Правомірний психічний вплив, -- відзначає проф. А.Р. Ратинов, -- формує правильну позицію людини, свідоме відношення до своїх громадських обов'язків і лише опосредованно приводить до його вибору визначеної лінії поводження.

Правомірність впливу залежить від правомірності його засобів. У криміналістиці і судовій психології сформульовані ті умови (критерії) допустимості прийому, засобу впливу, що необхідні для визнання його правомірним. Це:

· законність, яку варто розуміти як відповідність чи непротиріччя прийому, засобу вимогам закону;

· вибірковість впливу, тобто спрямованість лише на визначених осіб і нейтральність стосовно іншим;

· моральність, відповідність моральним принципам суспільства.

У літературі можна зустріти вираження "слідчі хитрості" чи "психологічні пастки". Обоє ці терміна невдалі, оскільки суть їх полягає не в тім, що передбачається при їхньому буквальному тлумаченні. Їх метою є створення умов для формування в особи, що протистоїть слідчому, помилкових уявлень про ті чи інші обставини справи, цілях слідчого і його дій, стан розслідування. Це не хитрість і не пастка, оскільки у цієї особи завжди залишається воля вибору і маються умови для реалізації цього вибору.

Засобом формування таких помилкових уявлень служить тактична комбінація, звичайно проста, реалізована найчастіше в процесі допиту. Варіанти цієї мети розроблені А.Р. Ратиновим. Вони полягають у наступному:

1. Формування в підозрюваного чи обвинувачуваного помилкового уявлення про обставини, що у дійсності могли б привести до небажаних рішень і дій. Мається на увазі залишення його в неведенні щодо наявних у слідчого доказів або, навпаки, створення перебільшеного представлення про їхній обсяг, вагу і т.п.

Термін "формування" тут і далі не слід розуміти як безпосереднє втручання слідчого в психічні процеси підслідного. Слідчий лише створює такі умови, при яких це формування стає можливим, а буде це чи ні -- залежить цілком від підслідного, від вільно обраної їм позиції.

2. Формування цілей, спроба досягнення яких -- поставити протидіючу особу в програшне положення, наприклад спроба перепрягти викрадене майно дозволить захопити його на гарячому.

3. Формування бажаного слідчому методу вирішення задачі й образу дій підслідного. Цей варіант мети типовий для рефлексивного керування.

4. Формування в підозрюваного чи обвинувачуваного помилкового уявлення про цілі окремих дій слідчого.

5. Створення труднощів для правильної оцінки зацікавленими особами справжніх цілей слідчого.

6. Формування в зацікавлених осіб помилкового уявлення про поінформованість слідчого щодо їх справжніх цілей чи про непоінформованість слідчого щодо хибності висунутих ними пояснень чи наданих доказів.

7. Формування в підслідного наміру скористатися негідними засобами протидії розслідуванню.

Як видно з викладеного, перераховані варіанти цілей тактичної комбінації припускають визначене маневрування слідчим наявними у нього даними про слідчу ситуацію. З моральної точки зору ці дані завжди повинні бути достовірними.

Усі варіанти цілей тактичної комбінації, здійснюваної в умовах конфлікту з застосуванням рефлексивного керування, ґрунтуються на використанні слідчим:

а) фактора раптовості;

б) непоінформованості протидіючих осіб про наявні докази, результати слідчих дій, намірах слідчого;

в) наданої протидіючим особам можливості вибору вирішення при дефіциті інформації;

г) инерційності мислення, стандартності вирішення протидіючими особами виниклої перед ним задачі;

д) неможливості відтворення підслідним усіх деталей раніше даних складних показань.

Нагадаємо, що допустимість тактичної комбінації визначається, крім інших умов, допустимістю складових її зміст слідчих дій, а також правомірністю і моральністю поєднаня всіх її елементів.

