|
цілому в теорії банківського права визначаються стратегічні, проміжні та тактичні цілі, які переслідує центральний банк, розробляючи монетарну політику. [53] Вступ до банківської справи /Під ред. М.І. Савлука. - С. 117-118; [54] Гальчинський А. Теорія грошей: Навчально-методичний посібник. - К.: Основи, 1998. - С. 9-10; [58] Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - К.: Основи, 1996. - С. 17-19; [82] Казимагомедов А.А., Ильясов С.М. Организация денежно-кредитного регулирования. - М.: Финансы и статистика, 2001. - С. 24; [9] Антонов Н.Г., Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки. - М.: Финстатинформ, 1995. Стратегічними цілями монетарної політики центробанку є кінцеві цілі загальноекономічної політики держави - досягнення такого зростання суспільного виробництва, за якого буде забезпечена повна зайнятість, стійкість цін (стримування інфляції), збалансованість платіжних відносин з зовнішнім світом. Центральний банк своєю монетарною політикою повинен сприяти досягненню вказаних цілей. В цьому у нього не повинно бути розбіжностей з урядом і парламентом.Проміжними цілями монетарної політики є досягнення такого стану деяких ключових економічних перемінних, який сприятиме досягненню стратегічних цілей. Такими перемінними є пожвавлення чи стримування конюнктури на товарних і грошових ринках. Змінюючи масу грошей та рівень процентної ставки, можна регулювати пропозицію грошей і попит на товари, а через них - рівень цін, обсяги інвестицій, зростання виробництва та зайнятості. Тактичні цілі монетарної політики мають короткостроковий, оперативний характер і покликані забезпечити досягнення проміжних цілей.Слід враховувати, що всі три групи цілей монетарної політики знаходяться в ієрархічному взаємозвязку. Сукупність заходів, спрямованих на розширення або звуження ліквідних коштів та обсягу кредитування банків та інших кредитних установ, формує зміст грошово-кредитної політики, що здійснюється центральним банком. Фактично її метою є регулювання попиту та пропозиції на позичковий капітал.Грошово-кредитна політика реалізується через певні інструменти монетарної політики, тобто конкретні заходи і дії центробанку, які спрямовані на зміну маси грошей та рівня процентної політики. Банківська практика відносить до таких інструментів політику відкритого ринку, облікову (дисконтну) політику і ломбардну політику; політику обовязкових резервів, регулювання валютного курсу.Чинне законодавство визначає такі основні економічні засоби та методи грошово-кредитної політики, що спрямовані на регулювання обсягу грошової маси через: 1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків та фінансово-кредитних установ; 2) процентну політику; 3) рефінансування комерційних банків; 4) управління золотовалютними резервами; 5) операції з цінними паперами на відкритому ринку; 6) регулювання імпорту та експорту капіталу (ст. 25 Закону України “Про Національний банк України”). [751] В ст. 35 Закону РФ „Про Центральний банк РФ (Банк Росії)” закріплено, що до методів грошово-кредитної політики відносяться: 1) процентні ставки по операціях БР; 2) нормативи обов'язкових резервів, що депонуються в БР (резервні вимоги); 3) операції на відкритому ринку; 4) рефінансування банків; 5) валютне регулювання; 6) встановлення орієнтованого росту зростання грошової маси; 7) прямі кількісні обмеження. В свою чергу Європейський центральний банк, наприклад, має 5 головних операційних інструментів грошово-кредитної політики: оборотні операції; прямі угоди; випуск боргових сертифікатів; залучення строкових депозитів. [137] Новая единая европейская валюта евро /Под ред. В.И. Рыбина. - М.: Финансы и статистика, 1998. - С. 47. Головною метою своєї діяльності ЄЦБ визначає підтримку стабільності цін, в то му числі шляхом підтримання єдиної валюти - євро. Основоположним для переходу до євро став Регламент Ради ЄС № 1103/97 від 17 червня 1997 р., що базується на ст. 235 Маастрихтської угоди [778], а також Регламент Ради ЄС № 1/98 від 20 листопада 1997 р, що визначив технічні характеристики монет євро [779] . Без завдання шкоди зазначеним цілям Європейська система центральних банків повинна сприяти також спільній економічній політиці співтовариства. Кінцевою метою грошово-кредитної політики є досягнення макроекономічної стабілізації, дотримання нормативно передбачених темпів інфляції, забезпечення стабільності курсу національної валюти, досягнення рівноважного платіжного балансу, створення умов для позитивних зрушень, подолання кризових явищ в економіці. В країнах із перехідною економікою грошово-кредитна політика повинна переслідувати єдину мету - забезпечення повної конвертованості національної валюти та підтримання її фіксованого обмінного курсу проти однієї із основних світових валют - долара США або євро. Грошово-кредитна політика повинна здійснюватися „пасивно”, тобто так, щоб інфляція, процентні ставки, реальний обмінний курс тощо визначалися ринковими факторами без активного централізованого управління грошово-кредитною системою. Конвертованість національної валюти повинна вводитися з самого початку. [449] Курт Шулер. Пост-вашингтонский консенсус по денежно-кредитной политике //Трансформация, октябрь 1998. - № 5. - С.20.