Звичайно в кожній такій міжнародній зустрічі беруть участь від 200 до 10 тис. чоловік. Нерідко учасників конгресу супроводжують члени їхніх родин, для яких організатори форумів пропонують чисто туристську програму. Як правило, і самі учасники під час проведення наукового заходу знайомлять із визначними пам'ятками даного міста, а після завершення конгресу роблять ознайомлювальні поїздки по країні. Характерною рисою цього виду туризму є те, що учасник конгресу витрачає під час свого перебування в країні значно більше грошей, чим звичайний турист. Тому багато держав прагнуть до проведення в себе міжнародних наукових форумів і зустрічей. Спеціально для цього створюються великі конгресійні центри, що мають зали для засідань і засоби для розміщення відвідувачів. Деякі туристські фірми повністю спеціалізуються на обслуговуванні заходів такого роду.

Учасники міжнародних форумів звичайно використовують авіатранспорт. Через велику кількість супровідних осіб науковим зустрічам властивий високий попит на подвійне розміщення. При цьому близько 10% учасників замовляє обслуговування по класу «люкс», а інші - по першому класу. На деяких наукових зустрічах передбачається присутність студентів і молодих фахівців, як асистентів і спостерігачів. Для них звичайне розміщення й обслуговування організується не в готелях, а в студентських гуртожитках по більш низьких цінах [2].

3.9.4 Діловий туризм

Друга половина ХХ сторіччя ознаменувалася подальшим розвитком й інтернаціоналізацією зовнішньоекономічних відносин. Зростаючі потреби світової економіки спричиняють ріст міжнародних контактів. Поїздки представників ділових кіл останнім часом стали носити масовий характер.

Ряд туристських фірм спеціалізується на організації групових поїздок бізнесменів з метою вивчення нових ринків і підписання торгівельних угод. При цьому туристська фірма нерідко активно допомагає бізнесменам: вивчає положення справ на тому або іншому ринку, збирає дані про можливих торгівельних партнерів, надає необхідні економічні матеріали, організує ділові зустрічі й т.д.

Аналіз ринку ділових поїздок базується насамперед на стані економічних відносин між двома конкретними країнами або групами країн.

Ділові поїздки можуть пред'являти попит на індивідуальне обслуговування по найвищому класу з розміщенням у дорогих апартаментах, закріпленням на весь день автомобілів і т.д.

Найбільш популярним для ділових візитів є перший клас із підвищеним попитом на одномісне розміщення. Ділові подорожі є дуже вигідними в економічному плані, тому що вони не залежать від сезонних факторів. У розпал туристського сезону в період відпусток вони навіть трохи скорочуються за обсягом. Важливо й те, що поїздки бізнесменів не вимагають додаткових витрат на рекламу, більшою мірою для них необхідна інформація про порядки й строки бронювання місць.

У діловому туризмі можна виділити міжнародні й двосторонні наради з питань торгівельного або науково-технічного співробітництва.

Однією з форм ділового туризму є також поїздки з метою участі або відвідування міжнародних і національних виставок й ярмарків.

Конгреси й наради різних міжнародних організацій також є досить розповсюдженою формою ділових подорожей. Як правило, від наукових форумів вони відрізняються меншою кількістю учасників.

Складовою частиною ділового туризму є поїздки спеціалізованих груп з однорідним професійним складом, які проводяться за рахунок підприємства - роботодавця як заохочення кращих працівників. У програму таких подорожей входить відвідування наукових центрів і промислових підприємств із метою ознайомлення з результатами досягнень даної країни або фірми в науково-технічній сфері, а також для вивчення технологій, підвищення професійного рівня і кваліфікації учасників поїздки.

Слід відзначити, що звичайно учасники ділових подорожей використають авіатранспорт [2].

3.9.5 Етнічний туризм

Даний вид туризму пов'язаний з відвідуванням родичів або місць народження батьків і займає важливе місце в міжнародному туристському обміні.

