Сучасний рівень наукових знань, в тому числі криміналістичних, свідчить про те, що різноманітні види рухомої матерії являють собою матеріальні динамічні системи (структури), а форми руху - різноманітні способи взаємодії відповідних матеріальних структур. Так, взаємодія елементів всередині атомів, зв'язків у кристалах атомів і молекул в матеріалах, взаємодія мікротіл, органів і тканин в цілому живому організмі і організму з середовищем, взаємодія індивідуалів між собою тощо - все це різновиди взаємодії, що відбувається за своїми особистими законами. При вчиненні злочину злочинець вступає в певні види взаємодії з жертвою, предметами обстановки, знаряддями вчинення злочину тощо. Тут суттєвим є те, що в процесі взаємодії об'єктів змінюється їх стан або структура. Будь-яка зміна залежить від природи і стану об'єктів, що вступили у взаємодію і від способу останньої між ними, внаслідок якої на них виникає відповідне відображення [23, с.99]. Наприклад, слід ноги на ґрунті при ходьбі залежить від механічних характеристик і взуття; почорніння фотоплівки залежить як від природи і характеру світла, так і від властивостей емульсії і т.п. оскільки всяка зміна (механічна деформація, хімічна реакція тощо) характеризується двобічною залежністю від обох взаємодіючих об'єктів, то для поняття змісту відображення суттєвим є однобічна залежність об'єкту, що відображається від іншого - відображеного. У гносеологічному плані ця залежність виступає як принцип первинності об'єкта і вторинності (другорядності) його відображення. Відображення - відбиток об'єкту, що відображається. “Під відображенням, - зазначає А.М. Коршунов, - розуміється властивість матеріальних систем в процесі їх взаємодії відтворювати особливості інших систем ”[36, с.34]. основною ознакою відображення є взаємодія матеріальних об'єктів і змін, що виникають в процесі адекватних зовнішніх впливів. В конкретних формах цих змін (зовнішніх і внутрішніх) відбувається “перенесення” особливостей одного об'єкта на інший, передача структурних характеристик однієї матеріальної системи на іншу. Іншими словами, в ході відображення відбувається “перенесення” певного змісту відображуваного у таку форму, в якій цей зміст у відображуваному об'єкті являє собою сумарний, нероздільний продукт - результат взаємодії об'єктів. Тобто, характеристики об'єктів, які взаємодіють, сумуються за законами їх стосунків, впливів так, що в змінах одного тіла немовби зашифровуються властивості (особливості) взаємодіючого тіла. Внаслідок цього об'єкти залишають свій слід один на одному. В теорії пізнання виділяють три основні рівні розвитку відображення - в неживій природі, на біологічному рівні і соціальне відображення.

Кожному з цих рівнів властиві свої закони взаємодії об'єктів і їх зміст. Відображення в об'єктах неорганічної природи вважається не функціональним, оскільки в його основі лежать фізико-хімічні процеси взаємодії і відповідні їм зміни, які не опосередковують поведінку взаємодіючих об'єктів. Тут має місце нижчий елементарний рівень розвитку відображення на межі ізоморфізму [43, с.67].

Вищим рівнем є функціональне відображення. Його особливості пов'язані з діяльністю системи, її поведінкою. Воно обумовлене особливостями взаємодії біологічних систем і різноманіттям видів їх поведінки і діяльності, які носять пристосований характер [20, с.56]. Так, А.М. Коршунов зазначає, що, наприклад, діяльність у водному середовищі, орієнтування живого організму на окремі ознаки, які мають для нього сигнальне значення, обумовили появу елементарного психічного відображення - відчуття. Розгортання ж поведінки в предметно-оформленому середовищі, орієнтування в складних системах привело до розвитку цілих чуттєвих образів - сприйняття. Найбільш адекватно живі організми відображають життєво значущі для нього особливості взаємодії. В процесі перетворення предмету діяльності на основі робочих операцій формується новий тип відображення - абстрактне мислення і т.д. Особливості відображення на соціальному рівні обумовлюються не фізико-хімічними закономірностями, що характерно для об'єктів неживої природи, а закономірностями розвитку різновидів практичної діяльності, соціальним типом законів взаємодії людини з об'єктами закономірного світу і соціальними відносинами між взаємодіючими суб'єктами [37, с.67].

