280 Zeitschrift fur geschichtliche Rechtswigsenschaft. Band VIII, H. 2-te. Zur Geschichte des europaischen Familienrechts. -- 1829. -- S. 209.

281 Веrnhoft Fr. Staat und Recht. - Stuttgart, 1881 -- S. 138. Посилається на D. 20. 1. 29. 1. Th. Mommsen. Romische Geschiechte. Aufl. 7-te Band 1-3, 5. -- Berlin, 1881-1885.

282 Такий само характер, ймовірно, має lех, що встановив, за словами Папіньяна, jus vitae necis gue in filium‚ що підтверджує існування допатріархального ладу у римлян.

283 Plutarchus. Quaestiones romanae. -- Lipsiae, 1873. -- C. 6; Gellius A. Noctium Atticarum libri ХХ. Ex recensione M. Hertz. -- Lipsiae, 1903. Х. 23. 1.

284 Plutarchus. Vitae parallelae.-- T. 1-9. -- Lipsiae: Tauchnittii, 1829. -- T. V. Fragmenta et spuria. -- Ulpianus D. Fragmenta quae nunc parum accurate dicuntur in unico codice titali ex corpore Ulpiani inscripta. Curavit G. Hugo. Ed. 5-a. Brl., 1814. Tit.V. 6: olim usque ad quartum gradum matrimonia contrahi non poterant. За словами: Marquardt I. Das Privatleben der Romer. -- Leipzig, 1879. -- S. 30, шлюб між consobrini з'явився під час 2-ї пунічної війни, а раніше була заборона до 6-го ступеня.

285 Аналогічний до цього звичай, що вказував на минулий гетеризм, спостерігав-ся на Кіпрі: дівчат відсилали перед шлюбом на декілька днів на берег моря, щоб вони там придбали собі грошей для приданого. Пор.: Також було у Лідян, за свідченням Геродота: ... всі дочки займаються проституцією, збираючи собі таким чином придане. Див.: Геродот. История в девяти книгах. Перевод проф. Ф. Мищенко с предисловием и указателем. -- СПБ., 1885--1888. -- Т. 1. -- С. 93.

286 Там само. С. 78.

287 Там само. С. 413.

288 Цицерон М.Т. Об обязанностях: К сыну Марку Цицерону. В 3 кн. Перевёл А. Клеванов. -- М.: Салаев, 1877. -- 156 с.

289 Те ж говорить Плутарх: Plutarchus. Vitae parallelae.T. 1-9. -- Lipsiae, Tauch-nittii, 1829. -- T. I. Thesus, Romulus, Lycurgus, Numa, Solon, Poplicola. -- Р. 3.

290 Веrnhoft Fr. Staat und Recht. -- Stuttgart, 1881 -- S. 138. робить зауваження, що вираз; ingenui --не означає тільки вільнонароджених, а разом з тим правильно чи закононароджених (есhtgeborenen); так що незакононароджені можуть бути вільнонародженими, але не бути ingenui. Це зауваження вірне, але воно не змінює суті справи.

291 Ковалевский М.М. Первобытное право. Род. -- СПБ., 1903. -- С. 143.

292 Gаi. Institutionum juris civilis. 5 ed. -- Lipsiae: Teubner, 1886. -- S. 86.

293 Див.: Gellius Noctium Atticarum libri XX (Edid. M. Hertz. -- Berlin, 1883. IV 3, 2. -- Festus De verborum significatione (Dagerius A. -- Amst., 1699.) sub. Guaeso. - Ulpianus Fragmenta tit. III § 3; D. 23. 24. I. (Modestianus libro 1 Regularum.) Nuptiae sunt conjunctio maris et feminae, consortium omnis vitae, divini et humani juris communicatio.

294 Lippert J. Die Geschichte der Familie. -- Stutgart, 1884. -- S. 118.

295 Valerii Maximi. Facta Dictaque Memorabilia. (Ed. Panckoucke. -- Paris, 1837) Lib. II. Cap. IX n. 1; natura vobis quemadmodum nascendi, ita gignendi legem scribit; entesque tos alendo, nepotum nutriendorum debito (si quis est pudor) alligaverunt.

