Англо-саксонське право залишається по своїй суті правом судовим і розвивається суддями в процесі розгляду справ, хоча суддя, на відміну від законодавця, не створює загальних правил поведінки. Враховуючи правила судового прецеденту, такий підхід робить норми загального права менш абстрактними, ніж норми права романо-германських правових систем, але одночасно менш конкретизованими. Крім того, галузі права в державах англо-саксонської правової системи виражені не так чітко, як на континенті, що впливає на побудову судових систем країн-представників і здійснення правосуддя судовими органами.

В країнах Західної Європи та Північної Америки розвиток судів спеціалізованої юрисдикції обумовлюється такими чинниками, як розвинутість інститутів громадянського суспільства, ускладнення та диференціація функцій держави, розвиток законодавства та його предметної розгалудженості і, передусім, потреба в забезпеченні надійності захисту прав людини і громадянинау різних правових сферах та з урахуванням особливостей інтересів різних соціальних верств. Розвиток системи спеціалізованих судів значною мірою обумовлено високим рівнем правової культури більшості населення цих країн, усталеними політичними і правовими традиціями, виробленою звичкою звернення до суду з врахуванням предметної і суб’єктної компетенції окремих ланок судової системи.

Виходячи з наведеного, визначення питання компетенції судів зарубіжних країн пропонуємо провести на прикладі діяльності судових систем Великобританії, Німеччини, Росії, США та Франції, порівнявши їх з Україною.

В судовій системі Великобританії традиційним вважається поділ судів на нижчі і вищі, якими є мирові, магістратські, військові суди та Верховний Суд Англії і Уельсу та Палату Лордів відповідно. Крім того, діє самостійна система вищих судів Шотландії та Північної Ірландії [117] [113]).

Верховний Суд Англії й Уельсу складають три самостійні судові утворення загальної юрисдикції - Апеляційний суд, Високий суд та Суд корони (див. також “Додаток К”). На правах складових частин Високого суду самостійно діють Суд Адміралтейства по розгляду спорів щодо порушень правил морських перевезень, аварій кораблів і відшкодування пов’язаних із цим збитків, Комерційний суд, якому підсудні спори торгівельного характеру, та Патентний суд, що розглядає клопотання з питань патентів, дизайну і торгівельних марок [118] [114]).

Поряд із вказаними судами загальної юрисдикції у Великобританії діють спеціалізовані суди різної компетенції. Деякі з яких мають назву трибуналів, що, як правило, підкреслює їх другорядне значення в порівнянні із загальними судами. Так, з 1964 року діють промислові трибунали, які під головуванням фахового юриста колегіально розглядають спори між підприємцями і робітниками. Рішення цих трибуналів оскаржуються до Апеляційного трибуналу по трудових спорах, що розглядає і скарги на постанови адміністративних органів щодо реєстрації профспілок та з інших питань трудових правовідносин [116] [115]).

Особливе місце серед судових установ спеціальної юрисдикції займає Суд по розгляду скарг на обмеження свободи підприємництва. Його завдання - недопущення монополізації виробництва і торгівлі та штучного утримання високого рівня цін. Цей суд розглядає і скарги на порушення правил торгівлі та вирішує питання про звільнення від оподатковування певних видів товарів, виходячи з розуміння суспільного інтересу.

У Шотландії, крім загальних, діють спеціальні суди, юрисдикція яких поширюється тільки на той регіон, де вони розташовані, а також функціонують спеціальні суди і трибунали, що входять до загальнобританської судової системи, до яких відносяться військові суди та суди по розгляду трудових конфліктів. Власне шотландськими судами спеціальної юрисдикції є церковні суди, шотландський земельний суд, дисциплінарний суд солісіторів Шотландії, транспортні і ліцензійні трибунали та трибунали по спорах про стягнення орендної плати. Адміністративні трибунали в Шотландії, як і в Англії, складаються з осіб або органів, що здійснюють судові або квазісудові функції. При цьому, не завжди суддями в цих трибуналах є юристи [118] [116]).

