обов’язковою умовою зворотнього їх викупу цим банко у встановлений строк. У

разі накопичення надлишкової ліквідності банківської системи, зростання

грошової маси значно вищими темпами ніж передбачалось, НБУ може продати

комерційними банкам через механізм “зворотнього РЕПО” державні цінні

папери, які є в його портфелі, на відповідний період, за умови викупу їх у

комерційного банку у встановлений строк.

НБУ може здійснювати операції РЕПО купівлі-продажу державних цінних

паперів як шляхом безпосередньої домовленості з комерційними банками, так і

шляхом проведення тендера заявок комерційних банків на участь в операціях

РЕПО. У разі проведення тендера та участь в операціях РЕПО НБУ через своїх

регіональні управління не пізніше ніж за тиждень надсилає повідомлення

такого тендера із зазначенням терміну операцій РЕПО та умов його

проведення.

Комерційні банки як учасники тендера в своїх заявках на участь в

ньому пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу та зворотної продажу-

купівлі державних цінних паперів. Після закінчення тендера операцій РЕПО

НБУ наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який вийграв

тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти угоди на здійснення

операцій РЕПО. Залежно від терміну дії операції РЕПО на позабіржовому ринку

використовуються такі види операцій:

- нічне РЕПО (термін дії один день, процентна ставка є фіксованою на весь

термін проведення операції );

- відкрите РЕПО (термін операції в угоді не визначається, кожна із сторін

угоди може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з

обов’язковим повідомленням про завершення цієї угоди. Процентна ставка не

є фіксованою і перераховується кожного разу);

- строкове РЕПО (термін операції чітко визначений, процента ставка є

постійною протягом усієї операції РЕПО). Міжучасниками операції РЕПО

укладається договір, в якому передбачаються:

-термін;

-сума;

-ціна державних цінних паперів “прямого РЕПО” та “зворотнього РЕПО”,

перелік цінних паперів, які беруть участь в операції РЕПО;

- зобов’язання продати державні ЦП із зворотнім викупом, яке має

користуватися із зобов’язанням викупати ці державні цінні папери із

зворотнім продажем, порядок встановлення маржі або процентного доходу.

Обов’язковою умовою укладання угоди РЕПО з метою мінімізації

кредитного ризику є те, що державні цінні папери, куплені з використанням

операції РЕПО мають перераховуватися через депозитарій на рахунок покупця

із зміною права власності.

Після підписання договору на здійснення операції РЕПО банк-продавець

надає на дату купівлі та на дату зворотної купівлі ДЕПО – повідомлення до

депозитного НБУ про зміну права власності на державні цінні папери. Для

забезпечення зобов’язань про зворотній викуп державних цінних паперів НБУ-

покупець у першій частині операції РЕПО – отримує гарантійний внесок, з

урахуванням ринкової оцінки державних цінних паперів, які є об’єктом

операцій РЕПО. Цей внесок є захистом від потенційних збитків у разу різких

коливань цін на державні цінні папери. Сума гарантійного внеску залежить

від терміну укладеної угоди за операцією РЕПО, типу державних цінних

паперів, які є предметом угоди, та суми очікуваного доходу за цими цінними

паперами.

До 1997 року НБУ проводилися цільові кредитні аукціони. До участі в

аукціоні допускалися комерційні банки, які обслуговували підприємства, що

здійснювали структуру перебудову та санацію виробництва. Перелік таких

підприємств визначався Кабінетом Міністрів України за домовленістю НБУ.

Комерційні банки отримували від таких підприємств бізнес-плани, плани

структурної перебудови, а також іншу документи, що давали можливість

оцінити ефективність використання кредиту. За допомогою статистичних звітів

підприємств за рік комерційні банки здійснювали аналіз їх діяльності,

готували експертні оцінки доцільності здійснення кредитування та визначали

реальність повернення кредиту.

Якщо після проведення такої роботи комерційний банк приймав рішення

про кредитування підприємства, від надсилав заяву про свою участь в

Аукціонний комітет НБУ. Цільові кредитні аукціони проводилися у такому ж

порядку, що і закриті кредитні аукціони.

