|
Деякі з
цих слів утворюють етимологічні пари слів - так звані дублети (doublets):
слово з давньоангл. мови слово
з сканд. мов
shabby scabby
share scar
shriek screech
та інші.
Вплив
скандинавської мови відчувається у середньоанглійській та частково у сучасній
літературі. Так, у першому рядку балади про Робін Гуда зустрічаємо: “Lythe and Listin, gentilmen”, де lythe, синонім
для listen,- слово скандинавського походження. В
цій же баладі Шеріф Нотінгемський звертається до Малого Джона з словами “Say me now, whight young man, whate is now thy name”, де слово whight (сильний,
сміливий) також скандинавського походження (з wight -
„сміливий”). Вальтер Скотт та Берне вживали слово waur (сканд.)
замість worse тощо. [27,151],[9,15]
Деяка
кількість слів скандинавського походження зустрічається у пам'ятках
середньоанглійського періоду, хоча є підстави вважати, що вони запозичені
значно раніше:
take (д.ісл. taka),
sister (д.ісл. systir при д.англ.
sweostor),
get (д.ісл. geta - д.англ. gietan),
birth (д.ісл. byrp при д.англ.
gebyrde) та деякі інші.
Наприкінці
VIII ст. за свідченням „Англосаксонської хроніки” почалися напади вікінгів на
Британські острови. Войовничі чужоземці спочатку висаджувалися на східне
узбережжя. Набіги продовжувалися майже століття. У 876 р. було укладене
перемир'я, за яким скандинави отримали у своє володіння частину
північно-східного узбережжя Англії, що набуло назви Danelagh „Країна
датського права”.
Частина
лексики англосаксів і датчан мала спільне походження: приблизно половина
запозичених слів існувала в обох мовах, внаслідок чого розвинулась полісемія
цієї лексики. Однак серед запозичених слів багато і таких, що витіснили навіть
побутову англосаксонську лексику. Скандинавські запозичення - це, головним
чином, побутові найменування, серед яких розрізняються:
-
іменники: anger, axle, bag, booth;
-
дієслова: awe, blend, call, cast;
-
прикметники: big, cosy flat, ill.
Датська
мова - це єдина мова, з якої запозичені займенники - both, they, them, their.
Серед
власних назв у сучасній англійській мові маємо складні іменники, другим
елементом яких є -by, наприклад: Applaby, Derby, Ashby, Whitby. Скандинавськими
є такі назви, як Thursday, viking, valkyria.
Частина
скандинавських запозичень перейшла до англійської мови через французьку,
наприклад: baggage, barbed, bet, boast. Спільність
фонетичного складу окремих морфем дає змогу стверджувати, що ці слова - скандинавського
походження. Так, численні лексеми з початковими сполученнями літер -sk перед
голосними е та і вважаються скандинавськими за походженням, тоді як власні
слова під впливом французької вимови змінили це сполучення на ch.
Через свою
генетичну спорідненість запозичення із скандинавських мов утворювали синонімічні
пари. Простіші за структурою скандинавські слова інколи витісняли
англосаксонські. Так, скандинавське taka витіснило давньоанглійське
niman „брати”; ill почало
вживатися замість синонімічного йому evil, die витіснило
два дієслова - steruen і swelten, із яких swelten зникло зовсім,
a steruen (сучасне starve) набуло
вузького значення „умирати з голоду”. Подібним чином замість англійського hebben „піднімати”
почало вживатися скандинавське дієслово liften, а замість wunen „жити” - dweilen (суч. dwell).
Скандинавські
завоювання вплинули і на ряд слів, що були близькі за значенням до відповідних
слів мови завойовників. Існує припущення, що без скандинавського впливу у
відповідності з фонетичними змінами минулого в англійській мові нині існували б
форми swester (давньоангл. sweoster), а не sister, яке набуло
такої форми під впливом скандинавського syster; egg мало б форму
еу, weak - woke тощо.
Отже,
запозичення з скандинавських мов у значній мірі сприяли збагаченню словникового
складу англійської мови.
2.5 Запозичення з
романських мов. Норманське завоювання
Битва при
Гастінгсі, що сталася 1066 p., була наслідком подій, які
розвивалися майже століття. Контакти між двома країнами сприяли частковому
взаємопроникненню слів, проте масове запозичення романської лексики почалося
після норманського завоювання.
Якщо до
норманського нападу англійська мова мала просту форму суспільного спілкування,
то після 1066 р. її офіційна і особлива законодавча роль поступилася перед
нормано-французькою.
