прикладами для наслідування, тобто позитивними. А як же Федько?

Ви скажете, що Федько має безліч вад і недоліків. Але читаючи

оповідання далі, ми можемо з впевненістю сказати, що у нього є

чому вчитися не лише дітям, а й дорослим. Наведіть, будь-ласка,

приклади, які підтверджують це.

(Учні відшукують відповідні уривки, зокрема: за витівки батько

“виховує” малого ременем, а “він і тут не як всі діти поводиться”. Хлопець

терпляче, без слів і прохань, зносить кару, а головне – “якби схотів, то

міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить” і “не любить товаришів

видавати”.)

- Сам батько поважає свого чесного, принципового і відвертого сина.

- А що ми можемо сказати про Толю? (Учні відповідають, висловлюють

свою думку).

- Так, автор зображує два абсолютно протилежних характери. З одного

боку це “вулишній хлопчик” Федько, а з іншого “ніжна, делікатна,

смирна” та “чистенька й чепурненька” дитина Толя.

- А які епізоди, на вашу думку, найповніше розкривають

протилежність характерів хлопців?

(Учні зачитують і коментують уривок, що розповідає про перехід Федьком

весняної ріки. Наприклад, від слів “Федько стрибнув на лід…” до слів “… що

говорити такому зайдиголові”.)

(Діти відмічають відвагу, сміливість, завзяття, вправність,

відчайдушність, кмітливість малого “шибеника” у нерівній боротьбі зі

стихією).

- Заздрість за Федькову перемогу і пиха та самовпевненість

штовхають у ту ж боротьбу і Толю, та малодуху, слабосилу, пещену

дитину чекає поразка. Знайдіть, будь-ласка, в тексті і прочитайте

цей уривок.

(Учні знаходять і зачитують).

- Наближається трагедія, на березі – паніка й страх дорослих і

дітей. Федько кидає виклик бурхливій річці, переляканій юрбі і

визволяє з льодового полону Толю.

- Діти, а що ж Толя? Як подякував він Федькові?

- Натомість Толя навіть не намагається допомогти витягти з крижаної

води свого рятівника. Егоїзм, жалюгідність Толі, який лише

тремтить за власну шкіру і підло скидає провину на товариша,

якому зобов’язаний життям, - це один внутрішній світ. Мужність,

сила волі, чесність шляхетність, порядність, здатність до

самопожертви, великодушність Федька – це другий.

- Вчинок Федька – дійсно благородний, не кожен дорослий наважиться

на подібне. Єдиний раз у житті доводиться Федькові сказати

неправду, врятувавши цим боягуза Толю. За героїзм хлопчик

розплатився своїм життям.

Похорон Федька, хлопчаки плачуть, проводжаючи товариша в останню

дорогу, а Толя спостерігає з вікна, адже ж “цікаво подивитися як будуть

ховати Федька – халамидника”. І вже коли процесія зникає з виду, Толя

“перекрутився на одній нозі і побіг гратися з чижиком”. А далі: “Цього

чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він виграв у Федька.”

- Як можуть не схвилювати і не збентежити душу ці останні авторські

слова?!

ІV. Систематизація узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.

- Зараз ми поділимо оповідання на частини і складемо план

(Учні складають план).

- А тепер давайте спробуємо переказати це оповідання за планом.

(Переказують).

V. Підсумок уроку.

- Сьогодні ми з вами розглядали оповідання Володимира Винниченка

“Федько – халамидник”.

Мені б хотілося почути ваші думки щодо прочитаного. Які почуття

виникли у вас під час читання? Що здивувало вас? Що сподобалось у творі?

Які думки навіює вам прочитаний твір? Чому вчить нас оповідання? Який

висновок ми можемо зробити? (Учні відповідають на поставлені вчителем

запитання, діляться своїми враженнями від прочитаного, разом з учителем

роблять висновок оповідання).

VI. Домашнє завдання.

- А для домашнього завдання я хочу вам запропоновувати написати

невелику розповідь за темою “Чи хотів би я мати такого друга, як

Федько?” У цій письмовій роботі висловіть свої міркування не лише

про Винниченкового героя, а й подумайте над тим, що важать дружба

і друзі у вашому житті.

