елементів Д.І. Менделеєва, таблицею розчинності, електрохімічним рядом

напруг металів, рядом електронегативності, діаграмами розповсюдження

елементів у природі; малюнками, схемами, таблицями;

б) об’ємними наочними посібниками: колекціями, моделями, макетами,

прикладами;

4) робота з використанням аудіовізуальних засобів навчання (наприклад,

навчальних кінофільмів, кінофрагментів, діапозитивів, діафільмів,

навчальних телепередач) та педагогічних програмних засобів (ППЗ);

5) робота школярів при слуханні викладу вчителя і доповідей учнів,

наприклад, конспектування, рецензування, тощо.

Характерною ознакою методу навчання, на який останнім часом звертають

пильну увагу психологи й дидакти, є тип пізнавальної діяльності учнів.

Практично доцільно враховувати три основних типи пізнавальної

діяльності учнів і відповідно розрізняти самостійні роботи трьох типів:

1) репродуктивні (копіюючі);

2) частково-пошукові (евристичні);

3) дослідницькі.

Яка особливість завдань для організації самостійної роботи того чи

іншого типу?

Завдання для самостійних робіт репродуктивного типу містять вимогу

виконати ту чи іншу дію за зразком або здійснити, як кажуть, “близьке

перенесення знань”. У них здебільшого зазначено, як і в якій послідовності

розв’язувати ту чи іншу задачу. Хоч ці завдання в основному вимагають

відтворення знань, вони, безперечно, розвивають учнів. Виконуючи роботу,

учні перебудовують і систематизують здобуті знання. Мета самостійної роботи

в такому разі – краще осмислення учнями нового і закріплення вивченого

матеріалу. Прикладом завдання, розрахованого на самостійну роботу

копіюючого типу, може бути робота ознайомлення учнів у VII класі з

лабораторним обладнанням. Учитель пояснює і демонструє будову газового

пальника, правильний спосіб нагрівання, а потім учні самостійно виконують

ті самі операції: запалюють газ, регулюють полум’я, нагрівають розчини в

пробірці.

Інший приклад. При вивченні сполук алюмінію, для самостійної роботи

учням доцільно запропонувати на основі поданих у підручнику пояснень

написати рівняння реакцій, що відбуваються під час взаємодії алюмінію з

лугом. Дослід уже демонстрували під час вивчення властивостей алюмінію і

учні вже знають, які продукти реакції утворюються [15].

Самостійна робота в такій постановці також має репродуктивний

характер.

Позитивне значення копіюючих робіт втрачається, якщо вони починають

переважати в практиці навчання. В такому разі такі роботи стати гальмом у

розвитку учнів, оскільки спонукають їх тільки до відтворення знань і вмінь,

до того ж у такій самій послідовності, як це їм було дано. За таких умов,

як довели праці психологів, дуже повільно виробляється вміння усвідомлювати

своєї діяльності, а отже, не розвивається і згасає пізнавальний інтерес.

Самостійні роботи частково-пошукового характеру спонукають учнів до

цілком свідомої діяльності. Завдання для такого типу робіт дають учням

можливість самим знайти шлях і спосіб розв’язання певної задачі на основі

наявних знань. Наприклад, завданнями такого типу є поширений в практиці

навчання вправи, що грунтуються на знанні генетичного взаємозв’язку і

властивостей речовин, що вивчаються. Зокрема, до них належать такі:

Напишіть рівняння реакцій, за допомогою яких можна здійснити перетворення:

NH4Cl(NH3(NO(NO2(HNO3(NH4NO3

Тут учні повинні доповнити відомості, яких не вистачає, а саме:

підібрати ті речовини, що реагуватимуть з вихідною речовиною, утворюючи

зазначений продукт, пригадати умови реакцій і правильно написати хімічні

рівняння.

До такого типу завдань належать експериментальні задачі в IX класі на

доведення іонного складу конкретної солі або на добування певної речовини,

якщо відома хоч одна з вихідних речовин, наприклад: “Доведіть за допомогою

реакцій обміну склад хлориду амонію”; “Добудьте гідроксид міді (ІІ) з

нітрату міді (ІІ)”.

