Формирование у учеников ответственного отношения к учебе во время самостоятельной работы

Міністерство Освіти України

Полтавський державний педагогічний інститут ім. В.Г.Короленка

кафедра хімії

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПОЛТАВА – 1999

Вступ

І. Самостійна робота учнів в системі методів навчання хімії

1. Сутність самостійної роботи з хімії

2. Особливості і класифікація самостійних робіт учнів з хімії

ІІ. Методи самостійної роботи учнів.

3. Спостереження

4. Навчальний експеримент

5. Розв’язання задач

6. Робота з підручником

ІІІ. Формування в учнів відповідального ставлення до навчання в процесі

самостійної роботи.

3.1. Самостійна робота учнів в технології проблемного навчання.

3.2. Основні умови ефективного застосування самостійної роботи на уроках.

3.3. Самостійна робота учнів в технології модульно-рейтингового навчання.

Висновки

Література

Вступ

Спеціальні дослідження показали, що навчання може не тільки сприяти

просуванню вперед, але і уповільнювати розвиток особистості. Якщо навчання

грунтується не на усвідомленні й осмисленні, а переважно на

запам’ятовуванні, то воно може на певному етапі гальмувати розвиток учня.

Зараз кардинально змінюється мета навчання. Якщо раніше навчання

ставило за мету здобути певну суму знань, умінь і навичок, то зараз це не

стає самоціллю. Адже з кожним роком об’єм інформації майже в кожній галузі

науки подвоюється, а то й потроюється і дальше зростання за передбаченнями

вчених ітиме в геометричній прогресії. Тобто, людина не в змозі мати повний

об’єм знань з того чи іншого предмету. Тому на перше місце виступає не

здобуття суми знань, а розвиток особистості.

Досягнення потрібного суспільству рівня освіченості та розвитку

особистості неможливо без систематичної самостійної праці, готовність до

якої закладається у шкільному віці. У зв’язку з цим у концепції шкільної

хімічної освіти велика увага приділяється самостійній навчальній діяльності

учнів у процесі навчання.

Метод самостійної роботи учнів постійно в центрі уваги дидактів і

психологів, які проводять дослідження з різних аспектів розвиваючого

навчання. Доведено, що самостійна робота відіграє велику роль у формуванні

і розвитку навчальних умінь, вихованні волі, пізнавального інтересу.

Навичок колективної праці. В ній виявляється індивідуальність кожного учня,

формується їхній інтелект і характер. Усе це сприяє засвоєнню глибоких і

міцних знань.

Саме тому нас зацікавила ця тема, яку ми обрали для дипломної роботи.

Думаємо, що загальні принципи самостійної роботи ми будемо використовувати

в подальшій своїй педагогічній роботі.

І. Самостійна робота учнів в системі методів навчання хімії.

1. Сутність самостійної роботи з хімії.

Відповідно до Основних напрямів реформи загальноосвітньої школи увага

вчителів спрямована на всебічний розвиток пізнавальної активності учнів,

прищеплення їм інтересу до навчання, формування навичок самоосвіти. У

розпорядженні вчителя для цього є багато методів, і серед них особливу роль

відіграє метод, який дістав назву “самостійна робота учнів”.

Аналіз психолого-педагогічної літератури [162, 32] показує, що нині

відсутній єдиний погляд на те, що треба розуміти під самостійною роботою.

Так, П.І. Підкасистий [33] розглядає самостійну роботу як “засіб

організації та виконання учнями визначеної пізнавальної діяльності”, а В.А.

Козаков розглядає самостійну роботу учнів як один з видів навчальних

занять, специфічною особливістю якого є відсутність вчителя в момент

навчальної діяльності учня.