Слід зазначити, що продукти психічної діяльності мають важливу специфічну ознаку: це їх співвідношення з взаємодіючими об'єктами, завдяки чому вони виступають для суб'єкта не з фізіологічної сторони, а своїм предметним змістом. Причому, об'єктивно-пошукові збуджувальні стани відображуючого суб'єкта діяльності є основною причиною збудження не тільки функції співставлення і формування із однобічних ізоморфних відбитків цілісної структури об'єктів, а й таких сторін діяльності відображення, як наявність відповідної взаємодії з проблемними ситуаціями і пов'язаної з ними постановки різного рівня завдань (від найпростіших пристосувальних у тваринному світі до пізнавальних у людини), самостійного визначення критеріїв процесу і варіантів рішень. Ці особливості активно-творчої діяльності суб'єкта пов'язані з психічним предметно-образним відображенням, що суттєво його відрізняють від відображення взаємодії об'єктів неживої природи, яке в предметному відношенні пасивне. Суттєвим тут є те, що носію відображення - суб'єкту зміст його дається у формі цілісного образу джерела - оригіналу. Саме такий предметний характер є специфічною ознакою свідомого відображення. Форма, в якій суб'єкту безпосередньо надається предметний зміст відображення і можливість співставлення його образу з набутим значенням і досвідом, з суб'єктивно-ідеальною формою відображення або образом дійсності.

Не викликає заперечень твердження, що “сам процес виникнення інформації є процесом відображення, а її виникнення - результат цього процесу” [10, с.62]. Оскільки ж будь-яка подія злочину необхідна, закономірно (як і будь-який процес) відображається у навколишньому середовищі, стільки і процес виникнення інформації про злочин носитиме необхідний, стійкий і загальний характер, тобто буде закономірним. Процес виникнення інформації про злочин виступає, таким чином, як “необхідний, об'єктивний зв'язок всіх сторін, сил, тенденцій цієї сфери явищ” [10, с..76].

Закономірність процесу виникнення інформації про злочин є однієї з об'єктивно-існуючих передумов встановлення істини в судовому дослідженні - проявом принципу пізнання світу.

Відображуваними об'єктами в процесі виникнення інформації про злочин будуть як елементи злочину, так і супутні йому різні ситуаційні і побічні процеси. За своїм походженням останні можуть бути різними, залежно, також, від періоду виникнення: вони виникають до, під час, чи після злочинних діянь; у залежності від характеру кореляційних зв'язків умов виникнення супутніх процесів з подією злочину, вони можуть між собою бути пов'язані або безпосередньо не зв'язані; в залежності від поведінки та вчинків учасників злочинної події: ситуаційні процеси стосовно невипадкових і побічні процеси стосовно випадкових додаткових факторів чи дій потерпілого, обвинуваченого (підозрюваного) та інших осіб тощо.

Здається, що виясненню механізму утворення негативних обставин і усуненню суперечливих питань про це поняття може сприяти системний підхід до них як до конкретного виду реальності і суперечливої єдності взаємодії багатьох елементів, що виникають при вчиненні злочину [16, с.75].

Системний підхід, який передбачає органічну множину взаємодіючих елементів.(динамічна система), робить можливим розглядати негативні обставини як матеріальні відображення, зумовлені різними за походженням і характером ситуаційними і побічними процесами, що виникають за певних умов, коли останні були безпосередньо причиною виникнення відображення, яке супроводжує злочинну дію. Супутні процеси можуть і не бути елементами механізму злочину, якщо його розглядати абстрактно, але завжди виникають у зв'язку з цим і можуть зустрічатись як на стадії готування до злочину, так і під час його вчинення, чи, як вже було згадано, після нього [8, с.87].

Сліди, які утворюються внаслідок супутніх злочинові ситуаційних або побічних процесів, інші, аналогічно утворені структурні або функціональні зміни навколишнього середовища, що утворюють обстановку місця події та її елементи, за характером зв'язку зі злочином і за своїм походженням будуть негативними обставинами. За природою відображення супутніх процесів, які є основою виникнення негативних обставин, останні, у загальному вигляді, можуть бути поділені на два види:

1) окремі предмети, сліди взаємодії та інші субстаційно-структурні зміни, що виявляються на місці події або на місці проведення слідчих дій чи інших процесуальних дій, які за своєю наявністю чи відсутністю в конкретній обстановці не відповідають, суперечать механізму події, що розслідується або зібраним матеріалам справи;

2) дисимуляції (ознаки приховування чогось), які зустрічаються під час розслідування в показаннях та актах поведінки, чи вигляді підозрюваного, обвинуваченого та інших осіб, за умови, що ці дисимуляції не виступають закономірним наслідком ситуаційного за даних умов перебігу подій, хоча й обумовлені змістом поставлених запитань чи навколишньою обстановкою [40, с.63].

