3. Допомога по безробіттю виплачується з восьмо­го дня після реєстрації громадянина у державній служ­бі зайнятості до працевлаштування, але не біль­ше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку (підпункт «г» пункту 1 статті 5 цього Закону) – до 720 календарних днів, а громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календар­них днів.

4. У період пошуку роботи та безробіття громадя­нин зобов’язаний сприяти своєму працевлаштуван­ню відповідно до рекомендацій працівників дер­жав­ної служби зайнятості.

Стаття 29. Розміри допомоги по безробіттю громадя­нам, зареєстрованих на загальних підставах.

1. Громадянам, зареєстрованим на загальних під­ста­вах у державній службі зайнятості як такі, що шу­кають роботу, визнані у встановленому порядку без­робітними і мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі:

а) не менше 50 процентів середньої заробітної пла­ти за попереднім місцем роботи, але не більше се­редньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий мі­сяць, і не нижче встановленого законодавством роз­мі­ру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку без­робіття, працював не менше 26 календарних днів.

Президент України Л. Кучма

м. Київ, 21 листопада 1997 року

НОРМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
за злочини, скоєні в місцях позбавлення волі, умисне псування майна та обладнання

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ЗЛОЧИНИ СКОЄНІ В МІСЦЯХ
ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Стаття 691. Дії, що дезорганізують роботу виправно-тру­дових установ.

Тероризування у місцях позбавлення волі засудже­них, що стали на шлях виправлення, або напад на ад­міністрацію, а також організація з цією метою зло­чинного угруповання або активна участь у такому угрупованні, вчинені особами, які відбувають по­ка­рання у вигляді позбавлення волі, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Ті ж дії, вчинені особливо небезпечним рециди­віс­том або особою, засудженою за тяжкий злочин, –

караються позбавленням волі на строк від вось­ми до п’ятнадцяти років.

Стаття 71. Масові безпорядки.

Організація масових безпорядків, що супроводжу­валися насильством над особою, погромами, під­па­лами, знищенням майна, опором представникам вла­ди із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а так само активна участь у масових безпорядках –

караються позбавленням волі на строк від двох до дванадцяти років.

Ті ж дії, якщо вони призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, –

караються позбавленням волі на строк від деся­ти до п’ятнадцяти років.

Стаття 89.

Умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна –

караються позбавленням волі на строк до одно­го року, або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від тридцяти до вось­мидесяти офіційно встановлених мі­ні­маль­них розмірів заробітної плати.

Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу або ін­шим загальнонебезпечним способом, а так само уми­сне знищення чи істотне пошкодження лісових ма­сивів шляхом підпалу –

караються позбавленням волі на строк до деся­ти років.

Умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна або лісових масивів, вчинене шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним спо­собом, якщо це діяння спричинило людські жер­тви або завдало особливо великої шкоди, –

карається позбавленням волі на строк від вось­ми до п’ятнадцяти років.

Стаття 90. Необережне знищення або пошкодження дер­жавного чи колективного майна.

Необережне знищення або пошкодження держав­но­го чи колективного майна, що спричинило люд­ські жертви або інші тяжкі наслідки, при від­сут­но­сті ознак злочину проти громадської безпеки –

карається позбавленням волі на строк до трьох ро­ків або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 94. Умисне вбивство.

Умисне вбивство, вчинене без вказаних у статті 93 цього Кодексу ознак, –

карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Стаття 101. Умисне тяжке тілесне ушкодження.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне ті­лесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, або таке, що спричинило втрату будь-якого органу або втрату його функцій, душевну хво­робу або інший розлад здоров’я, поєднаний з стій­кою втратою працездатності не менше ніж на од­ну третину, або переривання вагітності чи непоправ­не знівечення обличчя, –

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене спосо­бом, що має характер мучення або мордування, або коли воно сталося внаслідок систематичних, хоч би й не тяжких тілесних ушкоджень, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок яко­го сталася смерть потерпілого, а так само вчинене особливо небезпечним рецидивістом, –

карається позбавленням волі на строк від п’ти до дванадцяти років.

