обмежений комерційною таємницею, яка характерна для практики комерційних

банків, що працюють в умовах жорстокої конкуренції.

Складають баланс у формі, як у розгорнутій формі, так і за скороченою

формою. Структура балансу комерційного банку наведено в табл. 1.1.

Банківські баланси містять комерційну інформацію і відповідають її

основним вимогам: оперативності, конкретності, вагомості. Оперативність

банківського балансу виявляється в його щоденному складанні. Банківський

баланс є джерелом конкретної інформації про наявність коштів і

платоспроможності його клієнтів, кредитних ресурсів та їх розміщення,

надійність та стійкість банку.

При побудові банківського балансу використовують принципи групування

операцій за економічно однорідними ознаками. При цьому в активі статті

розміщуються в міру зниження ліквідності. А в пасиві – в міру зменшення

ступеня запитання. Номенклатура банківських рахунків передбачає їх поділ на

балансові та позабалансові. Балансові рахунки можуть бути пасивними або

активними. Кошти на пасивних рахунках є ресурсами банку для кредитування і

проведення інших банківських операцій. На пасивних рахунках відображають

фонди банку, кошти підприємств, організацій і фізичних осіб, доходи

державного бюджету, депозити, кошти в розрахунках, прибуток банку,

кредиторська заборгованість, інші пасиви і залучені кошти. Включаючи суми

рефінансування, отримані від інших банків. Заборгованість, що

відображається на активних рахунках. Показує використання (напрямок)

ресурсів банку. На активних рахунках відображаються готівка в касах банку,

коротко- і довгострокові кредити, витрати державного бюджету, витрати на

капітальні вкладення, дебіторська заборгованість, а також інші активні і

відверненні кошти.

Таблиця 1.1.

Структура балансу комерційного банку.

|АКТИВ |ПАСИВ |

|Готівкові кошти, коррахунки в ЦБ та |Позиченні ресурси |

|інших банках (первинні резерви) |Зобов’язання перед іншими |

|Державні цінні папери (вторинні |банками (коррахунки інших |

|ресурси) |банків) |

|Кредитний портфель |Міжбанківські кредити отриманні,|

|Інвестиційний портфель (корпоративні |в т.ч. від ЦБ |

|цінні папери) |Залученні ресурси |

|Основні засоби, капітальні витрати та |Залишки коштів на поточних та |

|інші активи |бюджетних рахунках |

| |Депозити до запитання |

| |Терминові депозити юридичних і |

| |фізичних осіб |

| |Ощадні вклади |

| |Інші пасиви |

| |Усього зобов’язання |

| |Капітал |

| |Капітал І рівня |

| |Капітал ІІ рівня |

| |Капітал ІІІ рівня |

| |Усього власний капітал |

|БАЛАНС |БАЛАНС |

На позабалансових рахунках відображається рух цінностей і документів,

що находяться в установах банків на збереження, інкасо або комісію. Тут

також обліковуються знаки сплати державного збору, бланки суворої

звітності, бланки акцій, акції з доручення і на збереження, а також інші

документи та цінності.

При групуванні статей активу балансу, враховуючи ступінь

ліквідності, виділяються наступні об’єкти:

o Касові (готівка, кореспондентський рахунок в ЦБ), кошти на рахунках в

інших комерційних банках. Статті даного розділу відображають “первинні

резерви” з точки зору ліквідності;

o Вкладення коштів у цінні папери, комерційні векселі, довгострокові цінні

папери урядових організацій, місцевих органів влади і тощо.

o Кредити, видані підприємствам, організаціям, індивідуальним

позичальникам, іншим КБ.

o Капітальні вкладення – інвестування коштів у рухоме і нерухоме майно,

створення філій, спільних підприємств тощо.

З погляду на економічну сутність банківських операцій, статті балансу

групуються таким чином:

> Операції з клієнтурою, у тому числі всі види операцій з надання позичок

та залучення ресурсів;

> Міжбанківські операції, які в активі та пасиві охоплюють всі операції з

банками, у тому числі коротко- і довгострокові. В активі серед них

переважають ліквідні статті;

> Інші банківські операції, в які входять в основному вкладення коштів у

цінні папери, у тому числі в короткострокові ліквідні активи.

Баланси комерційних банків використовують для аналізу і управління

діяльністю банківськими установами, визначення показників їх ліквідності,

управління банківськими ресурсами, аналізу банківського прибутку. В

ринкових умовах баланс комерційного банку є засобом не тільки

бухгалтерської звітності, а й комерційної інформації банківського

менеджменту, навіть своєрідною рекламою для потенційних клієнтів, що

прагнуть на професійному рівні розібратися в діяльності банку.

Результати діяльності комерційних банків, всі здійсненні витрати й

отримані доходи в минулому звітному періоді відображаються в звіті про

прибутки і збитки, який надає інформацію про різні види доходів і витрат за

операціями банку.

У звіті після статей доходів і витрат відображається фінансовий

результат діяльності банку – балансовий прибуток, який після певного

коригування (наприклад, на суму доходів, що не підлягають оподаткуванню)

“перетворюється” в оподатковуваний прибуток. Після вирахування податку

залишається прибуток до розподілу (чистий прибуток), розміри якого

показують фінансовий результат роботи банку за звітний період. Саме чистий

прибуток підлягає розподілу за різними фондами згідно з рішенням зборів

акціонерів банку.