296 Platon. Banguet. (Ed. Didot. -- T. I. -- p. 673) Chap. XVI.

297 Cicero in Yerrem. Act. II lib. III. 161. susceperas.... liberos non solum tibi, seil etiam patriae.

298 Gellius Noctium Atticarum libri XX. Edid. M. Hertz. -- Berlin, 1883. I 6. 6. Civitatem salvam esse sine matrimonijrum freguentia non pose.

299 Manava-Dharma-Sastra. Lois de Manou (Traduites du sanscrit par loiseleur-- Destongchamps. -- Paris., 1883).

300 Manou. livre IX § 137: par un fils an homme gagne les mondes celestes; par le fils d'un fils il obtient l'immortalite; par ie fils de ce petitfils il s'eleve au sejonr du soleil. § 188. par la raison que ie fils delivre son pere du sejour infernal appele Pout; il a ete appele Sauveur de l'enfer (Pouttra) par Brahma lui meme.

301 Manou IX. 28 de la femme seule procedent les enfans, l'accomplissement des devoirs pieux.... et ie ciel pour ie Manes des anefetres et pour ie mari luimeme.--Gide P. Etude sur la condition privee de la famme dans les droit ancien et moderne. -- Paris, 1885. -- p. 54.

302 Bohlen. Das alte Indien mit besonderer Rucksicht auf Aegypten. -- Konigsb., 1830. -- Р. 141.

303 Manou IX. 59, lorsdn'on n'a pas d'enfans, la progeniture que l'on desire peutetre obtenue par l'union de l'epouze, convenablement autorisee, avec un frere ou un autre parent (sapinda). § 60 Arrose de benrre liquide et gardant ie silence, que ie parent charge de cet office, en s'approchant, pendant la nuit, d'une venve ou d'une femme sans enfans, engendre un seul fils, mais jamais un second. Поp. Gibelin Etudes sur ie droit civil des Hindous. Recherches des legislation comparee sur les lois de 1'lnde, les lois d'Athenes et de Rome et les Coutumes des Germains. I--II T. -- Pondich, 1849. -- Р . 31.

304 Пор.: Осипов П. Брачное право Древнего Востока. Вып. 1-й. -- Казань, 1872. -- С. 13, 102.

305 Dionisii Halicarnassensis. Antiquitatum romanorum libri quotquot supersunt. (Cum annotat. Stephani... -- Reiske: 1744--47. Латинський переклад) liber IX cap. 22 prisca eorum lex cogebat eos, dui per aetatem possent, uxores ducere... quam diligenter usqne ad aetatem suam a majoribus servatam...

306 Gellius Noctium Atticarum libri XX (Edid. M. Hertz. -- Berl.: 1883. VI 1, 2... oratio Mettelli Numidici..... quam in censura dixit ad populum de ducendis uxoribus, cum eum ad matrimonia capessenda hortaretur.

307 Valerii Maximi. Facta Dictaque Memorabilia. Ed. Panckoucke. -- Paris, 1837.

308 Ciccero M.T. De legibus Recognovit C.F. W. Muller. -- Libstae: Tenbneri, 1889. -- 380-450 s.

309 Becker W. Charikies. Bilder aitgriechischer Sitte. -- Leipz, 1840. 2-tei -- Th. -- s. 436, 440; Lasaulx E. von. Geschichte und Plilosophie der Ehe bei den Griechen. -- Wurzburg: Thein, 1844. -- S. 104.

310 Plutarchi. Chaeronensis quae supersunt omnia. Graece et latine. Ed. Reiske. - Lip.: 1744. Lycurg cap. XV: nam viro natu grandiori, cni florens aetate erat conjux si quidem probum et honestum adolescentem carum haberet probaretque, jus erat earn huic jungere et quum impleta esset egregio semine, sibi vindicare partum.

