|
Згодом
англійська мова запозичила давньофранцузький іменник travail, який в
перекладі означав важку працю і муки при пологах. Він мало змінив свій
фонетичний вигляд, але зберіг типовий для французької мови наголос на другому
складі [træ'veil]. Від нього було створено і
відповідне дієслово to travail - важко трудитись
і мучитись під час пологів. В результаті з'являється так звана дублетна пара to travel - to travail.
Спільний
вплив історико-лінгвістичних і історико-економічних причин на розвиток групи семантично-близьких
слів цікаво спостерігати на прикладі англійських слів, якій означають „фортеця”.
Давньоанглійське
слово burgh означало „фортеця, замок,
укріплення”. В XI столітті норманські барони принесли з собою слово castel, яке було здрібнілою
формою від латинського слова castra, яке позначало той
тип феодальних фортець, які вони будували і в яких вони проживали. Після того, як
в середньоанглійську мову проникло слово castel, слово burgh втратило значення
„замок” і „фортеця”, але зберегло значення – „укріплене місто”. Це значення
зберігалось до того часу, поки винайдення пороху не викликало перевороту в
фортифікаційній техніці. Для нових систем фортець, які з'явилися,
використовувалось запозичене на початку XIV століття давньофранцузьке слово forteresse.
В XV столітті слово burgh втрачає значення „укріплене
місто”, але центральним стає значення „місто, яке володіє муніципалітетом,
певними привілеями і посилає представників в парламент”, яке з'явилося із зростанням
міст і в зв'язку з їх економічним і політичним розвитком. Наступне його
значення є дещо видозміненим, тому в сучасній англійській мові існує форма
слова borough, яка є одиницею адміністративного
поділу. Таким чином, полісемантичне слово - це слово, яке постійно втрачало
частину своїх значень і семантично видозмінювалось при появі в мові французьких
синонімів.
В інших
випадках, якщо слова були моносемантичними і належали до такої сфери лексики, в
якій французький вплив був особливо інтенсивним, одвічні слова змінювали свої
значення, стилістично розмежовувались з своїми іншомовними синонімами чи були
цілком витіснені з мови. Так, давньоанглійське слово scrud - в
сучасній англійській мові shroud, означає „одяг”.
В XIII столітті з'являється давньофранцузьке слово habit, яке мало
те ж саме значення. Тоді shroud змінює
своє значення, і вже означає місце, яке надає притулок, захист. В XIV столітті
з'являється ще одне слово зі значенням одяг, а саме garment і ряд назв
для позначення окремих речей одягу. Старе слово shroud, яке не
застосовувалось в характеристиці одягу французького пошиву, означало
спочатку покрив, а згодом саван, отримуючи при цьому дещо тріумфуючий відтінок.
Слід
зазначити, що запозичені слова, які закріпились в мові, не завжди витісняють
відповідні одвічні слова. Викликані ними зміни в словниковому складі можуть проявитися
в стилістичному перегрупуванні чи в розмежуванні значень. Наприклад, запозичені
слова people (франц. peuple) і remain (давньофранц.
remainder) відтіснили одвічні слова folk і abide, перше в розмовну,
а друге в поетичну сфери вживання. При цьому слово folk отримало
дещо специфічний емоціональний відтінок і додаткове значення. Воно вживається
тоді, коли ми говоримо про свою сім'ю, про своїх земляків, односельчан та ін.
Це слово є широко вживаним в народній розмовній мові і в народній творчості і
недарма входить до складу терміну folklore.
Отже,
загальний закон про систематизацію явищ мови, який відноситься до проблеми
запозичень, можна відповідно сформулювати таким чином: будь-які зміни в
словниковому складі мови у вигляді проникнення іншомовних запозичень
спричиняють семантичні і стилістичні зміни в словах, які вже існують в мові, і
зрушення в синонімічних групах.
1.2 Класифікація
запозичень. Інтернаціональні слова
Запозичення,
які існують в словниковому складі мови, можна класифікувати за такими
принципами: за джерелом запозичення, за тим, який аспект слова був запозичений,
і за ступенем асиміляції.
За джерелами і епохами
запозичення в словниковому складі англійської мови І.В.Арнольд поділяє на такі типи:
1.
Кельтські запозичення.
2.
Латинські запозичення перших століть нашої ери, тобто ті,
які потрапили в мову ще до приходу англів і саксів на Британські острови (так
званий перший шар латинських запозичень).
3.
Латинські запозичення VI - VII ст., епохи утвердження
християнства в Англії (так званий другий шар латинських запозичень).
4.
Скандинавські запозичення доби скандинавських нападів (VIII
- IX ст.) і особливо скандинавського завоювання (X ст.).