Відсутнє і єдине визначення самостійної роботи. У діяльнісній

концепції самостійна робота - це сукупність дій учня з предметами у певних

умовах, що передбачають відсутність безпосереднього керівництва та допомоги

з боку вчителя, з використанням наявних індивідуальних рис особистості для

того, щоб отримати продукт, відповідний заданій меті, в результаті чого має

бути сформована самостійність як риса особистості учня та засвоєна певна

сукупність знань, умінь та навичок. А самостійність у трактуванні

українського педагогічного словника [8] – це одна з властивостей

особистості, що характеризується двома факторами: по-перше, сукупністю

засобів – знань, умінь і навичок, якими володіє особистість; по-друге,

ставленням особистості до процесу діяльності, її результатів і умов

здійснення, а також зв’язки з іншими людьми, які складаються в процесі

діяльності.

Ще Я.А. Коменський проголошував: “… Альфою та омегою нашої дидактики

нехай буде: пошук та відкриття способу, при якому б вчителі менше навчали,

а учні більше б вчилися.” [10]. Як вважає А.М. Алексюк [1], самостійна

робота виступає чи не єдиним способом формування самостійності в набутті

знань. Самостійність у набутті знань проявляється лише завдяки власній

діяльності з появою внутрішньої потреби в знаннях, пізнавальних інтересів,

захопленості. В цьому розумінні самостійності насправді неможливо

навчитися. Таку самостійність можна лише виховувати. У процесі самостійної

роботи в учнів виробляється внутрішня пізнавальна потреба, вміння доказово

міркувати, вдосконалюються розумові операції, виробляється професійне

теоретичне мислення.

Самостійність у здобутті знань передбачає оволодіння складними

вміннями і навичками бачити сенс та мету роботи, організацію власної

самоосвіти, вміння по-новому підходити до питань, що вирішуються,

пізнавальну і розумову активність і самостійність, здатність до творчості.

Тобто, при самостійній діяльності учень сам визначає мету діяльності,

предмет діяльності і засоби діяльності. В процесі діяльності учень постійно

співвідносить передбачуваний результат з умовами і предметом діяльності,

завдяки чому відбирає засоби діяльності, відповідні способи виконання дій і

встановлює послідовність їх застосування.

Самостійна робота, виступаючи специфічним педагогічним засобом

організації та управління самостійною діяльністю учня, має подвійну

природу. З одного боку, вона постає як навчальне завдання, тобто об’єкт

діяльності учня, запропонований вчителем чи підручником, з іншого – формою

прояву певного способу діяльності по виконанню відповідного завдання.

Розвиток самостійності учнів – це мета діяльності як вчителів так і

учнів, тому вчитель повинен створити умови для спонукання учня до

самостійної роботи, такий режим самостійної діяльності, який би дав змогу

реалізувати головну мету – розвиток особистості учня, її творчого

потенціалу. Найбільшу актуальність набуває така організація самостійної

роботи, за якої кожен учень працював би на повну силу своїх можливостей.

Широке застосування самостійної роботи учнів на уроках, таким чином,

дає змогу успішно розв’язувати багато навчально-виховних завдань: підвищити

свідомість і міцність засвоєння знань учнями; виробити в них уміння й

навички, яких вимагає навчальна програма; навчити користуватися набутими

знаннями і вміннями в житті, в суспільно корисній праці, розвивати в учнів

пізнавальні здібності, спостережливість, допитливість. Логічне мислення,

творчу активність під час засвоєння знань; прищеплювати їм культуру

розумової і фізичної праці, вчити їх самостійно продуктивно і з інтересом

працювати; готувати учнів до того, щоб вони могли ефективно займатися після

закінчення школи.

2. Особливості і класифікація самостійної роботи учнів з хімії.

Самостійна робота учнів на уроках проводиться за спеціальним

завданням. Від мети, змісту, форми завдання залежить характер діяльності

школярів. Організовуючи самостійну роботу, вчитель ставить різну мету

навчання, розвитку й виховання учнів. Мета і відповідні до неї завдання

взаємозв’язані. Це можна показати на прикладі будь-якого завдання, зокрема

такого: “Вивчіть відношення розчинів солей – нітрату свинцю, нітрату міді,

нітрату цинку до металів – цинку, міді, свинцю. Зазначте, по-перше,

подібність і відмінність солей за відношенням до кожного металу, і по-

друге, подібність і відмінність металів за відношенням до кожної солі.

