погашення сертифіката шляхом проставлення напису “погашено”.

Бланки сертифікатів зберігаються у грошових сховищах або у

вогнетривких шафах. Корінці сертифікатів після відображення операції за

балансом вміщуються в окремі теки. Реєстраційні журнали та теки з корінцями

сертифікатів зберігаються у грошових сховищах або вогнетривких шафах.

КБ ведуть журнал обліку бланків та розміщених сертифікатів, який має

містити такі реквізити:

1. дату здійснення операції

2. кількість бланків сертифікатів, що надійшли з друкарні

3. кількість сертифікатів, наданих вкладникам (з перерахуванням від номера

до номера включно)

4. кількість зіпсованих бланків сертифікатів (із зазначенням номерів)

5. залишок бланків сертифікатів на звітну дату з обов’язковою перевіркою їх

наявності в касі.

КБ можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою

банківського векселя. Це цінний папір, що містить безумовне грошове

зобов’язання банку про сплату векселедержателю у конкретному місці та в

указаний строк. Банківський вексель має депозитну природу і цим він схожий

на сертифікат. Але, на відміну від сертифіката, банківський вексель може

бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги,

причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом

індосамента. Це передатний напис на векселях, чеках та інших ЦП, що

підтверджує перехід права за вказаними документами до іншої особи.

Ощадні вклади служать власникам для накопичення грошових заощаджень.

Власнику ощадного вкладу видається іменне свідчення про внесок у формі

ощадної книжки, у якій відбиваються усі операції по рахунку. Зняття за

грошей з ощадного рахунку здійснюється за попереднім повідомленням власника

внеску. Період завчасного попередження може бути закріплений законодавче

(як засіб державного регулювання) або встановлюватися за договором між

банком і власником рахунка. Одже, ощадні вклади передбачають тривале

існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовується в

активних банківських операціях. По ощадних вкладах банки нараховують %.

Конкуренція на ринку позичкових капіталів змушує КБ шукати нові форми і

способи залучення депозитів. Значне поширення в банківській практиці дістав

депозит, що відкривається клієнту при оформленні ним поточного рахунку.

Депозит має обов’язковий характер, а його величина і термін внеску коштів

на рахунок визначається банком. Якщо клієнт не виконує умови деного

депозиту, банк може припинити його обслуговування. За своїм характером цей

депозит можна віднести до умовного, оскільки вилучення коштів з нього

можливе лише у випадку закриття клієнтом поточного рахунка. Він вважається

безстроковим, що дозволяє банку використовувати його в якості

довгострокового кредитного ресурсу. За аналогією з вкладами до запитання,

по даному депозиту нараховуються мінімальні % або вони зовсім не

нараховуються, якщо банк не бере з клієнта плату за введення операцій по

розрахунковому рахунку. Банки часто надають цьому депозиту характер

заставного, тобто передбачають право вкладника на одержання кредиту в сумі

депозиту без додаткового забезпечення, отже внесок у цьому випадку є

гарантією повернення позички.

Для клієнта депозит на термін обслуговування є певною мірою

примусовим, тому такі депозити можуть залучати тільки ті банки, що

пропонують своїм вкладникам додаткові банківські послуги або зручне і

пільгове розрахунково-касове обслуговування. У противному випадку банк не

тільки втратить можливість залучати додаткову клієнтуру але й може

позбутися вже існуючих. Комерційні банки використовують і такий метод

залучення внесків, як встановлення залежності між кредитуванням клієнта і

накопиченням коштів на його депозитному рахунку. У цьому випадку між банком

і клієнтом підписується договір, відповідно до якого банк бере на себе

зобов’язання надати клієнту кредит за умовою накопичення і зберігання

останнім протягом встановленого терміну визначеної суми коштів. Формування

коштів на депозитному рахунку може відбуватися по-різному або виходячи з

можливостей клієнта, або на основі планових регулярних внесків. Вигода

клієнта при такому депозиті полягає в тому, що він має можливість

безперешкодно одержати в КБ кредит, причому чим меншим буде розрив між

сумою депозиту і сумою кредиту, тим менший буде встановлений % за позичкою.