5.
Старі французькі запозичення (XII - XV ст.), зумовлені норманським
завоюванням.
6.
Латинські запозичення XV - XVI ст., пов'язані
з добою Відродження (так званий третій шар латинських запозичень).
7.
Нові французькі запозичення після XVI ст.
8.
Запозичення
з грецької, італійської, голландської, іспанської, російської, української,
німецької та інших мов, зумовлені економічними, політичними, культурними та
іншими зв'язками з цими народами. [7,305]
Ми вважаємо класифікацію,
запропоновану І.В. Арнольд, найбільш вдалою, тому при охарактеризуванні запозиченої лексики ми
скористаємося саме нею.
Класифікація за джерелом
запозичення є найбільш популярною, але не єдиною. Т.І. Арбекова класифікує
запозичення за тим, який аспект слова виявляється новим для мови, яка їх
запозичила.[6,67] За таким принципом запозичення в свою чергу поділяють на
фонетичні кальки (translation-loans), семантичні і запозичення словотвірних
елементів.
Перший із названих типів,
тобто, фонетичні запозичення утворюють основну і найбільш численну групу. Вони
характеризуються тим, що їх загальний звуковий комплекс виявляється новим для
мови, яка їх запозичила, хоча кожен зі складових звуків іноді замінено звуком
мови, в яку вони потрапили. Тобто, слова sport, labour, travel, people, castle, fortress та інші є представниками саме
фонетичних запозичень.
Кальками називають слова у
вигляді буквального перекладу іншомовного слова чи виразу, тобто, точне їх
відтворення засобами мови, яка їх запозичила зі збереженням морфологічної
структури і мотивування.
Такими кальками є, наприклад,
запозичення із мов індіанців, більшість яких згодом стали інтернаціональними: pale-face блідолиций, pipe of peace трубка світу.
Під семантичним запозиченням
розуміємо запозичення нового значення, дуже часто слова з переносним значенням,
яке вже існує в мові.
Досить легко семантичне
запозичення відбувається у споріднених мовах. Цілий ряд прикладів можна знайти
серед скандинавських запозичень. Так, наприклад, давньоанглійське дієслово dwellan „баритися”, під впливом давньоскандинавського
dwellja „жити”, в сучасній англійській мові існує
як dwell „жити”. Таким чином, в звуковому
відношенні dwell бере початок з англійського дієслова,
а в семантичному зі скандинавського.
У іменників існує більше
випадків семантичного запозичення, ніж у дієслів. Наприклад, іменник gift в давньоанглійській мові означав не
подарунок, а викуп за дружину, а згодом в процесі асоціації за суміжністю -
весілля. Скандинавське слово gift означало „дар, подарунок”, і це віддзеркалилось на одвічному значенні
слова.
Звичайно, морфеми
запозичуються не ізольовано, а в словах: якщо будь-які іншомовні морфеми
входять до складу більшості запозичених слів, то морфологічна структура цих
слів починає ставати зрозумілою, а самі морфеми входять до складу словотворчих
засобів мови, яка їх запозичує. Більшість грецьких і латинських слів стали
інтернаціональними префіксами. Наприклад, anti-, counter-, inter-, sub-, ultra- та ін. В усіх мовах широко використовуються
грецькі суфікси: -ist, -ism, -isk.
Але слід
зазначити, що далеко не всі запозичені слова цілковито асимілюються так само як
слова travel і sport.
Тому за
ступенем їх асиміляції запозичення можна поділити на:
1.
Ті, які повністю асимілювались, вони відповідають усім
морфологічним, фонетичним і орфографічним нормам мови, яка їх запозичила і
сприймаються людьми, які спілкуються, як англійські, а не іншомовні слова.
Деякі з них можна віднести до основного словникового фонду: travel, street, інші - до
іншої частини словникового складу: operate, trail.
2.
Ті, які частково асимілювались, тобто залишилися
іншомовними за своєю вимовою, написанням чи граматичними формами: analysis, pl.analyses, bacillus, pl.bacilli formula, pl.formulas and formulae, bacterium, pl.bacteria, boulevard ['bu:liwa], travail [træ'veil], restaurant ['restərə:ŋ].
Ці слова
часто відрізняються хиткістю вимови: останній склад в слові restaurant вимовляємо:
[rə:ŋ], [ra: ŋ],
[rə:], [rəŋ].
3.
Ті, що частково асимілювались і позначають поняття,
пов'язані з іншими країнами, та не мають англійського еквівалента. Наприклад:
- з російської мови: steppe, rouble, verst;
- з іспанської мови: duenna, hidalgo, matador, real.