Записи, що
стосуються подій XI - XII ст. в Англії, свідчать про нечітку роль
обох мов того періоду, а дослідники нашого часу висунули ряд теорій, щоб
пояснити суперництво англійської, нормано-французької і латинської мов. Нормани
не могли насадити свою мову у сільських поселеннях Англії, але двір короля,
релігійні центри і великі садиби навколо укріплених фортець зазнали впливу
норманської мови. Впливала вона і на монастирські поселення, хоча писемною
мовою і мовою літургії у них була латинська. Після 1080 р. офіційні документи
перестали писатися англійською мовою, а інші папери велися латинською.
Англо-французький рицарський роман вказує на відсутність впливу запозичень з
романських мов на англійську мову, але він з часом перестав існувати. Сільське
населення і надалі розмовляло англійською мовою.
У середині
XII ст. установився певний баланс трьох мов. Латинська мова вживалась для
офіційних записів, у вчених працях з історії і теології, в літургії церкви.
Французька мова частково занепала, але ще була мовою королівського оточення і
аристократії. Англійська мова, як мова повсякденного вжитку, не вживалася у
писемній формі, за винятком молитов і проповідей. Баланс трьох мов було
порушено після завоювання Нормандії Філіпом II у 1204 p., яке
ізолювало норманських урядовців в Англії. Тимчасовою перешкодою до відродження
англійської мови було правління Генріха III у 1216 - 1272 роки, який переселив
французів із своїх володінь на півдні Франції і призначив їх на керівні посади.
Однак англійські барони не скорилися і примусили його прийняти Оксфордські
правила, за якими король втрачав виключне право на володіння землями і вислав
своїх поплічників до Франції. Це був перший документ, що офіційно з'явився
англійською мовою за півтора століття. Однак французька мова продовжувала вважатися
державною мовою Англії аж до 1262 року, коли Едуард III ухвалив закон,
за яким судові та державні справи розглядались і вирішувались англійською
мовою.
Головна
лінгвістична ознака великої кількості запозичень цього періоду полягає у тому,
що це була латинська за походженням лексика.
Перший
прошарок цієї лексики спостерігається у галузі військової справи. У XII - XV
ст. з'явились такі слова, як accompany, advance, adventure, aggress та інші.
Ступінь засвоєння цих слів був різний, проте у більшості з них наголос перейшов
на перший склад, що свідчить про їх засвоєння в англійському середовищі.
Серед
юридичних термінів бачимо такі, як administer, arrest, bail.
Поряд з
професійною лексикою проникали і загальновживані слова, такі як act, baron, chamber.
У побутовій
лексиці засвоїлись переважно слова, що не потребували переносу наголосу. Проте
вимова голосних змінилася у більшості з цих слів, таких як aid, aim, bay, beast, pail, sum. Окремі з
цих слів довго конкурували із власне англійськими словами.
Завойовники
принесли з собою деякі назви рослин і дерев, наприклад, cabbage, cauliflower, cucumber та інші.
Вплив
норманської лексики був настільки сильним, що зміни з'явилися навіть у термінах
спорідненості, наприклад niece, nephew, matron, uncle, aunt.
Отже,
нормано-французькі запозичення - це слова переважно французького походження,
які набули вжитку у галузі управління і військової справи, релігії і
юриспруденції, придворного етикету і кулінарії, одягу і туалету.
Ці
запозичення були настільки багатобічні, що викликали зміну семантичної
структури словника англійської мови і утворення нових термінологічних сфер.
Утворились і з часом розвинулись нові синонімічні ряди.
Масове
запозичення французьких слів почалося через два століття після завоювання. Між
власномовною і французькою лексикою склалися усталені стосунки. Французьке
слово запозичувалося, як правило, в одній із його форм, а процес засвоєння
зводився до внесення цього слова у даній формі до відповідного парадигматичного
ряду. Запозичення багатоскладових слів супроводжувалося явищами спрощення або
морфологічного перерозкладу. У запозичених лексемах наголос відрізнявся від
англійського, чергування наголосу взагалі було відсутнє і фонетичні зміни
врешті закінчувались таким співвідношенням чергових звуків, яке властиве англійській
мові.
Проте
запозичена лексика частково зберегла і свої особливості. Так, дієслова accord, amend, bill, change, continue, decline, які мали
як перехідне, так і неперехідне значення у французькій мові, зберегли їх і в
англійській.
Запозичення
цього часу традиційно поділяються на дві групи. До першої групи відносяться
слова, які передають поняття, що раніше у словнику англійської мови не
існували. Це слова здебільше моносемантичні, що мали чітку предметну
віднесеність та виражали поняття, пов'язані з культурним світом романського
середньовіччя. Франція на той час займала провідне місце серед країн Західної
Європи у сфері державного і культурного життя, а також і в інших європейських
мовах, утворюючи своєрідний прошарок інтернаціональної лексики.