Розробка основних засад грошово-кредитної політики покладена за ст. 100 Конституції України на Раду Національного банку України, яка повинна також здійснювати контроль за її проведенням. У Законі “Про Національний банк України” (ст. 9) регламентуються основні показники, за якими здійснюється грошово-кредитна політика. При цьому відповідно до ст. 51 Закону НБУ двічі на рік повинен надавати Президенту України та Верховній Раді України інформацію про стан грошово-кредитного ринку в державі.Основні засади грошово-кредитної політики являють собою комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, що дають можливість Національному банку України з допомогою інструментів (засобів та методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для економічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості населення. Вони ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.Слід зауважити, що грошово-кредитна політика може проводитися за допомогою адміністративних, ринкових та змішаних методів регулювання. З особливостями застосування таких методів можна ознайомитися в таких економічних роботах: [216] Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні /За ред. В.І. Міщенка. - К.: Знання, КОО, 2000. - 305 с; [92] Козюк В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика. - Тернопіль: Джура, 1999. - 260 с.; [121] Лютий Т. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки: Монографія. - К.: Атака, 1999. - 240 с.; [133] Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник /За ред. А.М. Мороза та М.Ф. Пуховнікої. - К.: КНЕУ, 1999. - 368 с.; [281] Хоггарт Г. Введение в денежно-кредитную политику: Пер с англ. - Лондон: Центр по изучению деятельности центральных банков, 1996.- 32 с. Окреме місце слід відвести виключному праву центробанку на емісію, тобто випуск в обіг грошових знаків в усіх формах. Емісія призводить до збільшення грошової маси в обігу. В історичному плані визначення та механізми емісії грошей залежать, не в останню чергу, від форм грошей, що використовуються. Є цілий ряд наукових досліджень в сфері номіналів грошового обігу, зокрема: [220] Стельмах В.С., Д'яконова І.І., Сало І.В., Сенищ П.М., Соколенко Т.І. Фінансово-кредитна система України - Росії (ХУІІІ-ХХ ст. ). /За ред. д.е.н., проф. І.В. Сала. - Суми: Слобожанщина, 2000; [434] Козубовський Г. Основні номінали грошового обігу України Х - ХХ століть //Фінанси України. - 1996. - № 10. - С. 121 - 128; [345] Лебедев В.А. Бумажніе деньги. Речь, читанная на акте Императорского С.-Петербургского Университета 8 февраля 1889 г. профессором В.А. Лебедевым. - СПб, 1889. [234] Лебедев В.А. Финансовое право: Учебник. /Золотые страницы финансового права России. Т. 2. - М.: Статут, 2000. - С. 409 - 459. Свого часу при здійсненні дійсних золотих грошей емісія регулювалася потребами обігу по каналах притоку та відтоку грошей в скарбниці. Тим самим скарби поряд з іншими функціями виконували специфічну економічну функцію стихійного регулятора маси грошей в обігу. Однак поява паперових грошей з примусовим курсом означала втрату не лише механізму саморегулювання, але й зняття економічних меж емісії грошей. Єдиною межею стають видатки держави, які не покриваються поточними доходами, тобто обіг спроможний поглинути будь-яку масу паперових знаків, які обезцінюють її лише по відношенню до дійсних грошей - золота. [42] Бровкина Е.Г., Прудиус И.П. Финансово-кредитная система государства. - К.: Сирин, 1997. - С. 41; [261] Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка: Пер. з англ. - К.: Основи, 1996. - С. 124; [183] Усов В.В. Деньги. Денежное обращение. Инфляция: Учеб. пособие для вузов - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. - С. 156. Головним каналом емісії грошей в промисловорозвинених країнах є депозитно-чекова емісія: збільшення депозитів на рахунках клієнтів і відповідно маси чеків, що обслуговують безготівковий платіжний обіг. У ній беруть участь комерційні банки та інші кредитні установи, а також центральний банк. Зокрема, в США є 3 основних емітенти: казначейство, центральний банк (ФРС) та комерційні банки. Казначейство випускає невеликі купюрні грошові білети (вартістю 1-10 дол), срібні долари та розмінну монету. Казначейська емісія складає 11% готівкової грошової маси, причому основна її частина приходиться на монети. Головним засобом готівково-грошового обігу служать банкноти федеральних резервних банків. Третій вид емісії - гроші безготівкового (міжбанківського) обігу досягли в 1980 р. 70% грошової маси. - [269] Фредерік С. Мишкін. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. - С. 86 - 90. Теорія банківської справи визначає такі принципи організації емісійних операцій:- централізм у проведенні емісійних операцій, який полягає в тому, що установи банків самостійно розпоряджаються готівковими грошима, що надходять до їх кас, а емісію грошей проводять лише в межах, встановлених вищестоящими установами центрального банку;- безумовне виконання завдань по вилученню грошей із обігу;- своєчасне та безперебійне задоволення обґрунтованих потреб у наявних грошах підприємств, організацій та установ;- складення всіма установами банків, що здійснюють касові операції, розрахунку можливих щоденних надходжень та видач готівкових коштів з метою попереднього визначення величини можливої емісії;- самостійне вилучення грошей із обігу у випадках, коли фактична сума грошей, що знаходиться в оборотній касі установ банків, перевищує встановлену межову суму. Див. наприклад: [42] Бровкина Е.Г., Прудиус И.П. Финансово-кредитная система государства. - С. 44 - 45.; [54] Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. - К.: Основи, 1996. - С. 270-281.Емісійна система відповідно розглядається як законодавчо встановлений порядок випуску в обіг грошових знаків і є складовою частиною грошової системи. Регулювання емісійної системи забезпечується операціями на відкритому ринку, змінами норм обов'язкових резервів, процентних ставок та іншими інструментами грошово-кредитної політики.Згідно зі ст. 99 Конституції валютою України є гривня, яка на сьогоднішній день перебуває в обігу і виступає єдиним законним платіжним засобом на території України. Відповідно до Указу Президента України від 25.08.1996 р. „Про грошову реформу в Україні” гривня була випущена в обігу у вигляді банкнот номінальною вартістю 1, 2, 5, 10 і 20 гривень зразка 1992 р., а також номінальною вартістю 1, 50 і 100 гривень зразка 1994 р. Реформа проводилася від 2 до 16 вересня 1996 р. За встановленим курсом 1,76 грн /1 дол було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, вклади громадян. Перше потрясіння українська валюта пережила 19 листопада 1997 р. - курс долара на позабіржовому ринку сягнув позначки 2 грн/1 дол і пішов далі (до 2,3 грн./1 дол). Тоді він вперше пробив дірку в стелі відведеного для нього НБУ коридору - перший валютний коридор помістився у межах 1,75-1,95 грн/1 дол. Найбільших втрат національна валюта зазнала 1998 р.: цього року змінилися два валютних коридори - 1,8-2,25 грн/1 дол. та 2,5-3,5 грн/1 дол. Тоді саме й розпочалася епопея серпнево-вересневих фінансових криз: курс гривні покотився після російських фінансових потрясінь. Восени на українську валюту вплинула вже вітчизняна криза - на паливному ринку. На кінець року девальвація становила 60%. Результатом стало введення адміністративних обмежень на валютному та кредитному ринках. Четвертий валютний коридор гривня отримала у лютому 1999 р. 3,4-4,6 грн/1 дол. Безпораднішими українські гроші були знову в серпні - вересні: вони знецінилася до 4,20/1 дол. Тоді НБУ за старою традицією заспокоював валютний ринок командними заходами. Останній валютний коридор здав свої позиції 23 лютого 2000 р., коли НБУ офіційно перейшов до політики плаваючого курсу. Методи регулювання залишися старими. Перший іспит гривня витримала у вересні 2000 р., коли у серпні-вересні не відбулося фінансової кризи. Тоді офіційний курс зупинився на вже звичній позначці 5,43 грн/1 дол. Зокрема, директор Департаменту валютного регулювання С. Яременко говорив: „Одна справа - робити прогнози в умовах стійких, розвинених економік. Інша - при перехідній економіці, яка дуже сильно залежить від зовнішніх умов.” - [463] Найстабільніша у світі //Галицькі контракти. - № 36. - 3-9 вересня 2001 р. - С. 14-15. У 2001 р. в обіг випущена гривня номінальною вартістю 200 грн. Розмінні монети, випущені в обіг НБУ вартістю 1, 2 і 5 копійок, виготовлені із металу срібного кольору, а вартістю 10, 25 і 50 коп. - із металу жовтого кольору. Основні характеристики дизайну та захисних елементів були закріплені в Правилах визначення платіжності гривні й монет. [638] Указ Президента України від 25.08.1996 р. „Про грошову реформу в Україні”; Правила визначення платіжності гривні й монет. Затверджені Наказом Голови правління НБУ № 71 від 26.08.96 р.; [57] Готівковий обіг в Україні: 4-те вид. - К.: Компас, 2001. - 68 с. - Слід зауважити, що початок грошової реформи в Україні пов'язують із виданням Указу Президента України „Про реформу грошової системи України” від 7 листопада 1992 р.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72
|