Позакласний захід на тему:

“Грані таланту Володимира Винниченка.”

Про Володимира Винниченка вже сказано й написано багато, та водночас

недостатньо, щоб пізнати й осягнути розумом і серцем весь його творчий

доробок. Програми пропонують ознайомити учнів з творами письменника малих

жанрів. На жаль, Винниченко -романіст, драматург, маляр залишився поза

увагою школи. Запропонований сценарій саме має на меті компенсувати

однобічність репрезентації шкільною програмою творчості митця.

Щоб зацікавити учнів до його проведення, поділимо їх на групи:

дослідники малих жанрів і романів; театральні критики; ті, хто цікавиться

живописом (учні під керівництвом учителя готуються заздалегідь).

Мета заходу: розкрити різнобічність творчої натури Винниченка,

широту реалізації його духовного потенціалу в художній і публіцистичній

творчості.

Заздалегідь зробимо виставку творів письменника та досліджень про

нього.

Захід розпочнемо з показу портрета письменника і вступного слова

вчителя.

Володимир Винниченко – людина великого політичного темпераменту й

революційної енергії, талановитий прозаїк, драматург, публіцист і

оригінальний маляр. Довго його ім’я замовчували в Україні, а в еміграції

часто чорнили. “Письменника, творчість котрого ознаменувала новий напрям

розвитку української літератури, слава якого гриміла на рідній землі майже

три десятиліття, було грубо, безжально викинуто з пантеону національної

культури”, - вже в наш час відзначить М. Жулинський. [15; 97]

Постать Винниченка – неординарне явище в історії українського

красного письменства і в історії України. Його творчий доробок складають

понад сто оповідань, п’єс, сценаріїв, публіцистичних статей, 14 романів

(один незавершений), а два (“Вічний імператив” і “Лепрозорій”) досі не

надруковані. Окрім цього, письменник залишив двотомну етико-філософську

працю “Конкордизм” (зберігається в архіві), майже 13 тисяч щоденникових

записів (41 книжка) листування, близько стоні власних картин – пейзажів,

натюрмортів, портретів, акварелей.

Ось ми й спробуємо бодай контурно окреслити ці грані творчої натури

Винниченка.

План може бути такими:

Оповідання Винниченка – зразки соціально-психологічної прози в

українській літературі початку ХХ століття

Винниченко – автор 14 цікавих романів.

Драматургічна творчість письменника

Винниченко –маляр.

Словесник надає слово дослідникам малих жанрів і романів.

Учень 1-й. Аналізуючи малі жанри і романи Винниченка, ми дійшли

висновку, що письменник створив нові зразки соціально психологічної прози в

українській літературі початку ХХ століття.

Епічна література того часу була представлена передусім такими

прозаїками, як Стефаник Коцюбинський, Панас Мирний, Нечуй-Левицький. Кожен

з них реалістично зображував життя, але “манери” цього зображення були

різні. Іван Франко відзначив, що “великі епіки” (Панас Мирний та інші)

завжди прагнули “описати, змалювати такий характер, як він розвивається

серед такого чи іншого оточення, нові письменники кладуть собі іншу задачу.

Для них головна річ – людська душа, її стан, її рухи в таких чи інших

обставинах”. До цих нових письменників належав і Винниченко, що прагнув

влити свіжу кров у поетику “старого реалізму”.

Учень 2-й. Про появу в літературі збірки оповідань Винниченка “Краса

і сила” (1906) І. Франко писав: “... раптом виринуло щось таке дуже,

рішуче, мускулисте і повне темпераменту...” Що ж нового виніс у розвиток

епосу Винниченко, чому його твори хвилюють читача, цікавлять критиків?

Літературознавець Ігор Дзеверін вважає, що Винниченко в “Красі і

силі” заглиблюється у внутрішній світ людини, чого бракувало творам

побутово-етнографічного характеру в українській реалістичній літературі.

Зверніть увагу на своєрідність стилістики твору. Перед тим, як подати

портрет Мотрі, героїні повісті, автор з неприхованою іронією говорить: “То

була краса, що виховується тільки на Україні, але не така, як малюють деякі

з наших письменників. Не було в неї ні “губок, як пуп’янок, червоних”, ні

“що, як повная рожа”, і сама вона не “вилускувалась, як маківка на городі”.

