|
Можна
використовувати різні моделі допомоги сім'ї залежно від характеру причин, що
викликають проблему дитячо-батьківських стосунків.
Розроблено
методичні поради щодо попередження та подолання насильства в сім'ї (див.
додаток З). З метою виявлення у батьків знань щодо особливостей юнацького віку
можна використати методику «Чи знаєте Ви юнацьку психологію?» спрямовану на
виявлення особливостей сімейного виховання та ставлення до дитини та ряд інших
психодіагностичних методик.
Оскільки сім'я
являє собою цілісну систему, тому проблеми діади «батьки – діти» не можуть бути
вирішені за допомогою психокорекції тільки дітей або тільки батьків. Причини
неефективного батьківського ставлення можуть бути різноманітними. Психологічна
корекція дозволяє виправити більшість з них. З цією метою використовуються
батьківські групи. Паралельна робота (тобто із дітьми, і з батьками) дозволяє
підвищити ефективність занять батьківської групи. Особистісні проблеми
обговорюються лише в тій мірі, в якій це необхідно для вирішення батьківських
проблем. Основний метод корекції батьківських ставлень – когнітивно-поведінковий
тренінг. Основним змістом занять корекційних батьківських груп є обговорення і
психодраматичне програвання типових ситуацій внутрішньо сімейного спілкування і
особливостей взаємодії з підростаючою дитиною. Можна використати різноманітні
допоміжні методи психокорекції.
Метод групової
дискусії підвищує психолого – педагогічну грамотність батьків їх загальну
симпатію до дитини та їх проблем, дозволяє виявити індивідуальні стереотипи
виховання.
Метод вербальної
дискусії навчає культурі діалогу в сім'ї, виробляє вміння аргументувати свої
доводи і уважно розглядати думки іншої людини, у тому числі і власної дитини.
Метод
конструктивної суперечки допомагає порівнювати різні точки зору батьків на
позицію дітей у вирішенні проблемних ситуацій, прислуховуватися одне до одного,
обирати найбільш раціональні та ефективні підходи на основі співробітництва.
Метод гри
дозволяє моделювати і відтворювати в контрольованих умовах сімейні ситуації.
Прикладом таких ігор можуть бути:
1.
«Архітектор
і будівельник» - «будівельник» із зав'язаними очима під керівництвом
архітектора, якому заборонені будь-які дії руками, повинен розмістити у певній
послідовності кубики на великій карті. При цьому кожен з присутніх має
побудувати у різних ролях;
2.
«Приємні
спогади» - необхідно згадати і поговорити про щось приємне для сім'ї і одного з
батьків, та показати як це було;
3.
«Неприємні
спогади» - необхідно згадати і програти останню сварку одного з батьків з
власною дитиною, а потім поговорити про почуття, що відчували обоє.
Метод спільних
дій оснований на виконання дитиною і одним із батьків спільного завдання, після
чого проводиться його аналіз.
Спеціальні вправи
на розвиток навичок спілкування. Прикладом таких вправ може бути вправа
«Тренінг ефективного вербального спілкування, в комунікації один із батьків –
дитина (Як будувати Я – повідомлення)»
Були використані
завдання на основі виборів, які здійснюються як дії. Мета таких завдань –
відволікти сім'ю від інтелектуальних обговорень, рішень, цінностей і образів,
і, одночасно зорієнтувати її на символічну (але також і реальну) взаємодію, яка
наочно представляє поведінку у сім'ї.
Одним із таких
завдань на основі виборів є метод «сімейної скульптури», складаючи «сімейну
скульптуру» кожен член сім'ї створює свій образ сім'ї, розташовуючи інших
членів на різні дистанції. Члени сім'ї можуть розташовуватись, орієнтуючись не
на реальні взаємини, а на ідеальні уявлення про них.
Інший тип виборів
– відповіді на питання, що розкривають функціонування сім'ї (наприклад, «З ким
із членів сім'ї ви часто…?», «Зким із членів сім'ї ви хотіли б…?»). Вони
спрямовані на підвищення психолого-педагогічної культури батьків, розширення і
відновлення виховного потенціалу сім'ї, активне включення батьків у процес
соціального виховання дітей.
Використовувались
лекції і бесіди для батьків з питань сімейного виховання, дискусії, аналіз та
обговорення реальних труднощів сімейного виховання.
Отже, бурхливий
розвиток суспільства ставить перед центрами соціальної роботи відповідальні
завдання. Дійсність народжує нові потреби, нові інтереси членів суспільства,
зокрема тих, які потребують соціальної допомоги, соціального захисту і
підтримки.
