Міністерстві фінансів України. Мета цієї процедури – підвищити

відповідальність банків – емітентів перед покупцем ЦП та знизити ризики, що

пов’язані з фінансовими зловживаннями та махінаціями. Щоб отримати право

додаткової емісії акцій банк не повинен бути збитковим, мати прострочені

борги перед бюджетом та кредиторами.

Для реєстрації випуску акцій банк – емітент складає проспект емісії.

Проспект емісії – це документ, у якому визначаються відомості про випуск і

розміщення ЦП. Готується засновниками банку (при першій емісії) та

Правлінням банку (при наступних емісіях). В проспекті емісії повідомляється

про банк, його фінансове становище, вміщуються відомості про майбутній

випуск ЦП. Проспект емісії повинен бути завірений незалежною аудиторською

фірмою.

Емісія акцій як форма створення та поповнення статутного фонду КБ

регулюється Законами України: “Про господарські товариства” та “Про ЦП” та

фондову біржу”.

Резервний фонд КБ призначений для покриття можливих збитків від

банківської діяльності, а також для сплати дивідендів за привілейованими

акціями, коли для цього недостатньо прибутку. Наявність коштів в резервному

фонді забезпечує стійкість КБ, зменшує вірогідність його банкрутства.

Резервний фонд КБ створюється у порядку, встановленому зборами

акціонерів, а його розмір встановлюється, як правило, на рівні 25% від

розміру статутного фонду. Він формується за рахунок відрахувань з прибутку

і повинен складати не менше 5% від суми отриманого прибутку. ПРИКЛАД №1.

Якщо резервний фонд досяг встановленого розміру, то відрахування до

нього припиняються. При частковому або повному використанні коштів

резервного фонду відновлюються відрахування з прибутку для його формування.

Крім резервного фонду в КБ створюються спеціальні фонди, призначені

для виробничого та соціального розвитку банку. Їх формування здійснюється

за рахунок прибутку.

Одним з елементів додаткового капіталу банків постають невикористані

резерви страхування банківських ризиків. Призначенням цих резервів є

зниження негативних наслідків у зв’язку з неповерненням кредитів,

виникненням збитків від операцій з валютою та ЦП, що знаходяться у

прибутку, що залишається у банку після сплати податків. Такий порядок

знижує фактичні можливості КБ для створення необхідного розміру страхових

резервів.

Нерозподілений прибуток, як елемент додаткового капіталу (власного)

КБ, є ресурсом внутрішнього походження. Він створюється у вигляді залишку

прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку. Якщо після

сплати дивідендів за ставкою, що встановлена зборами акціонерів, виникне їх

залишок – ця сума може бути спрямована на поповнення статутного фонду

банку. Ця операція (капіталізація) може бути здійснена баз сплати

дивідендів акціонерам, але також за рішеннями. Що приймаються загальними

зборами акціонерів.

Банківський власний капітал поділяється на капітал – брутто та

капітал – нетто. Власний капітал – брутто – це сума усіх фондів банку та

нерозподіленого прибутку за балансом. Власний капітал – нетто – це капітал

– брутто за “-“ вкладень банку в господарську діяльність підприємств та

організацій, акції АТ, витрати майбутніх періодів, відвернених коштів.

Тобто, капітал – нетто це та частина власних коштів банку, що може бути

використана як кредитні ресурси.

Розмір власного капіталу визначається кожним банком самостійно і

залежить від багатьох факторів. До них належать:

- рівень мінімальних вимог НБУ до статутного фонду. Більш значні вимоги

збільшують потребу у власному капіталі;

Мінімальні вимоги НБУ до статутного фонду банків – це мінімальний розмір

статутного фонду, який банк повинен мати сплаченим.

- специфіка клієнтури. При значній кількості невеликих вкладників власних

коштів потрібно буде менше ніж за наявності великих вкладників;

- характер активних операцій. Наявність значно ризикових операцій потребує

відносно більшого розміру власного капіталу.

Конкретний показник, який характеризує капітал окремого банку, не

можна оцінювати ізольовано від інших чинників.

Очевидно, банки, що володіють, наприклад, обов’язковим мінімальним

обсягом капіталу не є однаковою мірою надійними. Правомірною є градація

вимог до мінімального статутного фонду банків залежно від їх спеціалізації

і місця функціонування. Так, у Росії вимоги щодо збільшення капітальної

бази не поширюються на банки, які діють на засадах кредитної кооперації.

До економічних нормативів адекватності капіталу згідно з міжнародними

стандартами належать:

- елементи капіталу;

- зважування активів на предмет ризику;

- зважування активів на предмет ризику позабалансових статей.

Домінуючим фактором оцінки адекватності капіталу є його склад.

Порівнюючи якісний склад капіталу за критеріями. Які діють у вітчизняній

банківській системі та в міжнародній практиці, виявимо певні розбіжності.

Склад капіталу банку, рекомендований Базельським міжнародним

комітетом з питань банківського нагляду, подано у таблиці №1. У таблиці №2

показано склад капіталу українських комерційних банків.

