|
В США поряд з
федеральними судами діють спеціальні суди - Суд претензій, Митний суд,
Військово-апеляційний суд, Апеляційний суд ветеранів, Податковий суд та Суд
митних і патентних апеляцій [125] [123])
(див.“Додаток М”). До компетенції Суду претензій належить вирішення спорів,
пов’язаних з пред’явленням до федерального уряду США грошових претензій іншими
державами чи економічними блоками. Серед спеціальних судів виділяється Митний
суд, який має виняткову компетенцію у сфері правовідносин, пов’язаних з
питаннями оподаткування чи визначення квот на імпортні товари. До повноважень
Суду митних і патентних апеляцій належить розгляд апеляцій з приводу рішень
Митного суду і Патентного бюро США.
В 1950 року було
ухвалено Уніфікований кодекс військової юстиції. Ним передбачена організація
ревізійних комісій (у 1968 році вони були перейменовані на військово-ревізійні
суди, а у 1980 році - на військово-касаційні суди) у кожному виді Збройних Сил
та створено Військово-апеляційний суд, як суд апеляційної інстанції. Цей суд у
1968 році був перейменований на Військово-апеляційний суд США, ставши вищим
судовим органом у сфері діяльності військової юстиції, маючи на меті
забезпечити єдине тлумачення матеріального і процесуального права при
здійсненні правосуддя військовими судами. Адміністративно цей суд не
підпорядкований Міністру оборони США. Конгресмен Філбін зазначив, що “…він може
діяти як дієвий, безпристрастний орган, що посідає верховну позицію в структурі
військової юстиції, яка забезпечує виключно справедливий та безсторонній
розгляд справи кожного обвинуваченого [126] [124]) ”.
Юрисдикція
Військово-апеляційного суду США поширюється на правові питання, коли: 1) вирок
уже був затверджений військово-касаційним судом, і за яким передбачено смертну
кару; 2) рішення вже переглянуті військово-касаційним судом, але за поданням
Генерального судді-адвоката або Генерального судді Транспортного департаменту в
справах берегової охорони ініційовано перегляд справи у Військово-апеляційному
суді США; 3) в усіх справах, переглянутих військово-касаційним судом, по яких
за проханням засудженого Військово-апеляційний суд США погодився на перегляд
справи.
У справах про
злочини, за вчинення яких санкцією закону передбачено смертну кару, рішення
Військово-апеляційного суду США підлягають перегляду Верховним Судом США.
Прикладом цього може служити справа Х., засудженого загальним військовим
трибуналом за військову провину до смертної кари, оскільки він вчинив убивство
двох співслужбовців під час виконання ними службових обов’язків.
Військово-касаційним судом вирок було залишено без зміни. Військово-апеляційний
суд США, переглянувши справу, виніс рішення про зміну міри покарання Х. і
призначив покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, кваліфікувавши його
дії як “вбивство по необережності” та “перебільшення смертельної сили”,
мотивуючи це тим, що Х. та Ф. на грунті особистих неприязних відносин
посварилися і останній упав на палубу катера, при цьому вдарився головою об
палубу і від одержаної травми згодом помер. П. розвитку цих подій не бачив, але
коли він спустився на палубу, то сприйняв дії Х., як такі, що можуть зашкодити
і йому. При цьому, П. з пістолета намагався вбити Х., але останній вистрілив у
нього першим, від чого той помер [127] [125]).
З початку
створення Військово-апеляційного суду США він діяв у складі трьох цивільних
суддів, призначених Президентом США, згодом вони почали призначатися на 15
років, а з жовтня 1990 року Військово-апеляційний суд США діє у складі 5
суддів. Зазначимо, що досвід проходження військової служби не є обов’язковим
для призначення суддею цього суду, суддя повинен бути цивільною особою на час
призначення, і не більше як три судді можуть представляти одну політичну
партію.
В США поряд із
судами федерального рівня і судами штатів існує структура трьох видів
військових трибуналів, передбачених Уніфікованим Кодексом військової юстиції -
загальні, спеціальні та сумарні [128] [126]). У
Збройних Силах США існують три рівня дотримання правової процедури:
адміністративний, несудовий і судовий, тобто рівень військового трибуналу [129]
[127]).
Самі ж військові трибунали поділяються на три види: дисциплінарний, особливий і
загальний військовий трибунал .
