Юридична відповідальність
— це різновид соціальної відповідальності.
В юридичній науці існує
двоаспектне розуміння юридичної відповідальності:
позитивний(проспективний,або
заохочувальний)аспект —передбачає заохочення - за виконання корисних для
суспільства та держави варіантів поведінки на рівні, що перевищує загальні
вимоги (морально свідоме ставлення до виконання обов'язків)
негативний(ретроспективний,або
охоронний)аспект —передбачає покарання - за правопорушення (юридична
характеристика наслідків невиконання обов'язків)
Тут йтиметься про
юридичну відповідальність негативного (ретроспективного, або охоронного)
характеру.
Юридична відповідальність
— це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання
особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене
правопорушення.
Ознаки юридичної
відповідальності такі.
1. Спирається на
державний примус у формі каральних і правовідновлюючих (компенсаційних) способів.
Державний примус — це
державно-владний вплив відповідних державних органів і службових осіб на
поведінку людей. Кримінальне і адміністративне законодавства передбачають
державний примус, який завжди реалізується через діяльність спеціальних державних
органів, а цивільне законодавство — можливість добровільного виконання
обов'язків (відшкодування заподіяної шкоди).
Юридичну відповідальність
не можна зводити до державного примусу, як і державний примус — до юридичної
відповідальності. Державний примус може здійснюватися у різні способи, не
пов'язані з юридичною відповідальністю (наприклад, примусове лікування осіб, що
вчинили небезпечні для суспільства дії в стані неосудності, митний огляд
багажу, примусове стягнення аліментів на утримання дітей та ін.).
Разом з тим держава
покликана вживати певних заходів примусу до суб'єктів (фізичних або юридичних
осіб), які вчинили правопорушення. Ці примусові заходи мають правовий характер
і є мірами легального державного примусу: вони здійснюються лише компетентними
органами у визначених законом формах.
2. Виражається в
обов'язку особи зазнавати певних втрат — позбавлення конкретних благ особистого
(позбавлення волі, посади та ін.), організаційного і майнового характеру
(конфіскація майна, штраф) за свою вину, тобто нести кару, яка є новим,
додатковим, юридичним обов'язком, що не існував до правопорушення.
3. Настає лише за вчинені
або вчинювані правопорушення у разі встановлення складу правопорушення. Ця
вимога є обов'язковою при покладанні кримінальної або адміністративної
відповідальності. Суб'єктом юридичної відповідальності може бути лише особа
(фізична або юридична), винна в порушенні правових розпоряджень.
4. Здійснюється
компетентним органом у суворій відповідності з законом, а саме — з санкціями
норм права, якими встановлюються вид і міра втрат. Юридична відповідальність є
реалізацією санкції правової норми в конкретному випадку стосовно конкретної
особи.
5. Здійснюється в ході
правозастосовної діяльності за дотримання певного процедурно-процесуального
порядку і форм, встановлених законом (цивільним процесуальним і
кримінально-процесуальним законом про адміністративні правопорушення). Поза
процесуальною формою юридична відповідальність є неможливою.
Порядок притягнення до
юридичної відповідальності визначається нормами процесуального права:
породжувані ними процесуальні правовідносини служать формою відносин юридичної
відповідальності.
Принципи юридичної
відповідальності — це незаперечні вихідні вимоги, що ставляться до
правопорушників і дозволяють забезпечувати правопорядок у суспільстві. Вони є
різновидом міжгалузевих принципів права, відображають його глибинні усталені
закономірні зв'язки.
У демократичній,
соціальній, правовій державі юридична відповідальність передбачається лише за
діяння, що є протиправними:
1) за фізичні діяння (а
не за думки, світогляд, особистісні властивості);
2) за суспільне шкідливі
і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою.
Щодо винності діяння є
окремі винятки в цивільному праві, так звана «відповідальність без вини» —
обов'язок організацій і громадян, діяльність яких пов'язана з підвищеною
небезпекою для оточення (власники автомобілів, будівництва то що), відшкодувати
шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (якщо шкода не виникла внаслідок
нездоланної сили або наміру потерпілого). Ці правила визначають
цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну як неправомірними, так і
правомірними діями. Вони встановлені з метою захисту прав і інтересів особи,
яка постраждала від транспортної та іншої діяльності, небезпечної для оточення;
3) за юридичне заборонені
діяння, тобто діяння, що суперечать природі права і літері закону;
4) за власні діяння
правопорушника.
Юридична відповідальність
грунтується на принципах:
1) законності -полягає у
тому, що юридична відповідальність:
• настає за діяння,
передбачені законом; застосовується в суворій відповідності з визначеним
законом порядком;
• припускає наявність
складу правопорушення (тобто наявність протиправного, винного діяння);
• настає лише перед
передбаченими законом компетентними органами;
• припускає
конституційність закону, що встановлює міру відповідальності.