Таблиця №1. Склад капіталу банку за методикою Базельського міжнародного

комітету з питань банківського нагляду.

|№ |Вид капіталу |Характеристика |

|1 |Звичайний |Вартість визначається за номінальною вартістю |

| |акціонерний |звичайних акцій, випущених банком; дохід, який вони|

| |капітал |приносять, залежить від рішення ради директорів |

| | |банку щодо виплати дивідендів |

|2 |Привілейований |Вартість визначається за номінальною вартість |

| |акціонерний |будь-яких акцій, щодо яких можлива виплата |

| |капітал |фіксованої частини доходу |

|3 |Надлишок |Різниця між фактичною ціною купівлі акцій, |

| | |придбаних на ринку, і номінальною вартістю акцій |

|4 |Нерозподілений |Чистий прибуток, не виплачений у формі дивідендів і|

| |прибуток |залишений банком для інвестиційних цілей |

|5 |Резерви |Кошти, залишені на непередбачені витрати; |

| | |використовуються для виплати дивідендів, які ще не |

| | |оголошені; кошти для майбутнього вилучення з |

| | |обороту акцій або для погашення зобов’язань |

|6 |Субординовані |Довгостроковий залучений капітал, вкладений |

| |зобов’язання |зовнішніми інвесторами, зобов’язання банку перед |

| | |якими є за важливістю другими порівняно з його |

| | |зобов’язаннями щодо вкладників, але першими |

| | |порівняно із зобов’язаннями перед акціонерами (ці |

| | |зобов’язання можуть бути конвертовані, тобто |

| | |обміняні у майбутньому на акції банку) |

|7 |Неконтрольний |За рахунок цих коштів має частку в підприємствах |

| |пакет акцій |консолідованих дочірніх компаній |

|8 |Цінні папери, |Боргові зобов’язання банку, погашення яких можливе |

| |які погашаються|лише шляхом продажу акцій |

| |за рахунок | |

| |продажу акцій | |

Таблиця №2. Склад капіталу українських комерційних банків.

|№ |Вид капіталу |Характеристика |

|1 |Статутний |Вартість визначається за номінальною вартістю |

| |капітал |звичайних акцій чи паїв, випущених банком; дохід |

| | |від яких залежить від рішення загальних зборів |

| | |учасників статутного капіталу щодо виплати |

| | |дивідендів |

|2 |Привілейовані |Вартість визначається за номінальною вартість |

| |акції |будь-яких випущених акцій, щодо яких можлива |

| | |виплата фіксованої частини доходу |

|3 |Емісійна |Різниця між фактичною ціною купівлі акцій, яка |

| |різниця |склалася на ринку, і номінальною вартістю акцій |

|4 |Прибуток, |Чистий прибуток, не виплачений у формі дивідендів і|

| |залишений у |залишений банком для інвестиційних цілей |

| |розпорядженні | |

| |банку | |

|5 |Переоцінка |Спеціальні фонди банку в частині переоцінки |

| |основних |основних засобів |

| |засобів | |

|6 |Резерви |Резерви для непередбачених витрат і для можливих |

| | |втрат за позиками |

|7 |Прибуток |Переоцінка валютних коштів плюс прибуток (збиток) |

| |(збиток) |за звітний рік по балансу плюс різниця між |

| | |операційними та різними доходами і операційним та |

| | |різними втратами, плюс штрафи, пеня, одержані |

| | |неустойки, мінус штрафи, пеня, сплачені неустойки |

Порівняльний аналіз складу капіталу, визначеного за міжнародною та

вітчизняною методиками, свідчить про відмінності у розумінні самої суті

власного капіталу банку.

1.В Українській практиці капітал розглядається як вузьке поняття – до

його складу входять лише постійні елементи (за винятком переоцінки

коштів у валюті); віднесення до власних капіталів банку

субординованого боргу не допускається.

Методикою Базельського комітету передбачено наявність у складі

додаткового капіталу довгострокових субординованих зобов’язань зі строком

погашення не менше 5 років.

На фінансовому ринку України аналогічних довгострокових субординованих

зобов’язань немає. Проте НБУ і не передбачає введення боргових інструментів

до складу капіталу банку, тим самим непрямо обмежуючи можливості банків

щодо диверсифікації портфеля власних коштів шляхом включення до нього

умовно постійних елементів. Така позиція НБУ є обгрунтованою, спрямованою

на зміцнення захисної функції капіталу в умовах перехідного періоду. Однак

у міру розвитку ринкових відносин, зниження темпів інфляції, стабілізації

економіки український банківський капітал може бути поповнений елементами

додаткового капіталу.

2. Українські акціонерні комерційні банки мають простішу порівняно із

західними структуру капіталу, оскільки у нас немає такого розмаїття видів

акцій, якими оперують кредитно-фінансові установи розвинутих банківських

систем.

3. Згідно з методикою Базельського комітету спеціальні резерви не

включаються до складу капіталу: “Резерви, створені з прибутку, …повинні

бути вільними і не обтяженими ніякими конкретними претензіями з боку

кредиторів, із тим, щоб їх модна було визначити як такі, що безумовно

належать акціонерам, тобто саме таким, що доповнюють акціонерний капітал”.

Водночас “створення банківських резервів для покриття сумнівних кредитних

вимог… створює результати аналізу прибутковості основної діяльності банку

і, як наслідок, спотворює також реальну оцінку капіталу”. В українських

комерційних банках цей вид резерву враховується при розрахунку величини

обсягу капіталу. Автор дотримується точки зору, що зазначений резерв не

можна вважати стабільним елементом капіталу, який сприяє зміцненню його

захисної функції. Адже виникає економічно необгрунтоване перевищення обсягу

власних коштів банку. Воно тим більше, чим вища частка позичкових операцій

у структурі активної частини балансу банку.

4. Введення (в умовах перехідного періоду) до складу капіталу статті

балансу “Переоцінка валютних коштів” є високоризикованим. При значному

коливанні валютного курсу (застосування валютного коридору навряд чи можна

вважати раз і назавжди введеною гарантією стабільності валютного ринку)

даний елемент може призвести як до необгрунтовано високої оцінки власних

коштів банку, так і до стрімкого їх знецінення. Безельський комітет,

допускаючи введення до складу капіталу банків економічно розвинутих країн

першокласних резервів переоцінки, все ж ставиться до цього з обережністю:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11