У банку при такому кредитуванні значно меншим буде ризик неповернення

позички, оскільки він має право спрямувати на погашення кредиту кошти, що

зберігаються на депозитному рахунку (приклад №2). Проте успіх такого методу

залучення внесків клієнтів багато в чому залежить від гнучкої % політики

банку по кредитах. Якщо клієнт виявить, що за свій внесок у банку він

одержує набагато менше, ніж сплачує банку за кредит (з урахуванням витрат

по розрахунковому обслуговуванню), він відмовиться від такої угоди, що для

банку стане втратою як потенційних так і наявних клієнтів. У роботі КБ по

залученню вкладів (депозитів) важливу роль відіграє % політика, оскільки

одержання прибутків від вкладених коштів служить для клієнтів суттєвим

стимулом до активізації внесків. Розмір депозитного % встановлює КБ

самостійно, виходячи з облікової стави НБУ, стану грошового рину і власної

депозитної політики. Рівень прибутків за різноманітними видами депозитних

рахунків різний. Найнижчі % КБ сплачують по рахунках до запитання, оскільки

вони характеризуються нестабільністю залишків. Відсутність або незначні

прибутки стимулюють власників рахунків до запитання скорочувати до мінімуму

залишки коштів на них і вкладати їх у більш прибуткові операції (термінові

депозити, ЦП тощо), що для банків не вигідно. Тому деякі з них намагаються

стимулювати клієнтів до підтримки стабільних залишків на рахунках до

запитання. Це робиться шляхом встановлення підвищених % або виплати

клієнтам премій за значні залишки коштів. Хоча за розрахунками до

запитання, відкритими для фізичних осіб, % нараховуються в обов’язковому

порядку, прибуток на них набагато нижчий, ніж по термінових депозитах.

При становленні розміру % ставки по термінових депозитах визначальним

чинником є термін, на який розміщенні кошти. Чим вищий термін, тим вищі %

ставки. Процентна ставка за терміновим депозитом може залежати і від

частоти виплати прибутку: чим ріже здійснюється виплата, тим вищий рівень %

ставки. Банки можуть зацікавити вкладників шляхом нарахування і сплати

простих і складних %. Прості % є традиційним видом обчислення прибутку по

вкладах. Відповідно до встановленої періодичності відбуваються нарахування

і виплата прибутку по внеску (додаток №3). Дохід за складними %

(нарахування % на %) визначається так: після закінчення розрахункового

періоду на суму внеску нараховуються % і отримана величина приєднується до

суми внеску; у наступному розрахунковому періоді % ставка застосовується до

нової вже збільшеної суми. Складні % доцільно використовувати в тому

випадку, коли виплата доходу здійснюється по закінченні терміну дії внеску.

Одним з способів стимулювання внесків є застосування % ставки, що

прогресивно зростає залежно від часу фактичного перебування коштів на

вкладі.

З метою компенсації інфляційних втрат КБ можуть пропонувати вкладнику

виплату % наперед. Якщо депозитна угода буде розірвана достроково,

виплачені % банк утримує із суми внеску (приклад №4).

3.3 Традиційний аспект діяльності банків від моменту їх

заснування – залучення коштів на депозит.

Депозитна політика – це комплекс заходів комерційного банку із

формування портфеля депозитних послуг, різноманітних форм і методів

здійснення цих заходів, визначення його конкурентних позицій по даному

сегменті ринку та забезпечення стійкості й надійності ресурсної бази.

З метою ефективного здійснення депозитної політики комерційним банкам

доцільно розробляти відповідній меморандум. У західних банках розробці

меморандуму депозитної політики, якою відають служби стратегічного

планування, казначейства та маркетингу, приділяють особливу увагу. Єдиної

схем меморандуму депозитної політики не існує, тому цей документ

конфіденційний і щорічно затверджується радою банку.

