o туристський бізнес дозволяє швидко обертати капітал.

Географічне зосередження міжнародних туристських обмінів відповідає географічній концентрації торгівлі, але при цьому спостерігаються деякі відмінності.

Так, держави з позитивним балансом по надходженнях від туризму, наприклад США, Іспанія, Португалія, нерідко мають негативний баланс у торгівлі, а держави з негативним балансом по туризму мають позитивний торгівельний баланс, як, наприклад, Німеччина і Японія [29].

Крім того, обмін туристськими послугами між індустріальними країнами з аналогічними зразками попиту не обов'язково є обміном продуктами подібних типів, як у торгівлі товарами. Так, товарообмін між індустріальними країнами насамперед є внутрішньогалузевим, тобто здійснюється обмін продуктами однакової категорії, наприклад торгівля продуктами харчування між європейськими державами або торгівля автомобілями між США і Японією. Що ж стосується туризму, то тут обмін аналогічними продуктами також здійснюється, наприклад, у сфері культурного туризму, але в менших масштабах. У більшості випадків відбуваються обміни традиційними видами туризму. Так, жителі північних європейських держав відвідують середземноморські курорти, а жителі південних країн бажають відпочивати на європейських курортах.

Міжнародний туризм, як і зовнішня торгівля, відбиває такий поділ праці, при якому в експорті провідне місце займають індустріально розвинені країни [18].

У міру розвитку міжнародного туризму всі держави можна розділити на дві категорії: держави, що є постачальниками туристів, і держави, що приймають туристів. До країн - постачальників туристів відносяться індустріально розвинені країни, що характеризуються високим показником виїзду своїх громадян за кордон. Число туристів, що виїжджають, як правило, становить 10% загального населення країни. При цьому ці країни не тільки відправляють, але також і приймають велику кількість закордонних туристів. Тут слід зазначити США, Німеччину, Францію, Великобританію, Італію, Австрію.

До приймаючих туристів відносяться країни із середнім рівнем економічного розвитку (Греція, Туреччина, Кіпр, Іспанія, Португалія, Єгипет), а також, країни що розвиваються (Марокко, Туніс, Багамські острови й т.д.).

До досягнення позитивного балансу між увезеними в країну грішми (в'їзний туризм) і вивозять із країни (виїзний туризм) треба особливо приділяти залученню закордонних туристів, щоб, якнайбільше грошей у країну ввозилося й витрачалося. Правильно продумана, динамічна й професійно здійснювана політика в сфері розвитку національного туризму приносить державі більшу економічну вигоду [1].

У світі виділяється десять країн по числу туристів. Серед цих країн виділяється велика Європейська держава така як Франція, на яку припадає 10,39%, на другому місці США -7,56%. Крім США у вивчаючий регіон входить Мексика, що посідає сьоме місце - 3,67% (див. додаток 2).

2.3 Роль міжнародного туризму в політичних відносинах між країнами світу

Перспективи розвитку туризму багато в чому залежать від політичної стабільності у світі. Туризм може розвиватися тільки в мирних умовах. Війни, депресії, спадок в економіці і громадянські суперечки затримують розвиток туризму. Боязнь туриста за свою безпеку - серйозний стримуючий фактор при виборі мандрівок. Турист повинен бути впевненим у своїй безпеці під час поїздки.

В жовтні 1988 р. у Ванкувері (Канада) відбулась Міжнародна конференція, яка розглядала питання про роль і місце туризму у збереженні миру. У Конференції прийняло участь біля 500 делегатів із 65 країн. Було розглянуто шляхи впливу туризму на розвиток і взаєморозуміння між народами, зміцнення пізнавального інтересу один до одного і добрих взаємовідносин.

Учасники міжнародного форуму проаналізували об'єм і силу впливу туризму на навколишній світ, внесли ясність в розуміння того, що туризм торкаючись всіх видів діяльності (культуру, економіку, традиції, релігію та ін.), є могутнім рухом в захист миру, здійснює контакти, які забезпечують взаєморозуміння між народами. Конференція продемонструвала, що туризм може змінити світ, в якому ми живемо, зробити його кращим, безпечним.

