2.2 Особливості становлення банківської системи України в умовах переходу до ринкової економіки

Виходячи з досвіду країн з більш розвиненою економікою, можна говорити про необхідність використання різноманітних способів та інструментів для функціонування окремих субсекторів фінансової системи (в тому числі банківського) задля здорової і стабільної економіки, Див, наприклад: [301] Evi Bodi, Robert C. Merton. Finance. - Prentice Hall, a PEC, New Jersey, 2000. - Р. 64-68; [304] Grane D., K. Froot, S. Mason, R.C. Merton… The Global Financial System: A Functional Perspective. - Boston: Harvard Business School Press, 1995. - Р. 54-59. Достатньо цікавим є монографічне дослідження: [15] Албегова И.М. и др. Государственная экономическая политика /И.М. Албегова, Р.Г. Емцов, А.В. Холопов; Под общ. ред. А.В. Сидоровича. -М.: Дело и сервис, 1998. - 320 с. оскільки в межах здійснюваної державної політики саме фінансовий сектор повинен стати потужним фінансовим посередником і каталізатором економічного зростання. А це, в свою чергу, включає його до складу чинників, що відповідають за забезпечення державного суверенітету та реалізацію національних стратегічних інтересів на внутрішньому та зовнішньому ринках. Тим більше, що як вже зазначалося вище, країни з перехідною економікою мають достатньо капіталу, проте він залишається, як правило, пасивним. Останні дослідження в країнах із перехідною економікою свідчать, що пасивний (замкнений) капітал у них перевищує надходження іноземного капіталу приблизно в двадцять разів //[373] Україна. Фінансовий сектор: нова стратегія реформ: Матеріали конференції 22-23 червня 2001 р. - К., 2002. - С.12. Свого часу на такі особливості перехідних економік звертали увагу європейські та американські фінансисти: [292] G. Caprio, D. Folkerst-Landau, D. Lane. Bulding Sound Finance in Emerging Market Economies. - 1994. - 358 p.; [293] Central and Eastern Europe: Roads to Growth. - 1992. - 322 p.

В останні роки міжнародні фінансові організації, зокрема МВФ, Група Світового банку, регіональні банки розвитку, допомагали долати фінансові кризи в Мексиці, Азії та інших регіонах, переходити до ринкової економіки в країнах з централізованим плануванням, полегшувати борговий тиск в найбідніших країнах. [298] Robert C. Effros. Current Legal Issues Affecting Central Banks, Volume III, 1995. - 648 p.; [299] Volume IV, 1997. - 983 p.; [187] Халевинская Е.Д. Евробанк: политическая структура, банк развития, коммерческий банк. - М.: Финансы и статистика, 1992. - С. 4 - 9. Це відбувалося в умовах, коли світові ринки капіталу переживали процес трансформації, оскільки приватний капітал переміщується по всьому світові в безпрецедентних обсягах і в різноманітних формах. Причому певна його частина надходить у країни, що розвиваються, які раніше марно намагалися знайти до нього доступ. У той же час, як відмічають фахівці, все більш проблематичною стає спроможність міжнародних інститутів ефективно вирішувати глобальні проблеми та вміння проявляти гнучкість, все більше викликає запитань їх структура, пріоритети та принципові підходи. [492] Реформирование международных финансовых институтов // Ел. журнал государственного департамента США, Том 6. - № 1. - Февраль 2001 г.

У квітні 1992 р. на прохання України МВФ та Світовий банк прийняли рішення про членство України в цих фінансових організаціях. Верховна Рада України 3 червня 1992 р. ухвалила відповідний Закон "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій". 3 вересня 1992 р. наша держава стала членом МВФ та МБРР. У своїй політиці та діяльності МВФ керується Статутом, відомим під назвою “Статті угоди про МВФ”.