Призначення меморандуму депозитної політики полягає у встановленні

граничних розмірів депозитної бази, її місця в ресурсному потенціалі банку

та засобах його реалізації. По суті, це визначення стратегії банку щодо

цільових ринків та клієнтів, обсягів, структури депозитів юридичних і

фізичних осіб, методів та пріоритетів депозитної діяльності.

Меморандум закріплює напрямки депозитної політики, виходячи з цілей,

завдань комерційного банку, визначених у його статуті: отримання

максимального прибутку при збереженні банківської ліквідності.

При розробці меморандуму депозитної політики необхідно врахувати такі

принципи:

- максимізація прибутку;

- забезпечення стійкості ресурсної бази та рівня ліквідності;

- гнучкість асортиментної і цінової політики та пристосування окремих

параметрів збуту до вимог клієнтів.

Депозитна політика є важливою складовою стратегії банку в управлінні

активами та пасивами, оскільки сприяє формуванню коштів для проведення

активних операцій з метою отримання прибутку. Тому можна стверджувати, що

банківський прибуток починає формуватися на етапі реалізації депозитної

політики комерційного банку. Досягнення мети отримання максимального

прибутку залежить від обсягу та ціни залучення різноманітних видів

депозитів від усіх категорій клієнтів.

Обов’язковою умовою проведення будь-яких банківських операцій, у тому

числі депозитних, є принцип ліквідності. Гнучка депозитна політика, яка

враховує терміни й умови залучення коштів, має грунтуватися на підтримці

ліквідності. Зумовлено це тим, що розміри і структура пасивів банку

визначають його можливості щодо проведення активних операцій як за ступенем

ризику, так і терміном укладення коштів. У свою чергу, характер активних

операцій, попит на них із боку клієнтів банку потребують формування

адекватної ресурсної підтримки. При такому підході первинну роль відіграють

структура й розміри ресурсів банку, в тому числі депозитних.

Принцип стійкості ресурсної бази потребує від банку більше уваги

приділяти надійним ресурсним джерелам, до яких насамперед належать строкові

депозити. Завдяки цим депозитам банки можуть вільно маневрувати залученими

ресурсами у межах визначеного терміну за умови адекватного резервування.

Світовий досвід переконує, що найстійкішим ресурсом для банку є депозити

фізичних осіб, по яких спостерігається значно менший рух коштів, на відміну

від депозитів юридичних осіб.

Якісно розроблена депозитна політика, що має максимально задовольняти

різноманітні цільові потреби клієнтів шляхом розробки і впровадження

модифікацій окремих депозитів, п6ередбачає встановлення детально

обміркованих параметрів депозитних продуктів. Це дасть змогу залучати

більшу кількість клієнтів, завойовувати нові сегменти ринку й проводити

успішну конкурентну боротьбу. У разі досягнення цієї мети можна зробити

висновок про дотримання банком принципу гнучкої асортиментної політики.

Важливим чинником успішності депозитної політики банку вважають

процентну політику. Об’єктами цінової політики у сфері депозитної

діяльності є:

- розміри процентних ставок;

- умови нарахування і сплати процентів;

- мінімальна сума відкриття депозитного рахунка;

- можливості встановлення індивідуальних процентних ставок для окремих

категорій клієнтів.

Від цінових параметрів депозитів конкурентне середовище потребує такої

самої гнучкості, як і від асортименту послуг, тобто ціни на депозитні

продукти мають постійно реагувати на ринкові зміни.

Розроблений із максимальним урахуванням ринкових вимог, депозитний

продукт не може бути реалізований сам по собі. Для цього необхідно

розробити зважену збутову політику, яка б передбачила можливості

комплексного обслуговування клієнтури, пакетування банківських продуктів,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11