Правомірність слідчої дії означає наявність її правової регламентації в законі. З правової точки зору результати дій, не передбачених законом, незначні: фактичні дані, встановлені таким шляхом, не можуть бути доказом. У нашому процесуальному законі міститься вичерпний перелік цих засобів доказування. Але стабільність закону в цій частині нерідко заходить у суперечність з потребами слідчої практики й об'єктивно може перешкоджати оперативному використанню досягнень науково-технічного прогресу.

При проведенні оперативно-тактичної комбінації рішення про її допустимість вимагає оцінки правомірності не тільки слідчих дій, але і вхідних у її зміст оперативно-розшукових заходів. Правомірність їх означає відповідність Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" та вимогам підзаконних актів. Закон містить вичерпний перелік цих заходів, підстави й умови їх проведення.

Так, для проведення слідчих дій необхідний акт порушення кримінальної справи. Відомо, що до цього проводиться лише огляд місця події. Таким чином, тактична комбінація в принципі можлива лише відносно порушеної кримінальній справі і як виключення -- до цього, якщо в її склад входить огляд місця події, хоча й у цьому випадку, оскільки приймається рішення про комбінацію, тобто визнається необхідність розслідування події, ніщо не заважає порушити кримінальну справу вже на стадії такого огляду.

Оперативно-тактична комбінація, що починається з оперативно-розшукових заходів, може бути проведена до порушення кримінальної справи з ініціативи органа дізнання (органа внутрішніх справ), а після порушення кримінальної справи і прийняття його до провадження слідчим -- по припущенню останнього. Тому оперативно-тактична комбінація як форма взаємодії слідчого й оперативного працівника може бути почата до порушення кримінальної справи, а завершена в стадії попереднього розслідування або цілком проведена в процесі слідства в справі. При цьому та частина комбінації, що здійснюється до порушення справи і виражається в проведенні оперативних заходів, виконується оперативним працівником без участі слідчого, але по їхньому загальному задумі.

Немає нічого протиправного в такому співробітництві слідчого з оперативним працівником, тому що спільна розробка ними плану майбутньої оперативно-розшукової комбінації (а тільки в цьому заключаются дії слідчого до порушення кримінальної справи) ніяк не суперечить процесуальному положенню слідчого і не означає змішання його функцій з функціями органа дізнання. Викладене можна проілюструвати на прикладі типової оперативно-тактичної комбінації по захопленню хабарників на гарячому.

Для складних тактичних комбінацій, виконуваних двома і більш слідчими, і для оперативно-тактичних комбінацій надзвичайно важливо точне виконання кожним учасником комбінації своїх обов'язків, точне проходження спільному плану дій.

Нарешті, комбінація у всіх своїх елементах повинна бути моральною і не може принижувати честь і достоїнство конфронтуючих слідчому осіб.овок

Викладене виражає структурно-системний підхід до визначення слідчої тактики. Тільки при такому розумінні цього комплексного по змісту криміналістичного інституту можлива ефектина розробка складових його елементів, нерозривно зв'язаних між собою в єдину систему дій, розумових процесів і вольових рішень.

Подальша розробка й удосконалювання слідчої тактики є однієї з найважливіших задач криміналістичної науки.

Розділ 2. Поняття та правові основи накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку.

2.1. Поняття накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку.

Процесуально не закріплено, що таке канал звязку, тому при розгляді данного питання виникла проблема, що до визначення поняття каналу звязку. Відомо, що інформація взагалі переноситься або передається або енергією, або речовиною. Але ні передана енергія, ні послана речовина самі по собі ніякого значення не мають, вони служать лише носіями інформації.

Базуючись на цьому, можна стверджувати, що по фізичній природі можливі такі шляхи переносу інформації:

- світлові промені;

- звукові хвилі;

- електромагнітні хвилі;

- матеріали і речовини.

Іншої можливості для переносу інформації в природі не існує.

Використовуючи у своїх інтересах ті або інші фізичні поля, людина створює визначену систему передачі інформації один одному. Такі системи прийнято називати системами зв'язку. Будь-яка система зв'язку складається з джерела інформації, передавача, каналу передачі інформації, приймача й одержувача відомостей. Ці системи використовуються в повсякденній практиці у відповідності зі своїм призначенням і є офіційними засобами передачі інформації.