Поясніть причину відмінностей”.

Під час виконання цієї роботи учні в результаті спостереження і

аналізу явищ здобувають нові знання про реакції між металами і солями, про

електрохімічний ряд напруг металів, глибше вникають у суть окислювально-

відновних процесів, повторюють склад і дисоціацію солей, поняття “елемент і

проста речовина”, будову атомів та іонів металів, їх окислювально-відновні

властивості, збагачують уявлення про реакції заміщення.

Проводячи досліди, учні вдосконалюють уміння поводитись з реактивами і

хімічним посудом, фіксувати ознаки реакцій. Одночасно розвивається їхнє

логічне мислення. Адже щоб виконати це завдання, учні активно порівнюють,

аналізують, узагальнюють і абстрагують – встановлюють закономірності

поведінки металів у присутності іонів інших металів. Виконання цього

завдання певною мірою сприяє формуванню діалектичного мислення, оскільки

дає можливість учням звернути увагу на явище і його суть, виявити фактичну

суперечливість природи елемента, який поєднує в собі функції окисника й

відновника, знайти причину і наслідок і т.д. [15].

Крім того, поглиблюється пізнавальний інтерес, зміцнюються

загальнотрудові вміння, наприклад, уміння планувати роботу, розподіляти час

і увагу при проведенні порівняльних спостережень за реакціями, оцінювати

результати своєї роботи.

Самостійна робота учнів завжди має повну дидактичну спрямованість.

Основною її дидактичною метою на уроці є вивчення нового матеріалу,

вдосконалення набутих знань і вмінь, перевірка результатів навчання.

Здебільшого одна і та сама робота дає змогу одночасно розв’язати кілька

завдань. Наприклад, коли учні самостійно опрацьовують новий матеріал,

читаючи підручник чи виконуючи лабораторний дослід, то разом із сприйманням

нових знань вони удосконалюють наявні знання, перевіряють результати своєї

роботи, а в ряді випадків цю перевірку здійснює вчитель.

У методиці навчання хімії в основу класифікації самостійних робіт

покладаються такі ознаки:

1) дидактична мета;

2) тип пізнавальної діяльності;

3) форма організації навчальної роботи учнів на уроці;

4) джерела знань (засоби роботи).

Стосовно уроків хімії у схемі 1 показані різноманітність і

взаємозв’язок усіх видів самостійних робіт, що відрізняються за цими

ознаками.

Схема 1. Класифікація самостійних робіт учнів,

що використовуються на уроках хімії.

[pic]

Як видно із схеми 1 самостійні роботи реалізують такі головні

дидактичні цілі: сприяють вивченню нового матеріалу, закріпленню і

вдосконаленню знань і вмінь, перевірці результатів навчання. Тому за

дидактичною метою усі види самостійних робіт можна поділити на три групи:

1) вивчення нового матеріалу;

2) закріплення і вдосконалення знань та вмінь учнів;

3) перевірки знань та вмінь учнів.

Набування нових знань і оволодіння самостійної роботи здійснюється на

основі різноманітних джерел знань. За джерелами знань самостійні роботи на

уроках хімії поділяються на такі види:

1) робота з навчальною книгою:

а) обов’язковими навчальними посібниками: підручником, збірником задач і

вправ з хімії для середньої школи;

б) додатковою літературою: дидактичними посібниками, книгами для читання,

довідниками з хімії для учнів, енциклопедичним словником юного хіміка,

словником хімічних термінів, науковою-популярною літературою;

2) учнівський хімічний експеримент6

а) за формою організації: лабораторні досліди (фронтальні, групові,

індивідуальні); практичні заняття; уявний експеримент;

б) за методом застосування: ілюстративний (або інформаційний) і

дослідницький (або евристичний);

3) робота з роздавальним матеріалом:

а) графічними наочними посібниками: періодичною системою хімічних

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7