У процесі розвитку поглядів на природу негативних обставин визначення їх поняття також змінювалось. Так, В.П.Колмаков писав, що негативними обставин будуть як обставини “відсутності”, так і обставини, які суперечать природньому рухові обставин [24, с.67]. М.П.Шаламан також змінив точку зору, коли писав, що негативні обставини будуть “обставини, які суперечать між собою і взаємовиключають себе”. Він визначив їх, як “обставини, які знаходяться у протиріччі з уявною подією, наприклад, повинні б бути при звичайному русі, але в дійсності відсутні” [64, с.264].

Ще далі пішов В.І.Попов, який визначив негативні обставини як “відсутність слідів і явищ”. Він наводить приклади, в яких вказує не тільки на їх відсутність, а й взагалі, на будь-які протиріччя стосовно конкретної версії. Зокрема, ним наведено приклад, коли під час сварки дядько вбив племінника, а щоб приховати сліди злочину, він та його дружина відвезли труп до лісу і там його викинули. Щоб спрямувати слідство хибним шляхом, злочинці інсценували обстановку, яка, на їх думку, повинна була б привести слідчого до висновку про те, що мало місце вбивство з метою пограбування: вони вивернули кишені піджака і штанів, обрізали ремінець кишенькового годинника та інше [47, с.168].

Дійсно, у наведеному прикладі фігурують більше наявні, ніж відсутні обставини, які суперечать версії про вбивство з метою пограбування.

Намір криміналістів розширити поняття “негативні обставини” за рахунок включення до їх складу обставин, які суперечать уявній події або їх звичайному рухові, свідчить про спробу пов'язати негативні обставини з механізмом злочинного діяння. Обмеження негативних обставин тільки фактами “відсутності” вимагало нового, ширшого за змістом визначення поняття, яке б охопило як вказані, так і інші обставини, які б розкривали механізм минулої події, сприяли б викриттю інсценувань, неправдивих показів тощо.

В.О.Коновалова, наприклад, зазначала, що “негативні обставини” можуть проявлятися не лише у відсутності тих чи інших слідів злочинної дії, а й в наявності слідів, але таких, утворення яких причинно не пов'язане з подією злочину, які не випливають з характеру тих або інших цілеспрямованих дій при вчиненні злочину, суперечать ходу події, а також поясненням осіб... До негативних обставин слід віднести також певні дії осіб, що характеризують їх ставлення до події злочину”.

Виходячи з викладеного, В.О.Коновалова запропонувала таке визначення: “Негативні обставини - це наявність або відсутність матеріально фіксованих слідів або дій, які за певних умов місця і часу суперечать природному розвитку подій, причинним зв'язком між даними явищами і їх наслідкам ” [34, с.180].

Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг та деякі інші з приводу визначення, запропонованого В.О. Коноваловою, зауважили, що негативні обставини суперечать не об'єктивному розвиткові подій, а “тільки тій видимості явищ, яку злочинець спробував видати за дійсну”, тобто “уявленням про механізм певного явища, а не самому явищу, справжню сутність якого вони якраз відображають”. Ці автори визначають негативні обставини як “факти, які суперечать уяві про природний хід речей” [24, с.56].

До позиції В.О. Коновалової близькі погляди авторів, які вказують, що негативні обставини суперечать природному ходу подій або явищ.

Значно ширше і дещо по-іншому розглядає поняття негативних обставин у кримінальному судочинстві та криміналістиці С.М.Медведєв. Він писав, що “... негативними обставинами будуть будь-які фактичні дані, які суперечать (до їх логічного вирішення) звичайному поясненню факту у відповідності з певною версією”. Як бачимо, це визначення за змістом надто широке, оскільки в ньому йдеться про будь-які фактичні дані, які не узгоджуються з певною версією слідчого, що відноситься до факту, якій підлягає з'ясуванню.

Поряд з цим С.І.Медведєв зазначає, що для кримінально-процесуальної діяльності найбільш важливими є такі негативні обставини, які будуть доказами, а не будь-якими фактами. Тому негативними обставинами у вузькому розумінні будуть такі докази, які суперечать (до їх логічного вирішення) звичному поясненню факту у відповідності з певною версією” [34, с.43].

Отже, С.І.Медведєв утворюючими ознаками поняття негативних обставин вважає, що в першому варіанті - фактичні дані в розумінні будь-яких відомостей, що суперечать логічному поясненню факту за версією слідчого, а в другому (вузькому розумінні) - звичному поясненню факту, відповідно певній версії про нього. В обох цих визначеннях цих значеннях суть поняття негативних обставин не розкрита.

