означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння
знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога
розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й
ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно
знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності.
Педагогічна компетентність учителя – це єдність його теоретичної і
практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.
Зміст психолого-педагогічних знань визначається навчальними програмами.
Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних
основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку
особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів
вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків,
юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога.
Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета) знання є необхідною,
але недостатньою умовою професійної компетентності. Практичне розв'язання
педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є
теоретико-практичні і методичні знання.
Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що
ґрунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути
автоматизованою (навички).
Через педагогічні уміння розкривається структура професійної
компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого
педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити", що
збігається з компонентами (функціями) педагогічної діяльності та
відповідними їм уміннями, В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на
чотири групи.
1. Уміння “переводити” зміст процесу виховання в конкретні педагогічні
завдання: вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх
підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на
цій основі розвитку колективу й окремих учнів; виділення комплексу
освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення
завдання, що домінує.
2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну
систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований
відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і
засобів його організації.
3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і
факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов
(матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та
інших); активізація особистості школяра, розвиток його діяльності, яка
перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток
спільної діяльності; забезпечення зв'язку школи із середовищем, регулювання
зовнішніх незапрограмованих впливів.
4. Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності:
самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності вчителя;
визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань.
Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні
педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних,
прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь.
Аналітичні уміння складаються з таких умінь:
- аналізувати педагогічні явища, тобто розчленовувати їх на складові
елементи (умови, причини, мотиви, стимули, засоби, форми прояву і
под.);
- осмислювати роль кожного елемента у структурі цілого і у взаємодії
з іншими;
- знаходити в педагогічній теорії положення, висновки,
закономірності. що відповідають логіці даного явища;
- правильно діагностувати педагогічне явище;
- формулювати стрижневе педагогічне завдання (проблему);
- знаходити способи оптимального вирішення його.
Прогностичні уміння пов'язані з управлінням педагогічним процесом і
передбачають чітку уяву в свідомості вчителя, який є суб'єктом управління,
мету його діяльності, спрямовану на очікуваний результат. Педагогічне
прогнозування ґрунтується на достовірних знаннях суті і логіки
педагогічного процесу, закономірностей вікового і індивідуального розвитку
учнів. До складу прогностичних умінь учителя входять такі уміння:
- постановка педагогічних цілей і завдань;
- відбір способів досягнення цілей, завдань;
- передбачення результату;
- передбачення можливих відхилень і небажаних явищ;
- визначення етапів педагогічного процесу;
- приблизна оцінка передбачуваних витрат засобів, праці і часу
учасників педагогічного процесу;
- планування змісту взаємодії учасників педагогічного процесу.
Педагогічне прогнозування вимагає від учителя оволодіння такими
прогностичними методами, як моделювання, висування гіпотез, мисленнєвий
експеримент тощо.
Проективні вміння забезпечують конкретизацію цілей навчання та
виховання і поетапну їх реалізацію. Проективні уміння включають:
- переведення цілі і змісту освіти та виховання у конкретні
педагогічні завдання;
- обґрунтування способів їх поетапної реалізації;
- планування змісту і видів діяльності учасників педагогічного
процесу з урахуванням їх потреб та інтересів, можливостей
матеріальної бази, власного досвіду і особистісно-ділових якостей;
- визначення аранжованого комплексу цілей і завдань для кожного етапу
педагогічного процесу;
- планування індивідуальної роботи з учнями з метою розвитку їх
здібностей, творчих сил і дарувань;
- планування системи прийомів стимулювання активності учнів;
- планування розвитку виховного середовища і зв'язків з батьками та
громадськістю.
Рефлексивні уміння мають місце при здійсненні педагогом контрольно-
оцінної діяльності, спрямованої на себе, на осмислення і аналіз власних
дій. Для педагога важливо встановити рівень результативності (позитивної чи
негативної) власної діяльності. У процесі такого аналізу визначається:
- правильність постановки цілей, їх трансформації у конкретні
завдання;
- адекватність комплексу визначених завдань наявним умовам;
- відповідність змісту діяльності вихованців поставленим завданням;
- ефективність застосовуваних методів, прийомів і засобів
педагогічної діяльності;
- відповідність застосовуваних організаційних форм віковим
особливостям учнів, рівневі їх розвитку, змісту матеріалу і под.;
- причини успіхів і невдач, помилок і труднощів у процесі реалізації
поставлених завдань навчання і виховання.
Зміст практичної готовності вчителя виражається у зовнішніх
(предметних) уміннях, тобто в діях, які можна спостерігати. До них належать
організаторські і комунікативні уміння. Нагадаємо, що організаторська
діяльність педагога забезпечує залучення учнів до різних видів діяльності й
організацію діяльності колективу, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт
виховання. Організаторські уміння педагога бувають мобілізаційними,
інформаційними, розвивальними і орієнтаційними.