311 Plutarchi. Vitae. Graece et latine Ed. Th. Doehner. -- Lip.: 1744. Solon c. 20. Absurda etiam et ridicula lex videtur, qua mnlieri (i. e. filiae heredi) permittitur, si maritus ejas, qui ei secundum legem obtigit, coire non posset, rem cumejus propinquis habere.

312 Gellius N. A. Noctium Atticarum libri ХХ. Ex recensione M. Hertz. -- Lipsiae, 1903. IV 3. 3 paelicem autem appelatam probrosamque habitam quae juncta consuetaque esset cum eo, in cujus manu mancipioque alia matrimonii can-saforet, hac antinuissima lege ostenditur, quam Numae regis fuisse accepimus: «Paelex aedem lunonnis ne tangito; si tangit, lunoni crinibus demissis agnum feminam caedito».

313 Ulpianus D. Fragmenta quae nunc parum accurate dicuntur in unico codice titali ex corpore Ulpiani inscripta. Curavit G. Hugo. Ed. 5-a. Brl., 1814. Tit. III § 3; D. 23. 24. I.

314 Азаревич Д.И. Брачные элементы и их значение. - Ярославль, 1879. - С. 21.

315 Там само‚ с. 9‚ 12.

316 Книга Буття. ІІ. 24.

317 Синайский В.И. Личное и имущественное положение замужней женщины в гражданском праве. -- Юрьев, 1910. -- С. 19.

318 Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. -- М.‚ 1973. -- С. 18-19.

319 Там само.

320 Там само.

321 Зікрум - жриця.

322 Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. -- М.‚ 1973. -- С. 20.

323 Там само.

324 Мардук-бог, покровитель Вавілону.

325 Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. -- М.‚ 1973. -- С. 20.

326 Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. -- Київ‚ 1998. -- Т.1. -- С. 26.

327 Там само.

328 Там само.

329 Там само‚ с. 24.

330 Там само.

331 Там само. с. 21

332 Там само.

333 Там само.

334 Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. -- М., 1973. -- С. 18.

335 Синайский В.И. Личное и имущественное положение замужней женщины в гражданском праве. -- Юрьев, 1910. -- С. 75.

336 Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. -- Київ, 1998. -- Т.1. -- С. 22.

337 Там само.

338 Там само.

339 Синайский В.И. Личное и имущественное положение замужней женщины в гражданском праве. -- Юрьев, 1910. -- С. 99.

340 Weber M. Ehefrau und Mutter in der Rechtsentwicklung. -- Tubingen, 1907, так, на одному з надписів Теll-еl-Аmarna 14 сторіччя до Р. Хр. згадується про «ціну нареченої», хоча і не в розумінні плати, як при дійсній купівлі-продажу. Rеvillout, 1. с. р. 1002, 1034. Див.: Vоisin R. Ibid. р. 171 (шлюбний контракт часів Дарія). У фіванських шлюбних контрактах за звичай згадується про плату з боку нареченого нареченій двох монет (Vоisin R. Ibid. р. 173; Rеvillоut, 1. с. р. 1035 еt suiv.).

341 Так, в одній народній оповіді говориться про відведення нареченої в дім жениха вночі (Vоisin R. Ibid. р. 166; Маsрerо, Lеs соntеs egyptiens p. 51). Ніч, як відомо, була найкращим часом для викрадення дівчини.

342 Revillout, 1. с. р. 996 еt suiv.

343 Раturet. La condition juridigue de la femme dans l'ancienne. - Раris‚ 1886. P. 16 (Vоisin R. Ibid. р. 169 еt suiv). Слід відзначити, що наведений надпис зроблений був на тарілці. Це частково вказує на поширеність даної форми шлюбу. На жаль, наведений контракт єдиний у своєму роді.