В основі виникнення першого виду негативних обставин лежать загальні просторово-часові закономірності, властиві формам відображення, відповідно, діянь осіб або взаємодії певних об'єктів в конкретній обстановці. Їх різновиди в кожному випадку будуть окремими випадками віддзеркалення певного супутнього процесу, який обумовлений проявом в конкретній обстановці додаткового фактору, що спонукав даний процес і його відображення на предметах, які взаємодіють [24, с.76].

Наприклад, такі негативні обставини, як синці, крововиливи на обличчі і тілі підозрюваного, пошкодження одягу й наявність на ньому волокон, схожих з тканиною одягу потерпілого, безпосередньо не пов'язані з механізмом вчинення вбивства. Вони викликані специфічною причиною в ситуації взаємодії, яка створена діями злочинця (потерпілий захищався від нападу), і як результат (відображення цього супутньо-ситуаційного процесу), обумовлені боротьбою між вбивцею і потерпілим.

Інколи причина, яка викликала супутні процеси, відображенням яких будуть негативні обставини, не пов'язана з подією злочину, а обумовлена побічним для неї явищем. Це характерно, наприклад, для випадків, коли на відкритій місцевості після дощу на місці виявлення трупа з численними пораненнями не спостерігається великої кількості крові ні на одязі, ні під трупом. Так, оглядаючи труп військовослужбовця Турсунова, що лежав біля об'єкта, котрий він охороняв, на відкритій території в N частині, слідчий зафіксував численні поранення грудної клітини і спини від дії вогнепальної зброї (специфічні вхідні і вихідні отвори від пострілів впритул з автомата). Автомат АКС-74 лежав поруч біля ніг трупа. Тут же було знайдено три автоматні стріляні гільзи. Ці речові докази та деякі інші відомості давали підстави припустити факт самогубства. Тим не менш, на одязі трупа, ні під ним не спостерігалось великої кількості крові. Як з'ясувалось далі, напередодні, майже цілу ніч падав проливний дощ [39, с.65].

Тому, у цьому випадку специфічною причиною виявленої негативної обставини (відсутність крові) були атмосферні опади, які викликали в даній обстановці (відкрита місцевість) побічний супутній процес (змивання крові).

Негативні обставини як результат певного супутнього процесу, обумовленого наявною дією або взаємодією в конкретній ситуації, своєю наявністю вказують не тільки на процес відображення, що мав місце, а також на його відношення, як момент зв'язку з даною подією чи обстановкою, з конкретною особою чи предметом [65, с.54].

Часті випадки, коли виявлені у руці трупа волосся, яке співпадає за груповими властивостями з волоссям підозрюваного, може вказувати на причетність останнього до вбивства. Під час проведення у м.Львові будівельних робіт силами військовослужбовців одного з дисциплінарних батальйонів колишнього Прикарпатського ВО, мало місце падіння з третього поверху новобудови конвоїра, сержанта Чикіна. Від травми голови Чикін на місці падіння помер. Ніяких зовнішніх тілесних ушкоджень, крім ран на голові у потерпілого та пошкоджень його військової форми оглядом виявлено не було. Але у затиснутій лівій руці трупа було знайдено певну кількість короткого волосся темно-русого кольору. Колір волосся Чикіна русявий. У справі було призначено комплексну судово-біологохімічну експертизу. Експерти встановили, що волосини, знайдені у руці трупа належать людині, вирвані з “корінням” з голови і мають нашарування вугільних пилинок. Без особливих складностей було встановлено групу з шести військовослужбовців перемінного складу (тих, які відбували у ДБ покарання за вчинені злочини), які напередодні описаної події залучались до розвантаження вугілля. Серед цієї групи тільки у одного військовослужбовця було волосся подібне за кольором волоссю, знайденому в руці трупа. Додаткова судово-біологічна експертиза встановила, що волосся з місця події подібне з волоссям підозрюваного, яким виявився Носов. Останній повідомив, що на підставі особистих неприязних відносин між ним і сержантом Чикіним виникла сутичка, в процесі якої останній вхопив його за волосся на голові, після чого він штовхнув Чикіна у віконний отвір і той випав з поверху [35, с.76].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9