6. Пронос особам, які прибули на побачення з за­судженими, в кімнату короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проно­сити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та одяг цивільного зразку для перевдягання засуджених на період проведен­ня побачень, а також предмети і вироби, збе­рі­ган­ня яких засудженим не заборонено.

Винесення продуктів і речей засудженими із при­мі­щень тривалих побачень забороняється.

Родичам засуджених, які перебувають на три­ва­лих побаченнях, дозволяється виходити за межі ус­та­нови для придбання продуктів харчування та пред­метів першої потреби.*

7. Під час побачень не дозволяється передавати за­судженим або засудженими будь-які предмети, документи, записки, креслення тощо.

Розмова на короткострокових побаченнях ведеться мовою, вибраною особами, які прибули на побачен­ня. Якщо ніхто з представників адміністрації ви­прав­но-трудової установи або військовослужбовців не знають цієї мови, то для контролю за змістом роз­мови може бути запрошений перекладач або ін­ша особа (за винятком), яка володіє цією мовою.

8. У разі порушення встановленого порядку пове­дінки на побаченні, воно негайно припиняється, про що контролер доповідає особі, яка дозволила по­бачення, а у разі її відсутності – черговому по­міч­ни­ку начальника установи, який приймає остаточне рі­шення.

*) Наказ МВС України № 865 від 22.12.97 р.

§ 38. Вирахування строків надання засудженим поба­чень, вручення посилок, передач, бандеролей, і від­правлення ними листів.

1. Перше побачення може бути надане засуджено­му при прибутті до виправно-трудової установи, не­залежно від того, коли він мав останнє побачення у місцях попереднього ув’язнення. При наявності пра­ва на короткострокове і тривале побачення вид пер­шого визначає засуджений.

Наступне побачення надається по закінченню пе­рі­оду, рівного діленню дванадцяти місяців на кіль­кість побачень даного виду, які надаються засудже­ному протягом року.

2. Час, протягом якого побачення, телефонні роз­мо­ви, посилки (передачі), бандеролі засудженим не ви­давались у зв’язку з карантином, стихійним лихом або переведенням виправно-трудових установ на особливий режим, зараховується у строк, по закінченні якого засудженим можуть бути надані ці піль­ги.

3. Засудженим дозволяється одержувати посилки (пе­редачі) при прибутті до виправно-трудової устано­ви, незалежно від того, коли вони одержували посил­ки (передачі) у місцях попереднього ув’язнення. Між попередньою і черговою посилками (пе­ре­да­ча­ми) витримується термін, рівний діленню дванадцяти місяців на загальну кількість посилок (передач), які дозволяється отримувати засудженому протягом ро­ку на даному виді режиму.

Засудженим дозволяється у рахунок чергової посил­ки або передачі виносити після тривалих побачень продукти харчування та предмети першої потре­би у кількості і асортименті, встановленими для по­силок і передач.

4. Засудженим дозволяється одержувати бандеро­лі при прибутті до виправно-трудової установи. Між попередньою і черговою бандеролями витриму­ється строк не менше шести місяців.

5. Засудженим дозволяється відправляти листи при прибутті до виправно-трудової установи.

Примітка: близькими рідними являються мати, бать­ко, чоло­вік, жінка, діти, рідні брати та сестри, ону­ки, дід і баба, усинов­лювачі, усиновлені.

Виправно-трудовий кодекс України, стаття 39

Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
§ 34, 35, сторінки 19–21; § 38, сторінки 22–23

ПОРЯДОК ОДЕРЖАННЯ ЗАСУДЖЕНИМИ БАНДЕРОЛЕЙ

§ 27. Порядок прийому та вручення засудженим бан­деролей.

1. Засудженим, незалежно від призначеного їм ви­­ду режиму, дозволяється одержання не більше двох бандеролей на рік. При цоьму бандеролі, одержа­ні з книготорговельної мережі за заявами засудже­них, в рахунок чергових не зараховуються.

З бандеролями, що надійшли на адресу засуджених, які вибули до інших виправно-трудових установ, а також тим, що не мають права на їх отримання (крім випадків, передбачених пунктом 3 цього па­раграфу), адміністрація поступає в порядку, визна­ченому § 26 цих Правил.

2. З урахуванням того, що із продуктів харчування згідно з Поштовими правилами, у бандеролях мо­жуть пересилатись тільки сухі кондитерські виро­би, вони підлягають врученню засудженим у повно­му асортименті. Із предметів культурно-по­бу­то­во­го вжитку, що надійшли в бандеролях, засудженим ви­даються такі предмети, зберігання яких їм не забо­ронено.