Незнання законів не
звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції України);
2) обґрунтованості
-виражається в:
• установленні самого
факту вчиненого правопорушником протиправного діяння як об'єктивної істини;
• встановленні інших
юридичне значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт і суб'єкта
правопорушення;
3) доцільності -полягає у
відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям юридичної
відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права).
Цей принцип вимагає:
• індивідуалізації
державно-примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення і властивостей
правопорушника як особи відповідальності (ст. 61 Конституції України: «Юридична
відповідальність особи має індивідуальний характер»);
• пом'якшення і навіть
відмова від застосування заходів відповідальності за наявності можливості
досягти її мети іншим шляхом;
4) невідворотності
-полягає в:
• неминучості настання
відповідальності правопорушника;
• оперативності
застосування заходів відповідальності за вчинені правопорушення;
• професіоналізмі і
добросовісності діяльності правоохоронних органів;
• ефективності заходів,
застосовуваних до правопорушників;
5) своєчасності — означає
• можливість притягнення
правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто проміжку
часу, не занадто віддаленого від факту правопорушення.
6) справедливості —
виявляється в такому:
• кримінальне покарання
не встановлюється за проступки;
• при встановленні
заходів покарання і стягнення не повинно принижуватися людська гідність;
• зворотної дії в часі не
має закон, що встановлює відповідальність або посилює (але не пом'якшує) її;
• за одне правопорушення
встановлюється тільки одне покарання.
Функції юридичної відповідальності: |
правоохоронна |
виховна |
U |
8 |
правовідновлююча (компенсаційна) |
загальнопревентивна |
- спрямована на відновлення незаконно порушених прав, примусове
виконання невиконаних обов'язків, властивих цивільній, насамперед, майновій,
відповідальності (відновлення майнового права). Правовідновлювючі санкції
мають абсолютно визначений характер: розмір заподіяної шкоди може бути точно
встановлений незалежно від обставин правопорушення |
- спрямована на виховання громадян у дусі поважання закону |
каральна (штрафна) |
спеціально-превентивна |
- спрямована на покарання державою правопорушника та запобігання новим
правопорушенням; притаманна насамперед кримінальній та адміністративній
відповідальності, а також цивільній (конфіскація, штраф, відмова в захисті
суб'єктивного цивільного права). Каральні санкції мають відносно визначений
характер, встановлюють вищу або нижчу межу покарання (стягнення): його
призначення залежить від обставин правопорушення, ступеня вини, характеристики
особи та інших обставин |
— спрямована на виховання правопорушника |
Відповідно до
правовідновлючої і каральної (штрафної) функцій виділяють правовідновлюючу і
каральну (штрафну) відповідальність.
Підстави юридичної
відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну
відповідальність можливою тa повинною. Відсутність сукупності таких обставин
виключає її.
Слід розрізняти підстави
притягнення до юридичної відповідальності і підстави настання юридичної
відповідальності.
Підстави притягнення до
юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить
юридичну відповідальність можливою.
Фактичною підставою
притягнення до юридичної відповідальності є склад правопорушення.
Правопорушення не
приводить автоматично до настання відповідальності, а служить лише підставою
для притягнення до неї.
Підстави настання
юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить
юридичну відповідальність повинною.
Підставами настання
юридичної відповідальності є такі обставини:
1) факт здійснення
соціальне небезпечної поведінки (правопорушення) — фактична підстава;
2) наявність норми права,
яка забороняє таку поведінку і встановлює відповідні санкції (за її допомогою
відбувається визначення складу правопорушення) — нормативна підстава.
Наприклад, у диспозиціях багатьох статей КК факт вчинення злочину організованою
групою розцінюється як кваліфікуюча ознака, яка істотно обтяжує
відповідальність за вчинене;
3) відсутність підстав
для звільнення від відповідальності. Можливість звільнення від відповідальності
зафіксована нормами права (наприклад, передача неповнолітнього під нагляд
батьків). У законах можуть міститися вказівки про обставини, які виключають
відповідальність (стан крайньої необхідності, необхідної оборони або перебування
в стані неосудності);
4) наявність
правозастосовного акта — рішення компетентного органу, яким покладається
юридична відповідальність, визначаються її вид і засіб (наказ адміністрації,
вирок суду та ін.) — процесуальна підстава.
Настання юридичної
відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, відбувається в результаті
її (відповідальності) покладення уповноваженими на те посадовими особами
державних органів.
Юридичній
відповідальності властива чітка нормативна регламентація здійснення, яка
встановлюється нормами процесуального права. Відсутність в окремих випадках
процесуальної регламентації, механізму покладення відповідальності ускладнює
розгляд обставин справи, складу правопорушення, забезпечення прав усіх
учасників процесу.
В механізмі покладення
юридичної відповідальності можна виділити певні стадії. Вони подібні стадіям
правозастосовної діяльності, однак мають свою специфіку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20
|