Стаття 102. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкод­ження.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тоб­то умисне тілесне ушкодження, що не є небезпеч­ним для життя, але таке, що спричинило три­вале по­­рушення функцій будь-якого органу або інший три­­валий розлад здоров’я без наслідків, зазначених у статті 101 цього Кодексу, –

карається позбавленням волі на строк до чоти­рьох років або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 106. Умисне легке тілесне ушкодження.

Умисне легке тілесне ушкодження, що спричини­ло короткочасний розлад здоров’я або короткочасну втра­ту працездатності, –

карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на цей же строк.

Умисне легке тілесне ушкодження без наслідків, за­значених в частині 1 цієї статті, –

карається виправними роботами на строк до ше­сти місяців, або штрафом у розмірі до соро­ка офіційно встановлених мінімальних роз­мі­рів заробітної плати, або громадською доганою.

Стаття 107. Побої і мордування.

Умисне нанесення удару, побоїв або вчинення ін­ших насильницьких дій, які завдали фізичного болю, –

карається виправними роботами на строк до ше­сти місяців, або штрафом у розмірі до соро­ка офіційно встановлених мінімальних роз­мі­рів заробітної плати, або громадською доганою.

Ті самі діяння, що носять характер мордування, –

ка­раються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 122. Мужолозтво.

Мужолозтво, тобто статеві зносини чоловіка з чо­ло­віком, вчинене з застосуванням фізичного насиль­ства, погрози або використанням безпорадного стану потерпілого, –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Те саме діяння, вчинене групою осіб, або щодо не­повнолітнього, або особою, яка раніше вчинила та­кий злочин, –

карається позбавленням волі на строк до вось­ми років.

Стаття 183. Втеча з місця позбавлення волі або з‑під вар­ти.

Втеча з місця позбавлення волі або з‑під варти, вчи­нена особою, яка відбуває покарання або перебу­ває в попередньому ув’язненні, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Ті самі діяння, вчинені повторно або за поперед­нім зговором групою осіб, або поєднані із заволо­дін­ням зброєю чи її використанням, або з насильством, чи способом, небезпечним для життя або здоро­в’я інших осіб, –

караються позбавленням волі на строк від п’я­ти до восьми років.

Стаття 1831. Ухилення від відбування покарання у ви­гляді позбавлення волі.

Ухилення від відбування покарання засудженого, яко­му дозволено короткостроковий виїзд з місця позбав­лення волі, –

караються позбавленням волі на строк до одно­го року.

Стаття 1833. Злісна непокора вимогам адміністрації ви­правно-трудової установи.

Злісна непокора законним вимогам адміністрації ви­правно-трудової установи або інша протидія ад­мі­ністрації у здійсненні її функцій особою, яка від­бу­ває покарання в місцях позбавлення волі, якщо ця осо­ба за порушення вимог режиму відбування покаран­ня піддавалася протягом року стягненню у вигля­ді переведення в приміщення камерного типу (оди­ночну камеру) або переводилася в тюрму, –

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Ті ж дії, вчинені особливо небезпечним рециди­віс­том або особою, засудженою за тяжкий злочин, –

караються позбавленням волі на строк від одно­го року до п’яти років.

Стаття 1834. Незаконна передача заборонених предме­тів особам, яких тримають у виправно-трудових ус­тановах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових і лікувально-виховних профілакторіях.

Прихована від огляду передача або спроба переда­чі будь-яким способом особам, яких тримають у ви­правно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лі­кувально-трудових і лікувально-виховних про­фі­лак­торіях, алкогольних напоїв, лікарських та інших за­собів, що викликають одурманювання, а так само ін­ших заборонених для передачі предметів, вчинена пі­сля накладення адміністративного стягнення за та­кі ж дії, або систематично, або у великих роз­мі­рах, –

карається позбавленням волі на строк до двох ро­ків, або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від п’ятидесяти до ста офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Стаття 222. Незаконне носіння, зберігання, придбан­ня, виготовлення і збут вогнестрільної чи холод­ної зброї, бойових припасів та вибухових речовин.