В судовій системі Великобританії діють військові суди Збройних Сил ЇЇ Величності Королеви, які мають визначену законодавством юрисдикцію двоякого виду. По-перше, це звичайна юрисдикція щодо осіб, які проходять військову службу в Збройних Силах, незалежно від часу і місця проходження ними такої служби. По-друге, це надзвичайна юрисдикція щодо цивільних осіб при оголошенні військового стану [119] [117]). Система військових судів Збройних Сил Великобританії включає в себе військові суди сухопутних і повітряних сил, які створюються для здійснення судочинства уповноваженим на це командиром або військовим начальником; військово-польовий суд (наприклад, діяльність військово-польового суду під час бойових дій на Фолклендських (Мальвінських) островах у 1982 році) і військово-морський суд, що призначається Адміралтейством. Військові суди сухопутних і повітряних сил поділяються на три рівні: загальні, окружні та польові, що відрізняються кількістю офіцерів-суддів, а військово-морські суди діють у складі 5-9 офіцерів. Конкретно склад суду визначається залежно від військового звання підсудного [120] [118]).

Слід зазначити, що судова система Великобританії з точки зору її компетенційності законодавчо визначена нечітко. Це пояснюється особливостями організації правосуддя в цій країні, де існує струнка система судів загальної юрисдикції, в яку вкраплені суди, що мають спеціальну компетенцію.

Порівнюючи з точки зору компетенції вказані вище суди із системою спеціалізованих судів України, необхідно вказати, що згідно ст.19 Закону України “Про судоустрій України” в систему судів загальної юрисдикції входять судові установи адмінісративної і господарської галузевих спеціалізацій. На погляд автора, вітчизняний законодавець більш зважено підійшов до цього питання, оскільки Патентному і Комерційному судам Англії підвідомчі справи тільки в галузі торгівлі, а повноваження господарських судів України, визначені у ст.12 ГПК України, значно ширші [121] [119]). На відміну від адміністративних трибуналів Англії й Шотландії спеціалізовані адміністративні суди України здійснюватимуть виключно судові функції та матимуть визначені законом відповідні судові ланки.

Конституція Німеччини поділяє суди на федеральні і земельні, а очолює судову систему судів загальної юрисдикції Верховний федеральний суд [122] [120]). З точки зору спеціалізації заслуговує на увагу та обставина, що в Німеччині поряд зі звичайною сферою підсудності (за інстанціями – дільничний суд, земельний суд, Верховний суд землі, Верховний федеральний суд), існує ще чотири [123] [121]) (Див. “Додаток Л”).

Перша з них – це сфера адміністративної підсудності, ланками якої є адміністративний суд, вищий адміністративний суд і Федеральний адміністративний суд. Система адміністративної юстиції є компетентною щодо розгляду скарг фізичних і юридичних осіб на дії й акти органів державного управління, а також спорів між органами місцевого самоврядування. Федеральний адміністративний діє як суд касаційної інстанції у складі п’яти фахових судів щодо рішень нижчих адміністративних судів. У такому ж складі сенати цього суду розглядають по першій інстанції і справи, віднесені до виняткової компетенції суду. Вищі адміністративні суди створені по одному у всіх землях Німеччини, справи в яких розглядаються колегіально в складі трьох фахових суддів і двох “почесних суддів”, а в деяких землях - у складі лише трьох фахових суддів. Адміністративні суди розглядають по першій інстанції переважну більшість справ як суди першої інстанції.

Друга сфера підсудності пов’язана з питаннями оподаткування і представлена фінансовими, земельними фінансовими судами та Федеральним фінансовим судом. Система фінансових судів створена головним чином для розгляду спорів, пов’язаних зі сплатою податків та митних зборів. Федеральний фінансовий суд є судом касаційної інстанції для рішень фінансових судів винятково з питань права і тільки за умови, коли існує спір про суми, що перевищують 10000 євро. Фінансові суди по першій інстанції, розглядають справи колегіально у складі трьох фахових суддів і двох “почесних суддів” [124] [122]).

Третя сфера підсудності - застосування трудового законодавства. Для вирішення такої категорії справ створено вертикаль трудових, земельних трудових судів і Федеральний трудовий суд, які розглядають спори між наймодавцями й робітниками з питань оплати праці, надання відпусток, звільнення з роботи, а також конфлікти між профспілками й об’єднаннями підприємців. Федеральний трудовий суд діє у складі 5 сенатів, колегіально розглядаючи касаційні скарги у складі трьох фахових і двох “почесних” суддів. У кожній із земель є один суд землі з трудових справ, а в Північному Рейні-Вестфалії їх створено два. У цих судах утворюються колегії в складі одного фахового судді і двох “почесних суддів”, які представляють інтереси підприємців і робітників. Суди землі з трудових справ мають повноваження апеляційної інстанції, куди оскаржуються рішення судів з трудових справ, що розглядають усі трудові конфлікти.