Згідно із “Статтями угоди про МВФ” країна-член повинна надавати Фонду інформацію, яку він вважає необхідною для своєї діяльності. Із грудня 1992 р. Національний банк України надає Міжнародному валютному фонду зведені балансові звіти Національного та комерційних банків України, а також інформацію про валютні курси та процентні ставки, а з 1993 р. складається платіжний баланс України. Протягом всіх цих років тривають постійні відносини між Україною та міжнародними фінансовими організаціями. В той же час експерти відзначають, що взаємовідносини України з міжнародними фінансово-кредитними установами залишаються і досі специфічними, а Україні необхідні зовнішні кошти, які слід використовувати для розвитку національної економіки. Відсутність фінансування з боку міжнародних фінансово-кредитних установ позначається й на надходженні приватного капіталу в Україну. За 1991-2001 рр. такі надходження склали 3,9 млрд дол. - [332] Плотніков О. Макроекономічні аспекти реформування фінансової системи України //Система державних фінансів України: шляхи забезпечення прозорості та оптимальної децентралізації фінансових потоків: Матеріали форуму експертів. Київ: Інститут Схід-Захід, 2 березня 2001 р. - С. 14; [516] Талько В. Проблеми врегулювання відносин з міжнародними економічними організаціями //Право України. - 1999. - № 9. - С. 106 - 109. На таком увзаємозв`язку наголошують увагу економісти. Див., наприклад: [264] Лэттер Т. Выбор режима валютного курса: Пер. с англ. - Лондон: Центр по изучению деятельности центральных банков, 1996. - 34 с. Менкью Н. Макроэкономика: Пер. с англ. - М.: Издв-во МГУ, 1994. - 802 с. [256] Гайгер Линдвуд Т. Макроэкономичкская теория и переходная экономика: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М., 1996. - 560 с.

Банківська система бере участь у виконанні основних функцій фінансової системи, зокрема шляхом :

- забезпечення способів переміщення фінансових ресурсів у часі, через кордони держав та між окремими галузями тощо;

- розробки та забезпечення способів управління ризиками;

- забезпечення механізму об'єднання фінансових ресурсів та їх розподілу між окремими суб'єктами господарювання;

- забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем, зокрема шляхом вдосконалення способів клірингу та здійснення розрахунків, що сприяють торгівлі;

- забезпечення насичення ринку ціновою інформацією, що дозволяє координувати децентралізований процес прийняття рішень в окремих галузях економіки.

Банківські системи розвинених країн мають багато спільного, що обумовлено однотипністю існуючої в цих країнах ринкової економіки. Ринковий характер економіки визначає та обставина, що кредитно-банківська система діє через ринок капіталів. На цьому акценутють свою увагу більшість фахівців, що досліджують сферу банківської діяльності, не дивлячись на спеціалізацію. Див., наприклад, роботи: [105] Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: Монографія. - К.: Знання, 2002. - 238 с.; [106] Кравець В.М., Кравець Ю.В. Західноєвропейський банківський бізнес: становлення і сучасність. - К.: Знання-Прес, 2003. - 470 с.; [122] Маркова О.М., Сахарова Л.С., Сидоров В.Н. Коммерческие банки и их операции: Учеб. пособие. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 288 с.; [192] Філіпенко А.С. Економічний розвиток. Європейський контекст. - К.: Знання, 2002. - 120 с.; [202] Шевченко Р.І. Банківські операції: Навчально-методичний посібник. - К.: Знання, 2003. - 276 с. При цьому приватний капітал користується підтримкою державного капіталу фіскального характеру. Ринок грошей і капіталу не обмежується вільним рухом таких своєрідних товарів (фінансових інструментів) в країні, але й носить значною мірою зовнішньоекономічний характер. Держави здійснюють регулюючий вплив на цей ринок за допомогою певного набору інструментів грошово-кредитної політики, в тому числі шляхом проведення грошово-валютних інтервенцій та протекціоністських заходів.

Аналізуючи організацію банківських систем західних держав в умовах розвиненої економіки, фахівці дійшли висновку щодо трьох основних напрямів розвитку таких систем та їх складових: 1) банківські системи з великою кількістю банків з небагатьма відділеннями (unit banking); 2) банківські системи з невеликою кількістю банків із багатьма відділеннями (branch banking ); 3) банківські системи з багатьма банками, пов`язаними участями (chain banking). Див, наприклад: [145] Основы законодательства капиталистических стран о банковской системе. - М.: Институт законодательства и сравнительного правоведения при ВС РФ, 1992. - С. 4. При цьому більшість європейських країн йде другим шляхом. В Україні на сучасному етапі розвитку банківської системи вона об'єднує в собі риси перших двох напрямів з поступовою переорієнтацією на другий варіант.