Конференція прийняла і розповсюдила „Кредо миролюбного мандрівника”, яке містить наступні положення:

- подорожувати з відкритою душею і добрим серцем;

- з прихильністю і вдячністю сприймати різноманітність світу, з яким зустрічаюсь;

- поважати і захищати природне середовище, яке підтримує все живе на Землі;

- поважати всі культури, які я пізнаю;

- поважати і дякувати господарям за гостинність;

- пропонувати руку дружби всім, кого я зустріну;

- підтримувати туристичне обслуговування, яке розділяє ці погляди і діє у відповідності до них, всією душею, словами і вчинками;

- спонукати інших подорожувати по світу у мирі.

Розуміння і повага образу життя місцевого населення, його культури, мови, як кроки до створення дружніх стосунків між народами можливі лише в умовах соціальних контактів. Керівники країн, які розуміють важливість туризму (особливо закордонного), слід здійснювати зусилля по покращенню відносин між народами і тим самим сприяти не тільки розвитку економічного співробітництва, але і зміцненню соціальних відносин.

Подорожі і спілкування несуть знання про інший народ, його образ життя, культуру. Міжнародний туризм дає можливість знайомства з самими віддаленими країнами.

Тенденції соціальної і економічної політики розвинутих країн створюють передумови для росту попиту як на внутрішній, так і на міжнародний туризм [17].

2.4 Туризм і екологія

Крім впливу на економіку, міжнародний туризм впливає й на соціальне і культурне середовище, екологічну обстановку. У свою чергу вони впливають на туризм.

Туризм є не тільки джерелом прибутку, але й сильним фактором росту престижу країни, її значення в очах світового співтовариства.

У той же час ріст міжнародного туризму має й певні негативні наслідки: руйнування й забруднення навколишнього середовища, інфляцію, порушення традицій місцевого населення [10].

Дбайливе відношення до природи й навколишнього середовища є одним із привабливих елементів туризму й подорожі. Туристські готелі, кемпінги, курорти, які розташовані серед недоторканої природи й де приділяється належна увага питанням екології, збереженню природного ландшафту й культурної спадщини, стають усе більше популярними й залучають нових, екологічно свідомих і підготовлених туристів [19].

«Захист навколишнього середовища повинен встояти перед тиском з боку організацій або осіб, стурбованих тільки комерційним успіхом або особистим збагаченням», - сказано в Монреальській декларації по туризму (1996р.). За твердженням Пітера Шеклфорда, регіонального представника ВТО в Європі, термін «екотуризм» використовується в індустрії туризму вже більше 10 років, однак у це поняття вкладається різний зміст. В одному випадку екотуризм - це подорож, що здійснюється у не торкнуті людською цивілізацією, екологічно чисті куточки природи для підтримки екологічної рівноваги в природі. В іншому - термін «екотуризм» розглядається як ярлик пропонованого в продажі турпродукта. Але й у тому, і в іншому випадку екотуризм розглядається як невід'ємний елемент стійкого розвитку туризму. Відомо, що туризм по - різному впливає на навколишнє середовище. Туріндустрія експлуатує природні, культурні й історичні ресурси країни, має потребу у власності на землю, робить відходи, забруднює повітря, воду й ґрунт, робить потужний антропогенний вплив на природу. Транспорт використовує непоправні види палива, забруднюючи навколишнє середовище [26].

В останнє десятиліття охорона навколишнього середовища вийшла на новий рівень, включаючи міри фінансового контролю й ринкові фактори, а також відповідні законодавчі міри.

Європейський союз розробив Положення ЄС 1893/93 «Про добровільну участь компаній у Системі екологічного менеджменту й ревізії». Відповідно до методики екологічного менеджменту турфірма може проводити або замовляти об'єктивні екоревізії, метою яких є поліпшення керування екологічними аспектами туристської діяльності [11].

Так, система екологічного менеджменту США припускає при проведенні екоревізій на туристських підприємствах розгляд наступних питань:

o вимоги екологічно свідомих туристів до умов проведення подорожей;

o міри, що сприяють економії сировини, води й електро - і теплоенергії туристськими підприємствами;

o освоєння керування відходами з метою забезпечення відповідності Закону про відходи США;

o особливі характеристики туристських підприємств при наданні ними специфічних туристських послуг.