За останнім часом у цьому досить своєрідному виді туризму відбулися деякі структурні зміни, що відбиваються на його характері. Якщо в 70-80-х роках ХХ ст. основну роль відігравали подорожі з метою відвідування родичів або місця їхнього народження, то в 90-х роках відбуваються природні скорочення першого покоління, вихідців з інших країн, і все більше місця починають займати представники третього й четвертого поколінь, у яких значною мірою загублені прямі родинні зв'язки і більшою мірою мотиваційну роль відіграє прагнення познайомитися з батьківщиною предків. Це накладає певний відбиток на їхні вимоги до подорожі, зокрема, підвищує попит на розміщення в готелях, а не в родичів [2].

3.9.6 Пригодницький туризм

Це досить своєрідна форма відпочинку забезпечує не тільки перебування туристів у привабливому для них місці, але і їхнє заняття незвичайним видом діяльності («полювання на ведмедів у Сибіру», «лов лосося на Камчатці», «пошуки піратських скарбів у Карибському морі» і т.д.).

Пригодницький туризм підрозділяється на кілька видів:

o Похідні експедиції;

o Сафарі - тури (полювання, риболовля, лов метеликів і т.д.);

o Морські подорожі (яхтинг).

Географія й тематика пригодницьких турів досить велика й різноманітна. Звичайно це групові тури. Специфічною рисою такого туризму є одержання різних ліцензій, які дозволяють полювання, риболовлю, вивіз трофеїв. Пригодницький туризм пов'язаний з певним ризиком, тому для забезпечення безпеки таких турів необхідні висококваліфіковані інструктори, провідники й т.д. Даний вид туризму має досить високу вартість і його можна віднести до розряду елітарного відпочинку [2].

3.9.7 Релігійний (паломницький) туризм

Даний вид туризму вважається споконвічним, історичним. У цей час він також користується великою популярністю. У туризмі з релігійними цілями можна виділити кілька видів подорожей:

o Паломництво (відвідування святих місць для поклоніння реліквіям);

o Пізнавальні екуменічні поїздки (знайомство з релігійними пам'ятниками, історією релігії, культурою релігії);

o Наукові поїздки (поїздки богословів, учених, які займаються питаннями релігії).

Серйозною проблемою в даному виді туризму є питання про підготовку кадрів. Важливо, щоб гіди й екскурсоводи могли не тільки показати історичні й архітектурні визначні пам'ятки, але й були знайомі з духовними й релігійними цінностями [2].

3.9.8 Розважальні тури

Ці тури дуже популярні й різноманітні. Їх тривалість невелика (2-4 дні). У Європі дуже розповсюджені різдвяні тури. Програма таких турів складається в основному з розваг (відвідування святкових заходів, ресторанів, концертів і т.д.).

Зазначені види туризму не вичерпують усього його різноманіття. Широке поширення одержав лікувальний туризм, коли поїздка за рубіж здійснюється з метою відновлення здоров'я.

Необхідно відзначити й зростаюче значення навчального туризму, коли основною метою подорожі є утворення. Як самостійний вид міжнародного туризму можна розглядати так званий хобі-туризм, що надає відпочиваючу можливість зайнятися улюбленим захопленням серед тих, хто розділяє його інтереси, під час відпочинку або подорожі (автолюбителі, спортивні вболівальники, шанувальники музичних колективів і т.д.).

Як про окремий вид туризму, що отримав досить широке поширення в нашій країні, варто сказати про «шоп-тури» - поїздках за кордон з метою придбання товарів народного споживання (в основному виробів легкої промисловості, автомобілів, меблів і т.д.) для наступної їхньої реалізації. При кризі вітчизняної промисловості діяльність таких туристів - «човників» - приблизно на 1/5 наповнює товарами споживчий ринок й у цілому із системою збуту забезпечує зайнятістю близько 3 млн. чоловік.