РОЗДІЛ 4.
ОХОРОНА ПРАЦІ
Для
створення безпечних і здорових умов праці велике значення має законодавче
регулювання питань охорони праці.
Законодавчо
охорона праці – це сукупність норм, які передбачають систему заходів,
спрямованих безпосередньо на забезпечення безпечних і здорових умов праці, які
мають впроваджуватися у виробничу сферу.
Закон
України «Про охорону праці» був прийнятий Верховною Радою 14-го жовтня 1992
року, тобто невдовзі після набуття Україною незалежності. Потім він був
переглянутий і затверджений Президентом України в новій редакції 21 листопада
2002 р. В ньому наводяться визначення понять охорони праці, роботодавця,
працівника; наголошується, що основними принципами державної політики в галузі
охорони праці є пріоритет життя та здоров'я людини перед будь-якими
результатами виробничої діяльності, її соціальний захист та відшкодування
шкоди, заподіяної здоров'ю, повної відповідальності роботодавця за створення
безпечних і здорових умов праці шляхом суцільного контролю та ін. У Законі є,
між іншим, статті про охорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.
Окрім
того, в Україні почали створюватися та діяти вже з 1993 року державні стандарти
України в галузі охорони праці та близьких до неї сфер, що містять вимоги,
норми і правила, спрямовані зокрема на забезпечення безпеки праці, збереження
здоров'я і працездатності людини в процесі її трудової діяльності.
Охорона праці спрямована на вирішення завдань
створення на робочому місці безпечних умов праці. Тому, оформлення спеціально
обладнаних приміщень для роботи соціального працівника припускає облік
особливостей контингентів пацієнтів, забезпечення сприятливого психологічного
впливу елементів дизайну, створення невимушеної обстановки, затишку й комфорту.
Спеціальне приміщення, призначене для проведення властиво психотерапії,
підкреслює зміну звичайного стилю на неформальний стиль психотерапевтичної дії.
Необхідність поділу кабінету на приміщення для приймання й приміщення для
проведення психотерапевтичної роботи стає більш очевидним при орієнтації на
сучасні гуманістичні варіанти психотерапії, що припускають партнерські взаємини
між пацієнтом і психотерапевтом. Це особливо важливо на початкових етапах, коли
вирішується питання про вибір моделі психотерапії й стилю поведінки терапевта.
Наявність окремого приміщення для проведення групових занять відбиває тенденцію
сучасної психотерапії, спрямованої на комбінацію різних методів і форм впливу
на пацієнтів.
Соціальний працівник у своїй діяльності керується
чинним законодавством України з питань здоров'я і соціального обслуговування
населення; Статутом установи; посадовою інструкцією.
Соціальний працівник повинен володіти, поряд з
відповідною кваліфікацією і професіоналізмом, високими моральними якостями,
почуттям відповідальності, умінням працювати з людьми, тактовністю,
дисциплінованістю, ретельністю. Соціальний працівник повинен чуйно й уважно
ставитися до обслуговуваних їм громадянам.
Соціальний працівник повинен знати:
- основи соціальної політики, права і державного
устрою, трудового та сімейного законодавства;
- нормативні документи з організації
соціально-побутового обслуговування
- санітарно-гігієнічні вимоги;
- основи психології осіб старшого віку;
- основні прийоми і методи надання невідкладної
долікарської допомоги;
- правила і норми охорони праці, техніки безпеки і
протипожежного захисту.
Соціальний працівник має право:
- на всі передбачені законодавством соціальні
гарантії;
- вимагати створення умов для виконання службових
обов'язків;
- пропонувати варіанти усунення наявних у діяльності
установи недоліків;
- підвищувати свою професійну кваліфікацію.
На
жаль, абсолютно безпечних і нешкідливих виробництв не існує. Завдання охорони праці -
звести до мінімуму вірогідність ураження або захворювання робітника з
одночасним забезпеченням комфорту для досягнення максимальної продуктивності праці.
У техніці безпеки розглядаються технічні рішення із забезпечення безпеки
конструкцій всілякого устаткування, а також умови безпечної експлуатації,
монтажу і ремонту виробничого устаткування. Сучасний напрям розвитку цього
розділу перебуває на етапі вирішення питань техніки безпеки до створення
техніки без жодної небезпеки. Іншими словами, замість того, щоб вчити
робітників поводитися з небезпечною технікою, створювати безпечну техніку.
Виробнича санітарія визначає санітарно-гігієнічні вимоги з підтримки
нормальних умов праці при здійсненні виробничого процесу. Вона передбачає
вивчення питання дії на людину і захист в умовах виробництва від ряду
несприятливих фізичних та психофізіологічних чинників (температури, вогкості,
загазованості, шуму, вібрації та ін.).