Для будь-яких банківських систем, як правило, характерна наявність універсальних та спеціалізованих фінансово-кредитних установ, одночасне існування та рентабельна діяльність великих і малих банків та інших кредитних установ, в тому числі позабанківських У спеціальній літературі такі установи також носять назву „небанківських” або ”парабанківських”.. При цьому кожна ланка банківської системи повинна мати високий рівень оперативної самостійності, не обмежуючись при цьому певною територією. У той же час повинен дотримуватися принцип чіткого розмежування компетенції, визначення системи відповідальності для кожного з учасників ринку позичкових капіталів.

Розглядаючи категорію „система” в її гносеологічному розумінні, слід виходити з позиції, що система (від гр. systema - ціле; таке, що складається із частин; поєднання) являє собою множинність елементів, що знаходяться у відносинах і зв`язках один з одним, які утворюють певну цілісність, єдність. [338] Локшина С.М. Краткий словарь иностранных слов. - 9-е изд., испр. - М.: Рус. яз., 1987. - С. 466. За своїм змістом це об'ємне поняття може включати не просто певний порядок в розташуванні і зв'язку частин будь-чого, а й певне ціле, яке являє собою єдність закономірно розташованих і взаємозв'язаних частин. Під системою розуміють також і сукупність організацій, однорідних за своїми завданнями, або установ, що об'єднані в одне ціле. [339] Ожегов С.И. Словарь русского языка /Под ред. д. филол. н., проф. Н.Ю. Шведовой. Издание 16-е, исправленное. - М. Русский язык, 1984. - С. 624. Філософи розуміють під системою певну кількість взаємопов`язаних елементів, які утворюють стійку цілісність, мають певні інтегративні особливості та внутрішні закономірності, властиві саме цій спільності. [221] Філософія / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. - За ред. І.Ф. Надольного. - К.: Вікар, 1997. - С. 477. Будь-яка система характеризується також стійкими зв`язками елементів, що досягаються внаслідок структурного упорядкування її частин. Важливою рисою системи є також її цілеспрямований функціональний стан. При цьому поняття “система” може застосовуватися як до суспільства в цілому, так і до окремих його підсистем: політичної, економічної, духовної, соціальної тощо. Див., зокрема: [2] Аверьянов А.Н. Системное познание мира. - М., 1985. - С. 165 - 191; [22] Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. - М., 1981. - С. 99 - 117; [389] Бейкун А. Позитивна тенденція розвитку категорії „система” як елемента структурно-функціональної побудови органів державного управління //Право України. - 2001. - № 12. - С. 51 - 54. Кожну з них можна розглядати як у поєднанні, так і окремо, що має відповідне місце, значення та відіграє свою роль у суспільному житті.

Щоб скласти цілісне наукове поняття про об'єктивно існуючу систему, недостатньо лише вичленити та перерахувати її окремі елементи, сторони. Важливо розкрити їх внутрішню закономірність, зв'язок, взаємозв'язок, виявити взаємодію компонентів цілого та відшукати адекватне їй логічне вираження. [22] Афанасьев В.Г. Общество: системность., познание и управление. - С. 53.

Зрозуміло, що відносини в сфері банківської діяльності також можуть вміщуватися в поняття „система”. Банківська система є складовою фінансової системи країни і підпадає під загальну дію економічних законів, що діють в громадянському суспільстві. Вона є внутрішньо організованою, взаємопов`язаною, має загальну мету та завдання.

З погляду науковців, „банківську систему в Україні юридична наука визначає як внутрішньо організовану, взаємопов`язану, об`єднану загальною метою сукупність банківських та фінансово-кредитних установ, що утворені і діють на основі Конституції та законів України”. [217] Банківське право України: Навч. посібник. Кол.авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін. /Заг. ред. А.О. Селіванова. - К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2000. - С. 56. Під системою як об`єктом регулювання банківським правом і важливою категорією управління слід розуміти внутрішньо організовану сукупність відносно самостійних, взаємодіючих складових частин (елементів), які виступають як одне ціле і в межах якої здійснюються процеси управління.

Є. Карманов, розглядаючи банківську систему на підставі аналізу Закону „Про банки і банківську діяльність”, констатує, що згідно зі ст. 1 предметом (тобто з приводу чого складаються правовідносини між суб'єктами, виникають правові зв'язки) є структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. А відповідно метою (тобто чого прагне, чого хоче досягти законодавець) є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Викладене свідчить про намір законодавця створити правове поле для розвитку та банківської системи України і побудови її, виходячи з вітчизняного та світового досвіду. [427] Карманов Є.В. Правові аспекти реструктуризації банківської системи України //Право України. - 2001. - № 4. -С. 28-33.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72