Учень 3-й. Я хотів би відзначити, що письменник психологічно точно

відтворює людські почуття, використовуючи для цього влучні деталі і штрихи,

щоб змалювати внутрішню драму Мотрі. Особливо велику роль відіграють у

тексті діалоги й монологи. Їх Винниченко “відточував” філігранно. У

діалогах герої самі себе характеризують, тому авторові не доводиться

додавати щось від себе. Показовою є самохарактеристика Мотрі у сцені бійки

Андрія і Ілька (учень читає уривок, коментує діалоги).

Учитель. Письменник сам пройшов складні життєві “університети”, і це

дало змогу сказати йому правду про умови життя різних верств суспільства:

безправних селян (“Контрасти”, “Голота”, “Біля машини”, “Хто ворог?”, “На

пристані”, “Голод”, “Кузь та Грицунь”); солдатів (“Боротьба”, “Мнімий

господін”, “Честь”); панства , інтелігенції, провінційних акторів

(“Заручений”, “Уміркований” та “щирий”, “Малорос-європеєць”, “Антрепреньор

Гаркун-Задунайський”). Уже цей перелік підтверджує думку літературознавця

А. Річинського, що “...обсягом і різноманітністю своєї тематики, діапазоном

проблем і масою людських типів Винниченко, безперечно, стає на рівні першої-

ліпшої літератури європейської”.

Письменникові дорікали за розхристаність письма, грубувату, нечисту

мову (М. Вороний), “волохатий і незроблений стиль” (С. Єфремов), за те, що

його мова “поплямована великоруськими словами” (Нечуй-Левицький). Це

Дзеверін пояснює тим, що письменникові доводилося працювати в дуже

складних умовах, він змушений був поспішати з роботою. Крім того, нерідко

Винниченко свідомо вдавався до суржика, зважаючи на його поширення в самому

житті справедливим є зауваження Михайла Слабошпицького, що в “оповідання

молодого письменника увірвалися різні суспільні верстви і заговорили вони

саме так, як говорили в реальному житті, - не зрідка до потворності

скаліченою мовою, що і вирізняло суціль безкультурних люмпенів (а їх у

творах Винниченка справді чимало). Одне слово, яка доба, така й мова, така

й правда про неї”.

Оповідання – це тільки невелика частина творчої спадщини Винниченка.

Новими художніми перемогами стали його романи “Нова заповідь”, “Вічний

імператив”, “Поклади золота”, “Слово, за тобою, Сталіне!”, “Сонячна

машина”, повісті, п’єси, що з’явилися в 20-ті – 40-ві роки.

Далі на уроці пропонується підготовлені заздалегідь рефератні

повідомлення учнів:

1. “Сонячна машина” – новаторський твір в українській літературі.

2. “Поклади золота” – соціально-детективний роман.

3. Останній роман Винниченка “Слово за тобою, Сталіне!”

Подаємо матеріал для повідомлення учня “Поклади золота” – соціально-

детективний роман”.

1926 рік. Винниченко з дружиною в Парижі. З Україною зв’язків майже

не має. “За те, що люблю її чесно й любові своєї н продаю за розкоші, за

лакомства нещасні. За це я позбавлений життя в ній, за те навіть праці

своєї примістити ніде не можу”, - записав Винниченко в щоденнику. І раптом

лист від видавництва РУХ, прохання підписати угоду про співпрацю. До

письменника повертається творче піднесення. Ідея нового роману “Поклади

золота” знову в центрі уваги: “Обдумування роману. Первісний хаос. Туманні

лінії постатей і ситуацій. Ядро ідеї в імлі...” “Здається, можна дати назву

роману “Загублений рай”. Усі, вся Європа, сі кляси й усі її члени тужать за

тим раєм, з якого вигнав їх бог війни з вогненно-гарматним мечем. Кожен

тужить за тою чистотою, незайманістю, яка була в нього. В кожного та

чистота, той рай були різні, часто ворожі один до одного, але вони були, як

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9