Апеляційний суд
ветеранів має компетенцію щодо перегляду рішень Адміністрації у справах
ветеранів - колишніх військових Армії США, Військово-повітряних Сил, Флоту та
Національної гвардії, яким рішенням вказаної Адміністрації було відмовлено у
наданні допомог, виплатах страхових чи вихідних сум по звільненню з військової
служби, а також з питань подальшої виплати пенсійного забезпечення. Щодо
повноважень Податкового суду, то він має можливість вирішувати спори за
позовами платників податків до федерального уряду згідно з Кодексом про
податкове регулювання США [130] [128]). Рішення
зазначених вище двох судів підлягають перегляду апеляційним судом США
федерального рівня.
Виходячи з
наведеного, є підстави стверджувати, що, незважаючи на своєрідну структуру
організації судів США, їх юрисдикція за спеціалізацією грунтується на підставі
основоположних принципів захисту прав і законних інтересів громадянина, на його
праві на суд з державою. Цей принцип судочинства впроваджено як за галузевою,
так і за суб’єктною ознакою. У порівнянні з Україною в США звертається більша
увага на пред’явлення претензій фінансового характеру з боку інших держав та
економічних блоків, на питання сплати податків та митних зборів, про що
свідчить створення в цій державі відповідних судів. В Україні розгляд справ
зазначених категорій здійснюється як судами загальної юрисдикції, так і
спеціалізованими (господарськими) судами, хоча такі правовідносини, на нашу
думку, є адміністративними, і повинні бути предметом розгляду в судах
адміністративної юрисдикції.
Компетенція
Військово-апеляційного суду США та Апеляційного суду ветеранів поширюється на
спеціальних суб’єктів судочинства, щодо яких здійснюється правосуддя:
військовослужбовців та ветеранів військової служби. Тут убачається схожість з
військовими судами України в суб’єктному критерії судочинства та порядку
оскарження судових рішень. Проте, військові суди України мають значно ширші
повноваження щодо вирішення цивільних та адміністративних справ.
Згідно з
Конституцією РФ у цій країні діють суди загальної юрисдикції на чолі з
Верховним Судом Російської Федерації, система арбітражних судів на чолі з Вищим
арбітражним судом та Конституційний Суд Російської Федерації [131]. Відповідно до
ст.4 Федерального Конституційного Закону Російської Федерації “Про судову
систему Російської Федерації” від 31 грудня 1996 року в Росії діють суди
федерального рівня, конституційні (статутні) суди і мирові судді суб’єктів
Російської Федерації, які складають судову систему Росії [132] [129]).
До федеральних судів віднесено і Вищий арбітражний суд Російської Федерації,
федеральні арбітражні суди округів та арбітражні суди суб’єктів Російської
Федерації (див. також “Додаток Н”).
Статтею 127
Конституції Російської Федерації визначена діяльність спеціалізованих
арбітражних судів. Виходячи з вимог ст.9 Федерального Конституційного Закону
Російської Федерації “Про арбітражні суди у Російській Федерації”, на Вищий
арбітражний суд РФ, на відміну від Вищого господарського суду України,
покладається розгляд по першій інстанції справ про визнання недійсними
(повністю чи частково) ненормативних актів Президента Російської Федерації,
Ради Федерації, Державної Думи, Уряду, що не відповідають закону, і тих, що
порушують права і законні інтереси організацій і громадян, а також економічних
спорів між Російською Федерацією і суб’єктами федерації та між суб’єктами
федерації. Цей суд вирішує у межах компетенції питання, що виникають з
міжнародних договорів Російської Федерації [133] [130]).
До складу зазначеного суду входять судові колегії з розгляду спорів, що
виникають із цивільних чи інших правовідносин та з розгляду адміністративних
спорів. Повноваження Вищого господарського суду України за Законом України “Про
судоустрій України” визначені тільки як суду касаційної інстанції.
Господарськими судами України також розглядаються деякі категорії справ, які
виникають з адміністративних правовідносин, які в майбутньому стануть предметом
розгляду адміністративних судів відповідно до ст.19 Закону України “Про
судоустрій України”, якою передбачено створення таких судів.
Досліджуючи
питання компетенції судів Російської Федерації, зазначимо, що військові суди
цієї держави, є судами федеральними рівня і здійснюють судочинство у Збройних
Силах Російської Федерації, інших військових формуваннях, а також в органах і
формуваннях, в яких згідно з законодавством Росії передбачена військова служба.