Виконання таких завдань відбувається в процесі розв’язування тієї чи

іншої навчальної проблеми на уроці. Учні можуть самостійно шукати відповідь

на запитання не тільки під час проведення експерименту чи під час

письмового розв’язування задачі а й в інших випадках, користуючись,

наприклад, письмовими інструкціями або текстом підручника. Так, у Х класі

після того, як учні з’ясують суть ?-зв’язку в молекулі етилену, їм дають

завдання самостійно за підручником, користуючись моделями, розібратися в

електронній будові ацетилену.

Дослідницькі самостійні роботи – один з методів проблемного навчання.

Такі роботи – невеликі учнівські дослідження, в результаті яких учні

здобувають нові знання або дізнаються про новий спосіб дії. Як відомо,

дослідження починається із запитання. Запитання викликає утруднення.

З’являється мета діяльності, накреслюється план, в якому можуть

передбачатися варіанти розв’язання. Після аналізу учні вибирають

оптимальний варіант, виконують роботу і роблять висновок. Така загальна

схема виконання дослідницьких самостійних робіт. Але вона, звичайно, може

змінюватися залежно від змісту питань, джерела знань і т.д. Під час

виконання такого типу робіт виявляється творчість учнів. Це відбувається,

коли учні складають задачі, шукають різні способи їх розв’язання.

Прикладом дослідницької самостійної роботи може бути виконання учнями,

наприклад, таких завдань: “Глюкоза має хімічну формулу C6H12O6. Яка будова

молекули цієї речовини? Як практично довести будову молекули глюкози?” (Х

клас), або “Треба добути в лабораторії хлорид міді (ІІ) у кристалічній

формі. Запропонуйте і здійсніть два найзручніших з практичного погляду

способи добування” (ІХ клас). [20]

Називаючи три типи самостійних робіт учнів, слід сказати, що на

практиці не завжди можна цілком певно визначити, якого саме типу роботу в

кожному конкретному випадку було проведено. Різкої межі між типами

самостійних робіт немає. Може йтися лише про переважання того чи іншого

виду пізнавальної діяльності під час роботи.

Окрім названих ознак, самостійні роботи мають характерну особливість,

що стосується організації цього методу. За цією ознакою самостійні роботи

поділяються на фронтальні (загальнокласні), групові та індивідуальні (в

тому числі, диференційовані). Фронтальна діяльність полягає у виконанні

всіма учнями під безпосереднім керівництвом викладача спільних завдань [2,

37]. Але і в цьому випадку зберігається можливість індивідуалізації

навчання. Прикладом фронтальної роботи може бути робота учнів за одним чи

кількома аналогічними варіантами завдань “середньої” складності. Так, у VII

класі організовується самостійна робота для закріплення знань про вміст

(масову частку) розчиненої речовини в розчині та вміння робити відповідні

обчислення.

Варіант 1.

1. Яка масова частка цукру в розчині, добутому в результаті розчинення

цукру масою 30г у воді масою 120г?

2. Скільки міститься води в 10-% розчині солі масою 50г?

Варіант 2.

1. У воді масою 170г розчинили сіль масою 30г. Яка масова частка солі в

добутому розчині?

2. Скільки грамів солі залишиться після повного випарення її 18-% розчину

масою 50г?

Групова робота об’єднує учнів у ланки по два або чотири чоловіки,

члени якої працюють у тісному контакті один з одним. Обов’язковим

елементами такої групової роботи є: постановка і усвідомлення мети;

виконання індивідуального завдання кожним учасником роботи відповідно до

спільної мети; обов’язкова взаємна перевірка результатів роботи кожного,

допомога і пояснення утруднень один одному, що виникають; формування

висновку разом на основі узагальнення результатів; співвіднесення висновку

з поставленою метою.

Наведемо приклад групової роботи, на тему: “Типи хімічних реакцій:

сполучення, розкладу, заміщення”. Робота розрахована для двох учнів. Вона

організовується на спеціальному уроці, присвяченому повторенню і

закріпленню вивченого матеріалу.

Мета: навчитися застосовувати поняття про реакції сполучення, розкладу,

заміщення при класифікації конкретних реакцій; закріпити вміння

розставляти коефіцієнти в хімічних рівняннях.