Знайомлячись зі статичними даними ВТО, можна зробити висновок, що при всій розмаїтості видів туризму основною метою туристичних поїздок продовжує залишатися відпочинок. На його частку доводиться 70% загального числа прибуттів у світі. Ділові подорожі, включаючи участь у наукових форумах, становлять близько 13%. Однак необхідно відзначити, що це сполучення в різних регіонах світу виглядає неоднаково. Наприклад, в африканських державах частка поїздок на відпочинок значно нижче, вона становить близько 30%, а частка поїздок ділового характеру, навпроти, різко перевищує середньосвітові показники й становить приблизно 40%. У державах, розташованих на інших континентах, розподіл загального числа прибуттів іноземних гостей практично близько до середньосвітових показників [2].

4 РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ

4.1 Специфіка і склад туристської індустрії

4.1.1 Поняття туристської індустрії

Бурхливий розвиток масового туризму у світі зумовив відповідний розвиток індустрії туризму й суміжних галузей економіки, науки й культури, системи освіти.

Існує безліч визначень індустрії туризму. Одна з перших і найбільш вдалих дефініцій була дана Конференцією ООН по торгівлі й розвитку в 1971 р.

На сучасному етапі розвитку в сфері туризму діють різноманітні типи підприємств, що здійснюють туристичну діяльність:

o Організатори туризму (туроператори й туристичні агентства);

o Перевізники;

o Готелі й інші підприємства системи розміщення;

o Підприємства громадського харчування;

o Заклади системи розваг;

o Інші туристичні й суміжні з ними послуги.

Згідно визначення ООН туристська індустрія - це сукупність готелів й інших засобів розміщення, засобів транспорту, об'єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного й іншого призначення, організацій, що здійснюють турооператорску й турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги й послуги гідів - перекладачів.

Повне й всебічне задоволення туристських потреб вимагає скоординованої роботи всієї сукупності засобів, об'єктів й організацій туристської індустрії [65].

Одним із вагомих компонентів індустрії туризму є готельне господарство, яке займає чільне місце в міжнародному туризмі.

Проблеми готельного господарства (управління, фінансування, дизайн) є основними для економічного аналізу туризму. Економічний аналіз готельного сектору, в свою чергу, оснований на аналізі ефективності внесків інвестицій.

Якість місць проживання і обслуговування клієнтів обслуговується персоналом, а його ефективна діяльність є визначною для успіху міжнародного туризму. З появою масового туризму було створено багато різновидів ночівлі. Вони різноманітні в різних країнах навіть у межах одного регіону. Наприклад в США- одному з головних туристичних центрів світу - широкий спектр назв житла можна об'єднати у три групи:

- готелі, що мають градацію від одної до п'яти зірок-люкс;

- табори і будинки відпочинку з градацією від одної до чотирьох зірок;

- житло, яке розташоване в невеликих селах або біля них і являє собою маленький котедж, сільський будинок, приміщення в будинку або частина садиби [13].

В Мексиці пропонується житло в багатоповерхових п'ятизіркових готелях, в приміщеннях квартирного типу, 450 таборах, в будинках відпочинку і молодіжних гуртках для осіб молодше 25 років, оздоровчих центрах, лікарнях, кліматичних курортах.

В Канаді пропонуються наступні місця проживання:

- готелі, що мають градацію від одної до п'яти зірок;

- мотелі, гостьові дома або дома в селах, які різняться в залежності від пропонованих послуг і їх якості;

- будинки відпочинку, включаючи котеджі, бунгала, приміщення квартирного типу, класифіковані по системі «ключів» від одного до п'яти.

Готелі Бразилії мають такі засоби розміщення:

- готелі, які мають градацію від однієї до п'яти зірок;

- готель-кафе-ресторан - заклад, який побудовано і пристосовано для житла, де також функціонують кафе, ресторан або і те і інше;

- мотель-заклад, об'єднаний разом з готелем, кафе і ресторан, розташовані поблизу автомобільних шляхів, які обслуговують туристів, подорожуючих, автомобільним транспортом;

- готель-ресторан - заклад, пристосований для житла де функціонує ресторан;

- готель-гарні -заклад, який надає житло, у якому забезпечують тільки ліжком і сніданком;

- апартамент-готель -заклад, який надає житло в квартирі, студії або інших аналогічних приміщеннях [50].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18