5) екологічна —
забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на
території держави; охорона і раціональне використання природних ресурсів;
збереження генофонду народу;
6) культурна (духовна) —
консолідація нації, розвиток національної самосвідомості; сприяння розвитку
самобутності усіх корінних народів і національних меншин; організація освіти;
сприяння розвитку культури, науки; охорона культурної спадщини;
7) інформаційна —
організація і забезпечення системи одержання, використання, поширення і
збереження інформації;
8) правоохоронна —
забезпечення охорони конституційного ладу, прав і свобод громадян, законності і
правопорядку, довкілля, встановлених і регульованих правом усіх суспільних
відносин.
Внутрішні функції держави
можна поділити ще на дві основні групи: регулятивні та правоохоронні.
Зовнішні функції забезпечують
зовнішню політику держави:
1) політична
(дипломатична) — встановлення і підтримання дипломатичних зносин з іноземними
державами відповідно до загальновизнаних норм і принципів міжнародного права;
2) економічна —
встановлення і підтримання торгово-економічних відносин з іноземними державами;
розвиток ділового партнерства і співробітництва в економічній сфері з усіма
державами, незалежно від їх соціального ладу та рівня розвитку; інтеграція до
світової економіки;
3) екологічна —
підтримання екологічного виживання на планеті;
4) культурна
(гуманітарна) — підтримання і розвиток культурних і наукових зв'язків з
іноземними державами; забезпечення збереження історичних пам'ятників та інших
об'єктів, що мають культурну цінність; вжиття заходів щодо повернення
культурних цінностей свого народу, які знаходяться за кордоном;
5) інформаційна — участь
у розвитку світового інформаційного простору, встановлення режиму використання
інформаційних ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими
державами;
6) оборона держави —
захист державного суверенітету від зовнішніх посягань як економічними,
дипломатичними, так і воєнними засобами;
7) підтримання світового
правопорядку -- участь у врегулюванні міжнаціональних і міждержавних
конфліктів; боротьба з міжнародними злочинами.
У зовнішніх функціях
держави можна виділити два основні напрямки: зовнішньополітична діяльність (тут
особливе значення має функція оборони країни) і зовнішньоекономічна діяльність.
Особливості класових
функцій експлуататорської держави
Внутрішні |
Зовнішні |
1. Функція
придушення пригноблених класів.
2. Функція
охорони приватної власності експлуататорів на засоби виробництва.
3. Функція
ідеологічного придушення своїх класових і політичних супротивників.
|
1. Функція
захоплення чужих територій.
2. Функція
придушення визвольних рухів.
3. Функція
охорони інтересів пануючих класів від посягання на них ззовні.
|
Не можна ототожнювати
функції держави з формами їх реалізації — правовими та організаційними, а також
із методами їх реалізації (переконання, заохочення, державний примус,
придушення).
Основні правові форми
здійснення функцій держави: правотворча, правозастосовна, правоохоронна,
установча, контрольно-наглядова.
Конкретна функція держави
являє собою єдність змісту, форм і методів здійснення державної влади у певній
сфері діяльності держави; характеризується відомою самостійністю, однорідністю,
повторюваністю.
Зміст внутрішніх і
зовнішніх функцій держави змінюється на різних етапах її розвитку. Наприклад,
протягом періоду становлення буржуазної держави економічна функція була слабко
розвинутою. З середини XIX ст., особливо у XX ст. з кінця 50-х років, у країнах
Західної Європи і Північної Америки її роль значно зросла як за значущістю, так
і за обсягом. Державно-правове регулювання соціально-економічної сфери
суспільних відносин спрямоване на забезпечення політики «повної зайнятості»
населення і запобігання економічним кризам. Західні країни вдаються до допомоги
системи планування (у тому числі довгострокового), створення спеціальних
відомств з прогнозування розвитку економіки і соціального розвитку. Зріс вплив
на приватний сектор шляхом різних засобів регулювання і контролю — політики
цін, податків, інвестицій, експорту, імпорту, державних замовлень, кредитної
політики тощо. Але це не означає, що держава поглинає діяльність приватного
сектора в економіці, не створює умов для його розвитку.
На відміну від західних
буржуазних країн у СРСР, до складу якого входила радянська Україна, приватний
сектор був дозволений протягом дуже обмеженого часу (неп). Державне регулювання
економічних відносин відігравало пануючу роль. Держава була монополістом у всіх
сферах життєдіяльності суспільства, а в економічній сфері перейняла на себе
буквально все — від встановлення рівня інвестицій у ту чи іншу галузь економіки
до найменування продуктів і цін на них.
У незалежній Україні з
переходом до ринкових відносин зміст економічної функції держави (у порівнянні
з СРСР) істотно змінюється. Хоча сфера державного управління і не зводиться до
державного сектора економіки, для втручання держави в приватний сектор
економіки встановлюються межі.
Із визначенням курсу на
побудову соціальної правової держави розширюються зміст і значення політичної,
правоохоронної та інших функцій. Особливого значення набуває соціальна функція
— створення державою умов, що забезпечують гідне життя людини (див. главу
«Соціальна правова держава»).
7.
Поняття
та структура механізму держави
Механізм держави —
цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а
також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції
держави.
Ознаки механізму держави:
1) це ієрархічна система,
тобто система, побудована на засадах субординації та координації.