Для аналізу банківської діяльності важливим джерелом інформації є

також дані рахунків аналітичного обліку, кредитних справ, що дозволяють

деталізувати (розшифрувати) балансові рахунки.

1.3. Види аналізу банківської діяльності та етапи його проведення

Виходячи з періодичності проведення, аналіз фінансової стійкості

класифікується наступним чином:

o Щоденний;

o Щотижневий;

o Місячний;

o Квартальний;

o Річний.

В залежності від спектру досліджуваних питань, аналіз банківської

діяльності поділяється на:

. Повний;

. Тематичний;

За суб’єктами (користувачами) розрізняють аналіз:

. Внутрішній – проводиться для внутрішнього користування та представляє

собою комерційну і банківську таємницю;

. Зовнішній – проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності

органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами.

За охопленням досліджуваних об’єктів аналіз класифікується таким

чином:

. Суцільний – досліджуються всі об’єкти для визначення всебічного

фінансового стану банку;

. Вибірковий – вибір одного чи декількох об’єктів дослідження для їх

подальшого глибокого аналізу.

Приймаючи до уваги мету і характер проведення, розрізняють аналіз:

. Попередній;

. Оперативний;

. Підсумковий (заключний). Цей вид аналізу застосовується для визначення

ефективності діяльності банку за звітний період, оцінки його фінансового

стану, а також виявлення резервів підвищення прибутковості;

. Перспективний – для прогнозування основних фінансових показників і

результатів фінансової діяльності.

В залежності від об’єкта дослідження аналіз діяльності банка

поділяється:

. Функціональний – дозволяє виявити спеціалізацію діяльності комерційного

банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і

перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також оцінити

ефективність і доцільність функцій виконуваних банком.

. Структурний – проводиться за видами банківських операцій, дозволяє

визначити склад і питому вагу економічних контрагентів за активними і

пасивними операціями, а також структуру доходів і прибутку банку;

. Операційно-вартісний, завдяки якому розширюється уявлення про

прибутковість банку, вартості та рентабельності (або збитковості)

конкретних операцій банку. Він дозволяє оцінити значення кожного виду

операцій у формуванні прибутку банку.

Для одержання об’єктивних результатів, що сприяють підвищенню

ефективності функціонування банку. Аналіз банківської діяльності доцільно

поділяють на етапи:

I. Уточнюються об'экти. Мета і задачі аналізу, складається план

аналітичної роботи.

II. Розробляється система різних показників, за допомогою яких

характеризується об’єкт аналізу.

III. Збирається і готується до аналізу необхідна інформація (перевіряється

її точність, приводиться в порівняний вигляд тощо).

IV. Результати порівнюються з показниками плану звітного періоду,

фактичними даними минулих років (періодів), основними показниками

банків-конкурентів тощо.

V. Зібрана інформація детально аналізується різними методами економічного

аналізу фінансової стійкості.

VI. Виявляються відхилення фактично отриманих результатів від планових або

нормативних, а також причини цих відхилень і можливість їх усунення.

VII. На підставі результатів аналізу, пропонуються рекомендації з

удосконалення управління активно-пасивними операціями (зміна структури

активів і пасивів із мінімальним рівнем різних банківських ризиків

тощо).

Комплексний аналіз фінансового стану банку представляє собою

багатомірну задачу. На рис. 1.1. показана система комплексного аналізу

банківської діяльності сучасного комерційного банку, що включає оцінку

фінансово-економічної ситуації в країні, аналіз власних, залучених і

позичених коштів, аналіз активів, доходів, витрат та прибутковості, аналіз

ліквідності і платоспроможності, банківських ризиків, аналіз дотримання

економічних нормативів, аналіз економічного становища позичальників, оцінку

бізнес-плану банку, інтегровану оцінку фінансової стійкості.

К

Рис. 1.1. Система комплексного аналізу банківської діяльності

сучасного комерційного банку.

1.4. Аналіз ативів та пасивів комерційного банку в Придністровський

Молдавський Республиці

На нинішньому етапі розвитку банківської системи одним із пріоритетних

завдань є забезпечення стабільного функціонування і розвитку комерційних

банків та банківської системи в цілому. У зв’язку з цим проблема

ефективного управління активами й пасивами як одного з чинників фінансової

стійкості банків набуває особливого значення.

“Управління активами та пасивами – одна з основних складових

банківського менеджменту, яка безпосередньо впливає на ефективність роботи

фінансової установи та її здатність виживати у конкурентному середовищі.” [

6, с.14 ].

Управління активами та пасивами – основний процес, умежах якого банки

планують і реалізують свої прибутки та контролюють притаманні їхній

діяльності ризики.

Під управлінням активами і пасивами розумітимемо “скоординоване

управління всім балансом, а не окремими його частинами” [ 7, с. 396 ].

1.4.1. Пасиви банку

Пасивами банку називають джерела формування фінансових ресурсів. За

своїм походженням пасиви не однорідні, і складаються з капіталу та

зобов’язань банку перед вкладниками та кредиторами. Капітал являє собою

власні кошти банку, що належать засновникам або акціонерам, а зобов’язання

– це чужі гроші, тимчасово надані власникам у розпорядження банку.

Переважну долю в загальній сумі банківських ресурсів комерційного

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23