Відомо, що будь-який сигнал, будь то світло вогнища, телеграма, написаний текст і т.д., несе якісь відомості або повідомлення. Одним словом - інформацію. Таким чином, сигнал є засіб передачі інформації.

Будь-який переданий сигнал переноситься або енергією, або речовиною. Це або акустична хвиля (звук), або електромагнітні випромінювання (світло, радіохвиля), або лист паперу (написаний текст). Але ні передана енергія, ні послана речовина, як уже говорилося, самі по собі ніякого значення не мають, вони служать лише носіями інформації. Пошарпана книжка, якщо в ній немає вирваних сторінок, несе рівно стільки ж інформації, скільки така ж нова. Отже, потужність сигналу, так само як і вага носія, ніяк не можуть служити мірою цінності інформації, що переноситься сигналом.

Будь-яка система передачі інформації (система зв'язку) може бути подана такою структурною схемою.

Джерело інформації виробляє повідомлення (звукові коливання, текст документа у виді відбитої світлової енергії, зображення предмета і т.д.). У джерелі сигналу (перетворювачі) ці повідомлення перетворяться в сигнали (електричні,-звукові, світлові і т.д.), що мають форму, зручну для передачі по каналі зв'язку. Призначення каналу зв'язку - перенос сигналу з однієї точки простору в іншу без перекручувань.

У приймачі, із сигналом відбуваються перетворення, зумовлені тим, що здійснювалися в джерелі сигналу, а також ті, що необхідних для усунення перекручувань, наведених перешкодами і засобами каналу.

Розглянуту систему називають системою зв'язку. Частина системи зв'язку, що складається з джерела сигналу, середовища і приймача сигналу, що служить лише для передачі (переносу) інформації, називають каналом передачі інформації.

Отже, зняття інформації з каналів зв'язку -- самостійна слідча дія, яка провадиться тільки за рішенням голови апеляційного суду чи його заступника і полягає в технічному документуванні розмов та іншої інформації, що передається по технічних каналах зв'язку. Ця слідча дія може бути проведена на будь-яких стадіях кримінального процесу, в тому числі і до порушення кримінальної справи. Результати технічного документування можуть мати значення доказів у справі, якщо вони відповідають вимогам належності до справи, допустимості та достовірності.

Об'єктом дослідження даної слідчої дії виступає: інформація, якою обмінюються по технічних каналах зв'язку обвинувачені, підозрювані, підсудні між собою чи з іншими особами, а також інформація, якою обмінюються таким засобом будь-які особи з обвинуваченими, підозрюваними чи підсудними.

До інформації, яка може бути зафіксована з застосуванням даної слідчої дії, належить лише інформація, яка передається по технічних каналах зв'язку -- телефону, мобільних засобах телефонного, електронного чи радіозв'язку, за допомогою комп'ютерної мережі зв'язку тощо.

Розмови людей віч-на-віч (один на один) не можуть прослуховуватись у порядку проведення даної слідчої дії і не є її об'єктом. Подібні розмови в виняткових випадках можуть бути зафіксовані лише в порядку проведення на законних підставах здійснюваного оперативно-розшукового заходу -- візуальне спостереження і технічне документування в громадських місцях. Зауважимо, що таке документування можливе лише в громадських місцях і більш ніде, і тільки суб'єктами, уповноваженими на здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Інформація, отримана з різноманітних каналів зв'язку, після процесуального закріплення, перевірки i оцінки може бути використана в процесі доказування, який в кінцевому результаті заключається оперуванні доказовою інформацією. Таким чином, поняття інформація, "доказова інформація вкрай важливі для розгляду даного питання.

Термін „інформація” першочергово розумівся як оповіщення, повідомлення про положення справ або чиюсь дiяльность, свiдчення про що-небудь.

Ряд авторiв займались питаннями вивчення iнформацiї з позицiї теорiї вiдображення, котра дозволяла б проникнути у сутнiсть iнформацiї.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9