Політико-організаційну основу системи складають органи держави, територія
держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи,
столиця держави;
2) це цілісна система
внутрішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови і єдині
завдання та цілі діяльності. Кожний із суб'єктів механізму держави як його
системний елемент є органічно обумовленим усіма іншими його елементами і
функціонуванням системи в цілому;
3) це система, яка має
чітку структуру з певними зв 'язками між її елементами. Первинними елементами є
державні органи.
Як механізм годинника
складається з різних елементів, так і механізм держави, будучи єдиним, містить
у собі органи, блоки, підсистеми і навіть самостійні гілки влади: законодавчу,
виконавчу, судову. В цій розчленованості просліджується ієрархія: різні
державні органи, їх блоки, підсистеми посідають неоднакове місце у державному
механізмі, але усі разом повинні діяти злагоджено і без збоїв. Так, одну з
підсистем держави утворюють вищі органи держави: представницькі, виконавчі,
глава держави. Інша підсистема — місцевого рівня: Ради та їх виконкоми,
державні адміністрації та їх глави. Особливою підсистемою є судова, а також
правоохоронні органи: прокуратура, міліція, органи служби безпеки та ін.;
4) це система, яка має
єдину бюджетну, грошову, банківську системи, державну власність, котрі
становлять її організаційно-економічну основу;
5) це взаємодіюча,
динамічна і реально працююча система, за допомогою якої функціонує держава,
здійснюється управління
суспільством (по суті,
механізм держави створюється для виконання її функцій).
У літературі можна
зустріти ототожнення «механізму» і «апарату» держави. Тим часом поняття механізму
держави ширше за поняття державного апарату за складом і структурою. Механізм
держави, по суті, є апаратом у дії, у функціонуванні — із усіма зв'язками, що
існують і виникають між його частинами.
Механізм держави має
розглядатися не як проста сукупність складових його елементів (державних
органів, організацій, установ), а як система цих елементів, функціонально
сумісних, узгоджених між собою і системою в цілому, котрі перебувають у
постійному відновленні з Метою підтримання своєї основної функції — управління.
Структура механізму
держави показана на схемі.
Механізм
держави |
Державні
органи, що мають владні повноваження, тобто державний апарат, який містить у
собі два важливих структурних елементи: апарат управління, що складається з
чиновників — державних службовців, які спеціально займаються управлінням;
апарат примусу — армія, поліція, розвідка і контррозвідка, митниця (деякою
мірою), тюрми, виправні заклади та ін. |
Державні
установи, державні підприємства, що не мають владних повноважень |
•
організаційні і фінансові кошти • |
Слід відрізняти державні
органи, що мають владні повноваження, і державні підприємства і установи, що не
мають владних повноважень. За цим критерієм можна розмежувати механізм держави
і апарат держави, які лише в своїй основі й збігаються.
Під «державним апаратом»
розуміється система органів, які безпосередньо здійснюють управлінську
діяльність і наділені для цього державно-владними повноваженнями. Поняття
«механізм держави» охоплює державні підприємства і державні установи, що під керівництвом
апарату держави практично здійснюють функції держави у сфері виробничої
діяльності, пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей держави (державні
підприємства) і нематеріальних цінностей (державні установи). Для державних
установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових
досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітнної роботи тощо.
Чому державні
підприємства і державні установи не можна віднести до державних органів? Тому
що вони відрізняються від державних органів низкою ознак:
(1) не мають
державно-владних повноважень, тобто не є носіями державної влади;
(2) безпосередньо
створюють матеріальні або духовні блага;
(3) мають специфічну
організаційну структуру: є організованими державою трудовими колективами
робітників і службовців на чолі з відповідальним керівником, що діє на засадах
єдиноначальності;
(4) мають суворо
позначене коло повноважень: адміністрація підприємств і установ здійснює
управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності, у межах підприємства
або установи;
(5) керуються у своїй
діяльності власним статутом відповідно до законодавства.
Отже, державні
підприємства і державні установи слід відрізняти від органів держави, але їх не
можна протиставляти одне одному, оскільки усі вони належать до державних
організацій, які діють у єдності та взаємозв'язку: державний апарат забезпечує
реалізацію функцій держави завдяки діяльності підприємств і установ, якими
керує.
8. Поняття та основні елементи форми держави
Форма держави — порядок
(спосіб) організації та здійснення державної влади в країні.
Структура форми держави
-- стійка єдність елементів, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із
цілим. Вона включає три взаємозалежних елементи: форму державного правління,
форму державного устрою, форму політичного (державного) режиму.
|
Форма держави |
Форма
державного правління |
Форма
державного устрою |
Форма
державного режиму |
- порядок
утворення і організації вищих органів влади в державі |
- порядок
поділу території держави на певні складові частини і співвідношення влади між
ними і державою в цілому |
- порядок
здійснення державної влади у певні способи певними, методами і засобами |
Форма
державного правління |
Монархія |
Республіка |
— форма
державного правління, при якій державна влада зосереджена цілком або частково
в руках однієї особи — монарха, передається в спадщину, не залежить від
населення (як правило, не затверджується ним) |
- форма
державного правління, при якій вища державна влада здійснюється
представницьким загальнонаціональним органом влади (парламентом), обраним
населенням на певний строк |
|
|
|
|
Протягом історії виникали
різні види монархій:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20
|