У разі виявлення у бандеролях заборонених вкла­дів або у випадку перевищення ваги такі бандеролі по­вертаються відправникам накладною платнею.

3. Бандеролі, що адресовані особам, які від­бу­ва­ють дисциплінарне стягнення у штрафних або дисцип­лінарних ізоляторах чи в карцерах, видаються їм тільки після відбуття ними цих стягнень. Сухі кон­дитерські вироби, одержані в бандеролях на адре­су осіб, яких утримують в приміщеннях камерного типу виправно-трудових установ загального, поси­леного і суворого режимів видаються адресатам тіль­ки після відбуття ними міри стягнення.

§ 28. Відповідальність за зберігання вкладів посилок і бандеролей.

У разі повернення відправникам посилок і банде­ро­лей у зв’язку з порушенням ними асортименту вкла­день адміністрація виправно-трудових установ від­повідальності за збереження якості вкладеного не несе. Адміністрація виправно-трудових установ за­безпечує зберігання вкладень посилок і бандеролей при умові, коли вони своєчасно не були вручені за­судженим у зв’язку з відбуванням ними дисцип­лі­нар­ного стягнення, але при їх природному псуван­ні в силу тривалого зберігання відповідальності не не­се.

Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
§ 27, 28, сторінки 16–17

ПОРЯДОК НАДАННЯ ЗАСУДЖЕНИМ КОРОТКО­СТРОКОВИХ ВІДПУСТОК

Стаття 391. Короткострокові виїзди за межі місць позбавлення волі.

Засудженим, що утримуються у виправно-трудо­вих установах загального режиму, можуть бути дозво­лені короткостроко­ві виїзди за межі місць позбавлен­ня во­лі на строк не більше семи діб, не врахо­ву­ю­чи часу, необхідного для проїзду в обид­ва кінці (не більше п’яти діб), у зв’яз­ку з виключними особи­стими обста­ви­нами:

–      смерть або тяжка хвороба близького ро­дича, що за­грожує життю хворого;

–      стихійне лихо, що спричинило значні ма­теріальні збит­ки засудженому або йо­го сім’ї.

Дозвіл на короткостроковий виїзд да­єть­ся началь­ником установи по виконання по­карань по узгоджен­ню з прокурором та з урахуванням особистості і по­ведінки за­судженого. Час знаходження засуджено­­го поза межами установи по виконання покарань зара­ховується в строк від­бут­тя покарання. Вартість про­їзду засуд­же­ного сплачується ним особисто, або йо­­го родичами. За час знаход­ження засуд­женого за ме­жами установи по виконан­ня покарань заробіток йо­му не нарахо­вується.

Виправно-трудовий кодекс України, стаття 391

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЗАСУДЖЕНИХ
З ПРАЦІВНИКАМИ УСТАНОВИ

§ 16. Взаємовідносини працівників виправно-тру­до­вих установ і засуджених.

1. Взаємовідносини працівників виправно-тру­до­вих установ із засудженими визначаються метою ви­правлення та перевиховання засуджених і грунту­ються на суворому дотриманні вимог законності.

Примітка: у взаємовідносинах із засудженими до співробітників ВТУ прирівнюються і військо­во­служ­бовці підрозділів внутрішніх військ.

2. Працівники виправно-трудових установ зобо­в’я­зані постійно зміцнювати правопорядок у місцях по­збавлення волі, проводити цілеспрямовану вихо­вну роботу серед засуджених, виявляти та проводити упереджуючу роботу із спробами ведення ними па­разитичного способу життя, уміло поєднувати висо­ку вимогливість з уважним ставленням до кожного засудженого. Їм категорично забороняється входи­ти в будь-які зносини із засудженими та їх родича­ми, що не викликані інтересами служби, а також ко­ристуватися їх послугами.

3. Засуджені зобов’язані бути ввічливими з пра­ців­никами виправно-трудових установ, беззаперечно виконувати їх вказівки.

4. Засуджені звертаються до працівників випра­в­но-трудових установ на «Ви», називають їх «гро­ма­дя­нин», чин, посаду або ім’я і по батькові.

Працівники виправно-трудових установ звертають­ся до засуджених на «Ви» і називають їх «за­суд­же­ний», «громадянин» або прізвище.

§ 17. Правила поведінки засуджених.

2. Засуджені до позбавлення волі зобов’язані:

і) під час зустрічі з працівниками виправно-тру­­до­вих установ та іншими посадовими особами, які від­відують установи, вставати і вітатися з ними.