До цієї
групи відносяться назви понять, які пов'язані з іноземною національною
культурою, наприклад, назви національного одягу, житла, музичних інструментів,
посад, професій та ін., і з чужоземною природою, тобто, назви рослин, тварин.
Особливу
групу утворюють інтернаціональні слова. Нерідко буває, що слово, яке позначає
нове важливе поняття, запозичується не однією, а декількома мовами. Таким
чином, формується міжнародний фонд лексики, який включає в себе міжнародну
термінологію з різних сфер людської діяльності: політики, філософії, науки,
техніки, мистецтва, а також більшість абстрактних слів.
Інтернаціональні
або міжнародні слова, запозичені з одного джерела, співпадають графічно, за
звуковою спільністю і в деякій мірі за змістом, складаючи спільне надбання
декількох мов відразу. Більшість з них є результатом паралельного збагачення
нових мов за рахунок лексики древніх мов, тобто латинської і грецької (democracy, proletarian, philosophy).
Інша частина їх запозичена з сучасних мов:
revolution, bourgeois - з
французької мови;
sonata, soprano, violoncello - з
італійської мови.
До
інтернаціональних слів не відносяться споріднені відповідники - слова,
наявність яких в декількох мовах є наслідком спорідненості цих мов та їх
походження від однієї кореневої основи:
англ. mother нім. Mutter рос. мать укр.
мати
англ. nose нім. Nase рос. нос укр.
ніс
англ. goose нім. Hans рос. гусь укр.
гусак
Важливо
звернути особливу увагу на відмінності між ними, які існують не лише в
зовнішньому вигляді слова (індустрія - industry), але і в
значенні. Наприклад, слово control в
англійській мові є багатозначним, і основним його значенням є не
контроль, а управління, керівництво, влада. General, іменник,
який співпадає з українським іменником генерал за значенням, але частіше
зустрічається прикметник general - це
полісемантично означає „загальний, головний, звичайний”. Українське слово
„індустрія” вживається рідше, ніж його синонім „промисловість”, і вже тому це
слово не співпадає еквівалентно з англійським словом industry. Щодо
російської мови, то слово „промышленность”, окрім
„промисловості” має ще й інше значення „трудолюбие” і „прилежание” і тому
дуже часто викликає проблеми при перекладі.
Слово magazine в
англійській мові має два значення: „журнал” і „склад воєнних запасів”, ні одне
з яких не відповідає українському слову магазин.
Іменник original і
українське слово оригінал співпадають в усіх своїх значеннях. Але у слова original існує
омонім - прикметник, у якого значення оригінальний буде другорядним, а основним
значенням буде – „першопочатковий, істинний”.
Причиною
розбіжностей в значеннях є насамперед та обставина, що слово, яке є
багатозначним в тій мові, з якої воно запозичується, в іншу мову часто
потрапляє тільки в одному з своїх значень, найчастіше в спеціальному
(фаховому). Наприклад, англійське слово aut і
українське слово аут (використовується в спорті). Бувають такі випадки, коли
інтернаціональні слова, які співпадають в прямому значення, мають певні
розбіжності при переносному значенні. Слово атом не вживається в українській
мові в переносному значенні „малюк, крихітка”, як це іноді трапляється в
англійській мові. Чарльз Діккенс, описуючи маленького Поля Домбі,
називає його the atom. [12,15] На
українську мову цю метафору можна перекласти словом „крихітка”.
1.3 Асиміляція
запозичень. Фонетична адаптація
Зміни
лексичного складу стосуються зміни форми і значення, головним чином, слів. Ті
зміни, що мають місце у середовищі власномовних слів, складають історичний
розвиток лексики. Запозичення до того ж часто змінюють не лише
форму, а і значення, які підпорядковуються законам мови, що їх запозичила.
Фонетична
адаптація лексики іноземного походження полягає у пристосуванні фонем і їх
сполучень до англійського фонетичного стандарту. Уже при запозиченні латинських
слів до V ст.н.е. спостерігаються зміни, особливо у складі голосних, при
асиміляції цих слів англійською мовою, наприклад: assa (ass) - лат.asinus; butere (butter) - лат.butyrum; ciese (cheese) - лат.саseus; mynet (coin, mint) - лат. moneta. Особливо
змінювалась фонетична форма слова у тих випадках, коли від запозичення
утворювалось похідне слово; це стосується дієслів, запозичених з латинської
мови після прийняття християнства у 579 році (так званий другий період
латинських запозичень). Наприклад: лат. dictare - давньоанг.
dihtian (compose); лат. expendere - давньоанг.
aspendan (spend); лат. mutare - давньоангл.
bemutian (change); лат. saltarae - давньоанг.
sealtian (збереглося у вигляді складової частини слова somersault „перекидатися”)
тощо.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
|