344 У римському праві спочатку жінка не сама себе продавала, а її продавали батько чи, як припускає Чіларж К.Ф. (Див.: Чиларж К.Ф. Учебник институций римского права / Пер. под ред В.А. Юшкевича. Изд. 2-е. -- М.‚ 1906. -- С. 280), опікуни. Проти пропозиції Чіларжа К.Ф. див.: Lеоnhard (в Раulу-Wissowa, Вd. 1V) S. 200. У всякому випадку, Гай однаково вживає вираз: чоловік купує жінку (1 113), жінка здійснює угоду продажу самої себе чоловіку (1 114; 1 123). Rein D. Das Privatrecht und der Civilprozess der Romer. -- Leipzig‚ 1858. -- S. 385. Аnm. 2. затрудняється визнати жінку суб'єктом угоди -- продавцем самої себе. Навпаки, Lеоnhаrd (1. с. S. 199) вважає, що самостійна жінка (Sui juris) була продавцем самої себе. Зі свого боку, ми вважаємо, що в історії діяли обидва порядки: спочатку жінка продавалась батьком; з плином же часу, участь в угоді батька, як сторони, перестало вважатися необхідністю. Звідси і пішло, що жінка стала продавати сама себе. Пор.: Gаi. Institutionum juris civilis. 5 ed. -- Lipsiae: Teubner, 1886. -- S. 114, 115. -- В єгипетському праві збереглися також вказівки на укладення шлюбної угоди батьком (Revillout р. 1013 пор. 1068; Раруr. Оху., 11 n. 237, 111 n. 497) і, головне, на право батька повернути до себе дочку, яка знаходиться у пробному шлюбі (Раруr. Оху., 11 n. 237. Соl. 7 lin 128 sg. Див.: Мitteis L. / Vide: Grundzuge und Chrestomatie der Papyruskunde. Bd. 1-2. Leipzig, 1912. -- Вd. 1, S. 343).

345 Gаi. Institutionum juris civilis. 5 ed. - Lipsiae: Teubner, 1886. -- S. 148-410: «martimonii саusa fасta соemtio dicitur». -- Загальне розуміння контракту самопродажу і, особливо, встановлення в ньому моногамії говорять за здійснення цього контракту з метою встановлення шлюбу. В шлюбах, які виникали сплатою шлюбного дарунку (віна дівоцтва), за звичай прямо говориться: я беру тебе за дружину.

346 Gаi. Institutionum iuris civilis. 5 ed. -- Lipsiae, Teubner, 1886. -- S. 123: «ea guidem guae coemptionem facit non deducitur in servilem соndictionem». Негативна форма цього виразу показує, що з зовнішнього боку, формально, дружина знаходилась в становищі прислуги, рабині. -- В єгипетському праві в акті самопродажу дружина перебуває у становищі рабині, служанки також формально.

347 Правда, в договорі самопродажу дружина не називається nebtра, тобто, господарка, господиня дому, але із його змісту ясно, що лише продавець самої себе є єдиною дружиною покупця-чоловіка, а діти її -- його дітьми. В договорах, що встановлюють шлюб посередністю сплати з боку нареченого вена дівоцтва своїй нареченій, виразно говориться, що жінка береться за дружину, а діти її, або старший син її, є наступниками всього майна чоловіка. У шлюбних угодах, які здійснюються при посередництві жреця Аммона, нареченого питали про його бажання перенести.

348 В Римі у формулі, яка вживається при уявному продажу чи самопродажу жінки в якості дружини, ставилося також питання нареченій: чи бажає вона бути матір'ю сімейства ?

349 Так було в невільному шлюбі (сum mаnu), який встановлювався в Римі шляхом соеmptiо. Хоча дружина і займала в сім'ї чоловіка положення дочки (Gаi. Institutionum iuris civilis. 5 ed. -- Lipsiae: Teubner, 1886. -- S. 114), але це, по-перше, стосувалось спадкових прав дружини і підопічного її стану після смерті чоловіка, по-друге, і діти знаходились під владою батька. Rеin D. Das Privatrecht und der Civilprozess der Romer. -- Leipzig‚ 1858. -- S. 496 Аnm. 2. не припускає тотожності батьківської влади і права власності. Тим не менше, Rеin D. прирівнює батьківську владу за її суворості, строгості до влади власника.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63