Деякі автори, які також розглядають негативні обставини у зв'язку з версією слідчого, вважають, що негативною називається така обставина, яка не знаходить пояснення у ній, а тому є підставою для висунення іншої версії.

Так, В.А.Овечкін пише, що слово “суперечить” найповніше виражає сутність негативних обставин, ніж слово “не знаходить пояснення” чи “не відповідає”. Тому, на його думку, правильнішим буде визначення негативних обставин, яке запропонував у вже згаданому дослідженні С.І.Медведєв.

Поряд з цим, В.А.Овечкін вважає, що і це визначення є недосконалим. Перш за все, тому, що наявність у ньому виразу “звичному пояснення факта у відповідності до певної версії” приводить до надмірного ускладнення визначення. Крім того, на думку цього ж автора, вказівка у визначенні С.І.Медведєва на тимчасовий характер негативних обставин - “суперечить (до їх логічного вирішення) звичному поясненню факту у відповідності з певною версією” - видається редакційною помилкою. Адже, негативні обставини, що відповідають дійсності і після їх логічного вирішення будуть суперечити звичному поясненню факту, стосовно відповідної версії, оскільки це пояснення є помилковим. Виступаючи підставою для нового припущення і підтверджуючи його, обставина залишається негативною для первинного припущення. У випадку ж встановлення, що первинне припущення не відповідає дійсності, а нове об'єктивно підтверджує, обставина перестає бути негативною, оскільки встановлює її приналежність до дійсної події (явища), наслідком якої (якого) вона є [59, с.179].

В.А. Овечкін також вважає, що є неправильним твердження С.І. Медведева про так звану “трансформацію негативних обставин у позитивні”, оскільки насправді має місце не “трансформація”, а точне встановлення дійсного значення негативних обставин, дійсного відношення до справжньої події.

Якщо негативні обставини, які суперечать припущенню, після їх дослідження та оцінки будуть визнані такими, що не відповідають дійсності або незалежними, тоді вони у подальшому перестануть бути негативними.

Всі ці критичні міркування покладені В.А. Овечкіним в основу сформульованого ним визначення поняття негативних обставин: - “… це такі фактичні дані, які суперечать припущенню внаслідок того, що вони не відповідають дійсності, є незалежними до справи або через неадекватність припущення об'єктивної реальності” [56, с.45].

1.3.Значення негативних обставин в процесі розслідування

злочинів

Порівняльний аналіз наведених визначень поняття “негативні обставини” і їх обґрунтування дає підстави для висновку про їх змістовну однотипність. Всі вони пов'язують поняття “негативні обставини” з протиріччями між об'єктивно існуючими фактами і суб'єктивними уявленнями про них (відображеннями, поясненнями, припущеннями). Вони ставлять фактично, наявність або відсутність негативних обставин у залежність від суб'єктивно-психологічної оцінки слідчим обстановки і обставин події або зібраних матеріалів справи. Водночас, більшість авторів поняття “негативні обставини” пов'язують, в основному, з побудовою і перевіркою слідчих версій. Інші ж можливості їх використання при розслідуванні злочинів не визначені. Разом з тим, слідча практика свідчить, що негативні обставини в багатьох випадках зустрічаються саме у формі об'єктивних протиріч, прогалин, недоречностей і характеризуються тими ж ознаками що й матеріальні та ідеальні сліди. Правильнішим буде визначати негативні обставини, вказуючи на їх невідповідність не тільки суб'єктивним уявленням, а й об'єктивним закономірностям механізму розвитку певної події чи явища, тому що ці уявлення особи, яка здійснює дізнання чи слідчого, як правило, і особливо на початкових стадіях провадження по справі, можуть бути і помилковими, і неповними, і відсутніми взагалі [56, с.65].

Наприклад, встановлена під час огляду місця події наявність на шиї трупа людини, що висів у петлі, двох странгуляційних борозен, одна з яких слабко-виражена і замкнено-горизонтальна, інша - косо-висхідна і незамкнена, без сумніву виступатиме негативною обставиною. І буде це незалежно від суб'єктивної оцінки слідчим причини виникнення таких слідів - наслідків минулої події і її суті. Більше того, у слідчого в даному випадку ще може бракувати або не бути достатніх даних про те, що ж мало місце реально: вбивство, самогубство, чи щось інше?

