Втручання в ситуацію (корекція). У процесі втручання в ситуацію і впливу на неї можуть використовуватися різні методи і організаційні форми. Передбачено два основних організаційних підходи для вирішення проблеми:

1)  державні і благодійні служби повинні надавати члену сім'ї, який зазнає насильство допомогу і підтримку в домашніх умовах у приміщенні служб без вилучення з родини.

2)  жертва дистанціюється від потенційної чи реальної небезпеки, тобто їй надається можливість тривалого проживання і утримання в спеціальному закладі, яким можуть бути кризовий центр, притулок чи пансіонат.

Контроль, оцінка. Особливу увагу необхідно приділяти спостереженню за тим, наскільки успішно проходить процес реабілітації і чи не варто переглянути методи і підходи до її проведення.

Завершення процесу. На заключному етапі треба допомогти людині прийняти рішення про доцільність використовувати постійні системи підтримки. Підвести підсумки дати оцінку досягнутим результатам.

Ефективність проведеної роботи оцінювалась за наступними критеріями:

Порівняння даних психо-діагностичного обстеження дитини до і після роботи:

1.  Наявність адекватної самооцінки

2.  Зниження рівня тривоги

3.  Поліпшення соціометричного статусу.

Порівняння даних психо-діагностичного дитячо-батьківських відносин до і після роботи:

1. Зменшення частки патологічних факторів, таких як не сформованість батьківських почуттів.

Загальною ефективністю слід вважати досягненням таких результатів:

- сім'ї, члени яких узяті на облік правоохоронними органами, у випадках вчинення насильства охоплені соціальним супроводом;

- жінки та їхні діти, які потребують негайного вилучення із кризової ситуації у сім'ї, охоплені захисним поживанням;

- прямі бенефіціари (жінки, які зазнали насильства в сім'ї) активно звертаються до КЦ;

- телефонні дзвінки від прямих бенефіціарів (люди, які перебувають її кризі) цілодобово надходять на ТД;

- збільшення кількості звернень на ТД щодо гострих емоційних проблем та проблеми насильства в сім'ї;

- непрямі бенефіціари (чоловіки, які здійснюють насильство в сім'ї) проходять інтерв'ю із соціальним працівником КЦ;

- жінки, які зазнали насильства в сім'ї, надають позитивний звороти і її зв'язок щодо роботи КЦ;

- жінки, які зазнали насильства в сім'ї, вказують на поліпшення їхнього емоційного стану;

- жінки, які зазнали насильства в сім'ї, наголошують на позитивних результатах вирішення правових питань;

- жінки, які зазнали насильства в сім'ї, об'єднуються в групи взаємодопомоги, громадські об'єднання;

- представники правоохоронних органів засвідчують про зміни ставлення чоловіків до проблеми насильства в сім'ї та їхньої поведінки при проведенні первинного оцінювання в сім'ї;

- зменшення кількості повторних викликів у сім'ї, де здійснювалося насильство;

- збільшення кількості волонтерів, бажаючих надавати допомогу на КЦ;

- налагоджена чітка система переадресації клієнтів КЦ;

- члени місцевої громади позитивно оцінюють діяльність КЦ;

-члени місцевої громади засвідчують поліпшення рівня інформованості щодо проблеми насильства в сім'ї;

- освітні заклади, лікарні надають позитивний зворотній зв'язок щодо проведених навчальних програм та роздаткових матеріалів, наданих КЦ.

Отже, проблема жорстокого поводження з дітьми в сім'ї має багатомірну природу. Це обумовлює необхідність багатомірного, комплексного підходу до вирішення проблеми. Ключ до ефективності можливий при спільних діях правоохоронних органів і соціальних служб. Саме такий напрямок роботи є основним у діяльності соціальних служб КЦ, який безпосередньо працює із сім'ями в яких здійснюється насильство.

3.3 Розробка методичних порад щодо попередження та подолання насильства в сім'ї шляхом урізноманітнення форм і методів соціальної роботи з сім'єю

Насильство - це явище, яке виникає в результаті діяльності людини. Насилля над жінкою в сім'ї – це приниження людської гідності жінки, яке перешкоджає її вільному і активному розвитку в суспільстві; а також виховні проблеми, пов'язані з явищем так званої соціальної естафети, коли діти, коли діти, які стають свідками насилля в сім'ї, переносять отриманий негативний досвід на своє власне життя.