Четверта сфера - суди із соціальних питань, які створені для розгляду спорів, пов’язаних із соціальним страхуванням, виплатою допомоги безробітним, наданням безкоштовної або пільгової медичної допомоги тощо. Ця система судів очолюється Федеральним судом, що розглядає справи колегіально у складі трьох фахових і двох “почесних суддів”. У кожній землі ФРН діє суд із соціальних питань, що розглядає колегіально по першій інстанції всі спори, віднесені до їх компетенції, у складі одного фахового і двох “почесних суддів”. У сферу підсудності з питань соціального забезпечення входять соціальний суд, земельний соціальний суд і Федеральний соціальний суд.

Названі вище ланки спеціалізованих судів є самостійними і незалежними одна від одної, однак для забезпечення єдності судової практики відповідно до ст.95 Конституції Німеччини у випадку суперечностей у правозастосуванні скликається Загальний сенат вищих федеральних судів, який виносить обов’язкове для всіх спеціалізованих судів рішення.

Поряд із названими сферами підсудності судова система Німеччини має і деякі інші спеціальні суди - Федеральний патентний суд, Федеральний дисциплінарний суд і військові суди, що створюються за умови оголошення воєнного стану, а також дисциплінарні військові суди. Властивою для німецької судової системи є ще одна спеціальна сфера підсудності - Федеральний суд у справах суддівської служби, який діє в складі Верховного федерального суду як окрема судова палата і має повноваження вирішувати питання дисциплінарного характеру і справ, що стосуються службового права (порушення незалежності суддів, особливості їх служби тощо).

До системи загальних судів, як самостійні підрозділи, включені суди по справах неповнолітніх, що розглядають справи про правопорушення, в яких обвинувачуються неповнолітні у віці від 14 до 18 років, а також молодь до 21 року, якщо суд вважає, що їх поведінка носить “підлітковий характер”. У цих судах розглядаються справи про порушення дорослими інтересів неповнолітніх або справи, в яких потрібно допитати неповнолітніх як свідків. До таких же судових установ у судах землі належать палати у справах неповнолітніх, а в дільничних судах - суд шеффенів у справах неповнолітніх.

З наведеного вбачається, що судова система Німеччини аналогічно з Україною базується на принципі органічної єдності судів загальної юрисдикції і окремих незалежних спеціалізованих судів, компетентних вирішувати певні категорії справ, виходячи з принципу спеціалізації за галузевою ознакою. Це дає підстави стверджувати, що в Німеччині громадяни чи їх об’єднання мають змогу захистити свої права та законні інтереси шляхом звернення до компетентного суду. Його компетентність визначається, зокрема, участю як професійних суддів-юристів, так і інститутом “почесних суддів”, які є фахівцями в окремій галузі. Тобто, судовій системі Німеччині властивим є здійснення правосуддя не тільки професійними суддями, а й іншими фахівцями в області певних знань.

Зазначимо, що судовій системі Німеччини властива також і спеціалізація за суб’єктною ознакою, що підтверджується діяльністю судів у справах неповнолітніх та військових судів. Питання ж, які вирішуються Федеральним судом по справах суддівської служби, українським законодавцем врегульовані відповідними законами про Вищу раду юстиції та судоустрій. Виходячи з того, що Німеччина не має Збройних Сил, а утворено сили самооборони (бундесвер), то в мирний час не передбачено і створення військових судів. Хоча на відміну від України, в бундесвері діють військові дисциплінарні суди. Вважаємо, що для української судової системи створення таких судів є недоцільним, оскільки вирішення дисциплінарних проступків військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань провадиться у порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Статтею 19 Закону України “Про судоустрій України” впроваджена спеціалізація судів загальної юрисдикції, якими визначені господарські та адміністративні суди. Створення ж спеціалізованих судів інших юрисдикцій цим Законом не передбачено, але, виходячи із завдань розвитку економіки України, збільшення фінансово-інвестиційних потоків, в майбутньому доцільно створити суди фінансової, патентної чи ліцензійної юрисдикції тощо. Конституція України допускає, що суддями спеціалізованих судів можуть бути не тільки юристи-професіонали, але й особи, які є фахівцями в інших, неюридичних областях суспільного життя.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28