Нулями похідної є х1=1, х2=.

Оскільки похідна неперервна, то вона зберігає знак на інтервалах

. Оскільки похідна задана квадратним тричленом з додатним коефіцієнтом при х

2, то вона набуває додатних значень поза коренями, тобто

на інтервалах і

від’ємних між коренями, тобто

на інтервалі .

Отже , на інтервалах функція f зростає, а на інтервалі – спадає.

Приклад 2. Довести, що функція

спадає на R.

Розв’язання. Дана функція визначена і диференційована на R.

Знайдемо похідну

.

Оскільки для , то дана функція f спадає на R.

1.4. Найбільше та найменше значення функції

Нехай дано функцію,

яка неперервна на відрізку [a;b], диференційована в інтервалі (a;b), за

винятком можливо скінченого числа точок, де вона не існує. Необхідно ж знайти

найбільше та найменше значення функції на цьому відрізку. А як відомо з

математичного аналізу, функція, яка неперервна на відрізку, набуває на ньому

свого найбільшого і найменшого значення.

Чим викликана необхідність знаходження найбільшого і найменшого значення

функції на відрізку?

Справа в тому, що в практичних задачах, де процес, явище, закон, величина

описуються певною функцією, зміст самої задачі накладає певні обмеження на

аргумент, тобто аргумент має певні межі.

Так, наприклад, кут трикутника може змінюватися лише від 0 до П, швидкість тіла

доводиться розглядати в проміжку часу від t0 до t1 та

інше. Тому й необхідно досліджувати поведінку функції на конкретному проміжку

[a;b] або на його кінцях, то чинять так:

1. знаходять критичні точки в інтервалі (a;b) (точки, в яких похідна

дорівнює нулю або не існує), обчислюють значення функції в цих точках;

2. знаходять значення функції на кінцях відрізка, тобто;

3. серед усіх значень вибирають найбільше і найменше значення.

У випадку, коли функція монотонна на відрізку [a;b], то найбільшого і найменшого

значення вона досягає на кінцях відрізка. У цьому випадку обмежуємось

обчисленням значень

.

По-іншому складається ситуація, якщо необхідно знайти найбільше та найменше

значення функції, неперервної в інтервалі (a;b).

Зрозуміло, що функція у цьому випадку не може досягати найбільшого і найменшого

значення на кінцях інтервалу. Наприклад, функція

в інтервалі (3;6) не має ні найбільшого, ні найменшого значення у внутрішніх

точках інтервалу. У цьому випадку чинять так:

1. знаходять критичні точки, що належать цьому інтервалу, і обчислюють

значення функції в цих точках;

2. знаходять ліву та праву границі відповідно в точках а і б , тобто

. Якщо ці границі існують, то їх порівнюють із значеннями функції в критичних

точках. Якщо виявиться, що значення в критичних точках більші(менші) за

знайдені границі, то це і буде найбільшим(найменшим) значенням функції на

інтервалі.

Приклади.

Приклад 1. Знайти найбільше та найменше значення функції на відрізку [a;b]

Розв’язання. На даному відрізку функція визначена і неперервна,

диференційована в інтервалі(-2;2). Знайдемо похідну, критичні точки:

х=0

знайдемо значення функції в критичній точці і на кінцях відрізка:

Отже,

.

Приклад 2. Знайти найбільше та найменше значення функції на відрізку [a;b]

Розв’язання. Функція визначена і неперервна на відрізку

, диференційна в інтервалі (-1;1). Тому вона набуває на даному відрізку

найбільшого і найменшого значення. Знайдемо критичні точки даної функції. Для

цього знайдемо похідну

і прирівняємо її до нуля:

х4+8х=0; х=0; х=-2.

Отже, на інтервалі (-1;1)функція має лише одну критичну точку х=0. знайдемо

значення функції в цій точці

.

Обчислимо значення функції на кінцях відрізка

, .

Отже,

,

Відповідь:,

1.5. Означення дотичної, піддотичної, нормалі

Нехай функція y=f(x) диференційована в точці х0. рівняння дотичної до

графіка функції y=f(x) в цій точці має такий вигляд:

,

де х і у – біжучі координати дотичної, f ‘(x0)=k – кутовий коефіцієнт

дотичної, який дорівнює значенню похідної в точці х0, тобто тангенс

кута нахилу дотичної до доданого напрямку осі абсцис.

Відрізок АВ, що міститься між абсцисою точки дотику і точкою перетину дотичної з

віссю абсцис, називають під дотичною. Її довжина дорівнює |х0-х

1|.

Пряма МС, перпендикулярна до дотичної в точці її дотику М до графіка функції

у=f(x), називається нормаллю.

Рівняння нормалі записують у вигляді:

якщо f ‘(x0)0(в противному разі рівняння нормалі х-х0=0).

На цей матеріал можна скласти ряд задач. Розглянемо деякі з них.

1. Дано абсцису точки дотику х0 графіка функції у=f(x), а необхідно

записати рівняння дотичної, що проходить через точку з цією абсцисою.

Для цього знаходимо похідну функції у=f(x), її значення в точці х0,

тобто , та

значення функції в точці х0, тобто

. Цих даних достатньо, щоб записати рівняння дотичної

.

2. Який кут утворює дотична з додатним напрямком осі абсцис, якщо відома абсциса

точки дотику х0?

Оскільки кутовий коефіцієнт дотичної ,то .

Таким чином, задача зводиться до знаходження похідної функції у=f(x), тобто y’=f

‘(x), і обчислення її значення в точці х0.

3. Знайти гострий кут між дотичними, проведеними до графіків функцій

,що мають спільну абсцису х0:

, .

4. Знайти довжину дотичної до графіка функції у=f(x), абсциса точки дотику якої

дорівнює х0.

Довжиною дотичної прийнято називати відстань між точкою дотику до графіка

функції і точкою її перетину з віссю абсцис.

У цьому випадку знаходимо

і скористаємося формулою

Приклади:

Приклад 1. Знайти рівняння дотичної до графіка функції

в точці з абсцисою х0=3.

Розв’язання. Знайдемо похідну функції, значення функції та її похідної в

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6