Діти, які зазнають жорсткого поводження, переживають психічну травму, внаслідок якої вони розвиваються з певними особистісними, емоційними та поведінковими особливостями.

У випадках, коли жертвою насильства є дитина, необхідно організувати роботу з тими, хто відповідає за її виховання – вчителів і батьків з метою формування в них мотивації до змін, надання їм психолого-педагогічної допомоги.

Батьки звертаються за допомогою, не з проблемами свого ставлення стосовно дітей, і не з бажанням змінитися, а зі скаргами на дитину. Вивчення дитячого досвіду цих батьків виявляє серйозні проблеми в їхньому власному дитинстві. В більшості випадків вони також переживали моральне чи фізичне насильство з боку своїх батьків, і в спілкуванні зі своєю дитиною знову відтворюють ситуацію свого дитинства не вміючи діяти по-іншому. Друга особливість цих батьків є прямим наслідком вищевикладеного. Вони не вміють бути «гарними батьками», тобто не розуміють своїх дітей, емоційно відчужені, не знають як виразити позитивні почуття, мають бідний поведінковий репертуар. Третя особливість – батьки не мають позитивних цілей виховання дитини, їхні дії не послідовні, хаотичні. Таким чином, для попередження насильства в сім'ї слід враховувати наступні фактори:

-  травматичний досвід батьків у дитинстві;

-  відсутність чітких цілей як у вихованні дітей, так і стосовно власного майбутнього;

-  перевага деструктивних партнерів спілкування в сім'ї;

-  відсутність навичок конструктивної взаємодії;

-  внутрішньо-особистісні порушення дитини.

Покращення реального стану процесу сімейного виховання, попередження та подолання проблеми сімейного насильства в сучасних умовах, на мою думку, вимагає розробки спеціальної програми психолого-педагогічної просвіти батьків, яка буде сприяти повноцінному функціонуванні сім'ї і попередженню проблем у взаємостосунках батьків та дітей. З цією метою впроваджено навчальну програму для батьків «Гармонізація дитячо-батьківських взаємовідносин» реалізація якої зорієнтована на досягнення основної мети – налагодження гуманних взаємостосунків між батьками та дітьми. Зміст її передбачає вирішення таких завдань:

-  Формування у батьків спрямованості на пошук найоптимальніших методів виховання;

-  Творче засвоєння психолого-педагогічних знань для того, щоб вони стали керівництвом до дій і сприяли підвищенню ефективності виховання дітей;

-  Формування здатності усвідомлювати сімейну діяльність, вміння приймати найбільш ефективніші рішення в співвідношенні їх з закономірностями, принципами виховання;

-  Взаємне збагачення досвідом дитячо-батьківських взаємостосунків.

На мою точку зору доцільно проводити спеціальну роботу щодо формування та розвитку вміння спілкуватися з дитиною, налагодження емоційного взаємозв'язку.

З цією метою було розроблено тренінг «Домашнє насильство» (див. додаток Е). Під час тренінгу використовуються різноманітні методи навчання: «мозковий штурм», «робота в малих групах», рольові ігри та ін..

Вправи тренінгу: «Очікування», «Визначення домашнього насильства», «Джерела домашнього насильства», «Шляхи подолання домашнього насильства». Навчання під час тренінгу відбувається у вигляді виконання певних вправ.

Під час проведення дослідження було використано дані відповідей трьох груп – сімей: А, Б, С, Д, Е.

1.  Робота в колі.

Групи визначають п'ять основних типів домашнього насильства, з якими вони стикаються.

Таблиця 3.1

Визначення видів домашнього насильства залежно від осіб, які в ньому беруть участь

Як видно із пунктів 3-5 серед груп, які аналізуються насилля у цій категорії не здійснюється. Натомість насильство чоловіка над жінкою виявлено у трьох групах із п'яти, хоча насилля батьків над дітьми визначено у всіх категоріях. Зобразимо це графічно у відсотках (Рисунок 3.3).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14