3. Засудженим до позбавлення волі забороня­ється:

л) вживати жаргонні слова, давати та присво­ю­ва­ти прізвиська.

Правила внутрішнього розпорядку, 1997р.
§ 16, 17; сторінки 9–10

ЗАКОН УКРАЇНИ

м. Київ                                             8 жовтня 1991 року

ПРО ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ

(витяг)

Стаття 1. Громадянство в Україні

В Україні існує єдине громадянство.

На підставі двосторонніх міждержавних догово­рів допускається подвійне громадянство.

Стаття 2. Належність до громадянства України

Громадянами України є:

1) особи, які на момент набрання чинності цим За­коном проживали в Україні, незалежно від похо­джен­ня, соціального і майнового стану, расової та на­ціональної належності, статі, освіти, мови, по­лі­тич­них поглядів, релігійних переконань, роду і харак­теру занять, які не є громадянами інших держав і які не заперечують проти набуття громадянства Укра­їни;

2) особи, які працюють за державним направленням, проходять військову службу або навчаються за ме­жами України, за умови, якщо вони народилися чи довели, що постійно проживали на її території, не перебувають у громадянстві інших держав і не піз­ніш як через рік після набрання чинності цим За­ко­ном виявили бажання стати громадянами Укра­ї­ни;

3) особи, які набули громадянства України від­по­від­но до цього Закону.

Стаття 11. Особи без громадянства

Особи, які проживають на території України і не є громадянами України та не мають доказів своєї на­лежності до громадянства іноземної держави, вва­жаються особами без громадянства.

Стаття 12. Підстави набуття громадянства Укра­ї­ни

Громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за походженням;

3) через прийняття до громадянства України;

4) через поновлення у громадянстві України;

5) за іншими підставами, передбаченими цим Зако­ном;

6) за підставами, передбаченими міжнародними до­говорами України.

Стаття 17. Прийняття до громадянства України

Іноземні громадяни та особи без громадянства мо­жуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадян­ства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) відмова від іноземного громадянства;

2) постійне проживання на території України про­тягом останніх п’яти років.

Це правило не поширюється на осіб, які виявили ба­жання стати громадянами України, за умови, якщо вони народились чи довели, що хоч би один з їх бать­ків, дід чи баба народилися на її території і не пе­ребувають у громадянстві інших держав;

3) володіння українською мовою в обсязі, достат­ньо­му для спілкування;

4) наявність законних джерел існування;

5) визнання і виконання Конституції України.

Зазначені вимоги можуть не враховуватись лише у виняткових випадках за рішенням Президента України щодо окремих осіб, які мають визначні заслуги перед Українською державою.

Спрощений порядок надання громадянства Укра­ї­ни може застосовуватись до жінок, які одружені з гро­мадянами України, на їх прохання і за умови від­мо­ви від іноземного громадянства.

До громадянства України не приймаються особи, які:

1) вчинили злочини проти людства чи здійсню­ва­ли геноцид, чинили насильницькі дії проти націо­наль­ної державності України;

2) засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини.

Стаття 18. Поновлення у громадянстві України

Особу, яка раніше перебувала у громадянстві Укра­їни, може бути за її клопотанням поновлено у гро­ма­дянстві України.

Стаття 19. Підстави припинення громадянства Ук­раїни

Громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними до­говорами України.

Стаття 20. Вихід з громадянства України

Вихід з громадянства України здійснюється за кло­потанням особи в порядку, встановленому цим За­коном.

У виході з громадянства України може бути від­мо­влено, якщо особа, яка порушила клопотання про ви­хід, має невиконані зобов’язання перед державою або майнові зобов’язання, з якими пов’язані істотні ін­тереси громадян чи державних організацій, коопе­ра­тивних та громадських об’єднань.

Вихід з громадянства України не допускається, як­що особу, яка порушила клопотання про вихід, при­тягнуто до кримі­нальної відповідальності як обви­нуваченого або щодо неї є вирок суду, який набрав законної сили і підлягає виконанню.

ПРАВА ЗАСУДЖЕНИХ

1.   Засуджені до позбавлення волі можуть:

а)   розпоряджатися особистим часом, від­веденим їм розпорядком дня, не по­рушувати при цьому правил пове­дін­ки;

б)  отримувати в посилках (передачах) і збе­рігати у відведених для цього міс­цях продукти харчування та предме­ти першої потреби (додаток 5);

в)   зберігати предмети і речі, які передбаче­ні переліком (додаток 7);

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7