернення позики, якщо вона була безпроцентною;

4) оспорювання договору позики.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

133. Кредитний договір

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім.

К отношениям по кредитному договору применяются нормы, регулирующие договор займа, если иное не предусмотрено правилами ГК и не вытекает из существа кредитного договора.

Цивільний кодекс України не містить переліку істотних умов кредитного договору.

Предметом договору є послуга фактичного характеру, яка полягає у переданні у власність позичальника грошових коштів В качестве займодавца могут выступать только банки или иные кредитные организации. Заемщиком может быть любой субъект гражданского права. В отличие от договора займа кредитный договор - это консенсуальный договор. Для него установлена обязательная письменная форма и в случае ее несоблюдения договор будет недействительным. Кредитный договор - всегда возмездный. Если даже размер процентов не предусмотрен в договоре, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В отличие от договора займа предметом договора могут быть только денежные средства.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33