Лексика
першої групи запозичень розширювала словник англійської мови: за її рахунок
значно поповнився продуктивний словотвір.
До другої
групи французьких запозичень відносяться слова, що відбивали поняття, спільні
для обох мов. Вони, проте, могли мати і національні семантичні відтінки, яких
другій мові бракувало. Цим вони викликали зміни у семантичних стосунках
англійської лексики, доповнюючи існуючі семантичні групи. У цьому полягає
наслідок двомовності, що встановилася в Англії після норманського завоювання.
У додаток
до великої кількості слів, що надійшла до англійської мови із латинської через
французьку, зустрічаємось із такими, що не змінили своєї форми, наприклад: alibi, animal, apparatus тощо.
Окремі з них зберегли навіть власну форму множини, наприклад: nucleus - nuclei, datum - data, crisis - crises.
Отже,
більше половини складу лексики сучасної англійської мови - романського
походження. Процес запозичення майже припинився, якщо не зазначати такі випадки
французьких запозичень, як contour, collage. Нині,
навпаки спостерігається широке запозичення англійських слів і виразів
французькою мовою.
2.6 Запозичення з
інших германських мов
Запозичення
з інших германських мов є вагомим внеском до англійської лексики. Якщо запозичення
новітнього часу з німецької мови порівняно незначні, то надходження із
давньоверхньонімецької і тевтонської мов - досить численні.
Через
французьку мову запозичена така тевтонська лексика: attach, banner, boulevard. Серед
наведеної лексики, що пройшла складний шлях розвитку, маємо слова, як
військові, так і звичайні побутові, які входять до сфери повсякденного вжитку в
сучасній англійській мові.
Через інші
європейські мови (переважно італійську) до англійської мови надійшли такі
тевтонські слова, як flotilla, gabardine, picador, ranch, stampede.
Існують
запозичення із давньоверхньонімецької мови, що сформувалася у VIII - XI ст.
Перші писемні пам'ятки цієї мови подані глосами до латинських текстів, хоча уже
в цей час діалект саксів на півночі сучасної Німеччини мав власну писемність.
Це такі запозичення, як arrange, await, bacon, furnish, gallant.
Через інші
європейські мови з давньонімецької запозичені слова abandon, install, sturgeon, guerilla, rapier, ballot, gala.
Із
сучасних німецьких запозичень слід згадати назви мінералів: bismuth, cobalt, gneiss, nickel, quartz, zinc. Дві
світові війни дали запозичення таких слів, як hurrah, strafe, blitz (від Blitzkrieg), ersatz, tellermine „дискова міна”,
U-boat „підводний човен” (перша літера -
скорочення від Unsterseeboot). У галузі
психології запозичені слова angst „боязнь,
турбота”, shadenfreude „задоволення від неприємностей
інших людей”, проте в англійській мові ці слова відчуваються, як іншомовні.
Інший тип
запозичень із сучасної німецької мови - це слова-кальки (loan-translations).
Саме
англійське слово loan-word - це
переклад німецького Lehnwort. Подібним чином утворено сучасні
англійські слова і вирази power-politics від Machtpolitik, inferiority complex від Minderlertigkeits-komplex, wishful thinking від Wunshdenken.
З
шведської мови запозичені слова orienteering (від
шведського orienteering) „пересування по місцевості за
допомогою карти і компаса”, motocross, moped.
Відтак,
запозичення із германських мов є значним внеском до словникового запасу англійської
мови.
2.7 Запозичення з
італійської та іспанської мов
Економічні
і політичні зв'язки Англії і Італії починають розвиватися з XIV століття.
Англійська економіка була пов'язана з італійською мануфактурою, яка не могла б
існувати без англійської шерсті. Підготовка до столітньої війни
була проведена Едуардом III за кошти флорентійських банкірів. Ці
економічні і політичні зв'язки знайшли віддзеркалення в словниковому складі
англійської мови, яка починаючи з XIV століття запозичувала італійські слова,
які стосувалися торгівлі, мануфактури і військової сфери.
Але
найбільш відчутним був вплив італійської мови на англійську в добу Відродження.
Знайомство з італійською літературою цього періоду, подорожі в Італію, вивчення
її мистецтва, скульптури і архітектури, захоплення італійською музикою та й
Італією загалом, все це стало вагомим внеском в ряді запозичень з італійської
мови.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
|