Разом з тим, незалежно від суб'єктивного пояснення того, що слідчий спостерігає, до одного висновку, принаймні, він у змозі дійти, а саме, що такі сліди не можуть бути закономірним наслідком ні вбивства, ні самогубства, а тим більше - нещасного випадку чи передчасної смерті [49, с.231].

Ця негативна обставина, тобто наявність на шиї трупа двох різнохарактерних странгуляційних борозен, замість якоїсь однієї, характерної відповідно або для вбивства, або для самогубства, вказуватиме на те, що окрім вбивства чи самогубства, мали місце певні додаткові і супутні їм (вбивству чи самогубству) процеси. Так, якщо це вбивство, про що може свідчити горизонтально-замкнена странгуляційна борозна від стягування руками петлею шиї жертви, тоді, косо-висхідна странгуляційна борозна - це наслідок посмертного підвішування трупа з метою інсценування самогубства. Коли ж мало місце самоповішення (про що може свідчити косо-висхідна борозна), тоді наявність на шиї трупа слабко-вираженої горизонтально-замкненої борозни може бути наслідком перебігу подій, що відбувались з особою до того, як вона покінчила життя самогубством шляхом самоповішення (тобто, реально могла мати місце бійка, під час якої зловмисник намагався її задушити; сліди на шиї могли виникнути від інших, не пов'язаних з самогубством дій тощо) [49, с.232].

Отже, у будь-якому випадку, фіксуючи негативні обставини, не ігноруючи їх, слідчий з'ясовує причину виникнення останніх, їх зв'язок з розслідуваною подією, що, в свою чергу, обов'язково сприяє повному, усесторонньому і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи і прийняття по ній правильного рішення.

Тому здається, що негативні обставини це - реальні явища, які виникають до чи під час вчинення злочину, після нього - у діях, пов'язаних з маскуванням слідів або навіть в процесі розслідування цього злочину і існують незалежно від суб'єктивних припущень чи уяви особи, яка проводить розслідування конкретного злочину. Протиріччя ж між виявленими обставинами і суб'єктивною уявою або припущенням про характер, або елементи механізму злочинного діяння можуть і будуть виникати саме через суб'єктивні причини, оскільки зв'язок між ними залишається ще не встановленим [28, с.78]. Але ці обставини є реальними явищами, тому одного тільки суб'єктивного критерію для визначення негативних обставин, очевидно, недостатньо.

Аналіз праць криміналістів приводить до висновку, що в теорії криміналістики процес формування поняття “негативні поняття” не завершений. Через недостатню розробленість питань про природу негативних обставин і їх види, причини і умови їх появи, слідчими вони часто не фіксуються і в доказах по конкретних справах майже не використовуються. Мабуть, це і є однією з причин того, що окремі злочини, в процесі розслідування яких не зверталась увага на негативні обставини, залишаються не розкритими. Розгляд негативних обставин показує, яке велике значення має їх виявлення і правильна оцінка для розслідування злочинів. Негативні обставини, виявлені слідчим при огляді місця події, обшуку, допиті, при проведенні інших процесуальних дій і з'ясуванню механізму події злочину. Вони в сукупності з іншими, достовірно встановленими, обставинами забезпечують правильне визначення напрямків розслідування і конструювання відповідних слідчих версій, а також тактичних способів їх перевірки. Виявлення негативних обставин в ході розслідування є одним з ефективних способів, що сприяють перевірці правильності і правдивості показань як свідків і потерпілих, так і підозрюваних і обвинувачених. Ігнорування негативних обставин або неправильна їх оцінка неминуче призводить до помилок, які заважають встановити істину при провадженні в кримінальних справах [55, с.67].

Необхідно визначити, що виявлення негативних обставин і ретельний їх аналіз в переважній більшості при розслідуванні є ключем до розкриття злочинів, вчинених в умовах неочевидності. Уміле оперування негативними обставинами (своєчасна і точна їх фіксація, ознайомлення, наприклад, з протоколом огляду місця події з зафіксованими негативними обставинами обвинуваченого під час допиту останнього, проведення відтворення обстановки і обставин події з метою перевірки показань на місці тощо) сприяє усуненню протиріч в матеріалах справи, прискорює процес розслідування її обставин [34, с.76].

Розділ ІІ. Аналіз негативних обставин як відображень супутніх вчиненню злочинів ситуаційних та побічних процесів і визначення їх поняття.

2.1. Механізм утворення негативних обставин

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9