До фізичних факторів належать параметри повітря в приміщенні
(температура, вологість, швидкість руху повітря), вібрація, шум, нетоксичний
пил, пара, різні види випромінювань, освітленість тощо.
До психофізіологічних факторів відносяться фізичні та нервовопсихічні
перевантаження, які пов'язані з тяжкою, монотонною працею. Кожен з цих факторів
впливає на організм людини, викликає у ньому функціональні зміни, професійні
захворювання або отруєння.
Гігієна праці — це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та
навколишнього середовища на організм працюючих з метою розробки санітарно-гігієнічних
та лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на створення найбільш
сприятливих умов праці, забезпечення здоров'я та високого рівня працездатності
людини.
Взагалом, виробнича санітарія — це система організаційних та технічних
заходів, які спрямовані на усунення потенційно небезпечних факторів і
запобігання професійних захворювань та отруєнь.
До організаційних заходів належать:
• дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років;
• проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які
працюють у шкідливих умовах;
• забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувально-профілактичним
обслуговуванням тощо.
Технічні заходи передбачають:
• систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях;
• розробку та конструювання обладнання, що вилучає виділення пилу, газів
та пари, інших шкідливих речовин у виробничих приміщеннях;
• забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого
середовища;
• улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць зі
шкідливими умовами праці;
• забезпечення захисту працюючих від шуму, ультра- та інфразвуку,
вібрації, різних видів випромінювання.
Таким чином, запобігання професійних захворювань здійснюється через
здійснення комплексу організаційних і технічних заходів, які спрямовані на
оздоровлення повітряного середовища, виконання вимог гігієни та особистої
безпеки працюючих
Пожежна профілактика містить розробку технічних і організаційних вимог з
попередження вибухів і займань, які можуть бути небезпечні для людини у
виробничих умовах. До основних правил пожежної безпеки належать:
- оснащення приміщень установками пожежної сигналізації (УПС) та
автоматичними установками пожежогасіння (АУП) відповідно до вимог чинних
нормативних документів;
- приміщення повинні бути обладнані системами протидимного захисту,
технічними засобами оповіщення про пожежу та засобами зв'язку відповідно до
вимог будівельних норм;
- силове й освітлювальне електроустаткування, електропроводка та інші
споживачі електроенергії повинні виконуватися та експлуатуватися відповідно до
ПУЕ, ПБЕ та Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ);
- настільні лампи, вентилятори та інші електроприлади слід умикати в
мережу тільки через справні штепсельні розетки й електрошнури;
- обігрівання приміщень повинно здійснюватися тільки центральним водяним
опаленням;
- відповідальний за пожежну безпеку після закінчення роботи зобов'язаний
оглянути приміщення, пересвідчитись у тому, що нема порушень, які можуть
призвести до пожежі, перевірити відключення електроприладів, обладнання,
освітлення.
У частині питань виробничої санітарії і гігієни праці охорона праці
базується на біологічних науках: фізіології, психології, гігієні праці та
інших.
Отже, із цього випливає, що охорона праці має безпосередній зв`язок із
роботою спеціаліста в галузі соціальної роботи.
ВИСНОВКИ
Комплекс
проблем усіх типів сімей зумовлений питанням про
призначення сім'ї в сучасному світі. Нестабільність сімейного способу життя
відображається насамперед у зростанні кількості розлучень, у постійному
скороченні кількості дітей на кожну сімейну пару.
В
Україні за останні роки поширені орієнтації на роздрібнення сімей і, як
наслідок, - переважання простих (нуклеарних) сімей; розповсюдження малодітності
та надмірної однодітності; стійка тенденція формування підвищеної частки
неповних сімей, які складаються з матері і дітей (частіше, ніж батька і дітей),
внаслідок підвищеної розлученості і безшлюбного материнства; розповсюдження
різних форм шлюбно-сімейних стосунків, заснованих на консенсуальних (юридично
не оформлених) шлюбах; значна і стійка частка сімей (порівняно з
високоурбанізованими країнами світу), у складі яких перебувають один із батьків
подружжя або інші родичі (як наслідок міцних родинних стосунків, властивих
ментальності українського населення); поширення безшлюбної самотності та
підвищення частки одинаків не лише у старшому, а й у молодшому шлюбному віці
(як наслідок матеріальної невлаштованості, особливо відсутності житла тощо,
підвищеної смертності у середньому і старшому віці, трудової міграції).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
| 