Носіння, зберігання, придбання, виготовлення або збут вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мис­ливської), бойових припасів або вибухових речо­вин без відповідного дозволу –

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Особа, яка добровільно здала вогнестрільну зброю, бойові припаси або вибухові речовини, що збе­рігались у неї без відповідного дозволу, звіль­ня­єть­ся від кримінальної відповідальності.

Носіння, виготовлення або збут кинджалів, фін­ських ножів або іншої холодної зброї без від­по­від­но­го дозволу –

караються позбавленням волі на строк до п’я­ти років або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 2291. Незаконне виготовлення, придбання, збе­рігання, перевозка, пересилка або збут наркотичних засобів.

Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, пе­ревозка або пересилка з метою збуту, а так само не­законний збут наркотичних засобів –

карається позбавленням волі на строк до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Ті ж дії, вчинені повторно або за попереднім згово­ром групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 2293–2195 цьо­го Кодексу, або особливо небезпечним рециди­віс­том, а так само якщо предметом цих дій були нар­котичні засоби у великих розмірах, –

караються позбавленням волі на строк від ше­с­ти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 2296. Незаконне виготовлення, придбання, збе­рігання, перевозка або пересилка наркотичних за­собів без мети збуту.

Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, пе­ревозка або пересилка наркотичних засобів  без ме­ти збуту –

карається позбавленням волі на строк до трьох ро­ків або виправними роботами на строк до двох років.

Ті ж дії, вчинені повторно або особою, яка ра­ні­ше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 2291–2195 і 2299 цього Кодексу, –

караються позбавленням волі на строк до п’я­ти років.

Кримінальний кодекс України

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ОСІБ, ПОЗБАВЛЕНИХ ВОЛІ

Стаття 72. Підстави і розмір матеріальної від­по­ві­даль­ності осіб, позбавлених волі.

Особи, позбавлені волі, несуть матеріальну від­по­ві­дальність за заподіяні в період відбування покаран­ня матеріальні збитки державі. Якщо збитки спри­­чинені в процесі виконання трудових обо­в’яз­ків, засуджені несуть матеріальну відповідальність в роз­мірі і на підставах, визначених законодавством про працю. В інших випадках збитки від­шко­до­ву­ють­ся в розмірі і на підставах, визначених громадян­ським законодавством.

В разі заподіяння матеріальних збитків злочином, скоєним в період відбуття покарання, від­шко­ду­вання збитків проводиться на загальних засадах.

Стаття 73. Порядок відшкодування матеріальних збит­ків, спричинених позбавленими волі особами.

Матеріальні збитки, заподіяні державі особами, поз­бавленими волі, в період відбування покарання, стя­гуються з їхнього заробітку за постановою началь­ника виправно-трудової установи.

До винесення постанови повинен бути встановле­ний розмір збитків, обставини, за яких вони були за­подіяні, і ступінь вини засудженого в заподіянні зби­тків. В процесі перевірки обов’язково вимага­є­ть­ся його письмове пояснення.

Постанова начальника виправно-трудової устано­ви про відшкодування збитків оголошується засудже­ному під розписку.

Засуджений може оскаржити постанову начальни­ка виправно-трудової установи вищій посадовій осо­бі.

Вища посадова особа може відмінити постанову про відшкодування збитків або зменшити розмір су­ми, що підлягає відшкодуванню.

Невірно утримані суми підлягають поверненню за­судженому і зараховуються на його особистий раху­нок.

Після звільнення засудженого від покарання збит­ки, не відшкодовані в період відбуття покарання, можуть бути відшкодовані за рішенням суду в ус­тановленому законом порядку.

Виправно-трудовий кодекс України

ПЕРЕЛІК ПРЕДМЕТІВ І РЕЧЕЙ,
ЯКІ МОЖУТЬ МАТИ ПРИ СОБІ ЗАСУДЖЕНІ

      1.   Одяг, головні убор и, взуття та постільні речі вста­новленого для засуджених зразка за встано­в­леними нормами.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7