Результати впливу на навколишнє середовище оцінюються по наступних напрямках:

1. Повітря: запах (виробництво й споживання електро- і теплоенергії, готування їжі, транспорт, використовуваний туристами й персоналом).

2. Вода: водопостачання, споживання води (на кухні, при збиранні, у сауні, у номерах, при наданні туристських послуг).

3. Ґрунт і ґрунтові води: охорона ґрунтових вод (при наданні туристських послуг, утилізації відходів).

4. Шум: склад і рівень шуму (у місці відпочинку, при наданні туристських послуг).

5. Візуальні впливи: територія; навколишня місцевість; ландшафт; будинки; маркетинг; відходи; туристські послуги.

Екоревізії дають відповідь на те, яким чином туристські підприємства на практиці вирішують екологічні питання, наскільки зацікавлене в їхньому рішенні керівництво, яка екологічна підготовка співробітників, як поширюється екологічна інформація і яким чином туристські підприємства враховують інтереси своїх клієнтів-туристів.

Дослідження показали, що завдяки застосуванню нових екологічних методів роботи (наприклад, сонячний підігрів води) і невеликим інвестиціям у готелях і ресторанах можна скоротити споживання електроенергії на 10 - 25%, а споживання води на 30%.

Відповідно до методики екологічного менеджменту підприємства при наданні туристських послуг повинні включати питання екології в усі сфери своєї діяльності - від планування й закупівель продовольства й інвентарю до рішення повсякденних практичних питань [10].

Впровадження екологічних методів у керування туристськими підприємствами, екологічного менеджменту є для індустрії туризму порівняно новою справою. В основі послідовного й прийнятного на міжнародному рівні керування екологічними питаннями лежить система екологічного менеджменту, що базується на філософії системного ряду якості (оперативні, реєстраційні й контрольні процедури) ІСО 9000 Міжнародної організації стандартизації.

Система екологічного менеджменту може бути офіційно сертифікована в Європі відповідно до вимог стандарту BS 7750 Британської організації стандартизації, що підготувала його 1992р [45].

Завдання стандарту BS 7750 є стимулювання добровільної екологічної діяльності підприємств у частині розробки продукції, послуг, методик й інструментів, поліпшення якості продукції й ефективності використання ресурсу, застосування новітніх технологій для зменшення негативних наслідків впливу на екологію.

Екологічні проблеми займають провідне місце в діяльності міжнародної готельної асоціації. У рамках МГА створений фонд ІХЕR (Міжнародна готельна екологічна ініціатива), головним завданням якої є збір і поширення інформації з екологічних питань, пов'язаних з готельним господарством. Фондом підготовлені навчальні посібники й компакт - диски, для індустрії туризму організуються навчальні семінари по екології, а також щорічні конкурси на кращі методи, розроблені й використовувані готельно - ресторанним сектором з метою поліпшення екологічної обстановки. Готельно - ресторанна рада й міністерство охорони навколишнього середовища США випустили посібник «Екологічно дружнє готельно - ресторанне господарство», з якого випливає, що кожне туристське підприємство при розумному керуванні може зменшити шкідливий вплив на навколишнє середовище.

Система екологічного менеджменту туристського підприємства включає:

o ділову концепцію екологічного менеджменту;

o екологічну політику підприємства й завдання захисту навколишнього середовища;

o склад екологічно чистого турпродукта;

o політику закупівель продовольства, інвентарю й співробітництво в справі захисту навколишнього середовища [58].

3 ФАКТОРИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИДИ ТУРИЗМУ

3.1 Фізико-географічні

Характер природних умов дуже впливає на вибір потенційного туристами маршруту або району подорожі. Туристи беруть до уваги кліматичні й ландшафтні особливості, багатство й унікальність рослинного й тваринного світу, природні можливості для активного відпочинку. Як правило, прагнення відпочити, змінити обстановку стає в багатьох людей з бажанням познайомитися з екзотикою. Екзотичні природні об'єкти є одним з найважливіших туристських ресурсів. Найбільш широко для залучення туристів використовується унікальна природа і її визначні пам'ятки в країнах Північної і Латинської Америки [2].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18