Коливання загального обсягу міжбанківських кредитів відбуваються в

межах самої банківської системи залежно від різних факторів. Сукупний обсяг

міжбанківських кредитів значною мірою залежить від стану кредитних

портфелів комерційних банків. Проте він практично не справляє зворотного

впливу на обсяги кредитування кінцевих позичальників. Розглянемо лише

надані кредити комерційних банків у національній валюті, надані НБУ

(рефінансування).

Аналіз динаміки межбанківських кредитів у період із 1992 р. по

серпень 1998 р. дає змогу окреслити такі основні тенденції розвитку

міжбанківського ринку:

було досягнено (на початку 1998 року) певного сталого рівня із незначною

частиною коливань, залишків наданих міжбанківських кредитів у національній

валюті, на що вплинуло кілька позитивних і негативних чинників.

Кредитування (рефінансування) НБУ комерційних банків у національній валюті

є інструментом як регулювання грошової маси в обігу, так і фінансування

окремих комерційних банків під певні цільові програми або з метою їх

оздоровлення у комплексі з іншими заходами.

Радикальне зниження суми залишків централізованих кредитів НБУ

комерційним банкам, починаючи з першого кварталу 1998 р. було непрямим

підтвердженням сформованої значно раніше стратегії НБУ, спрямованої на

вирішення макроекономічних негараздів переважно неемісійними шляхами.

Залишки наданих міжбанківських кредитів комерційних банків у

національній валюті стабільно зростали протягом 1992-1997 рр., що

пояснюється як відповідним збільшенням грошової маси ( темпи якого почали

знижуватися з 1995 р.), так і ставленням та зростанням банківської системи

України.

Досягнувши наприкінці 1997 р. рівня 3,67 млрд, грн., обсяг

міжбанківського ринку в національній валюті коливався у наступні 8 місяців

1998 р. в інтервалі від 3,56 до 3,90 млрд. грн. Позитивними і негативними

чинниками цих коливань були:

збереження протягом зазначеного вище періоду відносної стабільності рівня

грошової маси в обігу;

зменшення у портфелі комерційних банків обсягу наданих кредитів суб’єктам

господарювання у національній валюті до рівня 5,104 млрд. грн. (за станом

на 01.07.1998 р.), що зумовило зниження попиту на міжбанківському ринку

саме на ресурси для кредитування реального сектора економіки;

відволікання кредитних ресурсів комерційних банків у національній валюті

на фінансування дефіциту державного бюджету (купівля ОВДП), що

спостерігалося до серпня 1998 р.;

виникнення окремих негативних тенденцій у банківській системі (серпень 1998

р.), пов’язаних із проблемами ліквідності й невиконання норм обов’язкового

резервування деякими комерційними банками. Це, в свою чергу, обумовило

перші ознаки недовіри між окремими банками, що негативно вплинуло на

розвиток межбанківського ринку.

Надані кредити в національній валюті на міжбанківському ринку України.

Показники |Залишки заборгованості на кінець періоду, млн грн | | |1992

|1993 |1994 |1995 |1996 |1997 |1998 |Липень 1998 |Серпень 1998 | | | | | |

| | |1 кв |2 кв | | | |Централізовані русурсі НБУ (рефінансування) |2 |112

|105 |349 |474 |824 |528 |513 |508 |430 | |Кредитні ресурсі комерційних бан-

ків (разом із філіями) |4 |328 |1913 |1988 |2564 |3668 |3895 |3556 |3690

|3707 | |Усього |6 |440 |2018 |2338 |3038 |4492 |4423 |4069 |4198 |4137 | |

У ситуації, що склалася, НБУ вживає цілком адекватних заходів, спрямованих

на поліпшення фінансового стану комерційних банків.

Суттєво змінено порядок резервування залучених коштів. Починаючи з

07.09.1998 р. середнього розміру комерційних банк повинен резервувати лише

на кореспондентському рахунку 16,5 млн. грн. (16,5% залучених коштів).

Залишки в касах у розрахунок резерву більше не вносяться.