Законодавчо визначено, що система військових судів складається із окружних
(флотських) та військових судів гарнізонів. Військова колегія Верховного Суду
Російської Федерації є безпосередньою вищою судовою інстанцією для військових
судів гарнізонів та окружних (флотських) військових судів [134] [131]).
Статтею 7 названого Закону визначено підсудність справ військовим судам.
Необхідно зазначити, що цим судам, які дислоковані за межами Російської
Федерації (наприклад, на території Таджикистану), підсудні всі цивільні,
кримінальні та адміністративні справи, які підлягають розгляду федеральними
судами загальної юрисдикції, якщо інше не встановлено міжнародним договором
Російської Федерації. Військові суди Росії в межах своїх повноважень
розглядають справи і матеріали, пов’язані з обмеженням конституційних свобод і
прав на таємницю листування, телефонних та інших розмов, переговорів тощо.
Система загальних
судів Франції включає в себе Касаційний суд, апеляційні суди і суди, які
розглядають різні категорії справ по першій інстанції. У системі загальних
судів Франції створені спеціалізовані підрозділи установ юстиції по справах
неповнолітніх. Суд присяжних по даній категорії справ розглядає обвинувачення в
тяжких злочинах, вчинених неповнолітніми у віці від 16 до 18 років, у складі
трьох фахових судів та дев’яти присяжних. Справи про кримінальні делікти та про
найбільш серйозні проступки осіб віком від 13 до 18 років, а також про тяжкі
злочини підлітків 13 - 15 років розглядаються трибуналами по справах
неповнолітніх. Рішення цих трибуналів оскаржуються до спеціальної палати
апеляційного суду (див. також “Додаток П”).
Відмінна риса
французької системи кримінальної юстиції - наявність у ній інституту судді по
виконанню покарань, який вправі втручатися в процес відбування покарання
засудженими, у тому числі і до позбавлення волі. Він організовує нагляд за
засудженими, що одержали “відстрочку з випробуванням”, вирішує питання про
зміну режиму утримання засуджених до позбавлення волі, має повноваження вносити
клопотання про їх умовно-дострокове звільнення тощо. Обов’язки судді по
виконанню покарань на трирічний термін покладаються на одного із суддів
трибуналу великого процесу [135] [132]).
До системи
загальних судів на рівні трибуналу малого процесу, прирівняні ряд судових
установ, що мають компетенцію по розгляду певних категорій справ: торгівельні
трибунали, ради прюдомів, комісії із соціального страхування, паритетні
трибунали із земельної оренди, трибунали з морської торгівлі. Торгівельні
трибунали складаються з трьох суддів, які обираються з осіб, що займаються
комерційною діяльністю чи представляють промислові або торгівельні компанії, і
розглядають спори, що виникають між учасниками торгівельних угод, між членами
товариств, спори по зобов’язаннях комерсантів, підприємців і банкірів, справи,
пов’язані з ліквідацією підприємств. Ради прюдомів вирішують конфлікти,
пов’язані з укладенням, виконанням і розірванням індивідуальних трудових
договорів. Вони складаються з радників-представників підприємців та робітників
і розглядають справи в колегіях із двох або чотирьох представників кожної із
сторін під головуванням судді трибуналу малого процесу [136] [133]).
Особливе місце
поза системою загальних судів займає Високий суд правосуддя, що створюється для
розгляду кримінальних справ за обвинуваченням Президента Франції в державній
зраді, а також міністрів у вчиненні тяжких злочинів під час виконання службових
обов’язків.
Незалежно від
системи загальних судів у Франції діє самостійна спеціалізована система органів
адміністративної юстиції, до компетенції якої належить розгляд скарг на дії й
акти органів державного управління стосовно прав та інтересів приватних осіб.
Очолює цю систему Державна рада, у складі якої діє секція з розгляду спорів, що
вирішує по першій інстанції скарги на президентські й урядові декрети, на
видані міністрами та організаціями загальнонаціонального значення, в тому числі
профспілками, нормативні акти. У 1987 році створено п’ять адміністративних
апеляційних судів як судів другої інстанції, рішення яких підлягають оскарженню
до Державної ради. Основну кількість справ за скаргами на дії й акти органів
управління і посадових осіб по першій інстанції розглядають адміністративні
трибунали [137] [134]). З
наведеного вбачається схожість судових систем Франції й України стосовно
вирішення спорів публічного характеру, оскільки Законом України “Про судоустрій
України” передбачено створення спеціалізованих адміністративних судів з
відповідними судовими ланками.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28
|