Завдання: розставте, якщо треба, коефіцієнти в наведених схемах і поряд з

кожним рівнянням напишіть, до якого типу воно належить.

Перший учень: а) H2O+SO3(H2SO4

б) AgBr(Ag+Br2

в) Zn+HCl(ZnCl2+H2

Другий учень: а) CaCO3(CaO+CO2

б) Zn+PbCl2(Pb+ZnCl2

в) Na+S(Na2S

Перевірте роботу один в одного, виправте і поясніть помилки.

На відміну від фронтальних індивідуальні самостійні роботи

організуються за завданнями, які розраховані не тільки на “середнього”

учня, а й на тих, яким важко засвоїти навчальний матеріал, а також на тих,

хто виявляє підвищений інтерес до хімії, легко і швидко оволодіває знаннями

і набуває вмінь. Такі завдання, розраховані на різні за рівнем підготовки

групи учнів, дістали назву диференційованих.

Один з способів організації такої самостійної роботи запропонував І.Я.

Трепщ. Суть його полягає в тому, що завдання складаються для всіх учнів

однакові, але так, що містять послідовний ряд задач і вправ, розміщених за

принципом зростаючої складності. Учні можуть почати з першого, найлегшого

завдання, і поступово переходити до другого, третього і т.д. Можуть,

оцінивши свої сили і знання, пропустити перші запитання, а почати із

складніших, щоб зрештою перейти до найскладніших задач.

При цьому учні правильно оцінюють свої досягнення, бачать перспективу

і можливості свого дальшого зростання.

Інша методика організації індивідуальної самостійної роботи

грунтується на тому, що вчитель складає завдання, які містять варіанти

різної складності. Знаючи можливості кожного учня, вчитель пропонує їм

посильні, але досить складні для них завдання: “слабким” – простіші,

“сильним” – ускладнені. Решта ж учнів класу, які становлять більшість,

працюють за завданнями середньої складності. Важливо пам’ятати, що робота

учнів за диференційованими завданнями служить насамперед не контролюючій, а

навчальній меті. Тому оцінки мають відповідати якості виконання роботи

незалежно від її складності. Наведемо приклад для індивідуальної

диференційованої самостійної роботи.

ІХ клас. Тема уроку: “Ступінь електролітичної дисоціації. Сильні і

слабкі електроліти.”

Мета: повторити, як дисоціюють сполуки електроліти, як можна виявити

наявність іонів у розчинах за властивостями розчинів, закріпити вміння

писати рівняння дисоціацій.

Варіант 1. (спрощений)

1. Написати рівняння дисоціацій речовин, формули яких: CaCl2, HBr, NaOH.

Назвіть іони, що утворюються.

2. Як виявити в розчинах іони OH- і H+ ( або H3O+)?

Варіант 2а (середньої складності)

1. Складіть формули солей, утворених сірчаною кислотою і металами: Na і Al.

Напишіть рівняння їх дисоціації; назвіть іони.

2. Відомо, що іон MnO4- забарвлений. Як на досліді можна довести, що цей

іон має негативний заряд? Опишіть дослід.

Варіант 2б.(середньої складності)

1. Складіть формули солей, утворених фосфорною кислотою і Na, H3PO4 і Zn.

Напишіть рівняння їх дисоціації і назвіть іони.

2. Як виявити в розчинах іони Cl2+, Fe3+, H3O+, OH-? Опишіть досліди і

спостереження.

Варіант 3. (ускладнений)

1. Складіть формулу вищої кисневмісної кислоти елементу №24 і напишіть

формулу її солі, утвореної літієм. Напишіть рівняння дисоціації цих

сполук.

2. Сірчана кислота реагує з розчином хлориду барію, в результаті чого

утворюється білий осад. Поясніть, чому так само реагують з розчином

хлориду барію розчини сульфату калію і сульфату натрію.

Отже, самостійну роботу учнів як певний спосіб навчання можна

охарактеризувати за таким істотними ознаками, як дидактична спрямованість,

тип пізнавальної діяльності учнів, форма організації роботи, вид джерела

знань.

ІІ. Методи самостійної роботи учнів.

Методи навчання природничо-наукових дисциплін диференціюється на дві

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7