Мобілізаційні вміння учителя обумовлені привертанням уваги учнів і
розвитком у них стійких інтересів до навчання, праці та інших видів
діяльності;
формуванням потреби у знаннях, праці, інших видах діяльності;
озброєнням учнів навичками навчальної роботи;
формуванням в учнів активного, самостійного і творчого ставлення до
явищ навколишнього середовища шляхом створення спеціальних ситуацій для
прояву вихованцями моральних вчинків і под.
Інформаційні уміння пов'язані не тільки з безпосереднім викладом
навчальної інформації, а й з методами її отримання та обробки. Серед них
уміння і навички роботи з друкованими джерелами і бібліографування, уміння
здобувати інформацію з інших джерел і переробляти її відповідно до цілей і
завдань педагогічного процесу. Інформаційними є також уміння:
- доступно викладати навчальний матеріал, із урахуванням специфіки
предмета, рівня підготовленості учнів, їх життєвого досвіду і віку;
- логічно правильно будувати процес передачі навчальної інформації,
використовуючи різні методи і їх поєднання: розповідь, пояснення,
бесіду, проблемний, індуктивний, дедуктивний виклад матеріалу та
інші;
- доступно, лаконічно і виразно формулювати питання;
- ефективно використовувати ТЗН (технічні засоби навчання), ЕОТ
(електронно-обчислювальну техніку), засоби наочності (графіки,
діаграми, схеми тощо);
- оперативно змінювати (у випадку необхідності) логіку і спосіб
викладу матеріалу.
Розвивальні уміння передбачають:
- визначення "зони найближчого розвитку" (Л.С.Виготський) окремих
учнів, класу в цілому;
- створення проблемних ситуацій і інших умов для розвитку
пізнавальних процесів, почуттів і волі учнів;
- стимулювання пізнавальної самостійності і творчого мислення,
потреби у встановленні логічних (окремого до загального, виду до
роду, посилання до наслідку, конкретного до абстрактного) і
функціональних (причини –наслідку, цілі – засобу, кількості –
якості, дії – результату) відношень;
- формування і постановку питань, які вимагають застосування
засвоєних раніше знань;
- створення умов для розвитку індивідуальних особливостей, здійснення
з цією метою індивідуального підходу до учнів.
Орієнтаційні уміння спрямовані на формування морально-ціннісних
установок вихованців і наукового світогляду; організацію спільної творчої
діяльності, яка розвиває соціальне значущі якості особистості.
Комунікативні уміння вчителя - це взаємопов'язані групи перцептивних
умінь, власне умінь спілкування (вербального) та умінь і навичок
педагогічної техніки.
Перцептивні уміння допомагають розуміти інших (учнів, учителів,
батьків). Для цього необхідно вміти проникати в індивідуальну суть іншої
людини, визначати її ціннісні орієнтації, які знаходять вираження в її
ідеалах, потребах, інтересах, у рівні домагань. Крім того, необхідно знати
наявні в учня уявлення про себе.
Уміння педагогічного спілкування – це уміння розподіляти увагу і
підтримувати її стійкість; обирати відповідно до класу й окремих учнів
найдоцільніші способи поведінки і звертань; аналізувати вчинки вихованців,
визначати мотиви, якими вони керуються, їхню поведінку в різних ситуаціях;
створювати досвід емоційних переживань учнів, забезпечувати атмосферу
благополуччя у класі; керувати ініціативою у спілкуванні, використовуючи
для цього багатий арсенал засобів, які підвищують ефективність взаємодії.
Педагогічна техніка є сукупністю умінь і навичок, необхідних для
стимулювання активності як окремих учнів, так і колективу в цілому. До неї
входять уміння обирати правильний стиль і тон у спілкуванні, керувати їх
увагою, темпом діяльності, навичками демонстрації свого ставлення до
вчинків учнів.
Серед умінь і навичок педагогічної техніки особливе місце посідає
розвиток мови педагога, що є одним із важливих виховних засобів і містить
такі аспекти: правильна дикція, “поставлений голос”, ритмічне дихання і
розумне приєднання до мови міміки і жестів.
Крім названих, до умінь і навичок педагогічної техніки належать: уміння
управляти своїм тілом; регулювати власні психічні стани; викликати “на
замовлення” почуття подиву, радості, гніву і под.; володіти технікою
інтонування для вираження різних почуттів (прохання, вимоги, питання,
наказу, поради, побажання тощо) та інші.
Професійна компетентність учителя обумовлює його педагогічну
майстерність. На думку А.С.Макаренка, педагогічна майстерність - це знання
особливостей педагогічного процесу, уміння його побудувати і привести у
рух.
Соціальна компетентність вчителя також є важливим компонентом
професіограми вчителя. Формування майбутнього вчителя як особистості,
включення його у суспільне життя як активного дієвого суб’єкта проходить
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
|