Серед останніх заходів в цьому напрямі слід виділити Постанову

Правління №412 від 02.10.1998 р. “Про невідкладені заходи щодо стабілізації

діяльності комерційних банків”. Якою, зокрема передбачається:

проведення докапіталізації банків шляхом залучення додаткових коштів

акціонерів, а також – за рахунок реорганізації банків через злиття або

приєднання;

обов’язкове формування до 01.01.1999 р. резервів на покриття кредитних

ризиків у повному обсязі;

відхилення звернень окремих банків щодо встановлення для них індивідуальних

економічних нормативів;

відхилення ліцензій на проведення окремих операцій і встановлення режиму

фінансового оздоровлення для банків.

Зазначені заходи держави, впроваджувані НБУ, мають створити передумови для

оздоровлення банківської системи в цілому у стабілізації ринку

міжбанківських кредитів зокрема.

Інформація щодо середньої процентної ставки за кредитами НБУ, наданими

комерційним банкам у 1998 р.

Відсотки

Показники |1998 р. |У тому числі за жовтень | |Середня процентна ставка за

кредитами НБУ, всього у тому числі за:

аукціонними кредитами

ламбардними кредитами

оперціями РЕПО

іншими інструментами |53,4 | 82,0 | | | --

--- | ----- | | |54,3 | ---- | | |54,0 |

82,0 | | |50,4 | 82,0 | |

Інформація щодо механізмів та обсягів рефінансування НБУ комерційних банків

у 1998 р.

Відсотки

Показники |1998 р.

|У тому числі за жовтень

| |Випущено в обіг платіжних засобів для рефінансування комерційних

банків, усього в тому числі через:

кредитні аукціони

ламбардне кредитування

оперції РЕПО

інші механізми | 100 | 100 | | |

------ | ------ | | |23,1 | ------ |

| |59,5 | 67,7 | | |17,4 | 32,3 | |

5. Страхування вкладів на Україні та зарубіжний досвід.

Важливе значення для стимулювання внесків має гарантування банком

цілості переданих йому коштів. Цього можна досягнути шляхом страхування

депозитів. В України поки що система страхування депозитів не створена, але

діє механізм, що певною мірою регулює основні моменти цієї проблеми.

Так, згідно з положенням НБУ “ Про порядок формування банківською

системою України обов’язкових резервів”, резервування коштів, залучених від

фізичних осіб має здійснюватися КБ шляхом викладання 17% залучених коштів в

державні ЦП. Цей захід спрямований на забезпечення гарантії захисту вкладів

населення у разі погіршення фінансового стану КБ, а також постає одним із

шляхів сприяння активізації залучення коштів від фізичних осіб.

Порядок формування обов’язкових резервів встановлюється з метою

забезпечення ефективного регулювання грошово-кредитним ринкам і обсягом

грошової маси, запобігання втрати відповідної ліквідності комерційних

банків та встановленням невідкладних зобов’язань щодо здійснення своєчасних

розрахунків за дорученнями юридичних і фізичних осіб.

Обов’язкові мінімальні резерви - це один із активних інструментів за

допомогою якого НБУ визнає потребу, здійснює регулювання грошової маси в

обігу та страхування вкладів юридичних та фізичних осіб. Обов’язкові

резерви гарантують КБ забезпечувати своєчасні платежі за вимогами клієнтів.

НБУ встановлює для КБ нормативи з формування ними обов’язкових

резервів. КБ несе певну відповідальність за дотримання порядку формування

обов’язкових резервів. Обов’язковому резервуванню підлягають усі кошти

юридичних та фізичних осіб, залучені КБ як в національній так і в іноземній

валюті.

Визначна сума коштів обов’язкових резервів повинна знаходитися на

кореспондентському рахунку КБ та в касі банку. Рішення про зміни норм

обов’язкових резервів приймає Правління НБУ (додаток №14).

КБ вкладають суму коштів обов’язкового резервування у державні ЦП і

передають їх на зберігання у НБУ.

Створення резерву у вигляді ЦП вигідно для КБ тому, що від має

гарантований дохід від придбання ЦП. Повернення внесків громадян,

розміщених на банківських рахунках – є однією з важливих форм забезпечення

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11